Інтегрований виховний захід "Обереги людського роду"

Інтегрований виховний захід «Обереги людського роду»

Мета: ознайомити учнів з оберегами українського народу, розширити уявлення про вишивку, як вид мистецтва, про її значення у житті українців; виховувати любов до національних традицій, до краси і гармонії навколишнього світу; повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці; почуття національної гордості; сприяти розвитку естетичного смаку та творчого мислення.

Перебіг виховної роботи

 

І.Організаційна частина .

ІІ.  Повідомлення теми, мети і мотивація діяльності.

ІІІ. Основна частина (бесіда, декламування, співи,ісценування).

План

1.               Вишиваний рушник – оберіг українського народу.
2.               Вишита сорочка – національна гордість українців
3.               Дефіле у вишиванках
4.               Символізм українського вінка

 

ІІІ. Майстер – клас з виготовлення українського оберегу

       І. Організаційна частина

Ведуча 1: Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади і білі хати, лани золотої пшениці, медові та молочні ріки, золотавий вечір.

Ведуча 2:   Україна - це верболози і плакучі верби, що замріяно полощуть у тихих плесах довгі віти.

Ведуча 3: Україна - це край, що нагадує собою серце.

Ведуча 4: Доторкнімося ж ніжними і теплими руками до цього серця, до рідної матері, домівки, запашної хлібини на вишитому рушничкові, до   душі українського народу - пісні, до кетягів червоної калини, до ніжної зелені верб і вони зігріють ваше серце.

ІІ. Оголошення теми та мети виховного заходу.

Ще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов΄язаного навхрест, а також слова «Добрий день», «З Богом», «Бувайте здорові» - були не просто предметами і словами, а знаками добра і сили, заступниками від нещасть, були – оберегами.

Наша виховна година сьогодні присвячена оберегам, адже вони – символи наших предків, були знаками віри у вище заступництво – це різні побутові речі, стилізовані статуетки коней, биків, численні прикраси, обрядові рушники, хрест –все це і до сьогодні наповнює наше життя, прикрашає наше сьогодення. Ось, наприклад, образи коней та птахів, які часто зустрічаються на рушниках, символізують собою добро, щасливе подружнє життя, є домашнім оберегом від «чорних» духів та лихих людей. Хрест – емблема вогню, сонця, що мало цілющу стихію. То чому ж нам не відродити обереги, адже з вірою легше жити, вона наповнює нас доброю енергією, є пересторогою лиходійству.

Тому наша виховна година спрямована на забезпечення зв΄язку минулого і сучасного,  розвитку духовної єдності поколінь,  відродження пам΄яті.

      ІІІ. Основна частина (бесіда, декламування, співи, ісценування).

1. Вишиваний рушник – оберіг українського народу.

Ведуча 1: Обереги мої українські,

 Ви прийшли з давнини в майбуття.

 Рушники й сорочки материнські

 Поруч з нами ідуть у життя.

 Ведуча 2:Нам любов’ю серця зігрівають —

 Доброта і тепло в них завжди.

 Вони святість і відданість мають.

 Захищають від лиха й біди.

Вчитель: Найхарактернішим і найбільш упізнаваним сомволом українського народу, української нації є вишивка, історія якої сягає корінням глибини століть. Це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, духовних прагнень українського народу. Вишивка – це молитва без слів.

Ведуча 1: Український рушник. Його можна порівняти з піснею, витканою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходяться жодні урочистості нашого життя.

Номер 1 Танець з рушниками

Ведуча 1 : В Україні в кожній сім΄ї був свій рушник – сімейний, родинний, у ньому поєднувалися жовті, оранжеві, рожеві, світло-темно-зелені, чорні, голубі кольори. Візерунок своєрідний – це горщик, з якого наче виростає квіткове деревце. Тут можна побачити маки, троянди, чорнобривці і мальви, калину і майори, лілеї, лісові дзвіночки, барвінок та інші. На гілочках сидять двоє пташок – голубків, дивляться одне одному у вічі. Це символ сімейної злагоди.

Ведуча 2: Здавна українці вірили, що рушник є оберегом від злих наклепів та зурочення, тому для кожної дитини в родині мати вишивала власний рушничок.

Номер 2  Пісня "Рушничок»

Ведуча 1: По всій Україні поширений звичай перев΄язувати рушниками сватів в разі згоди дівчини на одруження. Весільний рушник, як і посаг, кожна дівчина готувала заздалегідь. Вишивати рушники, сорочки мати навчала доньку ще змалку. «Не лінуйся, дівонько, рушник вишивати – буде чим гостей шанувати».

Номер 3 Інсценування «Сватання»

Звучить українська народна музика. До світлиці заходять свати з нареченим, несуть хліб. Назустріч почту виходять батьки нареченої.

Свати (разом)

Добрий вечір вашій хаті!

Батьки (разом)

Добрий вечір і вам, шановні.

Свати кладуть хліб на стіл.

Мати нареченої. Заходьте і сідайте, будьте ласкаві, бо ви пройшли далеку дорогу

1-й сват

Так, шановна пані, поки ми до вас дійшли, то немало земель обійшли. Та сьогодні ми з нашим паничем — гарним хлопцем-молодцем, на куницю в лісі полювали, але куницю лишень побачили, та не впіймали. Вона побігла по стежині й має бути у вашій хатині.
2-й сват Чи не покажете нам цю куницю, тобто вашу панночку-дівицю, яка у вас проживає, а наш панич-молодець надію має, що вона до нього вийде та його привітає. 

1-й сват

Дозвольте подивитись — чи не та, бува, куниця, що ми шукаємо?

Батько

Та чого ж, можна.

Мати

Доню, а йди-но сюди!

До світлиці заходить наречена, зупиняється біля печі, сором’язливо дивиться на нареченого.

2-й сват

Гарна голубка.

1-й сват

Точно, це та, що шукаємо повсюди!

Мати

Ось, доню, старости прийшли. То що ми відповімо?

Наречена виходить і повертається з паляницею на хустці. Паляницю подає сватам, дістає зі скрині рушники і по черзі перев’язує ними сватів і нареченого.

Свати вклоняються.

1-й сват

Спасибі батьку й матері, що свою дитину рано будили та доброго діла вчили.

2-й сват

Спасибі і дівчині, що рано уставала, тонко пряла й хороші рушники придбала.

Звучить весела українська народна музика. Учасники дійства виходять.

 

Ведуча 2 : Виряджаючи чоловіків, синів, коханих у нелегкі походи проти чужинських набігів чи у мандри, жінки, матері, кохані дарували їм на напам'ять ці непересічні амулети - рушники з оберегами, аби живими вони повертались до домівки.

 Номер 4 Звучить пісня «Два кольори» або «Вишиванка» Д. Яремчука

2.Вишита сорочка – національна гордість українців

 Вчитель: Ще одним оберегом нашого народу є  вишита сорочка -  національна гордість, символ та автентична ознака українців. А ви знали, що вишиванки – один з найдавніших українських атрибутів. Геродот стверджував, що вишивкою був прикрашений одяг скіфів, які довгий час проживали на території України. Археологи знайшли на Черкащині зображення чоловіків, одягнених у щось дуже схоже на український національний костюм. Знахідка датувалась 6 ст. нашої ери. Такі ж сорочки приписувались трипільцям.

Ведучий 1: Сорочка завжди вишивалась жіночими руками, а тому несла сильний емоційний заряд, символізувала добро  і вірність. Все, у що жінка вкладає свою працю, любов та енергію, стає справжнім оберегом від лиха. До речі, жінка і сама є оберегом для своєї родини.

Номер 5  Вірш О. Гетало

Ведуча 2: А щодо особливого значення чоловічої вишиванки, як символу кохання ходить ще одна легенда. Подейкують, що чумаки довіряли прання своєї сорочки тільки одній єдиній дівчині. Іншим до такого сакрального ритуалу зась. Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.

Ведуча 2: Традиційною вишивкою Полтавської області є вишивка білим по білому, яку є  оберегом сили. Раніше дівчата, коли вибілювали полотно в Петрівку, вибілювали і нитки, і називались вони біль. Робили це не за один сезон,а за два – три роки, щоб нитка ввібрала в себе енергетику цих періодів і тоді  візерунок,виконаний цими нитками, буде надзвичайно сильним.

Вчитель: Зараз вишиванки в тренді,багато модних дизайнерів використовують вишивані мотиви для своїх моделей. Вишиті спідниці, жилети,коміри, сукні популярні у гігантів модного світу Діор, Валентино, Гуччі. І в нас з вами вишиванки не гірші! Тому ми вирішили влаштувати вишиване дефіле.

Номер 6 Дефіле у вишиванках під пісню «Моя сорочка - вишиванка»

5. Символізм українського вінка

 

Ведуча 1: Наші предки розуміли, що основна частина тіла людини, якою вона розуміє світ і впливає на нього, — це голова, тож створювали для неї вінки-обереги, які берегли від зурочень та недобрих чар. Не дивно, що на стародавніх зображеннях жінки-Богині вона у головному уборі з квітів, трав, зілля та віття.

 

Ведуча 2: Цікаво, що в різних регіонах України вінок називали по-різному: на Поділлі — коробуля, лубок, на Чернігівщині — теремок, на Гуцульщині — плетінь, косиця, на Переяславщині — гібалка тощо. Існували й загальнослов’янські назви —вінок, вянок, перев’язка, чільце.

 

Ведуча 1: З давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: мовою квітів вона висловлювала свої почуття, виражала душевний стан і «розповідала» про події, що відбулися у її житті, а кожна рослина мала символічне значення.

Вчитель: Діти, давайте і ми з вами сплетемо вінок – оберіг.(Кожна дитина клеїть на ватман заздалегідь обрану квітку і озвучує її символічне значення).

1. Вплітаю барвінок – на щастя.
2. Вплітаю гілочку калини – щоб бути красивою.
3. Ромашку – символ вірності і кохання
4. Мак – символ родючості,молодості та краси
5. Хміль – розум
6. Деревій – довголіття
7. Цвіт вишні – то символ материнської любові
8. Польовий дзвіночок – символ вдячності
9. Мальва і півонія – символ віри і надії на краще.

Вчитель: А я додам до цього вінка барвистих стрічок. Жовта - символ сонця, достатку, бо без нього життя неможливе. Блакитну, бо вона є символом чистоти і добра. Зелені стрічки - це життя на землі. А червоні і рожеві стрічки - то любов та достаток. Цей вінок ми повісимо у нашому класі і він буде нашим спільним оберегом.

 

Нас впізнають за вишитими рушниками,

 Й за сорочками вишитими — в світі.

 І за чарівними, та милозвучними піснями,

 Які звучать кожнісінької миті.

 

Номер 7 Фінальна пісня «Україна - вишиванка»

ІІІ. Майстер – клас з виготовлення українського оберегу.