Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис по

Інтенсивне використання фактів візантійської та поствізантійської культури («віртуальний історизм») як характерна ознака творчості М.Павича. Утілення в оповіданні «Дамаскин» рис постмодернізму

Узагальнення – один з характерних для Павича прийомів. Більшість його творів пов’язані з історією Сербії – країни поствізантійської культури (колишня Східна Римська імперія) з великими культурними традиціями. Саме звідти було успадковане православне християнство, і Павич хотів, щоб ці традиції не було втрачено назавжди, адже війни, загарбництво ведуть до руйнації та забуття, втрати народом свого коріння та моральної основи.

Павич створює інтертекстуальний простір:

1-й пласт – історичний, життя Сербії між двома імперіями, трьома вірами і безліччю мов.

2-й пласт – філософсько-символічний: вічні проблеми розпорошених етносів, які прагнуть духовного відродження.

3-й пласт – асоціативний: враження й осмислення тексту читачем відносно свого життєвого досвіду і знань.

4-й пласт – поєднання усіх часів та історичних фактів в один світовий час існування людства, так у творі з’являються Йовани Дамаскин та Лествичник. 

   Іоанн Мансур (що значить «переможний»; саме таким було його успадковане ім’я) отримав прізвисько «Дамаскин», тому що народився і довго жив у Дамаску, столиці Сирії. Дамаскин був видатним ученим-теософом. Для православної Церкви твір Іоанна Дамаскина дотепер є основним джерелом основ християнського віровчення. Це система ідей про Бога, створення світу і людини, що визначає Його місце в цьому й у потойбічному світах.

Другого героя оповідання звати Йован Лествичник. Так звали теж видатного діяча православної церкви монаха Іоанна (бл. 525-бл. 600), прозваного за своєю головною працею «Лествичником» («Клімаком»). «Лествиця», тобто «драбина», - наскрізний, символ важкого духовного сходження, що проходить через усю книгу. Понад усе цінує Іоанн сáме напружене зусилля боротьби із самим собою.

У тексті є пояснення: майбутній будівничий палацу отримав ім’я за Йоаном Дамаскином, який будував храми в серцях людей, а другий Йован – «за церковним отцем Йоаном Лествичником, який робив драбини до неба». Давши зодчим імена Йована Дамаскина і Йована Лествичника, автор ввів тему літератури як будівництва.

Які три храми намагався збудувати Йован Лествичник? Що символізує образ храму? Які три храми намагався збудувати Йован Лествичник? Що символізує образ храму? (Образ храма вічний у світовому мистецтві. Храм — не тільки назва сакральної будівлі, а й символ святилища, в якому людина очищається та наближається до Бога.  У християнстві людина сприймається як «храм Бога». Храм відтворює будову світу.

Три храми – це одна із загадок Павича у творі: храм на землі показує земне існування людини, на небі – «небесне», тобто духовне життя. Щоб піднестися, душі необхідно правильно пройти земний шлях, для піднесення існує драбина з 30 сходинок, отже, не даремно героя, що будує храм, звуть Лествичник – цей образ нагадує нам про сходинки до духовної досконалості. Самшитовий храм ростиме, поки будується храм на землі.)

•                   Яку роль символи відіграють в оповіданні Павича?

Розділ «Їдальня»

• Стіл (Символ так званого «культурного обрію», престол дому. Одна з ланок вертикального світосприйняття: підлога – стіл – стеля. Священне місце в домі, за яким читали молитви, їли і т.д.)
• Небо, зорі, сонце, місяць - знаки, які використовували під час подорожей. У міфопоетичній уяві багатьох народів, у тому числі українського, символи пов’язані із світобудовою: небо – у багатьох народів означає «число», «гармонія», «середина», «порядок», «пуп», «життя»; сонце – центр світу, джерело життя, небесна духовність (в українському народному мистецтві зображувалося з вінком, у вигляді княгині, панни, матері); місяць – нічне Боже око, «молодик» (на нього замовляли на щастя і добробут); у колядках і народних піснях українців сонце, місяць, зорі вважалися одною родиною (сонце – мати, місяць – батько, зорі – діти).
• Корабель  символ Землі, що пливе у космічному просторі. Символ досягнення мети.

Розділ «Спальня»

•     30 поворотів ключа у замку – 30 сходинок «Лествиці» щоб відкрити спальню і знайти подальший шлях, треба пройти 30 сходинок духовного зростання. Тут знову бачимо використання гіпертексту, «цитування» (асоціації).
•     Ключ. Як емблема, відомий з середніх віків. Символізує безпеку; у гербах міг означати підкорення. Атилія закривається ключем у спальні; ключ відкриває її кімнату з розгадками послання Дамаскина.
•     Циркуль - інструмент для креслення досконалого кола. У середні віки був символом космічного ладу і запланованої дії.  Особливе значення йому надавала таємна традиція будівництва соборів. У давніх книгах зображено Творця, який креслить земні кола. У вільних каменярів розведені під прямим кутом ніжки циркуля указують на ідеальний баланс духа й тіла. Кут над циркулем символізує перевагу матеріального, проникнення або перехрещування – рівновагу духовного та матеріального, циркуль над кутом – володіння духовним.
•     Ріка, яку бачить з вікна спальні Атилія, - новий шлях, новий період у житті.
•     Собака - найдавніша домашня тварина. Символ  відданості або сторож (наприклад, Кербер). Собаки також означали «духовного свідка»  та попереджали про небезпеки. У Давньому Китаї собака належить до 11 тваринного кола, її символічне значення, перш за все, у вигнанні демонів. Собака охороняє Атилію, навіть батько боїться підчепити його ногою.
•     Перехрестя доріг - знак, що далі використано у композиції оповідання; можливо, зорі, які Атилія бачить на небі, утворюють перехрестя або хрест)символ вікритості або магічної небезпеки, місце переходу сакрального простору. На перехрестях ставили камені-вказівки, дерева з перехрестя вважали негідними для будування житла. Знак вибору.
•     Хрест - самий універсальний серед простих символів. Він відображує орієнтацію у просторі, дає точку пересічіння двох напрямків, об’єднання багатьох систем в ціле, відповідає людській фігурі з простертими убік руками. У багатьох культурах уява про світобудову пов’язана з хрестом. Горизонтальна лінія хреста символізує жіноче начало, землю, матерію, вертикальна – чоловіче, творче начало, небо і дух. Горизонталь – це час, вертикаль – вічність, точка, в якій вони перетинаються, є джерелом енергії.

Тема твору: історія будівництва храмів у Сербії та духовні пошуки головної героїні Атилії, її прагнення знайти своє щастя; історія повернення Душі до Джерел Духовності.

Ідея твору: необхідність зведення храмів не лише земних, але й духовних.

Проблематика твору:

• збереження й відродження духовності особистості й нації в цілому;
• міжособистісні стосунки між людьми, стосунки між батьками й дітьми;
• проблема пошуку істинного шляху, сенсу життя й буття в цілому, людського щастя;
• проблема необхідності «сходження драбиною» духовного самовдосконалення людини, проблеми гріха й спокути за нього;
• проблема одухотворення праці, її ролі в житті людей;
• проблема взаємозв’язку матеріального й духовного;
• проблема війни і миру; історичного минулого Сербії та її трагічної долі;
• зречення національного коріння, прагнення до народної єдності

Пригадайте, що таке гіпертекст?

(Гіпертекст – текст, не обмежений лінійним розвитком, тобто одним хронологічнологічним порядком, а розгалужується на багато напрямів/рівнів/фіналів; гіпертекст як мова/медій передбачає комунікацію у двох (і більше) напрямах – читачі тексту стають співавторами.)

• Поясніть особливості назви твору. 
• У чому особливості композиції?

Складання графічного змісту оповідання

Оповідання для комп'ютера та циркуля:  Дамаскин

Будівничі

Обід

Перше перехрестя

____________________________________            

Третій храм Палац

____________________________________                     Друге перехрестя

Їдальня Спочивальня

Визначення в оповіданні «Дамаскин» М. Павича рис постмодернізму

Визначення традиційних художніх засобів, використаних автором в оповіданні

Іронія — невідомому, який напав на сплячого Дамаскина, не вдалося його вбити, бо раптом «прикро забурчало в животі»;

гіпербола — в Атилії так багато мрій і відчуттів, що їх щодня доводиться забувати «не пудами чи кілограмами, а тоннами»;

афоризми — «Якщо хочеш довго і щасливо прожити на землі, не жалій себе ні в чому»;

епітети, порівняння та ін.

• Порівняйте  символічне значення образу собору українського письменника О. Гончара та храм сербського письменника М. Павича.                                                      

       Собор у романі Гончара символізує єдність поколінь, минулого і сучасного, історичну пам'ять народу, яка не повинна загинути. Цей образ окреслює минуле, діла чорні і праведні, добро і зло, руйначів і будівників, уособлює вселюдську красу, духовне багатство й велич. Храм у Павича символізує духовне очищення, яке може привести до земного щастя, у той же час відбудовані храми також нагадують про зв’язки поколінь, історичну пам'ять, яку намагалися відродити будівничі з усього світу (так само вони зробили б це в іншій країні).

Моральні уроки оповідання:

• слід дбати про «храм душі»;
• гріхи необхідно спокутувати, а борги сплачувати;
• кохання – дивне й непередбачуване почуття