Творчий портрет А.Камю. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А.Камю. Роман «Чума».

Творчий портрет А.Камю. Вплив екзистенціалістських ідей на творчість А.Камю. Роман «Чума».

Екзистенціалізм (екзистанс (фр.) - людське існування) - течія модернізму в літературі, яка виникла перед Другою світовою війною. Екзистенціалізм у художніх творах відбиває настрої розчарування, відчуття загальної кризи суспільства, культури, цивілізації. Письменники прагнуть збагнути причини трагічної невлаштованості людського життя. Провідними мотивами в літературі екзистенціалізму стали абсурд буття, страх, відчай, самотність, страждання, смерть. Представники екзистенціалізму вважали, що єдине, чим володіє людина, - це її внутрішній світ, право вибору, свобода волі.

Характерні риси:

•              фатальність – невідворотність подій у світі;
•              світ – це хаос, абсурд, які людина намагається подолати;
•              суб'єктивізм;
•              велика роль надається інтуїції;
•              зображення морального вибору особистості у критичній ситуації;
•              створення своєрідного художнього світу, який є жахливим, абсурдним, ворожим до людини;
•              індивідуалізм;
•              відмова від раціональних засобів, увага приділяється емоційно-експресивним засобам художньої виразності;
•              песимізм;
•              відображення духовної кризи;
•              заперечення будь-якого насильства.

Existentia (з латини) – існування. Існування передує сутності природи людини. Реальне лише існування, переживання, а все інше хаос, абсурд, які людина хоче подолати. Безглуздому буттю має протидіяти особистість.

На землі існують лихо і жертви, і чесна, порядна людина не має права ставати на бік зла, в чому б воно не проявлялося. Треба чинити опір, навіть якщо для цього доводиться робити над собою неймовірні зусилля. Зло панує не там, де його аж занадто багато, а там, де люди не борються, не чинять йому опору.

«Міф про Сізіфа».

Який вихід пропонує А.Камю? Він не визнає відчаю: Сізіф спускається в долину добровільно, тому що цей спуск є «хвилиною свідомості, міцнішої за камінь». Сізіф – безсилий і бунтівний. Роздумуючи під час спуску про власну долю, усвідомив, що розуміння того, що має стати причиною його страждань, містить у собі кінцеву перемогу. Не існує долі, яку можна було перебороти, не зважаючи її. Людина мусить протистояти долі попри абсурдність світу. Людина мусить протистояти долі, змінюючи її, наскільки це можливо.

Теми творів А.Камю:

• відчуженість людини, її приреченість;
• свобода і право;
• бунт проти абсурду має бути спрямований на ствердження моральних цінностей;
• "сторонність" та абсурдність людського буття.

Абсурд:

• ясний розум (обстоювання цінності людського розуму, гідності, людяності);
• можливе відкриття змісту життя як спілкування;
• єднання людей у боротьбі проти зла.

Головним предметом творчості французького письменника була людина, її психологія, поведінка в «граничних» життєвих ситуаціях.

У центрі всіх творів А.Камю  - людина, яка обов'язково має діяти, приймати рішення, робити вибір. Його герої стоять на роздоріжжі й вирішують проблему власного індивідуального існування в моменти, коли спокійний плин життя порушується якоюсь кризовою ситуацією. А.Камю у своїх творах учить нас пліч-о-пліч захищати добро, справедливість, людську гідність, разом протистояти злу і насильству.

Роман «Чума» (1947)

Фабульну основу роману склала розповідь про відчайдушну боротьбу мешканців алжирського містечка Оран з епідемією чуми, яка раптово вторглася у розмірене і спокійне життя міста, зруйнувала його звичний ритм і вселила у серця ще донедавна впевнених у собі оранців відчуття повної незахищеності, непевності, самотності і страху смерті.

Роман «Чума» містить думки автора про людське буття. Ірраціональність, жорстокість, незбагненність, зло — все це відкривається в якісь періоди людській свідомості. Людина або позбувається абсурду в смерті, або підкоряється пошесті абсурду. Окремі особистості намагаються будь-яким чином упоратися з чумом (абсурдом): діяльністю, націленою на пошуки гармонії, впорядкованості; щастям спілкування з близькими людьми і з природою тощо. Це не допомагає людині знищити чуму, але дає змогу опиратися пошесті, противитися тотальному впливові хвороби, зберігати надію і власне «Я». Це роман-попередження, роман-пересторога, що робить його позачасовим і загальнолюдським.

«У чому ж сенс життя людини?» - це питання ставить письменник у своєму романі «Чума». Це питання ставить перед собою кожна людина. І кожний розв`язує його по-своєму. Людина вище безнадії, їй не варто очікувати на щасливий випадок, необхідно лише боротися проти зла. Зміст людського життя - в спілкуванні, єднанні людей. У цьому їхня сила і велич.