Розробка уроку з теми "Райнер Марія Рільке. Життєвий і творчий шлях поета. Рільке й Україна. Філософські здобутки збірки «Нові поезії», розробка жанру «поезії - речі». Провідні мо"

Райнер Марія Рільке. Життєвий і творчий шлях поета. Рільке й Україна. Філософські здобутки збірки «Нові поезії», розробка жанру «поезії - речі». Провідні мотиви лірики.

Мета: висвітлити життєвий і творчий шлях Р. М. Рільке, розкрити образ України у світі філософських та естетичних пошуків митця; визначити провідні мотиви лірики поета;

виробляти навички дослідницької роботи, розвивати монологічне та   діалогічне мовлення учнів, виразне читання, творче уявлення одинадцятикласників;

виховувати почуття любові до рідної землі, гордість за неї; інтерес до світової літератури.

 Тип уроку: вивчення та первинне закріплення знань і способів діяльності

  Обладнання. Портрет Р. М. Рільке, його твори; презентації, відеофільми , репродукції творів О. Родена, П.Сезана .

                                                      Зазирніть за рядки – і   побачите Вічність.

                                                                                              Валентина Ліхтіна

Хід уроку

 І. Вступне слово учителя. Повідомлення теми, мети уроку.

 «Вже саме ваше ім'я - вірш. Воно не римується з сучасністю. Рільке із післязавтра…

 Хто ж ти, Райнер? Не німець – хоча ціла «Німеччина». Не чех, хоча народився в Чехії, не австрієць, тому що Австрія була, а ти – будеш!» Так писала про нього   М.Цвєтаєва.

Ознайомившись з життєвою долею і творчим шляхом митця, прослідкувавши його зв’язки з Україною ми відчуємо глибину філософських здобутків поезії Рільке, разом з ним спробуємо знайти єдність власного «я» зі світом.

II. Засвоєння нових знань.

БІОГРАФ. Презентація учнем власного відеофільму.

   Райнер Марія Рільке народився  4 грудня 1875 року у Празі в сім’ї дрібного чиновника. Батько, виходець із селян, працював на залізниці, а мати походила  з родини купця й імператорського радника . Вона вихована у розкоші, вона з молодих років марила аристократичним життям. Партія зі скромним чиновником не могла задовольнити її великосвітські амбіції. Через  дев’ять років після народження сина мати полишила сім’ю. Напевне, розрив спричинили матеріальні нестатки, невміння батька забезпечити сім’ю, а також незадоволення матері своїм шлюбом, від якого вона чекала аж ніяк не тихого буденного життя. Сімейні негаразди надзвичайно вплинули на душу юного Рільке. Він нерідко сумував, усамітнювався, відчував себе зайвим у родині. Психологічну драму поглиблювало й слабке здоров’я майбутнього поета, яке не дозволяло йому брати участь в активних іграх своїх однолітків. Рільке ріс тихим і непримітним хлопчиком, надзвичайно скромним і сором’язливим. Цю скромність він зберіг на все життя..

         Батька хотів, щоб його син став військовим, тому Рільке рано віддали до військової школи. Однак воєнна кар’єра не приваблювала юнака, до того ж стан здоров’я не дав йому змоги закінчити навчання. П’ять років перебування у кадетському корпусі Рільке пізніше назве найгіршими роками у своєму житті. Він, який понад усе цінував особисту незалежність, не міг терпіти жодних обмежень у будь-якій формі. У шістнадцятирічному віці Рільке забрали додому, і невдовзі він став студентом кращих університетів Європи. Юнак навчався у Празі, Берліні, Мюнхені, Парижі. Особливо його вабили лекції з філології та історії мистецтв.

Це час перших спроб і навчання, період любовних захоплень поета. У 1897р. поет знайомиться з Луїзою Андреас – Саломе, яка народилася у Петербурзі в родині російського генерала французького походження. Лу вражала сучасників розумом, силою характеру. Вона стала одним з найближчих друзів поета протягом усього життя.

Майже все доросле життя Рільке подоржував, подорожував і писав.

 Наприкінці життя Рільке працює не так багато, хвороба дається в знаки. Але поет мужньо довжить поетичний життєвий шлях до останньої миті, що прийшла до нього, ніби вогнище героя.

     Трояндо, о чиста суперечносте, бажання

нічиїм сном не бути під стількома пелюстками.

Ці рядки – остання загадка поета.

 Ліратурознавець.

Поетичний талант проявився досить рано. У 19 років виходить перша збірка поета «Життя й пісні».

Заведено поділяти життєвий і творчий шлях поета на кілька періодів, кожен з яких характеризується певними філософськими та естетичними змінами у його свідомості.

До раннього періоду належать також збірки «Подорожник» (1895), «Жертви парам» (1896), «Вінчаний снами» (1896). Його цікавлять теми природи, кохання, особистого життя. Поет починає як неоромантик. Він поетизує творчу волю особистості, віддає перевагу мріям, зануренню і світ почуттів.

Слово учителя.

Водночас Рільке засвоїв і досягнення імпресіонізму з його поетикою відображення миттєвих вражень, з яскравою колористичною палітрою. Це виявилося, наприклад, у віршах, де змальовано образ Праги. Поет не прагне точно відтворити образ міста, головне для нього – дати миттєвий „знімок” Праги чи то з висоти пташиного польоту, чи то крізь стіну дощу, чи то з погляду перехожого на людних вулицях. „Місто розтікається, наче за склом”, - пише поет у вірші „У старому домі”. З окремих обрисів пам’яток давньої архітектури, змальованих площ і вулиць, звуків, що супроводжують життя великого міста, вимальовується надзвичайно привабливий образ Праги, де переплітаються культурні традиції, соціальні контрасти і де поет не губиться у юрбі, а шукає самого себе, свій шлях до пізнання сутності світу і власної особистості.

Декламатор.

Виразне читання вірша «У старому домі» під супровід мультимедійної презентації.

Переклад Ю. Куімова

Я в старом доме. За окном -

 вся Прага, словно на ладони;

 Во мгле беззвучный город тонет,

 охвачен сумеречным сном.

 

 Растаял город. Сквозь стекло

 одна лишь башня исполином,

 Как в шлеме бронзовом былинном,

 стремится к небу тяжело.

 

 То здесь, то там огонь сгорит -

 дохнёт усталый город жаром. - 

 И чудится, что в доме старом

 «Аминь» мне кто-то говорит.

Географ.

ІІ період – роки подорожей. Усе життя поет мандрував світом. Серед подорожей того часу особливе значення для поета мало перебування в Росії та в Україні, а також – життя в Парижі. Побував за цей час в Іспанії, Північній та Південній Африці, Центральній Європі.

Рільке болісно пережив І Світову війну, яка бачиться йому «горою страждань, непомірною раною». . Він зближується зі скульптором Роденом та художником Сезаном , мистецтво яких вплинуло на подальшу творчість поета., розпочинає роботу над головним твором свого життя «Дуїнянські елегії».

В останній період свого життя поет майже безвиїзно живе у «Замку Мюзо» - віддаленому від суєти світу будинку в Швейцарії, котрий купили йому друзі.

Отож, почнемо з України,яка багата на пам’ятні міста, де в давні часи перебували видатні митці слова, які цікавилися самобутньою культурою та героїчною історією українського народу.

Генії ходили вулицями українських міст і сіл, милувалися краєвидами, які надихали їх на неповторну творчість. Не виключенням став і Рільке. Разом із Саломе та її чоловіком поет у 1899р. відправляється у подорож до Росії та України.

Біограф.

Презентація повідомлення « Рільке і Україна».

 З віком хочу йти, Вчувати вітер віщого листа, Якого склали Бог, і я, і ти. Чужа рука вгорі його горта.

 Це уривок із вірша Райнера Марії Рільке. Його ліричний герой — прочанин, тихий, мовчазний, смиренний. Вірші до «Книги прощ» та «Книги життя чернечого» написані під впливом подорожей по Україні. І мене просто розпирає від гордощів, що моя країна, моя батьківщина стала натхненням великого поета!

 Росію (тобто Україну, бо тоді вона була в складі Російської імперії) Рільке називав своєю другою вітчизною, і саме тут, здавалося йому, відпочиває Бог. Рільке ходив вулицями Києва, разом із прочанами стояв у довгих чергах до святинь Києво-Печерської лаври. Поетові здавалося, що землі України мають бути такими незайманими, патріархальними — такими, якими їх створив Господь Бог від самого народження землі. Природа наша на Рільке справляє незабутнє враження — він дивиться на води Дніпра і ніби бачить, як по цих хвилях рушає до людей сам Христос. Ось він простягає руки — і дарує бідним рибу й вино, бездомних зігріває вогнем свого серця, нужденним допомагає він позбутися страждань. Божественне й земне поет сприймав, як єдине ціле. Смерть — це тільки один із способів існування живої матерії, а людина — частинка Всесвіту, частинка матерії.

 Ось Рільке стоїть біля могили Шевченка в Каневі. Заснути вночі він не може. Таких зорепадів він не бачив у себе в країні. На кручі, поряд з Шевченком, здається, він веде бесіду про вічне. Шевченко, як завжди, говорить про свою неньку Україну, про минулі подвиги свого народу, про славних запорожців і про таку безталанну долю Батьківщини. А ще про сліпих кобзарів і їхні думи... Але що це — чи сон? Де ті сліпі кобзарі, які так розтривожили душу поета? Де й сам Шевченко? І ось Рільке уже в Полтаві, в Харкові. Багато зустрічей, літературних знайомств. Аж от до рук йому потрапляє газетна вирізка про сліпого бандуриста Олексу Воропая: «Як заспіває він про смішне — реготати будете, як заспіває про сумне — ридати будете». Хто цей Воропай? І кидається поет розпитувати про все, що його цікавить... І з'явилася «Пісня про Правду» і ще одне оповідання про життя українців — «Як старий Тимофій умирав, співаючи»... І про полтавські події Рільке хоче знати більше, і згодом з'являється його вірш «Карл XII, король шведський, мчить по Україні». Ще в Петербурзі, у перший свій приїзд, поет познайомився з художником із України — Іллею Рєпіним, той саме працює над полотном «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», а коментує події, пояснює що до чого знавець запорозьких звичаїв, професор літератури Стороженко. Рільке здавалося, що його оточують давні друзі, ніби все життя вони знали один одного — так легко, просто й приємно їм спілкуватися! І Райнер Марія Рільке починає вивчати українську мову. Він захоплюється староруським поетичним словом, читає в оригіналі «Слово о полку Ігоревім», з піднесенням говорить про силу незвичайного мистецького слова.

 Де б не подорожував австрійський поет — у Парижі, Венеції, Римі, Флоренції — перед його очима часто постає образ «церкви десь на сході», тієї церкви, що поет бачив тут, у нашому Києві — про це поет пише у вірші «Ти монастир Господніх ран». Поетичні збірки «Книга чернечого життя», «Книга годин» — це збірки, написані на українській землі та під впливом вражень від нашої високої духовної культури. Ліричний герой — «київський чернець» молитовно звертається до Бога, а Бог для поета є присутнім скрізь — у кожній речі, у кожній живій істоті, що є на землі. Поет прагне віднайти символ єднання двох світів, знайти цілісність Всесвіту: Згаси мій зір — я все ж тебе знайду, Замкни мій слух — я все ж тебе почую, Я і без ніг до тебе домандрую, Без уст тобі обітницю складу.

Літературознавець.

Райнер Марія був вражений красою української природи, народними піснями. Україна, змальована ним, – це чудовий край безмежних просторів із героїчним минулим, багатою історією.

У «місті близькому до Бога» - Києві він хотів навіть оселитися назавжди, а 1 вересня 1900р. записав до свого щоденника: «згадую полтавські степи, надвечірні зорі, і охоплює душу сум, що мене там немає» Відчуваєш його почуття і у віршах:

Земля без меж, вітри, рівнини,

Лісів там тіні старовинні

Й незмірна неба височінь,

Пливуть тобі на зустріч села

І знов зникають в далині,

Немов прожиті щойно дні

Чи пісня дзвонів невесела.

 Подорож розбудила у поетові інтерес до Київської Русі, козацької пісні, тому й дві новели з «Казок про любого Бога» присвячено козацькій тематиці. Рільке був вражений історією життя Остапа Вересая, відомого українського кобзаря,патріотизмом українців, що відобразилося у його «Пісні про правду».

В співцеві – кобзареві він побачив своєрідного Орфея, який веде людей до духовної вищості. «Дух чарівної країни» відчувається і у віршах «Мазепа» та «Карл ХІІ мчить по Україні».

 Під впливом  вражень паломництва до Києво – Печерської Лаври  Рільке створив «Книгу життя чернечого» і «Книгу прощ». Ліричний герой цих книг – паломник або ж чернець, який розмовляє з Господом. Вірші цих книг – молитви.

Для поета пізнання Бога - це шлях до власного духовного зростання. Найяскравіше ці пошуки Рільке відтворені у вірші «Згаси мій зір - я все ж Тебе знайду...»

Вірш відображає кульмінацію духовного життя героя, який важким шляхом ішов до Бога. І нарешті Бог відкрився йому, він органічно ввійшов у його внутрішній світ, ставши його невід'ємною частиною. Бог для ліричного героя - світло й смисл усього, вищий ідеал, і водночас можливість духовного існування, без якого не має сенсу фізичне життя.

 

Переглянути і прокоментувати відеоролик «Згаси мій зір».

Слово учителя.

Великий Париж…Столиця мистецтва, столиця митців. Рільке і художники, скульптори – то окрема тема у його житті, то була велика дружба і велика школа для цього поета.

Біограф.

Від імені скульптора Родена розповісти про дружбу двох митців

(розповідь супроводжується слайдами).

Теплі , дружні і навіть батьківсько-синівські стосунки поєднували нас з Рільке. Він допомагав мені як секретар. Саме тоді і отримав я лист від Шарлотти Шоу, яка просила аби я створив бюст Бернарда і зауважувала, що нікому окрім мене він не дозволив би зробити це, оскільки його вважали б ідіотом, якщо він не доб’ється аби його портрет створив найвидатніший скульптор світу, вибачте за нескромність.

Я наказав Рільке відмовить теж листом, але треба було бачити обличчя його у той момент: він був вражений і уявіть собі,він не написав цієї відмови. Він пом’якшив ситуацію. Він був переконливим філософом, передбачливим дипломатом, якщо хочете.

Рільке запозичив в мене вміння творити «речі» і передавати їх рух у предметних образах.

У творчості французького скульптора його приваблює вміння творити «речі» з аморфної субстанції і передавати їх рух у предметних образах. Роден захоплює пись­менника талантом відтворення найтонших порухів душі й почуттів, вражень, що роблять важкий камінь «поезією», своєю здатністю долати мертву статичність і сповнюватись не тільки рухом, а й передчуттям його, самим життям.

Його вірші теж стають маленькими «скульптурами душі», самобутніми «речами», створеними засобами слова. Письменник відзначав: «Мені стало зрозуміло, що я теж повинен йти слідом за Роденом: не в тому, щоб уподібнювати свої твори скульптурам, але в тому, щоб внутрішньо впорядковувати творчий процес; не створенню образів слід у нього навчатись, а глибокому зосередженню заради цього творіння». Втім Рільке прагнув надавати своїм «віршам-речам» зримості, пластичності, міцності, близької до матеріальності. Не випадково він зазначав: «Тільки речі говорять зі мною. Речі Родена, речі готичних соборів, античні речі — усі речі, які досконало матеріальні. Вони вказують мені на зразки, на живий світ, що рухається, видимий безпосередньо й без трактувань, як джерело речей”.

Літературознавець.

Не є таємницею, що великого значення набув для поета і живопис Поля Сезана, який прагнув малювати не тільки ту природу, яку ми бачимо, але й ту, яку ми пізнаємо розумом, створюючи синтетичний образ предмета і всієї природи.

Ще б пак. На полотнах Сезана предмет – це згусток матерії, сповнений життя і внутрішнього руху. Саме Сезанівська сила була  зразком знищення лірики почуттів, коли художник пише: я люблю цю річ, замість того, щоб написати ось вона.

На думку Рільке, «річ» живе самоцінним і самостійним життям, має власну сутність, але всі «речі» пов'язані між собою невидимими ланцюгами, і зміна одного предмета призводить до змін у всесвіті. За словами поета, «більшість людей тримає в руках речі, щоб робити з ними якісь дурниці... замість того, щоб гарненько придивитися до кожної речі й дізнатися про їхню красу, що ховається в кожній з них. Більшість людей не знають, який прекрасний світ і скільки надзвичайного містить у собі навіть маленька річ, яка-небудь квітка, камінь, кора дерева або березовий листок». У цей період зовнішнє для Рільке тісно поєднане з внутрішнім, внутрішнє виражається через зовнішнє, а зовнішнє дає поштовх внутрішнім роздумам.

Декламатор. (Учень читає вірш »Ваза троянд» під супровід відеоролика).

… Троянди можуть рухатись. Поглянь: в їх руках кут одхилення малий, -

Отож троянд не видно, лиш стримує проміння світла нарізно від них.

Поглянь отам на білу, що блаженно свої великі пелюстки розкрила,

Неначе з мушлі піднялась Венера;

Або на ту почервонілу глянь, -

Як вабить засоромлено вона

Позбавлену чуття холодну квітку,

Що замкнута в собі одна стоїть

Поміж розгорнутих опалих квітів;

І що вони скидають, - те тяжке,

Й легке мов плащ, чи одяг, чи крило,

Чи мошкара, - але не так, як маску…

….Троянди здатні стати всім…

Слово учителя.

Збірка «Нові поезії» (1907, друга частина— 1908), у якій він прагне створити світ «речей», де самі поезії стають самоцінними «речами». Його «поезії-речі» мають на меті розкрити «забуту сутність речей», їхнє «приховане життя».

У творчості Рільке розгорнуте справжнє філософське вчення про річ. Кожну з них поет розглядає не як безлику систему, а як певну загадкову реальність, що існує сама по собі, незалежно від усього навколишнього. Таке світобачення призвело до написання збірки «Нові вірші», що складається з творів нового для світу лірики жанру, створеного Рільке, - «віршів-речей».Така поезія, ніби змагається зі скульптурою , живописом чи архітектурою: вона досить предметна. Здається, що описуваної поетом речі можна доторкнутися.

 Літературознавець.

Таким є вірш «Іспанська танцівниця». Щоб передати запальну стихію іспанського танцю, точніше відобразити швидкий, пристрасний рух танцівниці, Рільке не міг знайти кращого образу для порівняння, ніж образ полум'я.Поет порівнює танцівницю із сірником, з вогнем, що раптово спалахнув. Уся її постать освітлена жаром вогню. Горять очі, спалахує вогнем волосся, мов змії, звиваються у вогневому вихорі руки. Композиція вірша відображає етапи іспанського танцю: початок, основну частину і заключну, коли танцівниця «перемагає» вогонь.

У цьому вірші Рільке змальовує своєрідний двобій людини й вогню, але вони настільки поєднані, що неможливо уявити собі одне без одного. Таким чином, поет не просто змальовує образ іспанської танцівниці, а втілює свою думку про зв'язок різних стихій - природного і людського, музики і руху, почуття і його вираження через танець).

Декламатор.

Виразне читання вірша «Іспанська танцівниця» (супровід – мультимедійний відеоролик).

Немов сірник, доторкнутий вогнем,

ще не спахнувши, язичками грає,-

отак і в колі перед глядачем,

палка, порвиста, осяйна лицем,

вона свій кружний танець починає.

Раптово вгору полум'я звелось.

Волосся нагло запалало, й ось

розкішний одяг спалахнув на ній,

кружляючи, як вихор вогневий,

в якому, наче злякані зміюки,

вились і гримотіли голі руки.

Коли ж вогонь її немов опік,

його зірвала, і жбурнула вбік

величним жестом владності і волі,

і глянула: лежав він гнівно долі,

не скорений, не знищений до тла.

 Літературний критик.

Літературні герої Рільке  – і люди, і боги, міфологічні та історичні сюжети. Як приклад «Орфей. Евридіка. Гермес.». Автор переосмислює античний міф, наділяє образ Орфея високою місією митця, що впевнений у силі свого поетичного слова. Та на жаль людина не є всемогутньою. Це ще раз підкреслює необхідність визнання меж людської природи та розуміння того, що людина не владна нав’язувати свою волю світобудові.

До збірки «Нові поезії» увійшла велика кількість віршів на біблійні сюжети. Такі поезії чергуються з творами про культурне та сучасне життя, і як результат виникає відчуття, що біблійні образи живуть єдиним життям з людством. До того ж автор насичує біблійні сюжети власним баченням, філософськи підкреслює ті чи інші грані вічних образів.

Так, у вірші «Давид співає Саулові» утверджує вічність мистецтва, у «Виході блудного сина» оспівує намагання людини шукати нові, незнані шляхи. У «Плачі про Йонатана» поет плаче за втраченими духовними зв’язками між людьми. А вірш «Розп’яття» засуджує знедуховлене людство. До того ж Бог і митець у Рільке стоять на одному щабелі і творять людські душі.

Слово учителя.

В останній період його творчості посилюються трагічні мотиви відчуття хаосу світу, порушення гармонії. Однак навіть трагічне становище не здавалося поетові безнадійним. Він пише про рятівну місію мистецтва, про високе призначення митця, здатного повернути людству духовний зміст «загублених речей». Цей своєрідний орфізм яскраво виявився у «Сонетах до Орфея» (1922), а також, у згаданих „Дуїнянських елегіях.”. Ці дві філософські збірки стали відбиттям моральної атмосфери світу початку XX століття з його напруженим драматизмом, суперечностями, трагедіями і, попри все, -    здатністю до духовного  розвитку.

Декламатор.
Завдання: прочитати виразно і прокоментувати вірш «Снова весна»
(супровід – мультимедійний відеоролик). 

Снова весна. И земля, как ребенок,

 громко читает стихи допоздна;

 много, о, много... За тягость продленок

 нынче получит оценку она.

 

 Строг был учитель. Игольчатый иней

 стряхивал он с бороды на поля.

 Что это значит, зеленый и синий, —

 спросим теперь мы: ответит земля!

 

 Вольная, резвая, сбылись все сроки.

 Вот и награда за труд твой упорный:

 дети играют и ладят с тобой.

 

 Всё, что учила она, все уроки,

 те, что впечатаны в корни и дёрны

 толстых стволов, — стали песней сплошной!

  Учитель.

Отож людина, природа, мистецтво, Всесвіт і Бог – єдині. В їх єдності і міститься гармонія, до якої прагнув Рільке, до якої прагне людство.

 IV. Перевірка знань умінь.

Закінчіти речення або продовжити думку :

1.     Домінуючою постаттю на сьогоднішньому уроці був … (поет Райне Марія Рільке)

2.     Ще за життя його називали … ( Орфеєм ХХ ст. )

3.     ІІІ період його творчості визначається… ( Творчою зрілістю, твердістю у поглядах і сталою життєвою позицією)

4.     Не дивлячись на повну … ( самотність )

5.     Рядки «Трояндо, о чиста суперечносте, бажання нічиїм сном не бути під стількома пелюстками» створені… ( Р.М.Рільке і використані як епітафія на могилі митця ).

6.     Містом «Близьким до Бога» Рільке називав … ( Київ ).

7.     І хотів … ( поселитися в ньому назавжди )

8.     Які твори Рільке позначені українською тематикою, або створені під впливом перебування в Україні? ( оповідання «Як старий Тимофій умирав співаючи», «Пісня про правду», вірші «Мазепа», «Карл ХІІ мчить по Україні», «Книга життя чернечого», «Книга прощ» - це дві книги із збірки «Книга гадин» )

9.     На філософський характер і поетичну форму митця вплинули … ( скульптура Родена Огюста і живопис Поля Сезана )

10. Результатом стало створення … ( жанру поезії – речі)

11.Назвіть провідні мотиви творчості австрійського поета.

нероздільна єдність митця і його творчості, призначення поета у суспільстві;

тема Бога та релігійних пошуків;

українська тематика, патріотизм народу;

єдність Всесвіту і людини;

 

V. Оцінювання.

VI. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум «Чарівна сила мистецтва» (за мотивами творчості Р.М.Рільке).

Інтернет – ресурси

• zl.kiev.ua
• metodportal.net/‎
• www.zarlit.com/‎
• www.refmaniya.org.ua
• earcy.at.ua/news/zhittevij..
• http://www.br.com.ua
• https://www.youtube.com