Інтерактивні методи і прийоми вивчення літератури
Передмова
Методика викладання літератури ґрунтується на прогресивних традиціях минулого і водночас розвивається новаторськими підходами. Справжнє новаторство полягає в розвитку досвіду, накопиченого попередніми поколіннями методистів, із критичним осмисленням минулого. Відмова від традицій або їхнє некритичне сприйняття може призвести до методичних помилок і псевдоноваторства.
Сучасні методисти досліджують розвиток творчого мислення учнів, активізуючи їхню самостійну діяльність через такі форми занять, як семінари та факультативи. Основні напрямки досліджень включають розробку ефективних форм самостійної роботи на уроках літератури, використання технічних засобів навчання та міжпредметних зв'язків. Увага також приділяється розвитку усного і писемного мовлення та виразного читання.
Методи і прийоми навчання зарубіжної літератури, представлені в у розробці, можуть бути використані на різних етапах уроку, сприяючи більш ефективному засвоєнню матеріалу та заохочуючи інтерес до читання.
Інтерактивні методи і прийоми вивчення літератури
Учні складають відповідь на поставлене запитання за поданим початком.
Учні працюють у парі. Один з учнів – автор, інший – персонаж. Йдеться про інших персонажів книги.
Учень викликає до себе іншого учня, називаючи по імені, ставить якесь запитання за літературним твором. Якщо відповідь правильна, то викликається інший учень і запитання дається йому.
Тут на допомогу вчителю приходять: живі ролики («з якого твору?», «впізнай героя»); інсценівки уривків з творів, що вивчаються; читання в особах. (Вчитель вибирає артистичних учнів і дає ім. завдання потренуватись у зображенні героїв, просить поставити вказану сценку тощо).
Учні відповідають на серію питань, які допомагають розкрити їхнє ставлення до заняття, до навчального предмета взагалі; роблять спроби оцінити вчителя, рівень його підготовки та проведення уроку.
Для виконання завдання учням роздаються картки з фактами, що стосуються теми уроку (по одній кожному учневі). Упродовж кількох хвилин учні читають написане на картці, а учитель перевіряє, чи розуміють вони прочитане. Учні можуть ходити по класу і знайомити зі своєю інформацією товаришів (одночасно можна спілкуватися тільки з одним із них). Учень має поділитися своїми знаннями з теми і самому отримати інформацію від співрозмовника. Протягом відведеного часу потрібно забезпечити спілкування кожного учня з максимальною кількістю інших для отримання повної інформації. Після закінчення вправи учні відтворюють отриману інформацію. Учитель аналізує та узагальнює набуті таким чином знання. Кращі відповіді можна записати на дошці.
Пояснюючи матеріал, учитель навмисно припускається помилок, які учні мають виправити (помилки щодо тексту, неточності у вчинках персонажів тощо).
На початку уроку учитель пропонує загадку (цікавий, незвичайний факт), відгадка якої відкривається на уроці під час роботи над новим матеріалом.
Учні відповідають на запитання, або висловлюють свою думку.
Учням пропонується уявити себе у ролі літературного героя і розказати чи прочитати від його імені невеликий уривок з твору.
Сенкан – п’ятирядковий неримований вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, що описує чи віддзеркалює тему.
Структура сенкану.
Приклад: Сенкан
Конрад
Відважний, одинокий,
Мандрує, б’ється, кохає,
Зневажає суспільство, щастя не знає,
Корсар. («Корсар» Дж. Байрона)
4 -5 учнів утворюють внутрішнє коло (статичне). У кожного з них табличка з якимось літературним поняттям. Інші 4 – 5 учнів у зовнішньому колі розказують про ті чи інші літературні поняття, рухаючись по колу. Проходячи повне коло, учень розкриває всі поняття.
На кожному боці куба написано: «спишіть», «порівняйте», «наведіть приклади», «проаналізуйте», «знайдіть застосування», «визначте своє ставлення до персонажа» та ін. Кидаючи куб, група отримує завдання.
Наприклад, образ Гобсека у творі О.Бальзака «Гобсек». Завдання:
Застосовується для вироблення кількох рішень з конкретної проблеми. Мета – зібрати якомога більше ідей щодо неї.
Наприклад: Б. Шоу «Пігмаліон»
Учні в парі обмінюються питаннями на задану тему. (Так можна перевіряти знання тексту – учні задають один одному питання щодо змісту).
«Інформаційний пакет» - це добірка цитат, висловлювань (про письменника, твір, героїв, проблеми тощо) літературознавців, дослідників, філософів, відомих людей. Працюючи в парах, учні знайомляться зі змістом пакета, щоб відповісти на запитання та завдання:
Удаючись до нього, учні можуть піддавати окремі твердження легкому скепсису, вчаться різнобічно оцінювати літературні явища, події, героїв, здійснювати перевірку певних ідей на можливість їх використання.
Даний прийом дає можливість «сухі» оглядові теми трохи «оживити». Його доречно застосовувати на уроках-диспутах.
(Наприклад, чи правильно вчинила Нора, залишивши чоловіка і дітей, щоб «знайти себе» у п’єсі Г.Ібсена «Ляльковий дім»?)
Учням пропонується закінчити речення:
Учні розказують про найпам’ятніший день у житті літературного героя, чим він особливий?
Ви уважно прочитали твір. Поспостерігайте за предметом (річчю). Виявіть, як він пов’язаний з героєм твору? (Черевичок Есмеральди («Собор Паризької Богоматері» В. Гюго).
Учень під час розповіді вчителя самостійно складає власний опорний конспект за новим матеріалом; визначає алгоритм навчальних дій; складає розгорнутий план відповіді.
Наприкінці уроку учні пояснюють свою опору один одному. (Цей прийом може використовуватись під час лекції).
Учні складають серію контрольних запитань до вивченого на уроці матеріалу (форми роботи: парне опитування, експрес-опитування, літературне лото, доміно, вікторина, літературна гра «Про що говорять дати?», за опорними словами і датами розповідь про життя письменника).
Учні готують власні приклади до нового матеріалу (цікаві факти, сторінки з життя письменника; добирають цитати, прислів’я до рис характеру персонажа виучуваного твору; складають кросворди, чайнворди за його змістом; створюють відео-, кінофільми).
Даний прийом є однією з форм інтерактивного навчання і, як відомо, використовується для створення на уроці ситуації, яка дає змогу учням працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Він може замінити лекцію, якщо початкова інформація донесена раніше, а також заохочує учнів допомагати одне одному вчитися навчаючи.
Порядок застосування прийому.
На попередньому уроці кожному учневі роздаються картки певного кольору з номером на них (від 1 до 5). Формуються п'ять груп до п'ять осіб у кожній. Групи одержують конкретні завдання:
Порядок проведення інтерактивної вправи.
Учні вирішують гострі питання, складають перелік ідей. До обговорення залучаються всі.
Розігрування ситуації за ролями. Мета – набути досвід шляхом гри, допомогти навчатися через досвід та почуття.
Приклад: В. Шекспір «Гамлет».
Спонукає учнів критично осмислювати власні досягнення і вміння застосовувати вивчений матеріал на практиці. Школярам пропонується блок завдань (позитивна відповідь – «так» - оцінюється у два бали).
Кілька учнів обговорюють якусь проблему у групі. Всі інші учні спостерігають за тим, як відбувається обговорення. Мета – вдосконалення вміння дискутувати і аргументувати свою думку. Проводиться на етапі, коли учні мають навички групової гри.
Учні по черзі характеризують якогось літературного героя. Кожен промовляє одне речення.
Колективне створення опорно-логічних схем, узагальнюючих таблиць, ланцюжків.
Від імені літературного героя дайте своїм друзям поради, які будуть важливими у їхньому житті.
Первісні люди на стінах печер зображували тварин і речі, які мали відношення до особливості їх життя. Оберіть лише одну річ, яка б символізувала художній твір.
Наприклад, при вивченні Біблії – це хрест, або щось інше.
Клас поділяється на дві творчі групи – «кореспондентів» та «команду письменника», куди входять учні, котрі виконують ролі самого письменника, його сучасників, друзів. Обидві групи самостійно опрацьовують рекомендовані літературознавчі джерела про життя і творчість письменника. Питання, заздалегідь підготовані творчою групою «кореспондентів», задаються супротивникам. Виграє та команда, котра виявить кращу обізнаність з подіями життєвого та творчого шляху митця.
Один з учнів виконує роль письменника і розповідає про життя та творчість.
Перевірити домашнє завдання можна у формі експрес-вікторини «Останній герой». Питання можуть бути підготовлені як самим вчителем, так і кращими з учнів, розміщені у порядку наростання їх складності, що оцінюється «вартістю» - певною кількістю балів. Гру можна поділити на 2 тури: І – змагальний, мета якого виділити групи лідерів, що проводиться у формі письмового диктанту: усі учні записують тільки номер питання і правильної відповіді; вони перевіряються тут же за допомогою помічників вчителя; у ІІ тур виходять учні, що набрали найбільшу кількість балів, вони вже усно відповідають на питання і вибувають з гри, якщо дають неправильну відповідь. Переможець – «останній герой», котрий не припускається жодної помилки.
Члени динамічної групи «біографів письменника» під керівництвом учителя опрацювали рекомендовані джерела й визначили найважливіші факти життя і творчості письменника. Коментарі до них можуть давати самі учні або вчитель.
Одна команда виразно зачитує цитати з описом персонажів твору, інша відгадує.
Учням пропонується уявити себе в ролі літературного героя і розказати про нього, починаючи свою розповідь словами «Я - …».
Учасники кожної пари розподіляють ролі: один – представник служби «гаряча лінія», другий – той, хто телефонує до служби. Як правило, це якийсь літературний персонаж. Представник «гарячої лінії» має не просто вислухати свого підопічного, а й активно включатися у пошуки розв’язання проблеми.
Завдання: впізнати літературного персонажа за мінімальною кількістю характеристик. Кожна наступна підказка (яких усього п'ять) зменшує кількість призових балів на дві одиниці. Отже, якщо персонаж вгадується за однією підказкою (першою і найскладнішою), то нараховується 10 балів, за двома - 8, за трьома - б, за чотирма - 4, за п'ятьма - 2 бали.
Приклад (за романом В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»):
У грі беруть участь дві команди.
I гейм. Розминка. Усі команди отримують три запитання. На обдумування 1 хвилина. За правильну відповідь на кожне запитання - один бал.
II гейм. „Щасливий випадок". Кожна команда витягає 5 кульок з номером запитання. Одна з кульок „щасливий випадок". На
обдумування кожного запитання ЗО секунд, за правильну відповідь 1бал, за „щасливий випадок" - додається ще три бали.
III гейм. Упізнати героя за його висловлюванням. За кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал.
IV гейм. Ключ до епохи. Учням пропонується дібрати із даних слів 3 ключових, які характеризують кожну із запропонованих історико-літературних епох.
V гейм. Ти - мені, я - тобі. Команди задають три запитання кожній команді-суперниці.
Увазі класу пропонується три розповіді від імені літературних персонажів, які підготували учні з творчої групи. Слухачам необхідно встановити помилки й неточності у повідомленнях (за кожне правильне виправлення нараховується два бали).
Приклад (за новелою Е. По «Золотий жук»):
«Гарне скло» мало означати тільки окуляри, - лікарі звичайно використовують його лише в цьому відношенні. Потрібно було дивитись звідси в окуляри, причому з конкретно означеної позиції, що не допускає відхилень. Слова «21 градус і 30 хвилин» і «північ-північ-схід» вказували, звичайно ж, відстань. Збуджений цими відкриттями, я не квапився додому, покликав собаку і повернувся на вершину скелі.»
Помилки і неточності:
Творчі групи учнів презентують рекламні ролики до твору, які самостійно склали вдома. Найцікавіші ролики оцінюються у 10 балів (кожному члену групи).
Правила: у грі беруть участь три команди (у кожній 9-10 осіб). Запитання 1 валу адресуються першій команді. Гравець команди може заробити максимальну кількість балів (9), якщо дасть відповідь на перше запитання валу, з кожним наступним запитанням кількість балів зменшується (6 - 3). Той, який дає правильну відповідь, отримує „рятувальний жилет" і залишається у грі, інші гравці команди займають свої місця або спускаються до „трюму". У гру вступає друга команда, переможець другого валу знову отримує „рятувальний жилет", за кількістю балів визначається переможець серед них.
I тур. Упізнати письменника із трьох спроб.
Учень, який виконує роль головного героя твору, задає запитання до класу, метою яких є з'ясування рівня осмислення учнями тексту і вміння психологічно вмотивовувати вчинки образу-персонажа.
Учні, котрі отримали таке завдання, використовуючи цитати з тексту, відтворюють події певного епізоду, психологічно вмотивовують поведінку героїв, їх міміку, жести, рухи; дають настанови „акторам" для виконання ролей.
Учні поділяються на дві групи: „анкетувальники" й „біографи", перші готують запитання до головного героя та знавців його біографії, другі дають короткі відповіді з аргументацією вчинків та психології персонажа, підтвердженням текстовими цитатами.
1