Прочитайте початок п’єси, дія якої відбувається на Тернопільщині в 30-х роках, за панської Польщі. Проаналізуйте ситуацію.
Роман. Болить?
Михайлик. І болить і пече… Гречка!
Роман. (задумливо). Гречка… На горосі не ліпше! Мене пан учитель лише на горох ставив…
Михайлик. От-от… Ти на гречці не стояв…
Роман. А ти на горосі?... Я вже тричі стояв… А ти лиш сьогодні…
Михайлик. Так ти ж усе: «Не знаю», «Не зробив», «Не повчив»… А мене за віщо?
Роман. Хіба не втямив? Не так розповів того вірша, збрехав щось…
Михайлик. Невже? Та я…я… Скільки разів чув! Стільки разів і вголос, і подумки повторював!... Я ж так цього вірша люблю…! І чому одного мене на гречку ставити? Хіба інші не помилялися? А він – мене покарав…
(В. Бойко «Не вмре, не загине»)
Метод «Аналіз ситуації»
Робота в парах
Суддя. Хто є учасниками п’єси ?
Відповідач. Школярі - Роман і Михайлик.
Суддя. Який настрій у Михайлика? З чого це видно?
Відповідач. Сумний, тому що його покарав
учитель.
Суддя. А яку міру покарання застосував учитель?
Відповідач. Пан учитель поставив хлопчика на коліна в куток, підсипавши гречку. А це дуже боліло і пекло.
Суддя. За віщо був покараний Михайлик?
Відповідач. За те, що не так, як потрібно було вчителю, розповів вірша.
Суддя. А чи любить Михайлик вчити вірші напам’ять?
Відповідач. Дуже. Багато разів вголос і подумки повторював.
Суддя. Чи одного Михайлика карав учитель?
Відповідач. Не тільки. І інші діти стояли і на гречці, і на горосі…
Суддя. Отже, ставити на гречку - покарання, яке було несправедливо застосоване щодо дітей.
Відповідач. Так, є підстави вважати, що вираз
ставити на гречку виникло в шкільному середовищі за тих далеких часів,коли основою дяківської педагогіки було фізичне покарання.
Суддя. Оголошується вирок: засудити міру покарання та дії вчителя, які застосовувались у старій школі.
Метод «Мікрофон»
Назвіть синоніми до фразеологізму ставити на гречку.
1. Дати (всипати) березової каші.
2. Почастувати березовою кашею.
3. Скуштувати березової каші.
У яких значеннях вживаються ці фразеологізми?
1. Побити когось.
2. Покарати.
3. Вичитати комусь за щось.
4. Полаяти когось за щось.