ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ Сутність та призначення. Впровадження на прикладі методу «Рольова гра»

Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва

Зміст

ВСТУП

Інтерактивні методи навчання на сьогодні є актуальним способом роботи викладача в аудиторії, тренера в групі та педагога в будь-якому освітньому закладі. Інтерактивні методи навчання, на відміну від традиційних, базуються на активній взаємодії учасників навчального процесу, при цьому основна вага надається взаємодії слухачів між собою. Такий підхід дозволяє активізувати навчальний процес, зробити його більш цікавим та менш втомлюваним для учасників.

Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від викладача  до слухача перестає бути основним завданням навчаль­ного процесу.

Важливо викликати інтерес до навчальної теми, перетворювати  аудиторію пасивних спостерігачів на активних учасників заняття. Якщо викладач у своїй роботі буде використовувати активні форми та методи навчання то це важливе питання буде вирішеним саме собою. Активні форми навчання будуються на інтерактивних методах , коли існує взаємозв’язок не лише між викладачем  і слухачем, а й між слухачами у навчанні. Викладач частіше виступає у ролі

         Слово – інтерактивний прийшло до нас з англійської і виникло від слова “інтерактив”. “Inter” – це “взаємний”, “act” – діяти. “Інтерактивний”-означає сприяти, взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди. Діалогу з будь-чим (комп’ютером), чи з будь-ким (людиною). Значить інтерактивне навчання – це, перш за все, діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія викладача  і слухача.

Основна характеристика “Інтерактива”

·Це спеціальна форма пізнавальної діяльності;

·Навчальний процес організовано так, що практично всі слухачі заохочені до процесу пізнання, вони мають можливості розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають;

·Має бути атмосфера доброзичливості, взаємопідтримки – форма кооперації та співпраці;

·На занятті організується індивідуальна, парна, групова робота;

·Застосовуються дослідницькі процеси, ділові гри, робота з документами, різними джерелами інформації, використовувати творчі завдання.

Задачі, які можна розв’язати одночасно:

-розвиток комунікативних умінь і навичок;

-емоційний контакт між слухачами ;

-вчитесь працювати у команді, прислухатись до думки свого товариша;

-знімає нервове навантаження слухачів, дає можливість змінювати форми їх діяльності, переключати увагу на вузлові питання теми.

Інтерактивні методи захоплюють слухачів, пробуджують в них інтерес та мотивацію, навчають самостійному мисленню та діям.

Суть інтерактивного навчання

Звичайно люди запам’ятовують

5% - лекції

10% - того, що читають

20% - того, що бачать на власні очі

50% - того, що слухають та бачать одночасно

70% - того, що обговорюють і пишуть

80% - того, що роблять практично власноруч

90% - того, що роблять і обговорюють одночасно

95% - того, чому навчають інших

Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

Інтерактивне навчання має на меті:

·створення умов для залучення всіх слухачів до процесу пізнання;

·надання можливості кожному слухачеві розуміти і рефлексувати з
приводу того, що він знає і думає;

·вироблення життєвих цінностей;

·створення атмосфери співпраці, взаємодії;

·розвиток комунікативних якостей і здібностей;

·створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного слухача відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захи­щеності, неповторності, значущості.  

Інтерактивне навчання передбачає:

·моделювання життєвих ситуацій;

·вирішення творчих завдань;

·спільне розв'язання проблем тощо.

 Що ж дає впровадження методів інтерактивного навчання різним суб'єктам навчального процесу?

В ході діалогового навчання слухачі вчаться критично мислити, розв’язувати складні проблеми на підставі аналізу обставин і відповідної інформації, приймати продумані рішення, приймати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на заняттях організується індивідуальна, парна і групова роботи, застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, йде робота з документацією різними джерелами інформації.

Види інтерактивних методів навчання

 «Круглий стіл» - метод проведення заняття із слухачами які, як правило, мають досвід роботи, практичний діяльності з питання, що обговорюється. На «круглому столі» слухачі можуть і повинні спробувати обґрунтовано поставити питання по темі обговорення, серйозно аргументувати підходи до їхнього вирішення, а також повідомити про вдалий і невдалий досвід. «Круглий стіл» - це свого роду нарада по обміну досвідом і обговоренню практичного досвіду, досягнень і помилок. В такий спосіб слухачі освоюють зміст теми, її ключові проблеми.

Дискусія –активний метод проведення занять, покликаний мобілізувати практичні й теоретичні знання, погляди слухачів на проблему, що розглядається. Дискусія доречна при розгляді спірних питань, але у навчальному процесі може не виникати ситуації спірності трактувань. Із цих причин заздалегідь планувати проведення заняття як дискусію не цілком коректно. Основні передумови використання дискусії в активному навчанні такі: необхідно в складі теми, що досліджується знайти питання, про які слухачі усвідомлено дотримуються істотно різних точок зору. Це може бути зроблене в ході лекцій і інших занять; варто визначити,  чи відносяться ці спірні питання до інтересів, що зачіпають багатьох.

Ситуаційний аналіз полягає в тому, що слухачі, ознайомившись з описом проблеми, самостійно аналізують ситуацію, діагностують проблему й надають свої ідеї й рішення в дискусії з іншими слухачами.

Залежно від характеру висвітлення матеріалу використовуються ситуації-ілюстрації, ситуації-оцінки й ситуації-вправи.

Ситуація-Ілюстрація містить у собі приклад з управлінської практики (як позитивний, так і негативний) і спосіб рішення ситуації.

Ситуація-Оцінка являє собою опис ситуації й можливе вирішення в готовому виді: потрібно тільки оцінити, наскільки воно правомірно й ефективно.

Ситуація-Вправа полягає в тому, що конкретний епізод управлінської діяльності підготовлений так, щоб його рішення вимагало яких-небудь стандартних дій, наприклад розрахунку нормативів, заповнення таблиць, використання юридичних документів і т.д.

Ситуаційний аналіз включає метод аналізу конкретних ситуацій, метод «кейз-стаді»,  метод «інциденту», розбір ділової кореспонденції («баскет – метод»).

Аналіз конкретних ситуацій – найбільш прийнятний в умовах курсового навчання метод ситуаційного аналізу - традиційний аналіз конкретних, ситуацій, що включає глибоке й детальне дослідження реальної або імітованої ситуації.

Використання методу аналізу конкретних ситуацій дозволяє вирішити наступні навчальні цілі: розвиток аналітичного мислення, застосування аналізу в динаміку; оволодіння практичних навичок роботи з інформацією: вичленовування, структурування й ранжирування по значимості проблем; вироблення управлінських рішень; освоєння сучасних управлінських і соціально-психологічних технологій; розширення комунікативної компетентності; формування здатності вибору оптимальних варіантів ефективної взаємодії з іншими людьми; стимулювання інновації; підвищення мотивації до навчання теорії проблеми.

Метод "Мікрофон" надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Правила проведення такі:

-говорити має тільки той чи та, у кого "символічний" мікрофон,"

-відповіді не коментуються і не оцінюються;

-коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.

Правила роботи в малих групах.

Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні людині для спілкування та співпраці (співробітництва).

Після того як учитель об'єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання, група за короткий час (3— 5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи.

Правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу:

1. Швидко розподіліть ролі в групі:

Спікер (керівник групи):

-зачитує завдання групи;

-організовує порядок виконання;

-пропонує учасникам групи висловитись по черзі;

-заохочує групу до роботи;

-підводить підсумки роботи;

-за згодою всієї групи визначає доповідача.

Секретар:

-веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи:

-як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків або допомогти доповідачеві.

Спостерігач (тайм-кіпер):

-слідкує за часом;

-заохочує групу до роботи

Доповідач:

-чітко висловлює думку групи;

-доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.

3.Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, що висловили цю ідею.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

"Мозковий штурм" — це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень по конкретній темі.

Педагог на уроці називає тему дискусії та запрошує учнів взяти участь у її обговоренні шляхом штурму, який організовується за такими етапами:

1. Всі учасники "штурму" пропонують ідеї щодо розв'язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).

2. Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.

3. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.

4. Після того як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.

5. Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Метод "Займи позицію" допомагає поводити дискусію по спірній, суперечливій темі. Надає можливість висловитися кожному і кожній, продемонструвати різні думки по темі, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:

-педагог називає тему та пропонує учням висловити свою думку по досліджуваній темі;

-учням потрібно стати біля того плакату, який збігається з їх точкою зору;

-підготуватися до обґрунтування своєї позиції, чому саме її обрали;

-якщо після обговорення дискусійного питання учень(ні) змінили точку зору, можна перейти до іншого плакату і пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

Рольова гра

• Метод навчання, при якому учні грають визначені ролі в нефор­мальній, але максимально реаліс­тичній манері. Може носити струк­турований чи спонтанний характер.

Цілі:

• Вироблення стратегії дій у конф­ліктних і стресових ситуаціях;
• Розвиток цільових поведінкових настанов;
• Розвиток навичок міжособистіс­ного спілкування;
• Розвиток комунікативних навичок;
• Ілюстрація емоційного аспекту діяльності

Переваги:

• Ефективність у відпрацюванні професійних дій, висвітленні складних конфліктних ситуацій;
• Закріплює засвоєння теоретичних концепцій;
• Прояснює особливості поведінки;
• Розвиває навички оперативного вирішення проблем;
• Навчання в дії;
• Драматичний, ігровий ефект сприяє кращому засвоєння навчального матеріалу;
• Ефективний спосіб зміни настанов і поглядів.

Обмеження:

• Необхідність якісної підготовки “акторів”;
• Необхідність ретельного планування сценарію і постановки гри;
• Ризик постановки штучної ситуації;
• Значні витрати часу на підготовку і прове­дення;
• Необхідність врахування особливостей харак­теру акторів

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить учням набути навичок співробітництва, оволодіти уміннями висловлюватись та активно слухати.

Організація роботи:

1. Учні читають надане завдання та інформацію до його виконання

2. Визначає, хто буде говорити першим.

3. Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі

4. Доходять до спільної думки.

5. Визначають, хто буде очолювати результати роботи групи та підготуються до нього.

Для ефективного спілкування в парах необхідно враховувати кілька моментів:

1. Зверніть увагу на:

-мову тіла: сідайте обличчям до того чи тієї, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановіть контакт очима;

-допомагайте партнерові чи партнерці говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичливу посмішку, слова "так-так";

-якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, "Ти маєш на увазі, що ...?", "Чи правильно я зрозуміла, що."..?";

-під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

2. Запам'ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:

- давати поради;

- змінювати тему розмови; .

- давати оцінки особі, яка говорить;

- перебивати;

- розповідати про власний досвід.

"Ток-шоу"

Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування

Педагог на цьому уроці є ведучим на ток-шоу. Робота організовується так:

1. Оголошується тема дискусії

2. Запрошуються висловитися із запропонованої теми "запрошені гості"

3. Слово надається глядачам, які можуть виступити із своєю думкою протягом 1 хв. або поставити запитання "запрошеним"

4. "Запрошені" мають відповідати лаконічно та конкретно

5. Ведучий також має право поставити своє запитання або

перервати виступаючого за лімітом часу

Ця форма роботи допоможе навчитися брати участь у загальних дискусіях висловлювати та захищати власну позицію.

Метод "Прес" використовується у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми і вам потрібно зайняти та аргументувати чітко визначену позицію із суспільної проблеми, що обговорюється. Метод надасть можливість навчитися формулювати та висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та стислій формі. Метод "Прес" має таку структуру та етапи:

1. Позиція

Я вважаю, що...

(висловіть свою думку, проясніть, в чому полягає ваша точка зору)

2. Обґрунтування ...тому, що...

(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)

3. Приклад ...наприклад...

(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію)

4. Висновки

Отже (тому), я вважаю...

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

При захисті своєї позиції намагайтеся дотримуватися структури методу "Прес".

урок в/н на прикладі методу «Рольова Гра»

Рольова гра  – це групова форма навчання, у процесі якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто набір ролей, які регламентують діяльність і поведінку студентів. Рольова гра відіграє важливу роль в активізації навчально-виховного процесу. Це досягається активізацією пізнавально-оцінювальної та практичної діяльності учасників заняття, певною організацією їх взаємодії та спілкування.

Рольова гра - форма навчання, що передбачає розподіл ро­лей, переробку інформації й підготовку матеріалу відповідно до запропонованого сценарію. Вона стає усе більш популярною при навчанні кандидатів на керівні посади, тому що рольові ігри ефе­ктивні для вироблення навичок міжособистісного спілкування. Під час рольової гри відтворюються реальні робочі ситуації, мета - домогтися розв'язання поставленого завдання. Програвання ро­лей дозволяє учасникам краще зрозуміти мотиви поведінки того співробітника, чия роль програється, допомагає побачити типові помилки, вибрати правильну модель поведінки в запропонованій ситуації.

Рольова гра – це моделювання ситуації, де учасникам пропонується зіграти роль певної людини у знайомих обставинах чи ситуаціях. Сценарій часто вигадується, або використовуються реальні ситуації, з якими учасник може стикнутися у повсякденному житті.

Рольова гра – це ефективна навчальна методика, але вона має бути добре продумана і організована, щоб забезпечити позитивний вплив на учасників.

Рольова гра – простий спосіб пізнання людиною навколишньої дійсності, один із найдоступніших шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок.

Рольові ігри поділяються на дві категорії: 

• спонтанні (імпровізаційні), в яких відсутня розгорнута фабула, моделюються прості ситуації, тренер-ведучий цілком по­кладається на імпровізаційні  здатності учасників. Такі ігри не вимагають тривалої попередньої підготовки й можуть моделюва­тися в ході навчання залежно від труднощів, що виявляються у спілкуванні;

• сюжетні (сценарні), які проводяться за попередньо роз­робленим сценарієм, мають розгорнуті інструкції для всіх учас­ників з описом їх предметних і навіть міжособистісних позицій. Такі ігри засновані на завданнях, які тренер-ведучий ставить пе­ред собою заздалегідь, плануючи весь навчально-тренувальний цикл.

Приклад рольової гри

Тема уроку в/н: Порядок здійснення касових операцій прибутковими касами

Тип заняття: рольова гра.

Хід заняття

1. Організаційний момент

Повідомлення мети заняття, форми його проведення та умови проведення.

Гра «Порядок здійснення касових операцій прибутковими касами» Після гри проводиться заняття, яке є закріплюючим, де підводиться підсумок теми, детальніше розглядається робота каси. Ця гра проводиться на в/н., участь приймає одна підгрупа. За тиждень перед грою студенти отримують тему та запитання з неї, які вони повинні підготувати самостійно. Вибираються головні  герої: завідувач банку, операціоніст, касир, суб’єкти господарської діяльності. За день перед заняттям проводиться репетиція з головними героями. У ході гри майстер в/н є стороннім спостерігачем, який не заважає проведенню гри. Головним ведучим гри є адміністратор, який повинен керувати процесом. Майстер активізується лише в тому випадку, якщо бачить грубу помилку в ході роботи, якщо ж такої не було або були несуттєві помилки, про них він повідомляє наприкінці гри, коли підбиває підсумок і дає рецензії на відповіді, виставляє оцінки.

2.Хід гри.

Завідувач: перевіряє чи всі знаходяться на робочих місцях.

Касир: відкриває касу і починає операційний день.

Суб’єкт господарської діяльності 1: Доброго дня!

Операціоніст: Доброго дня!

Суб’єкт господарської діяльності 1: Я хочу внести готівку.  

(Найбільша сума готівки проходить через касу банку за оголошенням на внесення готівки. По суті, даний прибутковий документ складається з трьох окремих документів, а саме: оголошення, квитанції і ордера.)

Операціоніст: перевіряє наявність реквізитів (назва установи — здавача грошей, сума цифрами і прописом, номер поточного рахунку), після чого оголошення з квитанцією і ордером передається до каси.

Касир: виконує свої контрольні функції, перевіряючи наявність і тотожність підписів операційних працівників, звіряючи їх із зразками, що є у нього. Викликаючи особу, яка вносить гроші, поаркушним перерахуванням приймає їх.

Суб’єкт господарської діяльності 1: Вносить готівку.

Касир: В обов’язковому порядку касир звіряє суму, вказану у прибутковому документі з сумою, фактично виявленою при перерахуванні. У разі відповідності цих сум, касир підписує і ставить печатку на квитанції і повертає її особі, яка здавала гроші, а об’яву залишає у себе як документ, що засвідчує факт приймання грошей. Ордер повертається відповідальному працівнику, який веде касовий журнал.

Після здійснення всіх записів відповідно до ордерів, за особовими рахунками контрагентів, оголошення передаються власникам рахунків разом із виписками з їх поточних рахунків. Наявність ордерів дає змогу клієнтам слідкувати за правильністю записів, проведених за їх поточними рахунками. Впродовж операційного дня суми прийнятих грошей реєструються в касовому журналі.

Суб’єкт господарської діяльності 1: Дякую. До побачення!

Касир: До побачення!

Суб’єкт господарської діяльності 2: Доброго дня!

Операціоніст: Доброго дня!

Суб’єкт господарської діяльності 2: Я хочу внести готівку.  

Операціоніст: перевіряє наявність реквізитів (назва установи — здавача грошей, сума цифрами і прописом, номер поточного рахунку), після чого оголошення з квитанцією і ордером передається до каси.

Касир: виконує свої контрольні функції, перевіряючи наявність і тотожність підписів операційних працівників, звіряючи їх із зразками, що є у нього. Викликаючи особу, яка вносить гроші, поаркушним перерахуванням приймає їх.

Касир: фактична сума готівки, що пред’явлена до перерахування і здачі в установу банку не відповідає сумі, зазначеній в оголошенні на внесення готівки! Я виявила розбіжності і пропоную здавачу переписати даний прибутковий документ, вказавши у ньому суму, що фактично виявлена при поаркушному перерахуванні. (У даному випадку, первісний документ касир перекреслює і на звороті квитанції до нього записує суму, що фактично виявлена при перерахуванні).

Суб’єкт господарської діяльності 2: Так, будь-ласка!

Операціоніст: отримує повний документ, і  викреслює в касовому журналі попередню суму і записує нову, за умови, що здавальник переписав документ, який знову надсилається до каси. (Якщо ж клієнт, оформивши оголошення на внесення готівки, гроші до каси не вніс, то документ також повертається операційним працівникам до з’ясування. Причина вказується на квитанції за підписом керівника і головного бухгалтера, що дає право викреслити в касових журналах зазначені суми, а прибуткові документи знищити.)

Касир: приймає гроші.

Суб’єкт господарської діяльності 2: Дякую. До побачення!

Касир: До побачення!

Касир: Впродовж дня згідно з прибутковими грошовими документами веде облік прийнятих і зданих грошових сум в окремій Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), а наприкінці операційного дня складають Довідку касира прибуткової каси про суму прийнятих грошей та кількість прибуткових документів, що поступили до каси, звіряючи загальну суму за довідкою з фактичною сумою наявних грошей. (Елементом внутрішнього банківського контролю за проведенням касових операцій є те, що довідка не тільки підписується касиром, але і обороти звіряються з записами в касових журналах операційних працівників

Прийняті за операційний день гроші касир формує у пачки і разом із прибутковими документами і довідкою касира прибуткової каси здає завідувачу під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), який звіряє суму готівки і кількість прибуткових документів із записами за довідкою касира і підписує довідку.

Завідувач: приймає гроші і підписує довідку. Гроші, що не сформовані у повні пачки (по 100 штук за одним номіналом) передає для об’єднання одному з касирів також під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей. (При великих сумах готівки, касири можуть передавати гроші, що надійшли до прибуткової каси, завідувачу каси кілька разів протягом операційного дня знову ж таки під розписку в книзі обліку прийнятих і виданих грошей. У цьому разі до передачі грошей, касир особисто має переконатися в тому, що фактична сума грошей відповідає загальній сумі, вказаній у прибуткових документах, за якими вони прийняті).

Уся готівка, що надійшла до закінчення операційного дня, оприбутковується до операційної каси і зараховується на відповідні поточні рахунки контрагентів або синтетичні балансові рахунки за балансом комерційного банку у той самий робочий день.

Завідувач: Операційний день завершено!

3. Підсумки гри

Відбувається аналіз гри: про що нове й цікаве дізналися учні, які запитання були найбільш складними, які виникали проблеми з приводу цього, над чим ще треба попрацювати, щоб краще засвоїти цю тему.

План уроку виробничого навчання

Група 303: «Оператор комп’ютерного набору; касир (в банку)».

Майстер в/н   Л.М. Якимів

Тема №2 : Організація і порядок здійснення касових операцій у банках.

Тема уроку № 2. Порядок здійснення касових операцій прибутковими касами

Мета уроку:

навчальна –  набуття учнями вмінь та навичок при роботі касира

виховна – виховувати в учнів почуття відповідальності та свідоме ставлення до якості виконаних робіт, охайності, уважності;

Тип уроку: рольова гра

Матеріально - технічне забезпечення: комп’ютери з банківською базою,

касові документи.

Хід уроку

I. Організаційна частина уроку

1. Перевірка наявності учнів.

2. Перевірка готовності учнів до уроку виробничого навчання.

3. Інструктаж з техніки безпеки .

II. Вступний інструктаж

1. Повідомлення теми і мети уроку.

2. Цільова установка учнів.

3. Пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи.

ІІІ. Поточний інструктаж

1. Видання завдань для рольової гри

2. Повідомлення про критерії оцінювання виконуваних робіт.

3. Спостереження за рольовою грою, надання допомоги учням.

4. Обговорення та оцінювання.

5. Прибирання робочих місць.

ІV. Заключний інструктаж.

1. Підведення підсумків уроку.

2. Визначення кращих учнів.

Висновки

Рольова гра є одним з унікальних методів навчання, що допомагає учням подолати невизначеність, тому її використання є дуже важливим у процесі вивчення дисциплін. Рольова гра має багато можливостей і характеристик, оскільки вона є моделлю спілкування, припускає посилення особистісної причетності учасників до всього, що відбувається, сприяє розширенню асоціативної бази у процесі засвоєння навчального матеріалу, сприяє формуванню навчального співробітництва й партнерства.

Отже, рольова гра - це спосіб розширення досвіду учасників тренінгу шляхом представлення їм неочікуваної ситуації, в якій пропонується прийняти роль будь-кого з учасників і потім опрацювати спосіб, який дозволяє довести цю ситуацію до гідного завершення.

Список використаної літератури

1. Бондар С.П. Методи навчання // Енциклопедія освіти / Акад. пед..  наук України ; головний ред. В.Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
2. Карамушка Л.М. Рольова гра // Енциклопедія освіти / Акад. пед.. наук України ; головний ред. В. Кремень. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
3. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед твори: У2-х т. – Т.1. - К.: Просвіта, 1957. – 406 с.
4. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології.- К.: Академвидав,2004.
5. Інтерактивні методи навчання : навч. посібник / (П. Шевчук, П.Фенрих). – Щецін : WSAP, 2005.=