«Internet: історія виникнення та основні поняття»

Першим технологічним проривом науковці вважають винайдення писемності, починаючи з настінних малюнків, ієрогліфів на папірусі та різьби на дереві до примітивних верстатів та потужних друкарських комплексів.

Наступний серйозний крок здійснив російський винахідник Попов. Радіо і нині є одним з провідних каналів передачі та поширення інформації. Його загальнодоступність дозволяє величезним за обсягом аудиторіям отримувати новини з усіх країн світу.

Нова технологічна ера поширення інформації наступила з винайденням братами Люм'єр кінематографа та розвитком телебачення. За статистичними даними, оприлюдненими Вероніс Сулер у 1999 році, 84 відсотки людей отримують новини через телевізійні канали. Видовищність телебачення, створення ефекту присутності сприяють постійному збільшенню глядацької аудиторії.

Досягненням наукового потенціалу та технологічних засобів стало винайдення Інтернету, що поєднує у собі функції практично всіх сучасних ЗМІ - преси, фотожурналістики, радіо, телебачення. Мережа синтезує текст, звук, відео. Крім того, має ще й власні ознаки - гіпертексти, гіперпосилання, мультимедіа... А ефект присутності, про який ми вже згадували і який вважається однією зі специфічних властивостей телебачення, в Інтернеті знайшов не тільки своє втілення, але й сприяв його розвитку. "Віртуальні розмови", прямі ефіри, телемости, телеконференції - і все це в режимі "ріал тайм" (real time - реальний час) - це ті складники, без яких нині немислима мережа.

Удосконалення мережі, а найголовніше її унікальна можливість оперативно доносити інформацію до аудиторії в будь-якому кутку світу, використовуючи властивості різних традиційних засобів масової інформації, спричинили виникнення новітнього ЗМІ - Інтернет-журналістики. Враховуючи швидкий прогрес наукової думки, найближчими десятиліттями Інтернет мас-медіа займуть одне з провідних місць, а може й найголовніше, серед традиційних джерел інформації.

І. Історія Internet

Якщо розглянути історію створення і розвитку Інтернет, то слід відзначити той факт, що всесвітня мережа Інтернет овіяна духом холодної війни. Iсторiя її створення почалась в 1957 роцi, коли президент США Д. Ейзенхауер у вiдповiдь на розгортання Радянським Союзом супутникової системи комп’ютерного зв’язку мiж пусковими установками ядерних ракет, створив "мозговий центр" ARPA, в рамках фiнансування якого в 1969 роцi була створена попередниця Інтернет мережа ARPANET.

Першочергове завдання APARNET — об'єднати у мережу науково-дослідницькі та військові інститути у США, задля збільшення швидкості та покращення зручності обміну інформацією між ними. В умовах Холодної війни також стояла задача створити інфраструктуру, спроможну пережити атомний удар.

1969 рік вважають роком заснування мережі Arpanet. У 1971 році досягнуто першочергової цілі по об'єднанню військових із науково-дослідницькими закладами. Також у цьому році було створено перше програмне забезпечення для обміну електронними повідомленнями E-Mail. Уже за короткий час було створено дискусійні форуми, поштові розсилки та інше. Спочатку ця перша у світі віртуальна комунікація викликала занепокоєння у військових, та була під їхнім наглядом та контролем, задля визначення, чи насправді мережа використовується за цільовим призначенням.

У 1972 році у Вашингтоні пройшла перша Міжнародна конференція з комп'ютерних комунікацій. На конференції були присутні вчені з 10 країн. Участникам конференції була представлена мережа ARPANET. Це було перше публічне представлення мережі. Мережа ARPANET була першою глобальною мережею, в якій були найповніше використані сучасні розробки. Над створенням і розвитком мережі працювали найвідоміші вчені США, тому до ARPANET стали приєднуватися інші мережі, що були створені освітницькими, науковими та урядовими організаціями.

У 1972 році була створена суспільна організація INWG - робоча група з міжнародних мереж, під керівництвом Вінсента Сьорфа. INWG координувала роботу зі створення можливості міжмережевого обміну. Для об'єднання мереж, що працюють з протоколом ІР і мереж, що працюють з іншими протоколами, необхідно було створити спеціальний міжмережевий протокол. Цей протокол був створений Вінсентом Сьорфом і Робертом Каном у 1974 році і отримав назву ТСР.

У 1973 році був налаштований перший інтернаціональний зв'язок із Лондоном та Норвегією.

До основних характеристик мережі Arpanet відносять: закритість мережі, організованість за принципом Top-Down, використання поштових розсилок, (які модерувались).

Як противага до мережі Arpanet була створена мережа Usenet у 1979 році, що на відміну від попередньої була відкритою мережею, демократично організованою, без модерування та з ціллю створити мережу за інтересами.

Після об'єднання в 1982 році двох протоколів ТСР і ІР в один, протокол ТСР/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережі - Інтернет. В цьому ж році Сьорф і його колеги ввели термін "Інтернет". Сьогодні Вінсента Сьорфа називають "батьком Інтернета".

У 1983 році вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у Military Standarts (MIL STD), тобто у військові стандарти, і всі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів.

Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkeley Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkeley(BSD) UNIX1. З цього і почалася спілка UNIX і TCP/IP.

Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Інтернет увійшов у загальний ужиток. У 1983 році з ARPANET виділилася MILNET, що стала відноситися до Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США.

Термін Інтернет став використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 році ARPANET припинила своє існування, мережа Інтернет існує, її розміри набагато перевищують початкові, тому що вона об'єднала множину мереж в усьому світі.

Наступна сторінка розвитку Internet відкрилася у 1980-х роках, коли ще одне американське урядове агентство, National Scientific Foundation (NSF), заснувало шість суперкомп’ютерних центрів. Зрозуміло, що кількість наукових центрів не обмежувалася ними, і тому з’явилася необхідність надати вченим із багаточисельних університетів доступ до цих центрів.

Спочатку NSF намагалося використовувати лінії зв’язку та ресурси ARPANET, але через перепони різного роду ця ідея не реалізувалася. В результаті у NSF було прийняте рішення створити власну мережу. Вона була створена і спочатку поєднувала вищезгадані суперкомп’ютерні центри із швидкостями передачі 56 Кбіт/c. Мережа отримала назву NSFNET Backbone (опорна мережа NSF). В момент, коли NSFNET закінчила своє існування (квітень 1995 р.), її продуктивність складала 44 Мбіт/c. NSF заохочувало доступ до Інтернет із університетів, таким чином, майже кожен американець з вищою освітою у студентські роки був користувачем цієї мережі.

Протягом 1995 - 1997 рр. пройшло багато змін. Мережа Internet перестала бути виключно американським феноменом, вся її структура в цілому різко комерціалізується і приватизується. Популярні мережі та служби, такі як America OnLine, CompuServe, вимушені надавати обмежений IP-сервіс своїм користувачам, ISO-протоколи продовжують повільно відмирати.

ІІ. Розвиток послуг мережі Інтернет

Всі послуги мережі Internet можна умовно поділити на дві категорії: обмін інформацією між абонентами мережі і використання баз даних мережі.

До числа послуг зв'язку між абонентами належать:

Telnet - віддалений доступ. Дає можливість абоненту працювати на будь-якій ЕОМ мережі Інтернет як на своїй власній. Тобто запускати програми, змінювати режим роботи і т.д.

FTP (File Transfer Protocol) - протокол передачі файлів. Дає можливість абоненту обмінюватися файлами з будь-яким комп'ютером мережі. Установивши зв'язок із віддаленим комп'ютером, користувач може скопіювати файл із віддаленого комп'ютера на свій або скопіювати файл із свого комп'ютера на віддалений.

NFS (Network File System) - розподілена файлова система. Дає можливість абоненту користуватися файловою системою віддаленого комп'ютера, як своєю власною.

E-mail (електронна пошта) - обмін поштовими повідомленнями з будь-яким абонентом мережі Інтернет. Існує можливість відправлення файлів.

Новини мережі Usenet - одержання мережних новин і електронних дощок оголошень мережі і можливість розміщення інформації на дошки оголошень мережі. Електронні дошки оголошень мережі Інтернет формуються по тематиці. Користувач може за своїм вибором підписатися на будь-які групи новин.

До систем автоматизованого пошуку інформації в мережі Інтернет належать слідуючи системи:

Gopher - найбільше широко поширений засіб пошуку інформації в мережі Інтернет, що дозволяє знаходити інформацію по ключовим словам і фразам. Робота із системою Gopher нагадує перегляд змісту, при цьому користувачу пропонується пройти крізь ряд вкладених меню і вибрати потрібну тему.

У Інтернет у даний час понад 2000 Gopher-системи, частина з яких є вузькоспеціалізованими, a частина містить більш різнобічну інформацію. Gopher дозволяє одержати інформацію без вказівки імен і адрес авторів, завдяки чому користувач не витрачає багато часу. Він просто повідомить системі Gopher, що саме йому потрібно, і система знаходить відповідні дані. Gopher-серверів понад двох тисячі, тому з їхньою поміччю не завжди просто знайти необхідну інформацію. У випадку виниклих ускладнень можна скористатися службою VERONICA. VERONICA здійснює пошук більш ніж у 500 системах Gopher, звільнюючи користувача від необхідності переглядати їх вручну. WAIS - ще більш потужний засіб одержання інформації, чим Gopher, оскільки воно здійснює пошук ключових слів у всіх текстах документів. Запити посилаються в WAIS на спрощеній англійській мові. Це значно легше, ніж формулювати їх на мові алгебри логіки, і це робить WAIS більш привабливою для користувачів-непрофессіоналів.

При роботі з WAIS користувачам не потрібно витрачати багато часу, щоб знайти необхідні їм матеріали. У мережі Інтернет існує більш 200 WAIS - бібліотек. Але оскільки інформація рекомендується переважно співробітниками академічних організацій на добровільних початках, велика частина матеріалів відноситься до області досліджень і комп'ютерних наук.

WWW - система для роботи з гіпертекстом. Потенційно вона є найбільш потужним засобом пошуку. Гипертекст з'єднує різноманітні документи на основі заздалегідь заданого набору слів. Наприклад, коли в тексті зустрічається нове слово або поняття, система, що працює з гипертекстом, дає можливість перейти до іншого документу, у котрому це слово або поняття розглядається більш докладно.

WWW часто використовується в якості інтерфейсу до баз даних WAIS, але відсутність гіпертекстових зв'язків обмежує можливості WWW до простого перегляду, як o Gopher. Користувач із своєї сторони може задіяти можливість WWW працювати з гіпертекстом для зв'язку між своїми даними і даними WAIS і WWW таким чином, щоб власні записи користувача як би інтегрувалися в інформацію для загального доступу. Насправді цього, звичайно, не відбувається, але сприймається саме так.

Практично всі послуги мережі Інтернет побудовані на принципі клієнт-сервер. Сервером у мережі Інтернет називається комп'ютер спроможний надавати клієнтам (у міру приходу від них запитів) деякі мережні послуги. Взаємодія клієнт-сервер будується звичайно в такий спосіб. По приході запитів від клієнтів, сервер запускає різноманітні програми надання мережних послуг. В міру виконання запущених програм сервер відповідає на запити клієнтів. Все програмне забезпечення мережі також можна поділити на клієнтське і серверне. При цьому програмне забезпечення серверу займається наданням мережних послуг, a клієнтське програмне забезпечення забезпечує передачу запитів серверу й одержання відповідей від нього.

ІІІ. Організація інтернету

Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж.

Mережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та можуть перекривати одна одну, тому будь-яка пара вузлів пов’язана між собою не одним, а багатьма каналами зв’язку, завдяки чому Інтернет забезпечує стійкий зв’язок. При руйнуванні частини мережі пакети інформації можуть обходити ушкоджені ділянки.

Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких зв’язаний каналами зв’язку з іншими. Серед вузлів є такі, що надають послуги іншим комп’ютерам — сервери. Наприклад, під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянуть будь-яку Web-сторінку – зв’язуєтесь з певним Web-сервером.

Для приєднання до мережі Інтернет необхідно встановити на ПК спеціалізоване програмне забезпечення, підключити пристрій для прийому/передачі даних (модеми різних типів), та оформити договір з провайдером.

Протокол TCP/IP

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету і підтримується більшістю виробників мережного обладнання.

TCP/IP — основний транспортний протокол передачі даних в локальних мережах та Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol – протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol – протокол Internet).

Перша складова протоколу забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами і керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакет, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправника і одержувача(ів) , забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача у будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися, протокол TCP вирішує і цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.

Усі комп’ютери, об’єднані в локальну мережу, знаходять один одного в автоматичному режимі. Люди взагалі не беруть участь у пересиланні повідомлень завдяки тому, що кожен кмп’ютер має свою адресу, яка називається IP- адресою.

IP- адреса – запис, який точно визначає місцезнаходження комп’ютера в мережі і є записом чотирьох чисел у діапазоні від 0 до 255, відділених крапками, наприклад, 220. 15.68.33.

Запис IP- адреси складається ніби з двох частин: перша означає адресу під мережі Інтернету, до якої підключено вузол, а друга — адресу локально вузла всередині під мережі.

Доменні імені DNS

IP-адреси зручні для ідентифікації комп’ютерів а Інтернеті, але не прийнятні для роботи користувачів (не наочні, погано запам’ятовуються, велика ймовірність помилки при введенні). Тому замість числових IP-адрес застосовується літерна система доменних імен DNS(Doman Name Server- доменне ім’я серверу). Згідно з цією системою ім’я кожного Web-серверу є послідовністю слів, розділених крапками, яка легко запам’ятовується користувачами.

Доменне ім’я однозначно визначає сервер в Інтернеті й складається за ієрархічним принципом.

На найвищому рівні (домен верхнього рівня) звичайно розташовується назва країни, наприклад, uk (Велика Британія), ru (Росія) або ua (Україна). Але частіше замість назви країни ставиться скорочення, відповідне типу організації, якій належить домен: com (комерційний домен), gov (урядовий), mil (військовий), edu (освітній), net (мережний), org (інших організацій). Ліворуч від домену верхнього рівня через крапку дописується позначення міста, штату або організації. Однак цієї частини імені може не бути. Ліворуч від позначення міста (організації) – позначення серверу, яке займає відповідно крайню ліву позицію у доменному імені.

У результаті доменне ім’я серверу (простіше, домен) може мати такий вигляд: kyivstar.net – сервер оператора мобільного зв’язку, домен верхнього рівня net, referat.ru – сервер рефератів, країна ru (Росія).

Відповідність між IP-адресами і доменними іменами встановлюється за допомогою баз данних, розміщених на спеціальних DNS-серверах. Сервери DNS виконують повсякденну роботу, необхідну для функціонування системи доменних імен.

IV. Основні терміни інтернету

Всесвітня павутина - це зібрання електронних документів (вебсторінок), з'єднаних гіперпосиланнями (лінками). Ці документи зберігаються па спеціалізованих комп'ютерах (веб-серверах), доступ до них забезпечується за допомогою присвоюються кожному документу унікального індивідуального інтернет-адреси - URL). При введенні в адресний рядок програми перегляду веб-сторінок (інтернет-браузера) адреси вебсторінки або при активізації посилання в Інтернеті клієнтський комп'ютер надсилає запит на веб-сервер, на якому знаходиться шуканий файл, і у вікно браузера на клієнтському комп'ютері завантажується його копія.

Гіперпосилання, посилання, лінк (англ. Hyperlink, link) - зазвичай виділяється кольором або за допомогою підкреслення якийсь елемент файлу веб-сторінки (текст, графічний елемент та ін.), Який є вихідним пунктом переходу на інші веб-сторінки. Зазвичай гіперпосилання може бути активізована при наведенні на пес курсору миші, що відбивається зміною кольору гіперпосилання і (або) її форми, а також зміною форми самого курсора. Часто при графічному позначенні гіперпосилання поруч з нею (або в нижній частині вікна програми перегляду веб-сторінок - веб-браузера) з'являється текстова підказка про адресата цього посилання або інтернет-сайту компанії-сторінки.

Веб-сторінка (англ. Web-page) - комп'ютерний файл, створений з використанням спеціальної мови гіпертекстової розмітки HTML. Веб-сторінка може містити не тільки текст, але і включати будь-яку мультимедійну інформацію (графіку, ауді, відео, анімацію і т.п .), а також засоби інтерактивної взаємодії з даними веб-сервером (форми і т.п.). Кожна веб-сторінка має свій унікальний інтернет-адресу, який визначає її місце розташування на веб-сервері. На веб-сторінці можуть бути посилання на інші веб-сторінки, які оформляються за допомогою спеціальної команди в мові HTML із зазначенням їх інтернет-адреси.

Веб-сайт (англ. Web-site) - збори веб-сторінок, які об'єднані по якимось принципом: тематично (наприклад, матеріали з історії російської літератури тощо), інституційно (веб-сайт Московського університету) або персонально (веб-сайт окремої фізичної або віртуального особи), функціонально (комерційні веб-сайти, інтернет-ЗМІ тощо). Зазвичай веб-сайти мають так звану домашню сторінку (англ. Home-page), на якій у тому чи іншому вигляді представлений каталог (гіпертекстовий список) входять до веб-сайт веб-сторінок, що забезпечує за допомогою гіперпосилань ефективну навігацію в інформаційному просторі даного веб -сайта.

Висновок

Рівень цікавості всіх шарів суспільства до глобальної інформаційної мережі Інтернет зростає з кожним днем. Кількість її користувачів різко збільшується і вже досягла мільярдної відмітки. Ніхто і ніщо не спроможне зупинити цей лавиноподібний процес. Користувачів не зупиняють навіть проблеми, які пов'язані з забезпеченням захисту даних та особистих комп'ютерів користувачів від несанкціонованого доступу. При цих умовах потреба в інформації про мережу Інтернет, її можливості, сервіси, які існують в Інтернет, стає особливо гострою. Інтернет - це обширна, розгалужена мережа, яка вміщує в собі комп'ютерні вузли, що розподілені по усьому світу. Відповідно до деяких джерел, Інтернет охопив понад 230 країн, поєднала приблизно 100 тис. окремих мереж, з яких 5 млн. вузлових комп'ютерів. Коли Ви з'єднуєтесь з Інтернет, ваш комп'ютер стає частиною цієї всесвітньої мережі комп'ютерів. Отже, Інтернет - це мережа мереж комп'ютерів, величезна кількість мереж - які зв'язані за допомогою міжмережевих шлюзів.

Як вже згадувалось, на сьогоднi Інтернет охоплює майже всі країни свiту. Її вплив на розвиток суспiльства неможливо переоцiнити. Про це свiдчать i та увага, яка придiляється керiвництвом розвинутих країн цiй мережi та розвитку iнформацiйних технологiй взагалi. Так, наприклад, в Сполучених штатах впровадження сучасних iнформацiйних технологiй в сферi телекомунiкацiй вiдбувається пiд безпосереднiм патронажем держави.

Про свiй iнтерес до розвитку нацiональної iнформацiйної iнфраструктури постійно говорять у своїх промовах найвидатніші особи сучасності. Бiльш того, в США вже впроваджений проект надшвидкiсної iнформацiйної магiстралi Internet-2, що поєднає мiж собою американськi унiверситети та дослiдницькi центри. Проект передбачає не тiльки прокладання нових лiнiй зв’язку пропускною спроможнiстю 2,4 Гбiт/с i встановлення вiдповiдного обладнання, але й модифiкацiю деяких стандартiв Internet.

Список використаної літератури

1. Асуров Г.П. Сеть Интернет. Библиотека пользователя. - М.: Новые технологии, 2002.

2. Егоров Р.Н. Интернет вчера, сегодня, завтра. - Спб.: Компьютерный мир, 2002.

4. Никольский О.К. История развития Интернета в эпоху глобализации. - М.: Comp, 2001.

5. Мозговой А.А. Интернет - дорога в будущее. - М.: Искра, 2003.

6. Третяков Д.А. Інтернет і суспільство. – Львів.: Громада, 2001.

7. Янченко О.К. Інтернет-технології сьогодні. – Х.: ХНАМ, 2003.

8. Інтернет- Вікіпедія. URL:

9. 3.4. Історія виникнення інтернету – Бібліотека BukLib.net . URL: https://buklib.net/books/23144/

10. Історія виникнення інтернету. URL: https://webbuilding.com.ua/ukr/blog/istoriya-interneta

11. Історія інтернету від ARPANET до сьогодні. URL: https://ucloud.ua/istoriya-internetu-vid-arpanet-do-sogodni/

12.Arpanet-словарь–MDN. URL: https://developer.mozilla.org/ru/docs/Glossary/Arpanet

13. Основні поняття. Глобальна мережа Інтернет. Сервер та робоча станція. Складові частини Інтернет. Служби Інтернет. URL: http://wiki.fizmat.tnpu.edu.ua/

14. Глобальна мережа Інтернет. Основи інформаційної безпеки. URL: https://sites.google.com/site/kniginashevseua/lekcijni-zanatta/globalna-mereza-internet-osnovi-informacijnoie-bezpeki

15. Основні поняття та терміни інтернету. URL: https://stud.com.ua/43323/informatika/osnovni_ponyattya_termini_internetu

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Степурська Марина ВІкторівна

Пов’язані теми

Громадянська освіта, 10 клас, Інші матеріали

Додано

29 травня 2021

Переглядів

5748

Оцінка розробки

Відгуки відсутні