Біль людська, біль народна…

Біль людська, біль народна…

Заболотна Ю.В.

учитель історії та правознавства

Червонокам’янське ЗЗСО І-ІІІ ст. - ПЦ

Біль людська, біль народна…

Мета:

• висвітлення трагедії єврейського народу періоду тоталітаризму;
• виховання гуманності та милосердя;
• пропаганда уроків історії.

Обладнання: учнівські плакати про концтабори, матеріали з сільського музею про остарбайтерів-земляків, поминальна музика.

Муса Джалиль

Палач

Не преклоню колен, палач, перед тобою,

Хотя я узник твой, я раб в тюрьме твоей.

Придет мой час – умру. Но  знай: умру я стоя,

Хотя ты голову отрубишь мне, злодей.

Увы, не тисячу, а только сто в сраженье

Я уничтожить смог подобных палачей.

За это, возвратясь, я попрошу прощенья,

Колена преклонив, у Родины моей.

Перший

Найважливішою державою можна назвати таку, де люди мають всі людські і громадські права, які тільки встановлені на світі.

Леся Українка

Другий

Держава – це спілкування схожих одне на одного людей заради досягнення можливо кращого життя.

Аристотель

Третій

Жодна вільна людина не буде заарештована та ув’язнена, чи позбавлена майна, чи оголошена поза законом, чи вигнана… інакше, як згідно із законним вироком рівних їй і за законом країни.

Велика хартія вольностей. Англія. 1215 рік

Четвертий

У 1925-1927 рр.  у Європі виходе у світ «Mein Kampf» (Моя боротьба), автором якої був Адольф Гітлер. У ній розглядається політика паралельно з «расовою теорією», антисемітизмом, соціальною демагогією. І уже згодом дана теорія стає офіційною ідеологією нацистів у Німеччині. Саме вони стали першими, хто офіційно на весь світ проголосили культ особи та гегемонізм нації. Одним розчерком пера «богемський єфрейтор» поділив людство на три категорії:

творців, носіїв та руйнівників.

Руйнівниками він називав євреїв, циган, слов’ян, негрів. Так, слов’ян, наприклад, передбачалося частково знищити шляхом надмірної фізичної експлуатації, голоду, а їх кількість контролювати через «стерилізацію» чоловіків. Решту планувалося перетворити на слухняних рабів. Що стосується євреїв, то їм взагалі не було місця в даній расово-ієрархічній структурі. Гасло расової чистоти переросло в практику геноциду, результатом якого стали 12 млн. представників «нижчої раси».

Лідери гітлерівської партії саме так говорили та ставилися до інших народів

«Євреї, цигани, негри не люди у справжньому смислі слова»

А. Розенберг

«Єврей – це пліснява, що розкладається»

А.Гітлер

П’ятий

Відраза до євреїв як расово неповноцінних лише частково пояснювала все те, що відбувалася. Насправді, все було банальніше: існує достатня кількість свідчень того, як елементарна жадібність брала гору над ідеологічними мотивами.

…Вековечный запах униженья,

Причитанье матерей и жен…

В смертных лагерях уничтоженья

Наш народ расстрелян и сожжен…

                                                    (Маргарита Алигер)

Шостий

Організація об’єднаних націй (ООН) оголосила

27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту,

що присвячено до дня звільнення Радянською армією в’язнів нацистського табору смерті Освенцим - Біркенау. Голокост - (англ.holocaust від греч.holokaustos – масове спалення), найбільш розповсюджений термін, що означає переслідування та знищення євреїв Європи нацистами та їх посібниками після приходу до влади в Німеччині Гітлера і до закінчення Другої світової війни (1933-1945 рр.). Термін «Голокост» використовується як «Катастрофа» и «Шоа» (від івритського shoah - Катастрофа). Вперше термін «Голокост» використаний в як символ крематоріїв табору смерті Освенцім і отримав світову відомість після виходу голлівудського художнього фільму «Holocaust».

Сьомий

Антисемітська ідеологія була покладена в основу програми нацистської партії Німеччини, прийнятої у 1920. Гімн нацистської партії Німеччини на слова Хорста Весселя починалися словами:

"Вонзив евреям в горло нож, мы скажем:  мир для нас хорош...".

Першою жертвою державного антисемітизму стала єврейська община. Рішення єврейського питання у Німеччині передбачало декілька етапів. Перший з них (1933-1939) полягав у  змушувані євреїв до еміграції засобами законодавчих мір, а також економічними та фізичними акціями проти них.

1 квітня 1933 року був організований по всій країні «бойкот єврейських магазинів і товарів». Через 10 днів був обнародуваний декрет, що присвоїв євреям статус «не арійця». Євреїв виганяли з держустанов, шкіл та університетів, медичних закладів, засобів масової інформації, армії та судів. Нацистська пропаганда створювала з євреїв образ «внутрішнього та зовнішнього ворога», винного у всіх бідах країни. 10 травня 1933 року відбулося масове спалення книг, написаних «не арійцями».

Восьмий

Прийняті у вересні 1935 року закони юридично оформили позбавлення євреїв Німеччини усіх громадянських і політичних прав. Євреїв, власників підприємств та фірм, зобов’язували передати їх "арійцям". Чоловікам та жінкам вписували у паспорт "Ізраїль" або "Сара" (згодом букву "J", від німецького Jude - єврей). У листопаді 1938 року світ був схвильований "Кришталевою ніччю". У ніч з 9 на 10 листопада були спалені чи зруйновані усі 1400 синагог Німеччини, пограбовані єврейські будинки, магазини, школи. 91 єврей був убитий, декілька тисяч поранено, десятки тисяч відправлено у концтабір.

Рішення єврейського питання у Європі розпочалося  після захоплення Польщі, де під контролем нацистів опинилося більше двох мільйонів євреїв цієї країни. Були створені спеціальні єврейські квартали (гетто) в городах. Недостача продовольства, хвороби та епідемії, непосильна праця вели до великої смертності. Систематичне знищення мирного єврейського населення розпочалося нацистами (вперше в Європі) зразу після окупації Німеччиною західної частини СРСР. У знищенні євреїв брали участь 4 айнзацгрупи СС (А, В, С и D), поліцейські батальйони СС, місцеві колабораціоністи, союзники нацистської Німеччини. Будь-які акти спротиву окупантам оголошувалися "єврейськими акціями", а жертвами відповідних каральних акцій ставали євреї (так мотивувалися розправи з євреями Києва у Бабиному Яру та в Одесі). Знищення євреїв проводилося у сільській місцевості та містах, переважно на очах місцевих жителів. Уже на початку  1942 року німцями та місцевими поліцаями було знищено 1,27 млн. чоловік! Більше півтора млн. євреїв, громадян СРСР на початку війни, загинули від рук нацистів та їх посібників.

Дев’ятий

Але  такі темпи і методи знищення євреїв уже не задовольняли нацистів. На проведеній 20 січня 1942 року конференції у пригороді Берліну Ванзее був прийнятий план "остаточного рішення єврейського питання" по знищенню євреїв 33-х країн Європи, для чого на території Польщі створено шість таборів смерті (Хелмно, Собибор, Майданек, Треблінка, Белжіц та Освенцім). Головним із них став Освенцім, де загинуло 1,1 млн. євреїв із 27 країн.

Концтабір Освенцім (Аушвіц по-німецьки) виник недалеко від польського міста Освенцім у 1940 році, куди звозили з усієї окупованої Європи більша кількість людей, головним чином євреїв та циган.

У жовтні  1941 року недалеко від Освенцима був побудований ще один табір - Біркенау. Таким чином створено комбінат по знищенню людей. В Біркенау було побудовано чотири крематорії, кожен зі своєю газовою камерою. І кожна така пара (газова камера та кремаційна піч) спроможна була знищити близько тисячі життів за добу! Що й проходило з жорсткою методичністю, починаючи з літа 1942 року, переважно без зупинки аж до осені 1944 року. Особливо інтенсивно "працювали" машини смерті у 1943-1944 роках, коли знищення євреїв в Освенцимі набуло масового характеру. Було чути не лише гуркіт потягів, що привозили в’язнів вдень та ввечері, гуркіт засовів на дверях. Було чути людський стогін, крики прощання та відчаю... Від запаху диму кремаційних печей було неможливо дихати. Науковою роботою німецького "генія" стало наступне відкриття: найкраще горять трупи молодих та повних жінок. Їх розміщували внизу великого багаття. Потім, змішуючи тіла и дрова, розміщувались тіла худих жінок, потом - похилих, а потім - чоловіків у відповідності повноти та віку. Щодня знищено було в Освенцимі близько 6-ти тисяч людей!

 Десятий

Маргариты Алигер ("Твоя победа"):

...Душат газом, в душегубках губят,

Жгут, стреляют, вешают и рубят,

Смешивают с грязью и песком.

"Мы - народ во прахе распростертый,

Мы - народ, поверженный врагом"...

Табір  смерті Освенцім сьогодні став Державним музеєм Аушвіц-Біркенау. Він створений для того, щоб світ дізнався про звірства нацистів. Це  був найбільший комплекс, де здійснювалися масові знищення людей. Сьогодні - це місце паломництва, куди щорічно приїжджають  до півмільйона людей. Це переважно поляки, американці, німці, але в більшості - євреї.

Одинадцятий

Виступаючи 14 листопада 1941 року по радіо, прем’єр - міністр Англії

Уінстон Черчилль сказав: "... Никто не пострадал более жестоко, нежели еврей, на тело и душу которого обрушилось невыразимое зло гитлеровского порочного режима. Еврей принял на себя первый удар нацистского наступления на принципы свободы и человеческого достоинства. Он нес и несет на себе бремя, которое может оказаться непосильным. Однако ... он не потерял воли к сопротивлению. Несомненно, в день Победы страдания еврея и его роль в этой борьбе не будут забыты".

А в липні 1944 року, в докладі про Аушвіце,

Черчилль заявив: "... Нет сомнений, что это самое ужасное преступление, когда-либо совершенное в истории этого мира, и оно было совершено научной машиной номинально цивилизованных людей ..., одной из ведущих наций Европы. Ясно, что все связанные с этим преступлением, ... свершая бойню, должны быть отправлены на смерть".

Дванадцятий

Голокост спричинив травму й самому християнству, зруйнувавши основні принципи цього віровчення.

Католицька та протестантська церкви зробили великий вклад у їх переосмислення. Римська католицька церква признала антисемітизм одним із великих гріхів. Таке рішення було прийнято симпозіумі у Ватикані "Корені антисемітизму в християнському суспільстві". Представники католицької церкви схильні розцінювати гоніння на євреїв як "злочин проти церкви ". Папа Іоанн Павло II у своїх виступах називав антисемітизм "гріхом проти Бога, Церкви та людства".

Десятки тисяч євреїв в роки Голокосту були врятовані самовідданими людьми інших національностей, що з великим ризиком для власного життя ховали їх у своїх будинках, церквах та монастирях, забезпечували їх фальшивими документами, допомагали втікати з гетто. В Ізраїлі свято бережуть пам’ять про цих благородних людях. Це "Праведники народів світу".  Сьогодні їх уже 15 тисяч більше 30 національностей.

В пам’ять шести мільйонів євреїв - жертв нацизму, споруджені меморіали та музеї у багатьох країнах світу. Серед них Яд-Вашем у Єрусалимі, Центр документації та меморіал в Парижі, Будинок-музей Ганни Франк в Амстердамі, Меморіальний музей Голокосту в Вашингтоні, Меморіал Голокосту в Берліні, в Хиросимі - Меморіал пам’яті 1,5 млн. єврейських дітей - жертв Голокосту…

Цифра 6 мільйонів знищених євреїв - символічна. Це - знак, порядок величини. Вона була прийнята на Нюрнберзькому процесі на основі адекватних документів.

М. Алигер "Твоя победа":

...Мы евреи. Сколько в этом слове

Горечи и беспокойных лет!

Я не знаю - есть ли голос Крови,

Но я знаю - есть у крови цвет!

Тринадцятий

...Разжигая печь и руки грея,

наскоро устраиваясь жить,

мать сказала: «Мы евреи.

Как ты смела это позабыть?»

Чотирнадцятий

Родины себе не выбирают.

Начиная видеть и дышать,

родину на свете получают

непреложно, как отца и мать.

П’ятнадцятий

Было трудно, может быть, труднее,

только мне на всё достанет сил.

Разве может быть земля роднее

той земли, что верил и любил,

той земли, которая взрастила,

стать большой и гордой помогла?

Шістнадцятий

Это правда, мама, я забыла,

я совсем представить не могла,

что глядеть на небо голубое

можно только исподволь, тайком,

потому что это нас с тобою 

гонят на Треблинку босиком,

душат газом, в душегубках губят,

жгут, стреляют, вешают и рубят,

смешивают с грязью и песком.

Сімнадцятий

«Мы – народ, во прахе распростёртый,

мы – народ, повергнутый врагом»...

Почему? За что? Какого чёрта?

Мой народ, я знаю о другом.

Вісімнадцятий

Знаю я поэтов и учёных

разных стран, наречий и веков,

по-ребячьи жизнью увлечённых,

благодарных, грустных шутников.

Лорелея, девушка на Рейне,

старых струй зелёный полутон.

Чем же провинились, Генрих Гейне?

Чем не угодили, Мендельсон?

Дев’ятнадцятий

Я спрошу и Маркса и Эйнштейна,

что великой мудростью полны, -

может, им открылась эта тайна

перед вечностью еврейской вины?

Милые полотна Левитана –

доброе свечение берёз,

Чарли Чаплин с бледного экрана, -

вы ответьте мне на мой вопрос:

разве всё, чем были мы богаты,

мы не роздали без лишних слов?

Двадцятий

Чем же перед миром виноваты,

Эренбург, Багрицкий и Светлов?

Жили щедро, не тая талантов,

не жалея лучших сил души.

Двадцять перший

Я спрошу врачей и музыкантов,

тружеников малых и больших.

Я спрошу потомков Маккавеев,

кровных сыновей своих отцов,

тысячи воюющих евреев –

русских командиров и бойцов.

Отвечайте мне во имя чести

племени, гонимого в веках,

мальчики, пропавшие без вести,

мальчики, погибшие в боях.

Двадцять другий

Вековечный запах униженья,

причитанья матерей и жён.

В смертных лагерях уничтоженья

Люд еврейский расстрелян и сожжён.

Танками раздавленные дети,

этикетка «Jud» и кличка «жид».

Двадцять третій

Их  уже почти, что нет на свете,

но мы знаем, время воскресит.

И  евреи. Сколько в этом слове

горечи и беспокойных лет.

Двадцять четвертий

Я не знаю, есть ли голос крови,

только знаю: есть у крови цвет.

Этим цветом землю обагрила

сволочь, заклеймённая в веках,

и людская кровь заговорила

в смертный час на многих языках.

Двадцять п’ятий

Вот теперь я слышу голос крови,

смертный стон еврейского народа.

Всё слышней, всё ближе, всё суровей

истовый подземный зов его.

Голос крови. Тесно слита вместе

наша несмываемая кровь,

и одна у нас дорога мести,

и едины ярость и любовь...

Виконується Реквієм

Використана література

Митиков Юрий «Взаимопонимание и толерантность», Днепропетровск- 2010

Пометун О., Демянчук О. «Ми – громадяни України», НВФ «Українські технології» - 2003

Бакка Т.В., Євтушенко Р.І. «Досліджуючи гуманітарне право», К., «Генеза» - 2006