Інтимна лірика у творчості письменників рідного краю

                                          10 клас

Тема: Інтимна лірика у творчості письменників рідного краю.

Мета: ознайомити учнів з творчістю Л. Сердунич, передати чистоту, чарівність, ніжність і силу почуття кохання; розвивати творчу уяву школярів; формувати зацікавленість творчістю літераторів-земляків.

Обладнання: клас оформлений як літературно-мистецька вітальня, збірка «Квіти грудня», власні вірші учнів. Музичний супровід «Місячна соната» Бетховена.

Тип уроку: урок – одкровення.

…якщо ж коханою –

То лиш єдиною!

Л.Сердунич

Хід уроку

Учитель. У наш нелегкий час, коли такі поняття, як доброзичливість, чуйність, милосердя, любов стають дефіцитом, коли все частіше руйнуються сім’ї через брак загальної культури, віри, відповідальності, через невміння пронести через усе життя високе почуття кохання, ми хочемо поговорити саме про неї – про її величність Любов.

Якщо цвісти мені –

То хай підсніжною.

А ти знайдеш мене

Такою ніжною.

Якщо світить тобі-

То хай Полярною.

Бажаєш любою –

То стану гарною.

Якщо й пір’їнкою –

То лебединою.

Якщо ж коханою –

То лиш єдиною!

До якої лірики належить ця поезія? Чому?

Інтимна лірика… чи є на світі такий поет, який би не оспівав кохання – одне з найсильніших людських почуттів. Данте і Шекспір, Пушкін і Міцкевич, Шевченко і Леся Українка… Усіх не перелічиш. Про кохання багато сказано, написано. І не дивно, бо саме любов рухає Сонце й світила, вона в усі віки вічна й прекрасна. Краса душі, краса любові – прекрасніша неба й сонця, землі й поля. Це велика людська сила. І сьогодні ми поринемо з вами у справжній дивоквіт любові Л.Сердунич, цю таємничу поезію кохання.

Учень читає поезію «Закутки душі твоєї освічу».

Учитель. Кохання – одне з піднесених, шляхетних і прекрасних людських почуттів, виплекане людством. Скільки поколінь пройшли по землі, передаючи одне одному безсмертя і доброту. Лірика кохання, лірика людського серця є вічною темою світової поезії. Ця тема незмінно звучить у ніжній поезії поетеси «Якось я мала щастя навесні».

Звучить мелодія «Місячна соната» Бетховена. Учениця читає вірш.

Учитель. Навряд чи будь-хто з вас скаже, що не хоче кохання. Кохати хочуть всі. І це так природно, як росте трава навесні. Кохання… про нього мріють, його чекають. І саме поезія Л.Сердунич є відгуком щирим і простим на почуття людини, на ніжність і пристрасність людського серця.

Учениця читає вірш «Вишня під вікном»

Учитель. Справді це нез’ясоване диво, де прихильність і обожнювання, і незгасима пристрасть і принадна ніжність поєднана з відданістю, з постійною готовністю до будь-якої пожертви заради коханого.

Учень читає вірш «Не вимагай несправжньої любові».

Учитель. Чи вмирає це почуття? Іноді так. Питання тільки в тому, чи було це справжнє кохання? Якщо так, то залишається невтишима рана і біль деколи на все життя.
 

Учениця читає поезію «Самота нікого не щасливить».

Учитель. Збірка «Квіти грудня» - це пісня щирого й відданого серця, що бринить на найтоншій струні.

  Оця співучість, музичність відчувається у віршах. Тому деякі поезії покладені на музику.

Звучить пісня «Заметілі» у виконанні вокальної групи.

Учитель. Поезія Л.Сердунич близька нам усім. Адже таке почуття, як кохання, властиве усім нам. У серці кожного знаходиться щирий відгук, ніжні й пристрасні слова поетеси про найпрекрасніше почуття. Пропоную зараз зануритись у це море кохання словами авторки. Це можуть бути й уривки віршів, які найбільше схвилювали вашу душу.

Конкурс читців.

Учитель. Збірка «Квіти грудня» сповнена смутку, журби, адже зірка кохання Любові Андріївни швидко згасла, не встигнувши розгорітись на повну силу і обігріти своїм теплом і любов’ю дружину і двох маленьких синів. І це полум’я поетеса несе самотужки, хоч як ятрить серце від невідворотного – смерті коханого. Та, напевне, метафорична назва книжки говорить про невмируще кохання.

Учениця читає вірш «Не зникай».

Учитель. У ліриці Л.Сердунич культивується поняття духовної чистоти і вірності. Вони не нарочиті, вони стишено – природні, і читач їх відчуває у підтексті, в емоційному малюнку поезії.

Учень читає поезію «Звучав Шопен…»

Учитель. Визначальною рисою Л.Сердунич як людини є життєствердний оптимізм. Незважаючи на тернистий шлях, болючі втрати, ця тендітна жінка зуміла зберегти любов до життя, високу порядність. Вона не обізлилась, не згрубіла серцем. Над усе дорожить хвилинами свого буття на землі.

Учениця читає вірш «Ці вірші – мої болі».

Підсумок уроку.

Домашнє завдання. Написати твір – роздум «А любов у мене не позичена…»