Історична та фольклорна основа роману «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Жанр, сюжет і композиція роману.

Тема уроку.  Історична та фольклорна основа роману «Маруся Чурай» Ліни Костенко.  Жанр, сюжет і композиція роману.

Мета уроку: розглянути історичну і фольклорну основу роману; розкрити сюжетні лінії роману; розвивати вміння учнів правильно і грамотно відповідати на складні запитання; виховувати повагу до минулого своєї Батьківщини, до творчості поетеси.

Обладнання: портрет поетеси, роман «Маруся Чурай», графічне оформлення роману.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Епіграф до уроку:                                                                 Поезія – це завжди неповторність

                                                                                                  якийсь безсмертний дотик до душі.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань. Перевірка домашньго завдання

Добрий день, сідайте. Сьогодні на уроці у нас гості. Ми продовжуємо вивчення творчості Ліни Костенко.

Світ поезії Ліни Костенко особливий і дуже різноманітний, тут є і любов, і зачарування, і розчарування. Насамперед – це світ драми – чи то в людській душі, чи в історії, чи в природі. Енергія драми, а іноді й трагедії пульсує в її поезіях. Єдине чого в них не має так це нарікань на долю, хоча життя поетеси склалося досить не легко.

Учень: Ми познайомилися з біографією Ліни Костенко і її поезією, повинні вміти розповідати про письменницю та виразно читати вірші.

Учень: Ми познайомилися з біографією Ліни Костенко і зрозуміли, що це не тільки поет, але й філософ, безстрашний, самобутній й напружено мислячий митець, кришталево чесний перед своїм народом і власною совістю.

Давайте пригадаємо біографію Ліни Костенко?

Учень: Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року, у місті Ржищеві, на Київщині.

Батьки були високоосвітчені, порядні люди – вони вчитилювали. Батько знав 12 мов, викладав різні шкільні предмети.

Коли Ліні було 6 років сім´я переїхала до Києва і там батька назвали “ворогом народу” за те, що він був українським інтелегентом, багато знав і розумів, його заарештували і засудили на 10 років увязнення.

Ліні було 11, як розпочалася війна з гітлерівською Німеччиною. Родині Костенко довелося пізнати гірку долю біжанців.

Писати вірші поетеса почала десь в 14 років. І уже в перших книжках Ліна Костенко постала перед читачами чесним і безкомпромісним поетом, мислячим і самобутнім. Але дитячі враження про війну залишилися на все життя і це ми можемо побачити у вірші “Мій перший вірш написаний в окопі”.

Читання вірша.

Мій перший вірш написаний в окопі,

На тій сипкій од вибухів стіні,

Коли згубило зорі в гороскопі

Моє дитинство, вбите на війні

Був білий світ не білий вже, а чорний,

Вогненна ніч присвячувала дню.

І той окопчик – як підводний човен

У морі диму, жаху і вогню.

Мені б ще гратись в піджмурки і класи,

В казки літать на крилах палітур.

А я писала вірші про фугаси,

А я вже смерть побачила в притул.

Де навчалася Ліна Костенко?

Навчалася Ліна Костенко в Київському педагогічному інституті, після закінчення цього інституту вступила до Московського літературного інституту імені Максима Горького і закінчила його з відзнакою.

Вчитель.

Духовна біографія Ліни Костенко тісно переплелася з долею українського “Шістдесятництва”.

Біографія Ліни Костенко – це боротьба за право бути собою, це зрештою перемога в тій довгій і виснажливій боротьбі.

Вчитель.

Коли побачили світ її перші збірки?

Учні

3 її перші збірки з’явилися одна за одною:

• «Проміння землі» - 1957 р.;
• «Вітрила» - 1958 р.;
• «Мандрівки серця» - 1961 р.

А наступна збірка вийшла аж в 1977 році під назвою «Над берегами вічної ріки».

Вчитель.

Понад півтора десятиліття не публікувалися її твори, а ім’я не згадувалося в жодних літературних оглядах і статтях.

Як вона жила ті довгі 16 літ?

Учень.

У віршах, що прийшли до читача після мовчання поетеси, сказано про те, водночас мало і багато. Офіційне літературне життя Ліни Костенко створювало враження ніби-то її немає і взагалі ніколи на світі не було. Лише в студентських гуртожитках і серед справжніх шанувальників літератури ходили її вірші.

Спогади доньки Ліни Костенко Оксани .

Мама свого часу стала легендою. Це тоді коли в літературі її ніби й не існувало. Ім´я її було заборонене, вірші не друкувались, а про вихід книжок і не мріялось. А люди про неї знали. Переповідали одне одному її правду й вигадки, але знали, що вона є. Саме тоді коли багато колег робило вигляд, що якраз її і немає. Всі ці роки люди її ніби чекали. А вона працювала. В найстрашніші періоди, коли все тісніше змикалося круг неї коло переслідувань, цькувань, заборон – вона писала. Могла зачинитись і написати за одну добу до трьохсот рядків « Марусі Чурай» подія була протистоянням. Була вірою в кінечність абсурду.

Система знищувала особистість. Вона спробувала всі відомі й невідомі в історії форми знищенно індивідуальності – від кривого чаду фізичної розправи до вишуканих форм розкладу особистості підкупом принадних спокус, гарантованим душевним і матеріальним спокоєм за готовність на компроміси.

А мамина поезія з самого початку, від перших днів була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу.

Всі ті роки мама здавалася мені хранителькою згасаючого вогню, самотньою на березі найчорнішого з морів. “Я умирала серед вас, омут, під небом України”. Це не тільки про Марусю Чурай. Це й про себе.

Мама все робила всупереч. Говорити як наказано? Як не думається? “А я не хочу пошепки. А я хочу крізь грати!”- сказала вона в збірці “зоряному інтегралі”. І цю книжку після четвертої верстки (версії) розсипали.

Система заборонила українську історію, запропонувавши взамін оптимістичну, агресивну, вічно недовірливу до “опонентів фальсифікацію”.

Система заборонила Ліну Костенко як поета історика.

А Ліна Костенко писала історію. Історію свого народу. Історію його трагедій і прозрінь. І в Україні прокидалася пам´ять, вбивано десятиліттями. Вбивана століттями. Мама торкнула той шар історії, який залягає в генах. На зарівнянному цвинтарі Української історії густо ріс лише бур´ян, а на гробі сучасної історії науки Маланчук забивав останній гвіздок. А Ліна Костенко повертала нації гідність – звідси вибух національної свідомості після виходу “Марусі Чурай”, переписані від руки мамині книжки, читання напамять.

І те що в роки переслідувань, обшуків, арештів, цензури, провокацій- тоталітарної ідеологічної облави на культуру- люди були непохитні у своїй гордості вселяло в них надію на переможну силу бунту.

Яка риса є головна як у жінки і матері?

У 70-ті р. В цей час у руках мами- маленьке дитя, мій молодший брат Василько, який зіпнеться на ніжки і почне ходити й говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами, як жінки- народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт роду, віра в перемогу життя.

60 – ті р. у Ржищеві я, де дід посадив для мене грядочку полуниць.

Мені 9 років. Ходжу навколо цієї грядочки, заклавши руки за спину і граю в тюрму. А мама у Львові- на судах. Кидає квіти підсудним, їй крутять руки, вона бє кулаком по «воронках».

1968 р. Серпень. Пароплавчик, яким ми повертаємось із Херсона до Києва причалює до Канева. Дві години ночі мама бере мене за руку, ми йдемо до Шевченка. Уклонилися могилі. Я ще не знаю, що мама може прощається зі мною- зараз вона повернеться до Києва, і єдина із членів Спілки письменників уголос протистуватиме проти вводу радянських військ у Чехословаччину, незважаючи на загрозу арешту.

Вчитель.

А зараз ми прослухаємо вірш, які були написаний в цей тяжкий період, він свідчить про те, що поетеса жила, боролася, не здавалася. Вірш про жінку-музу.

Чи й справді необхідно

Щоб жінка була мужня

Спасибі вам, спасибі за цей пріоритет.

Поетам всіх віків була потрібна Муза

А жінці хто потрібен, якщо вона- поет

Хіба дві жінки-ми- подужаєм цю зграю

Проблем і протиріч, що жалять кожну мить

Я в неї на очах, розтерзана, вмираю,-

Що ж їй робити бідній – лиш руки заломить.

І хто нам допоможе. Єдиний в троьх лицях

Кому я кину квітку, прекрасну, як зорю

Ми з музою- ми дві- дві жінки-де наш лицар

Ось муза продиктує, а я його створю.

Ви підготували вірші, які Вам сподобалися, давайте прослухаємо ці вірші.

Як пощастило дівчинці в сімнадцять,

В сімнадцять гарних неповторних літ.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця

Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вишенька

Але печаль проходить завчасу.

Це ще не сльози – це квітуча вишенька,

Що на світанку струшує росу.

Вона в житті з неприємністю:

Хлопчина їй не відповів взаємністю.

І то чому: бо любить іншу дівчину.

А вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчина сумна ця,

Як пощастило дівчинці в сімнадцять.

Не знаю чи побачу Вас, чи ні

А може, власне і не в тому справа.

А головне, що десь вдалечині

Є хтось такий, як невтомленна срага.

Я не покличу щастя не моє

Луна луни туди не долітає.

Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.

Моя душа й від цьго вже світає.

В дні прожиті печально і просто,

Все було як незайманий сніг.

Темнооким чудесним гостем

Я чекала тебе з доріг.

Забарився, прийшов нескоро.

Марнувала я дні в жалю

І в недобру для серця пору

Я сказала комусь: люблю-

Хто підносив мене до неба,

Я вдихала його, голубе…

Я не мріяла вже про тебе,

Щоб цим не образить тебе.

А буває- спинюсь на місці,

Простягаю руки без слів,

Ніби жду чудесної вісті

З невідомих нікому країв…

Є для серця така покута-

Забувати скоріше зло,

Аніж те, що мусило бути

І чого в житті не було.

Розкажу тобі думку таємну

Розкажу тобі думку таємну,

Дивний спогад мене обпік.

Я залишуся в серці твоєму

На сьогодні,на завтра, навік.

І минатиме час, нанизавши

Сотні вражень, імен і країн,-

На сьгодні, на завтра, назавжди!-

Ти залишишся в серці моїм.

А чому? То чудна теорема,

На яку ти мене прирік.

То все разом, а ти – окремо.

І сьогодні,і завтра,й навік.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

Ми прослухали вірші, які написала Ліна Костенко. Вона  присвятила свій найкращий історичний роман у віршах «Маруся Чурай» полтавській поетесі. Він побачив світ у 1979 році і був відзначений державною премією ім. Т.Г. Шевченка.

Життя Марусі Чурай розгорталося на тлі визвольної боротьби українського народу. Виборювалась доля України.

Доля

Наснився мені чудернацький базар:

Під небом у чистому полі,

Для різних людей,

Для щедрих і скнар,

Продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

А другі- як дідні Мільйони.

Хто купляв собі Долю за гріш.

А хто - і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто золотом золотим.

А дехто- вельми сумнівним.

Долі – ворожки, тасуючи дні,

До покупців горнулись.

Долі масі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя смутне,

Душею покликала очі.

• Ти все одно не візьмеш мене, - сказал вона неохоче.
• А може, візьму?
• Ти собі затям, - сказала вона суворо. –

За мене треба платити життям,

А я принесу тобі горе.

То хто ж ти така?

Як твоє ім’я?

Чи варта такої плати?

• Поезія – рідна сестра моя.

Правда людська – наша мати.

І я її прийняла, як закон.

І диво велике сталось:

Минула ніч. І скінчився сон.

А Доля мені засталась.

Я вибрала Долю собі сама.

І що зі мною не станеться –

У мене жодних претензій нема

До Долі – моєї обранниці.

ІІІ. Вивчення новго матеріалу.

Тема: Історична і фольклорна основа роману «Маруся Чурай» Ліни Костенко.

Вступне слово вчителя про Долю

Кажуть, що колись давним-давно Бог роздавав долі усім народам. Кому дісталась добра, кому зла, але всі розійшлися не з порожніми руками. І коли вже нікого не залишилось, Бог десь у куточку побачив молоду дівчину. Була вона справжня красуня: струнка, чорнобрива, через плече перекинута пишна коса,убрана різнокольоровими стрічками, але зодягнена дівчина  була бідно та ще й боса. Бог поглянув на її смутне лице, заплакані карі очі і спитав: «Хто ти, дівчино, і чому плачеш.» «Звати мене Україна, а плачу я тому, що запізнилася прийти сюди разом з усіма і мені не дісталося долі,»- відповіла схлипуючи,красупя. Жаль Богу стало України, і дав він їй замість долі пісню. От, мабуть, з тих пір в народі і кажуть: Хто багато співає, той долі не має.

Пісня для нашого народу – це його доля, його історія, його живий скарб, що йде від покоління до покоління, несучи радість і смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу і натхнення.

Пісня стала символом нашої землі і символом України..

Фольклорне повідомлення.

 На уроці ми  повинні розглянути історичні і фольклорні джерела цього роману.

Ви мали завдання підготувати повідомлення

І. За переказами, народна поетеса і співачка народилася в 1625 році у Полтаві, у козацькій родині. Її батько, Гордій Чурай після поразки козацько-селянського повстання в 1637 році був страчений у Варшаві.

Залишилися Мати Горпина і Маруся Чурай удвох. Маруся мала чудовий голос і майстерно співала пісні, які складала з різних приводів, часто навіть у звичайній розмові викладали свої думки у віршах.

ІІ. Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і полтавський полк, у якому козакував коханий Марусі Грицько Бобренко. Особисті переживання Марусі Чурай і туга за коханим перетворилися в нові поетичні рядки, пісні, думи.

В цей період створила такі пісні: «Засвіт встали козаченьки», «В огороді хмелинонька грядки устеляє», «Шумить, гуде дібровонька» та інші. Багато літературних обробок зазанала ліро-епічна пісня-балада «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», авторкою якої є полтавська піснярка середини XVII ст. Марія Гордіївна Чурай.

Згідно з переказами, Грицько Бобренко повернувшись із походу, зрадив Марусю, і вона з помсти його отруїла.

Вона добровільно зізналася в злочині, за що була засуджена до страти.

Вирок не було виконано, бо в день страти посильний привіз наказ Богдана Хмельницького про помилування Марусі Чурай.

Життя їй було даровано в память героїчної загибелі батька та за чудові пісні, які вона складала.

Маруся недовго жила на світі після помилування і померла в каятті у 1653 році, але залишилась  у прекрасній пісенній спадщині.

Легенда говорить, що після повернення з Києва, де вона була на прощі (каялася у Лаврі в своїх гріхах) Маруся тяжко захворіла і померла.

А за другою версією сліди її загубились у монастирі.

Символічно живою нам залишає і Ліна Костенко в романі «Маруся Чурай».

Історичне повідомленння

Авторка роману сумлінно дотримується історичної правди. Персонажі її твору згадують далекі часи,коли на Півдні України за Дніпровськими порогами, зароджувалось братство мужніх і нескорених лицарів, яке назвали українським козацтвом, зопорожцями.

Полтавці добре памятали оспіваного в піснях козака Байду-першого гетьмана українського козацтва Дмитра Вишневецького,великого патріота,який став на захист українських земель від турецько-татарських нащадків.

Десь у 50-х роках XVI ст. він побудував на острові Мала Хортиця фортецю, яка стала першим укр.бастіоном а для України-символом бородьби за незалежність.

У недоступних для польських властей місцях за Дніпровими порогами виникає замкнута організація із озброєних чоловіків-запорізька Січ.

Полтава пишалася козацьким свойм полком.крацій її сини безтрашно боронили волю свого міста над Ворсклою.

Так стараннями Дмитра Вишневецького, а потім Богдана Ружинського козацтва перетворилося у грізну військову силу. Турки не могли простити цього Вишневецькому і зрадою захопили його в полон. На пропозицію перейти на їхній бік князь відмовився і його було закатовано. Народ уславив звитяжця в думах і піснях про Байду Вишневецького.

IV. Жанр, сюжет і композиція твору. (Розгляд)

Жанр твору «Маруся Чурай» визначила сама поетеса: історичний роман у віршах.

У романі простежується дві лінії:

Перша – особиста (доля Марусі Чурай та інших персонажів, які відіграють у її житті важливу роль).

Друга сюжетна лінія – історична (пов’язана з боротьбою українського народу за своє визволення з-під влади польської шляхти).

Обидві сюжетні лінії між собою тісно переплітаються.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» складається з 9 розділів. Кожний розділ має свою окрему назву.

1 Розділ: «Якби знайшлась неопалима книга».

2 Розділ: «Полтавський полк виходить на зорі».

3 Розділ: «Сповідь».

4 Розділ: «Гінець до гетьмана».

5 Розділ: «Страта».

6 Розділ: «Площа».

7 Розділ: «Дідова балка».

8 Розділ: «Облога Полтави».

9 Розділ: «Весна, і смерть, і світле воскресіння».

У першому розділі «Якби знайшлась неопалима книга» розповідається про пожежу 1658 року, яка знищила Полтаву.

Починається роман з суду народу Марусі Чурай, її звинувачують у вбивстві козака Грицька Бобренка «через отруєння».

Рішечу захищає талановиту дівчину козак Іван Іскра.

Це дівчина не просто так, Маруся

Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа!

Коли в похід виходила батава

ЇЇ піснями плакала Полтава

Що нам було потрібно на війні?

Шаблі, знамена її пісні

Звитяги наші, лукиі руїни

Безсмертні будуть у її словах

Вона ж була як голос України

Що клекотів у наших корогвах!

Важкий закон! Я його не зрушу

До цього болю, що їде до дам

Вона піснями виспівала душу

Вона пісні ці залишає нам!

Смертельний вирок Марусі Чурай загострює ситуацію, адже доля особистості зливається з долею всього народу.

У другомц розділі «Полтавський полк виходить на зорі» відтворена срова дійсність доби, коли мирним полтавцям доводилося сідлати коней, шикуватися в лави і збиратися на війну проти лютого ворога – жорстокої польської шляхти.

«... Вартуй! Вартуй!» - З Кирилівської брами.

«... Вартуй! Вартуй!» - від Київських воріт.

Уже стоять вози під яворами.

Полтавський полк готовий у похід.

Третій розділ «Сповідь» - один із найсильніших. У  цьому розділі розкривається психологічний стан засудженої до страти безневиної дівчини. Ліна Костенко використовує спогади народної поетеси, змальовує важливі події епохи…

Запитання до роману:

1. Які дві сюжетні лінії роману?(Історична і фольоклорна).
2. Як поводилися на суді козаки?(Захищали і відстоювали права Марусі).
3. Чому на вашу думку мовчала Маруся?
4. Що згадує Маруся перед стратою?(Вона згадує дитинство, батька Гордія Чурая, молоду маму, святкування Івана Купала та інше).
5. Хто із героїв роману найголовніше усвідомлює значення пісні для історичної долі народу?(Іван Іскра).
6. Знайдіть і зачитайте який вирок був винесений під час суду над Марусею Чурай.
7. Укажіть де відбуваються основні події Марусі Чурай. (Полтава).
8. До якого основного джерела звертається Ліна Костенко під час роботи над романом? (Фольклору).
9. Чим закнчується роман?
10. Чи було страчено Марусю Чурай? (Ні)

V. Закріплення матеріалу

11. Які дві сюжетні лінії роману?(Історична і фольоклорна).
12. Як поводилися на суді козаки?(Захищали і відстоювали права Марусі).
13. Чому на вашу думку мовчала Маруся?
14. Що згадує Маруся перед стратою?(Вона згадує дитинство, батька Гордія Чурая, молоду маму, святкування Івана Купала та інше).
15. Хто із героїв роману найголовніше усвідомлює значення пісні для історичної долі народу?(Іван Іскра).
16. Знайдіть і зачитайте який вирок був винесений під час суду над Марусею Чурай.
17. Укажіть де відбуваються основні події Марусі Чурай. (Полтава).
18. До якого основного джерела звертається Ліна Костенко під час роботи над романом? (Фольклору).
19. Чим закнчується роман?
20. Чи було страчено Марусю Чурай? (Ні)

Підсумок уроку: оцінювання учнів.

Домашнє завдання.

Виписати цитати, які характеризують героїв твору