Історичне минуле у художніх творах. Літописні оповіді. «Повість минулих літ» – найдавніший літопис нашого народу

Авторами, тобто літописцями, були ченці при монастирях, оскільки вони вміли читати й писати.

Їх створювал у Києві, Львові, Чернігові, Галичі, Переяславі та інших містах. В інших країнах літописи називалися хроніками.

Ченці збирали й переповідали відомості про різноманітні поді в житті країни, про те, чим жили наші предки в стародавні часи. Літописи розповідали також про діяння князів, які на той час правили.

Літописи мали вигляд щоденника, але поді в них записували не за днями, а за роками, тобто за «літами».

Літопис є історичним документом, адже автори записували відомості про поді минулого, а також ті, очевидцями яких були самі. Однак у них багато легенд, переказів, казок і байок, поді описані емоційно, образно, із застосуванням художніх засобів. Отож літописи — це й художні твори.

Найдавніший літопис, що дійшов до наших днів, — «Повість минулих літ». Одним з авторів

цього літопису вважають Нестора Літописця —

ченця Києво-Печерського монастиря. Він походив із багатої родини, був

високоосвіченою людиною, знав іноземні

мови. Працюючи над «Повістю минулих літ»,

Нестор вивчав не тільки усні перекази й легенди, а й князівські архіви. Це дало змогу створити ґрунтовне історичне полотно. У

цьому літописі ведеться розповідь про історію України від найдавніших часів до 1110 року. Нестор Літописець, скульпт

Тема “Повість минулих літ”: висвітлення історі східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності. Ідея: возвеличення Русі та давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму. Закликати спільно боротися із зовнішніми ворогами, об’єднати руські землі й засудити братовбивчі війни за княжий престол. Основна думка: проголошення слов’янського роду як рівноправного серед інших народів.