Історичні постаті в ребусах

Історичні постаті в ребусах. Вчитель історії Росавська Лариса Володимирівна

«Богдан Хмельницький 1595 – 1657» (Воhdап Khmelnutskuy) Хмельницький Богдан - Зіновій (бл. 1595 - 1657) гетьман Війська Запорізького (1648 - 1657рр.), вождь національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Народився у грудні 1595р. в Чигирині. Походив з дрібної шляхти. Здобув освіту в єзуїтському колегіумі у Львові. Знав польську, латинську, російську, турецьку і татарську мови. 1620р. батько його, Михайло Хмельницький, загинув у битві з турками під Цецорою, а сам Богдан потрапив у полон. 1637р. обійняв посаду військового писаря, а в 1638р. сотника Чигиринського полку. 1645р. разом з 2,5 тисячами козаків був учасником битви французів з іспанцями під Дюнкерком. У січні 1648р. очолив національно-визвольну війну проти панування Речі Посполитої. Талановитий полководець створив одну з найкращих у Європі армій. Здобув ряд блискучих перемог під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями, Зборовом, Батогом, визволив Лівобережну і майже всю Правобережну Україну від загарбників. Заснував Українську козацьку державу. Видатний дипломат. За умов тяжкого становища України, виснажений шестирічною війною, погодився на укладення договору з Москвою (Переяславська рада, „Березневські статті”), який визначав державно-правовий автономний статус Гетьманщини. Помер 6 серпня 1657р. Похований на хуторі Суботові.

«Іван Виговський р. н. н. – 1664» (Ivan Vuhovsky)Виговський Іван Остапович (р. народ, невід. - 1664), гетьман України(1657 - 1659). Син шляхтича з с. Вигова на Овруччині. Навчався у Києво-Могилянській академії. Прийняв булаву від малолітнього сина Б. Хмельницького, Юрія. Провадив політику відриву України від Росії, заради чого уклав Гадяцький договір з Польщею (1658), за яким Україна мала одержати незалежність і увійти на рівних правах до федерації з Польщею і Литвою. У червні 1659р. розбив велику московську армію Трубецького та Ромодановського під Конотопом. Проте у вирішальний час російську армію підтримала частина козаків та полковники Сомко і Золотаренко. Виговський передав булаву Ю. Хмельницькому і виїхав до Польщі, де одержав посаду сенатора та воєводи. Страчений поляками.

«Юрій Хмельницький 1641 – 1685» (Yuri Khmelnutskuy)Хмельницький Юрій (бл. 1641-1685) український гетьман (1659-1663, 1677- 1681, 1685). Молодший син гетьмана Б. Хмельницького. Народився 1641 р. Місяць по смерті Б. Хмельницького був гетьманом, затим передав булаву І. Виговському. 1659р. знову обраний гетьманом. Підтримував політику на вихід України зі складу Росії. 1660р. підписав Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася до складу Польщі, що викликало селянські повстання. На початку 1663р. зрікся гетьманства й постригся у ченці. У 1677-1678рр. султан проголошував його гетьманом і князем України (1677-1681). Пізніше, 1685р., турки ще раз роблять Ю. Хмельницького гетьманом, але невдовзі страчують. Союз Ю. Хмельницького з султаном не мав популярності в народі.«Юрій Хмельницький 1641 – 1685» (Yuri Khmelnutskuy)Хмельницький Юрій (бл. 1641-1685) український гетьман (1659-1663, 1677- 1681, 1685). Молодший син гетьмана Б. Хмельницького. Народився 1641 р. Місяць по смерті Б. Хмельницького був гетьманом, затим передав булаву І. Виговському. 1659р. знову обраний гетьманом. Підтримував політику на вихід України зі складу Росії. 1660р. підписав Слободищенський трактат, за яким Україна поверталася до складу Польщі, що викликало селянські повстання. На початку 1663р. зрікся гетьманства й постригся у ченці. У 1677-1678рр. султан проголошував його гетьманом і князем України (1677-1681). Пізніше, 1685р., турки ще раз роблять Ю. Хмельницького гетьманом, але невдовзі страчують. Союз Ю. Хмельницького з султаном не мав популярності в народі.                                                    

«Павло Тетеря р.н. і смерті н.» (Pavlo Teterуa)Тетеря (Морожковський) Павло Іванович (р.народ.невід. - 1670) гетьман Правобережної України (1663-1665). Походив з київської шляхти, вчився в уніатських школах, після був судовим урядовцем у Володимирі. Був полковником Переяславського полку. Учасник Переяславської "Чорної" ради. Очолював групу старшин, яка виступала проти угоди з Росією. По смерті Б. Хмельницького підтримував І. Виговського, Ю. Хмельницького. Брав участь у підписанні Гадяцької угоди (1658) та Слободищенського трактату (1660), за якими Україна мала відійти від Росії під владу Польщі. Обраний гетьманом на раді в Чигирині 1663 р. Прагнув об’єднати правобережні та лівобережні землі. Провадив пропольську політику, ігнорував інтереси "черні". Поступово втратив широку соціальну опору. Розбитий В. Дрозденком під Брацлавом (1665), зрікся гетьманства. Не отримавши підтримки у польського уряду, перейшов на бік Туреччини, виїхав до Молдавії, де помер (кінець 1670 - поч. 1671).

«Іван Брюховецький р.н.н. – 1668» (Ivan Brukchovetsky)Брюховецький Іван (р. народж. невід. - 1668) гетьман Лівобережної України (1663-1668). Спершу був простим козаком чигиринськоє сотні, "старшим слугою" на дворі Б. Хмельницького, входив до складу різних посольств. Пізніше подався на Січ, де здобув популярність тим, що виступив проти забагатілої старшини і домагався широких прав для "черні”. Обраний гетьманом на "Чорній раді" у Ніжині в червні 1663р. Перший український гетьман, який здійснив поїздку до Москви. Підписав "Московські статті 1665р. ”, які посилили залежність України від царської влади. На початку 1668р. очолив повстання проти Москви, хотів просити протекції в Туреччині. Не зміг виконати обіцянок, що давав народу. Вбитий козаками 7 червня 1668р. у с. Будищах коло Опішні (Полтавщина).«Іван Брюховецький р.н.н. – 1668» (Ivan Brukchovetsky)Брюховецький Іван (р. народж. невід. - 1668) гетьман Лівобережної України (1663-1668). Спершу був простим козаком чигиринськоє сотні, "старшим слугою" на дворі Б. Хмельницького, входив до складу різних посольств. Пізніше подався на Січ, де здобув популярність тим, що виступив проти забагатілої старшини і домагався широких прав для "черні”. Обраний гетьманом на "Чорній раді" у Ніжині в червні 1663р. Перший український гетьман, який здійснив поїздку до Москви. Підписав "Московські статті 1665р. ”, які посилили залежність України від царської влади. На початку 1668р. очолив повстання проти Москви, хотів просити протекції в Туреччині. Не зміг виконати обіцянок, що давав народу. Вбитий козаками 7 червня 1668р. у с. Будищах коло Опішні (Полтавщина).                                                    

«Петро Суховій» (Petro Sukchoviy)Суховій Петро (роки народження і смерті невідомі) кошовий гетьман (1668 - 1669). За підтримкою Криму воював проти Петра Дорошенка. Визнавав зверхність Кримського ханства над Україно. Внаслідок авантюри Суховія, при одночасному наступі польських військ на Правобережжя, П. Дорошенко змушений був покинути Лівобережну Україну. Війська Суховія були розгромлені спільними силами П. Дорошенка та І. Сірка. Вдруге розбитий влітку 1669р., після чого склав булаву і трохи пізніше подався до Криму. Подальша його доля невідома.«Петро Суховій» (Petro Sukchoviy)Суховій Петро (роки народження і смерті невідомі) кошовий гетьман (1668 - 1669). За підтримкою Криму воював проти Петра Дорошенка. Визнавав зверхність Кримського ханства над Україно. Внаслідок авантюри Суховія, при одночасному наступі польських військ на Правобережжя, П. Дорошенко змушений був покинути Лівобережну Україну. Війська Суховія були розгромлені спільними силами П. Дорошенка та І. Сірка. Вдруге розбитий влітку 1669р., після чого склав булаву і трохи пізніше подався до Криму. Подальша його доля невідома.                                                    

«Петро Дорошенко 1627 – 1689» (Petro Doroshenko)Дорошенко Петро (1627-1698) гетьман Правобережної України (1665-1676) Народився 1627 р. в Чигирині. Онук гетьмана М. Дорошенка, який загинув 1628р. під Кафою. Полковник Прилуцького, пізніше Чигиринського полків, генеральний осавул за гетьмана Тетері. 1665р. полковник Черкаського полку, затим гетьман Правобережної України. У 1668р. став гетьманом Лівобережжя, тимчасово об’єднав Україну під своєю владою. Активний прихильник лінії на визволення України від Польщі і Москви, спирався у своїй політиці на допомогу Туреччини і кримських татар. У 1672р. проголосив самостійну державу під протекторатом султана. Але, оскільки союзники почали грабувати народ, перетворювати храми на мечеті, втратив підтримку частини козаків, капітулював перед військами Г. Ромодановського й зрікся булави, присягнувши цареві. З 1679р. по 1682р. був. Вятським воєводою. Останні роки життя провів у с. Ярополчому під Москвою, де й помер у 1698р.«Петро Дорошенко 1627 – 1689» (Petro Doroshenko)Дорошенко Петро (1627-1698) гетьман Правобережної України (1665-1676) Народився 1627 р. в Чигирині. Онук гетьмана М. Дорошенка, який загинув 1628р. під Кафою. Полковник Прилуцького, пізніше Чигиринського полків, генеральний осавул за гетьмана Тетері. 1665р. полковник Черкаського полку, затим гетьман Правобережної України. У 1668р. став гетьманом Лівобережжя, тимчасово об’єднав Україну під своєю владою. Активний прихильник лінії на визволення України від Польщі і Москви, спирався у своїй політиці на допомогу Туреччини і кримських татар. У 1672р. проголосив самостійну державу під протекторатом султана. Але, оскільки союзники почали грабувати народ, перетворювати храми на мечеті, втратив підтримку частини козаків, капітулював перед військами Г. Ромодановського й зрікся булави, присягнувши цареві. З 1679р. по 1682р. був. Вятським воєводою. Останні роки життя провів у с. Ярополчому під Москвою, де й помер у 1698р.                                                    

«Дем’ян Многогрішний» (Demian Mnogogrishnuy)Многогрішний Дем'ян Ігнатович (роки народження і смерті невідомі) гетьман Лівобережної України (1668-1672). Простого походження, але став чернігівським полковником (1665-1669). Як противник Андрусівської угоди (1667) брав участь у антимосковському повстанні І. Брюховецького (1668). Наказний гетьман П. Дорошенка на Лівобережжі. 16 березня 1669р. на загальній козацькій раді в Глухові обраний гетьманом Лівобережної України. Переніс гетманську резиденцію з Гадяча до Батурина. Твердо стояв на ґрунті самостійності України. 13 березня 1672р. внаслідокпромосковського державного перевороту заарештований, висланий до Сибіру. У 1688р.звільнився з в'язниці і перебував на військовій службі на Забайкаллі. В 1696р. постригся умонахи.«Дем’ян Многогрішний» (Demian Mnogogrishnuy)Многогрішний Дем'ян Ігнатович (роки народження і смерті невідомі) гетьман Лівобережної України (1668-1672). Простого походження, але став чернігівським полковником (1665-1669). Як противник Андрусівської угоди (1667) брав участь у антимосковському повстанні І. Брюховецького (1668). Наказний гетьман П. Дорошенка на Лівобережжі. 16 березня 1669р. на загальній козацькій раді в Глухові обраний гетьманом Лівобережної України. Переніс гетманську резиденцію з Гадяча до Батурина. Твердо стояв на ґрунті самостійності України. 13 березня 1672р. внаслідокпромосковського державного перевороту заарештований, висланий до Сибіру. У 1688р.звільнився з в'язниці і перебував на військовій службі на Забайкаллі. В 1696р. постригся умонахи.                                                    

«Іван Самойлович р. н. н. – 1690» (Ivan Samojlovuch)Самойлович Іван (p.народж. невід. - 1690) гетьман України (1672-1687), син священика, в народі прозваний Поповичем. Навчався у Києво-Могилянській колегії. У 1668-1669рр. чернігівський полковник, в 1669-1672рр. генеральний суддя. Обраний гетьманом Лівобережної України 17 червня 1672р. Намагаючись об’єднати українські землі, вів боротьбу з правобережним гетьманом П. Дорошенком. У 1674р. став гетьманом і Правобережної України. Брав участь у розгромі турецької армії під час чигиринських походів 1677-1678рр. За його гетьманування українська православна церква у 1685р. опинилася під владою московського патріархату, а між Москвою і Польщею укладено „Вічний мир” (1686), який остаточно ствердивподіл Козацько-гетьманської держави. Самовладство і деспотизм І. Самойловичастворили велику опозицію проти нього, використану московським урядом. У 1687р. на Коломацькій раді був позбавлений гетьманства і засланий до Сибіру в Тобольськ, незабаром помер 1690р.

«Іван Мазепа 1644-1709» (Ivan Маsера)Мазепа Іван Степанович (1644-1709) гетьман України (1687-1709). Походив із шляхетського роду. Освіту здобув у Києво-Могилянській колега та колегії у Варшаві. Тривалий час служив при дворі Яна Казимира. З 1669р., за гетьмана Дорошенка, - генеральний осавул. На раді під Коломаком (1687) обраний гетьманом. За його гетьманування перед Північною війною об'єдналися Лівобережжя та Правобережжя. 1706р. уклав договір зі Швецією, в якому значилося, що Україна має бути вільною державою. Проте Мазепа не зумів підготувати народ до думки про союз із шведами, тому не тільки селяни, а й більшість старшини не знала, що шведи прийшли не як вороги, а як союзники. Полтавська битва закінчилася розгромом шведів. Мазепа з кількома старшинами, запорожцями та рештками шведської армії відступив па південь. Помер 21 вересня 1709р. в місті Бендери. Останки його були поховані в монастирі в Галаці.

«Іван Скоропадський 1646 – 1722» (Ivan Skoropadskuy)Скоропадський Іван Ілліч (1646-1722) гетьман України (1709-1722), походив із козацької старшини. Був полковником Стародубського полку за Мазепи, його однодумцем. Після переходу Мазепи на бік Карла XII обраний гетьманом на раді в Глухові. Петро І вживав усіх заходів, щоб ослабити Україну, знищити її державність та вольність, тому призначив при гетьманові резидентів. Полковниками Стародубського, Чернігівського та Ніжинського полків булипризначені росіяни, на більшість інших посад волохи, німці, серби та інші чужинці, яким роздавалися маєтки, конфісковані у прибічників Мазепи. Тисячі людей з України гналися на будівництво фортець, каналів Санкт-Петербурга, на війни. 1722р. була заснована Малоросійська колегія, котра цілком позбавляла Скоропадського влади. Не перенісши наруги, 3 липня 1722р. він помер.«Іван Скоропадський 1646 – 1722» (Ivan Skoropadskuy)Скоропадський Іван Ілліч (1646-1722) гетьман України (1709-1722), походив із козацької старшини. Був полковником Стародубського полку за Мазепи, його однодумцем. Після переходу Мазепи на бік Карла XII обраний гетьманом на раді в Глухові. Петро І вживав усіх заходів, щоб ослабити Україну, знищити її державність та вольність, тому призначив при гетьманові резидентів. Полковниками Стародубського, Чернігівського та Ніжинського полків булипризначені росіяни, на більшість інших посад волохи, німці, серби та інші чужинці, яким роздавалися маєтки, конфісковані у прибічників Мазепи. Тисячі людей з України гналися на будівництво фортець, каналів Санкт-Петербурга, на війни. 1722р. була заснована Малоросійська колегія, котра цілком позбавляла Скоропадського влади. Не перенісши наруги, 3 липня 1722р. він помер.                                                    

«Пилип Орлик 1672 - 1724» (Pulup Orluk)Орлик Пилип Степанович (1672-1742) гетьман України в еміграції (1710 - 1742). Вихованець Києво-Могилянської колегії, з 1698р. - кафедральний писар Київської митрополії. З 1700р. працював у Генеральній військовій канцелярії, з 1706р. генеральний писар і найближчий помічник І. Мазепи. Автор першої у світі (1710) Конституції. Намагався висунути українську справу на міжнародний рівень, шукав підтримки у різних держав, зокрема Швеції, Польщі, Англії, Гольштейну, Ватикану, Франції (через свого сина Григорія), але разом з тим, намагався організувати власну військову силу і підтримати Запоріжжя проти Москви. Усі ці заходи не мали успіху через несприятливу для України міжнародну кон'юнктуру. Відомий як письменник і поет. Особливо цінний його твір „Щоденник” (Діаріуш, 1720 - 1733), опублікований у 1989р. Помер у Яссах 24 травня 1742р.

«Данило Апостол 1654 – 1734» (Danulo Apostol)Апостол Данило Павлович (1654 - 1734) гетьман України (1727 - 1734). Походив із старшинського роду. Брав участь у багатьох походах кінця ХУІІст. проти турецько-татарських військ. Відзначився під час Північної війни в битвах під Ерестфером (1710) та Варшавою (1705). На початку війни з Росією та Швецією перебував у таборі Мазепи, 1709р. з групою старшин перейшов до Петра І. Пізніше підтримував Полуботка у його боротьбі за права України. З відновленням гетьманства 1727р. був обраний на раді в Глухові гетьманом Лівобережної України, здійснив ряд важливих заходів у поліпшенні економічного та соціального життя населення. Помер 17 січня 1734р., похований у Сорочинцах.

«Кирило Розумовський 1728-1803» (Kurulo Rozumovskuy)Розумовський Кирило (1728-1803) граф, гетьман України (1750-1764), російський генерал-фельдмаршал. Намагався перебудувати Гетьманщину на зразок української держави європейського типу, прагнув дістати право дипломатичних відносин. Здійснив судову, військову реформи, намагався перетворити Глухів на значний культурний центр України, прагнув відновити столицю в Батурині. Після зречення булави 1764р. з примусу Катерини II кілька років провів за кордоном, а з середини 1770-х рр. оселився в Батурині, де помер і похований.

Використані джерела:http://rebus1.com/ua/http://palac.dp.ua/palace/halereia-hetmaniv-ukrainy. Дякую за увагу!