Історичний вечір, присвячений юнакам-героям, загиблим під Крутами «Тут юнь прекрасна і свята встелила землю в мить єдину..."

ІСТОРИЧНИЙ ВЕЧІР,ПРИСВЯЧЕНИЙ ЮНАКАМ-ГЕРОЯМ ,

ЗАГИБЛИМ ПІД КРУТАМИ

Тема: «Тут юнь прекрасна і свята

              Встелила землю в мить єдину»

                                                  Марія Гук-Щербак

Мета:розширити знання учнів про трагічні події січня 1918 року під Крутами;

            виховувати в учнів почуття патріотизму,поваги до історичного минулого

            українського народу,до борців за національну незалежність нашої  

             Батьківщини.

І  згадую  чомусь я мимоволі

Великих лицарів своїх;

Лежать вони покинутими в полі

І без хрестів могили їх.

О.Олесь

Кабінет прибраний рушниками,квітами.Виставка книг.

На дошці:

 Розпорядження Президента України «Про вшанування пам’яті героїв Крут»

(дата -29 січня 1918року)

фотоматеріали  та документи: 

22 січня 1918 р. Наказ  особливого коменданта м.Києва   М.Ковенка  та голови Українського революційного комітету гарнізону М.Києва Березняка про організацію добровільного українського війська;

бій під  Крутами. 29 (16).01.1918 р.  Схема бою;

список встановлених учасників бою під Крутами;

5 березня 1918 р. Наказ  про створення  слідчої  комісії  для з’ясування  обставин бою з більшовиками під Крутами;

19 березня 1918 р.  Інформація  газети «Нова Рада» про похорон студентів-січовиків;

1918 р. Похорони загиблих під Крутами студентів;

1956 р. Оголошення про святкову академію з нагоди річниці бою під Крутами;

набір пам’ятних марок, випущених до 33-річниці битви під Крутами Підпільною Поштою України;

«За  волю України. Полеглим синам в бороні під Крутами» - київський плакат 1918 р.;

пам’ятна монета, номіналом у 2 гривні, присвячена бою під Крутами.

фонова музика:

«Балада про Крути»;

«Реквієм»

Відео матеріали («Невідома Україна»,  фільм 91 «Лист без конверта» - 12хв.32 сек.).

На журнальному столі:хліб-сіль і свічки.

1-й учень. Не раз в українській історії поле борні зводило синів нашого народу- проти захисників рідної землі, прикриваючись популістськими гаслами, піднімали зброю прислужники чужих інтересів. Чого варта для нас Полтавська трагедія 1709 року,коли спеціально привезений Петром I із Сибірського заслання Семен Палій воював проти козаків-самостійників гетьмана Івана Мазепи та запорожців Костя Гордієнка…У пам’яті кількох народів зберігається історія про 300 героїв, що загинули, захищаючи свою землю від нападників. У давніх греків це були 300 спартанців при Фермопілах, у грузинів – 300 арагвійців на підступах до Тбілісі, а в українців – 300 козаків під Берестечком та 300 юнаків під Крутами

   2-й учень.   А що було під крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівлись юнаки,вирушаючи на бій? Чи вони вірили у свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ой ні! Чи то були знавці-козаки, окурені порохом, призвичаєні до військової справи? Ні,ні. То були гімназисти і молоді студенти, не призвичаєні до військової справи. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне кожне насильство, убивство,бій.

   І вони пішли. Коли вдарив останній час України, вони пішли- 300 юнаків проти 13000 більшовиків.

1-а учениця

Триста їх, як цвіт рясний, весняний,

В снігових заметах залягло:

В їх серцях одне палке бажання

Й в лютий холод полум’ям цвіло.

О.Варавва «Їх слава буде пломеніти»…

1 – й  учень: Вихрить зима,встеляє землю снігом,

Скрипить над шляхом сивий осокір.

Згасають зорі.Місяць вовчим слідом

Бере в полях,вітрам на перекір!

У ніч таку ,її не позабути!-

Коли здригала й студеніла мгла,

Трисотня тихо облягяла Крути,

Трисотня в шанцях грізно залягла!..

Над Бахмачем курів кривавий обрій,

Доносить гуркіт, віяло димком.

І в цій хвилині, довгій і не добрій,

Здавалось вічність маяла  крилом…

А коли ранок прошкував полями

І стрінувся із сонцем в далині ,

Неначе грім,рокочучи в нестямі,

Ударив бій!. Як у гарячім сні.
 

2 – й  учень:   У бою під Крутами полягли київські студенти й учні, що 1918-го стали на захист незалежності своєї Вітчизни.

2 – й  учень: Поїзди, проходячи повз цю маленьку станцію, стишують хід, а в день, коли сталася трагедія, тривожно сигналять... Немов будять приспану й присипану порохом забуття за часів СРСР нашу пам’ять про тих, хто поклав голову в цих полях, захищаючи незалежність молодої Української держави. Передчасно зів’ялий цвіт, юні романтики...

 

3 – й  учень:  Не наважуючись зустріти ворога у Бахмачі, де перебувало до 2 тис. по-більшовицькому налаштованих робітників, Аверкій Гончаренко наказав відступити до залізничної станції Крути і зайняти оборону. Туди вони дісталися вже 28 січня 1918 р. Позиції, розташовані за кілька сотень метрів від самої станції, були непогано підготовлені для бою.

4 – й  учень:   На правому фланзі вони мали штучну перешкоду — насип залізничної колії, на лівому — студентська сотня в складі вже наявного там загону почала риття окопів і спорудження земляних укріплень. Командувач загону в Бахмачі Аверкій Гончаренко мав у своєму розпорядженні 4 сотні бійців, переважно студентів та юнкерів. Студентський курінь був поділений на чотири чоти (взводи) по 28-30 чол. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві.

5 – й  учень:   16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва  розпочався  бій, який  тривав годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва.

Земля стогнала, корчилась від болю,
І сніг чорнів від сажі і від ран...
— Вогонь! Вогонь!.. Немов табун по полю
Хрипить орда — лютує Джінґісхан!..
Та триста куль, як блискавки летіли.
Неначе знов підвівся Святослав
І кидав жаром смертоносні стріли
І печеніга згубою долав!..
— Вогонь! Вогонь! — палав порив залізний,
І курінний Омельченко в бою
Метавсь, як тур, віддавши для вітчизни,
Своє життя і молодість свою!..
...Зловісна ніч — її не позабути! —
Пливла над полем, студеніла...
Лягла трисотня у бою за Крути,
За Україну у снігах лягла!..

Дівчата і хлопці виконують пісню «Гуде у полі  вітер лютий»

(слова Володимира Москвича, музика Віктора Лузана).

   

                              Гуде у полі вітер лютий,

   Що ладен кожного прошить.

   Московське військо пре на Крути,

   Щоб Україну задушить. (2 рази)

 

                               І тужить пісня тополина

   Вітрами сніжними, як рунь,

   Встає на захист України,

   У бій іде смілива юнь! (2 рази)

 

   Синочки, рідні соколята.

   Уже нема вам вороття,

   Бо хто заступить вас від ката

   І порятує вам життя? (2 рази)

 

   Вогнем гармати скаженіють,

   Багнети гнуться у дугу.

   Червоним маком пломеніють

   Криваві плями на снігу. (2 рази)

 

   Орда московська – страшно глянуть, -

   По мертвих топчеться трьохстах.

   Лягли сніжинки і не тануть –

   На нецілованих вустах. (2 рази)

 

1 – й  учень:   Загін матросів Ремньова потрапив під обстріл захисників Крут. З тилу їх підтримував ще й бронепоїзд і гармата, які здійснювали виїзди у тил наступаючому ворогові та вели їх обстріл. На залізничній платформі також була гармата сотника Лещенка, якою також стримували наступ більшовиків. Втрачаючи вбитих і поранених, більшовики вперто просувалися вперед. Їх гарматна батарея, що до часу стріляла не досить вдало, зосередила вогонь по українських позиціях. Бій тривав більше 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких понесли значні втрати. Приблизно у цей час на допомогу Ремньову почали надходити інші загони Муравйова (зокрема, 1-й Петроградський загін), а з боку Чернігівської колії підійшов ворожий бронепоїзд і почав обстріл обороняючих з тилу.

4 – й  учень: Тим часом, за свідченням очевидців, у студентів та юнкерів почали кінчатися набої і скінчилися снаряди для гармати. Наступаючі загони росіян почали обходити позиції обороняючих з лівого флангу — настала небезпека оточення і юнкери зі студентами почали відхід в напрямку Києва. Більшості вдалося відступити на потязі, який їх чекав. Коло станції Бобрик знаходився більший загін під керуванням Симона Петлюри, але отримавши звістку про повстання на заводі Арсенал Петлюра рушив на Київ, оскільки на його думку найбільша небезпека була якраз там.

6 – й  учень: Юнкери відступали під прикриттям насипу, а у студентів спереду і позаду була відкрита місцевість. Командир студентської сотні сотник Омельченко вирішив спочатку багнетною атакою відбити ворога, а вже потім відступати. Атака виявилася невдалою, адже юнакам протистояли професійні вояки. Сотня понесла втрати, загинув і сам Омельченко. Допомога резерву не дала більшовикам оточити та знищити студентів. Забравши вбитих і поранених, українське військо відходило до ешелону. Росіяни, або не хотіли, або, швидше за все, не могли наздогнати основні сили і продовжувати наступ на Київ того ж дня — залізницю заздалегідь розібрали ще в Крутах.

3 – й  учень: Коли близько 17 години зібралися усі українські підрозділи, виявилося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум'ятті битви в полон потрапив розвідувальний взвод (близько 30 чоловік). Відступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Один із більшовицьких командирів Єгор Попов втратив рівновагу, коли дізнався, що втрати склали не менше 300 чоловік. Щоби якось їх компенсувати, він наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців з 27 студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли.Учень 7-го класу Пипський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна» і всі інші студенти підтримали спів. Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

7 – й  учень: Існувало багато версій, чому сталися трагічні події під Крутами. У загибелі студентів звинувачували керівництво українських збройних сил, яке кинуло їх напризволяще перед загрозою сильного і небезпечного ворога. Останні розвідки доводять, що командування армії УНР розуміло стратегічну важливість оборони бахмацького напряму. Туди передбачалося відправити частину Гайдамацього кошу Слобідської України на чолі з Симоном Петлюрою, але ці плани зазнали краху через січневі події у Києві.

8 – й  учень: Трагічна загибель студентського куреня під Крутами стала символом патріотизму і жертовності у боротьбі за незалежну Україну. Вже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня 1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 27 вояків-студентів було перевезено до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання. На церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним. Протягом десятиліть існували різні суперечливі трактування перебігу подій і кількості загиблих — від декількох до декількох сотень. Наприклад Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам'яті тридцяти»:

6 – й  учень:

    На Аскольдовій могилі
    Поховали їх —
    Тридцять мучнів-українців,
    Славних молодих...

    На Аскольдовій могилі
    Український цвіт! —
    По кривавій по дорозі
    Нам іти у світ.

    На кого посміла знятись
    Зрадницька рука?
    Квітне сонце, — грає вітер
    І Дніпро-ріка...

    На кого завзявся воїн?
    Боже, покарай!
    Понад все вони любили
    Свій коханий край.

    Вмерли в Новім Заповіті
    З славою святих.
    На Аскольдовій Могилі
    Поховали їх.

            Павло Тичина, 1918 рік

• (Перегляд  фільму «Невідома Україна»,   фільм 91 «Лист без конверта» - 12хв.32 сек.)

2-учень. У наших предків був звичай: у день поминання моголи мертвих встеляти квітами і запалювати на них свічки. Запалимо і ми свічки в пам’ять загиблих юнаків у боротьбі за утвердження незалежної України.

(учень і учениця підходять до столу і запалюють свічки)

7 – й  учень: до нашого часу збереглися тільки імена тих, хто був похований на Аскольдовій могилі

(Учні по черзі  зачитують імена героїв)

• Сотник Андрій Омельченко
• Володимир Шульгин
• Лука Дмитренко
• Микола Лизогуб
• Олександр Попович
• Андріїв
• Божко-Божинський
• Ізидор Курик
• Олександр Шерстюк
• Головощук
• Чижів
• Кирик
• Андрій Соколовський
• Микола Корпан
• М.Ганькевич
• Євген Тарнавський
• Гнаткевич
• Пипський

4 – й  учень: Вшануємо пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

2-й учень. Бій під Крутами належить до одних з найбільш трагічних сторінок української історії. Але трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь, триста студентів – цвіт української молоді, цвіт українського народу. Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож смерть трьохсот борців на полі бою не можна сприйняти лише як трагедію. Трагедія полягла в тому, що під Крути пішли лише триста і лише молодь. Трагедія була в тому, що внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини («Бороніть в небезпеці! Московська армія наближається до Києва!»), відгукнулися лише студенти, які й виступили захищати Україну.

1-а учениця

   В часи молитви і вторіння

   І мертвим, і живим – уклін.

   Не забувай свого коріння,

   А головне: вставай з колін!

 

   Вставай, не скімли про умови.

   Свобода – мрія поколінь.

   Не забувай своєї мови,

   А головне: вставай з колін!

 

   Не бійся, що не знаєш броду,

   Що поміж нами вбито клин.

   Не забувай свого народу,

   А головне: вставай з колін!

 

   І будь, мій брате, насторожі:

   Сама біда у дім не йде.

   Свободу, куплену за гроші,

   Ніхто не бачив  і ніде.

 

   Вставай! Дивися: в дооколі

   Іде за щастя боротьба.

   І Україна вже ніколи

   Не буде матір’ю раба!

 

1 – й  учень: Подвиг українських юнаків під Крутами, що своєю кров’ю окропили святу землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ національної честі...

3 – й  учень: Вони - студенти, курсанти, школярі - виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого народу.

Минуть роки, століття, та пам'ять про юнаків-героїв не згине повік. Вона світитиме не тільки українцям, а й усім тим, хто готовий віддати життя своє в ім’я батьківщини.

2-а учениця

   Любіть Україну, козацькі сини,

   Вона в нас, як мати, єдина.

   Любіть Україну, шануйте її,

   І з вами вона не загине.

 

   Любіть Україну, вона в нас одна,

   Другої нема і не буде.

   Любіть Україну, як матір, щодня,

   Тоді вона й вас не забуде.

 

   Любіть Україну, як матір свою,

   Як рідну, кохану дитину.

   Любіть Україну, благаю, молю,

   Як першу любов і єдину.

 

   Любіть Україну, всім серцем любіть,

   Священную Русь-Україну.

   Як предки великі її бороніть,

   Кохайте її до загину.

 

   Любіть Україну, як вірні сини,

   Віддати життя їй готові,

   Як юні сини, що життя віддали

   Під Крутами всі, як Герої…

5 – й  учень: В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Просто це - символ нескореного духу нашої нації.

Учні  всі  разом промовляють слова:Вічна слава героям Крут!

(Учні вклоняються та йдуть зі сцени).