Історія бджолиного вулика.Анатолій Григорук

Петро Прокопович – українській винахідник, що врятував бджілІсторія бджолиного вулика. Анатолій Григорук

Загадка Ні будинок, ні завод,Там працює не народ,А істота золота,В неї праця є свята. Устають усі чуть світ,-Ще й роси не згубить цвіт,-І працює кожна так,Що позаздрить з нас усяк.

Що таке вулик? Хто такий пасічник?

Дуплянка- найпростіший вулик — видовбана колода, яку навішують на дерево, або дупло в дереві, де живуть бджоли. Вощина— це тонкі воскові пластини з комірками у вигляді стільників, які використовуються для облаштування вуликів на пасіціЦентрифуга- призначена для переробки воскової сировини та витягання меду Рій -це процес розмноження бджолиної сім'ї, в результаті якого формується нова колонія, що складається з матки та великої кількості робочих бджіл. Перга або «бджолиний хліб», – це квітковий пилок, який бджоли збирають, утрамбовують у стільники, запечатують медом і ферментують, створюючи цінний білковий корм. 

Історія бджолиного вулика Усі знають, що найкорисніша комаха на світі — бджола. Вона не тільки збирає цілющий мед, дає віск, лікувальну пергу. Бджола в час цвітіння опилює сади та городи. А без цього годі сподіватися на врожай. Тим часом, у давнину домашніх бджіл не було. Були тільки дикі. Жили вони в дрімучих лісах, і за помешкання їм правили дупла дерев, земляні нори та розколини в скелях. Щоб добути мед, людина руйнувала бджолині житла, і бджоли цілими роями гинули. Згодом якийсь охочий до меду мудриголова надумав приручити бджіл. Адже мати мед під самісінькою хатою куди зручніше, ніж шукати його в дикій пущі. Повидовбував він у дерев'яних колодах дупла, переселив туди кілька диких роїв і заходився пасічникувати. Згодом і сусіди взялися за це принадне діло. А далі й сусіди сусідів... Треба однак сказати, що ці нехитрі бджолині оселі мало чим відрізнялися від тих, які дарувала бджолам сама природа. Тому й називали їх "дуплянками".

Поступово люди заводили дуплянок більше й більше. От тільки мед з них доводилось видобувати давнім способом — дуплянку розбивати й тим самим прирікати бджіл на загибель. Поклав край такому жорстокому пасічникуванню один добросердий і винахідливий чоловік. Жив він в Україні, на Чернігівщині. А звали його Петро Іванович Прокопович. Він хоч і належав до заможного роду, але не гребував простою селянською працею. Тому купив собі шмат поля, викопав під житло землянку й завів невеличку пасіку. Петро Іванович не лише доглядав її. Він постійно спостерігав за таємничим бджолиним життям і розмірковував, як би то зробити так, щоб раз і назавжди захистити золотокрилок від лютої біди. Саме йому спало на думку злагодити зовсім новий, ще ніким не бачений вулик.

Кажуть, усе геніальне — просте. Отож і витвір Петра Івановича нібито не являв нічого особливого. Відмінність його була в тому, що вулик накривався окремою накривкою. Коли випадала потреба перевірити, що діється в бджолиному помешканні, пасічник просто піднімав цю накривку й оглядав усе без будь-яких перешкод. Та найголовнішим було інше. Прокопович першим у світі почав вставляти у вулик рамки із вощиною. А це вже була придумка справді геніальна. Бо коли бджоли наповнювали медом стільники, то можна було спокійнісінько вийняти рамки, прокрутити на центрифузі — й одержати бджолиний дарунок без жодних клопотів і для пасічника, й для бджіл... Нам не відомо, хто з людей першим додумався, як видобувати вогонь. Хто злагодив перше у світі колесо чи спустив на воду перший рукотворний пліт. Але ми напевне знаємо, хто подарував бджолам і всім бджолярам свій неоціненний вулик.

Карта історіїБджоли отримали безпечне житло. Люди руйнували їх житла заради меду. Прокопович створив новий вулик. Дикі бджоли жили у дуплах. З’явилися перші дуплянки.

Карта історіїДикі бджоли жили у дуплах. Люди руйнували їх житла заради меду. З’явилися перші дуплянки. Прокопович створив новий вулик. Бджоли отримали безпечне житло.

Знайди У тексті слова, що описують користь бджіл. Ознаки дуплянкиІнформацію про життя Петра Прокоповича. Чому його винахід називають «геніальним»?