Історія інтордукції та культивування лікарських рослин в Україні

Про матеріал
В конкурсній роботі опрацьовані інтернет джерела з запропонованої теми. Визначені головні напрямки та тенденції у вирощуванні лікарських рослин в Україні.
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Управління освіти та науки Миколаївської облдержадміністрації

Управління освіти Первомайської міської ради

Станція юних натуралістів

 

Обласна  акція

 

 

Матеріал підготували:

вихованці гуртка

 «Екомистецтво» Первомайської

станції юних натуралістів

Чувашова Маргарита, 9 років

Сухий Іван, 9 років

Бондак Софія, 9 років

Керівник гуртка:

Суха Вікторія Володимирівна

Адреса:

м. Первомайськ,

Миколаївська обл.,

вул. Тичини, 52,

телефон (05161) 3 4276

 

м. Первомайськ, 2019 р.

 

Тема дослідження: « Історія інтродукції та культивування лікарських рослин в Україні»

Інтродукція та адаптація лікарських рослин мають велике теоретичне і практичне значення. Як загально – біологічна проблема вони є не лише ефективним засобом вирішення прикладних питань рослинництва, але й дають можливість подальшого розширення знань з еволюції рослинного світу, бо завдяки перенесенню рослин в нові умови прискорюються процеси видо- та формотворення, чітко проявляються фактори еволюції, шляхи і закономірності мінливості рослинних організмів. Розвиток сучасного рослинництва неможливий без залучення нових видів, форм і сортів рослин з інших географічних регіонів або створення нових сортів шляхом селекції. У цьому полягає велике практичне значення інтродукції та адаптації рослин.

Iнтродукцiя рослин – один з найважливіших i найдавніших видів людської діяльності, який забезпечує прогрес у рослинництві, застосуванні лікарських i декоративних рослин, озелененні, збагаченні дендрофлори лісів. Вдале впровадження нової культури має для народного господарства не менше значення, ніж винахід нової машини або розробка нового технологічного процесу. Досвід сільськогосподарського рослинництва, знайомство з iншорайонною дендрофлорою та тенденції розвитку сучасного лісівництва переконують, що у майбутньому при створенні фітоценозів селекційний синтез інтродукованих видів набуває великого значення. Його роль, як резерву підвищення продуктивності рослинництва, лісництва.

 У теорії i практиці інтродукційної роботи найчастіше вживаються три основних терміни «акліматизація», «натуралізація», «інтродукція». Але поряд з ними іноді використовують i такі як «доместикація», «одомашнення», «транспортацiя», «перенесення» та інші. Відносно термінології та поняття iнтродукцiї i акліматизації існують різні точки зору. Під інтродукцією розуміють введення в культуру рослин за межами їх сучасних природних ареалів, а також перенос в культуру рослин із місцевої флори. Витоки iнтродукцiї рослин губляться в глибині історії людства. Переселення народів, військові набіги, торговельні зв'язки, подорожі – все це сприяло переселенню рослин за межі їх природних ареалів, свідомо чи не свідомо. Перша спроба історичного огляду інтродукційних робіт в Європі була зроблена німецьким ботаніком Г. Краусом, який виділив сім періодів в iсторiї iнтродукцiї рослин, з найдавніших часів до ХХ століття. В подальшому цю періодизацію було доповнено В. Т. Стiрном, а потім Б. Н. Головкiним. На сьогодні немає достовірних відомостей про конкретний час початку інтродукції рослин. Однак одним з перших ботанічних садів, напевно, були сади, створені під час правління фараона Тутмоса III (близько 1500 років до нашої ери), сад Антонiя Кастора в Римі (I століття нашої ери), Матвiя (Матеуса) Сiльватiса в Салерно (Iталiя, 1309 рік) та ряд інших. Відомості про рослинність далеких країн можна знайти у працях Теофраста, деякі види вирощувалися в його саду. Всю історію iнтродукцiї рослин О.А. Липа поділяє на 4 періоди: 1 – з найдавніших часів до початку XVIII століття, 2 – з початку XVIII століття до початку XIX століття, 3 – з початку XIX століття до революції (жовтень, 1917 року), 4 – післяжовтневий період.

У сучасних умовах одним з важливих напрямків підвищення ефективності агровиробництва є вирощування нішевих культур. Насамперед, важливе значення мають культури стійкі до стресових умов (підвищена температура, знижена відносна вологість повітря), які відзначаються високою продуктивністю та підвищеними якісними характеристиками сировини. Для півдня України такими культурами можуть стати лікарські та ефіроолійні рослини.

До групи лікарських та ефіроолійних рослин відносяться ті рослини, які в першу чергу використовуються для виготовлення лікарських препаратів. На сьогодні на полицях аптек 40% препаратів мають рослинне походження як закордонного виробництва, так і вітчизняного. Найбільш потужною фармацевтичною країною вважається Німеччина, але й в Україні існує кілька підприємств, які займаються виготовленням лікарських препаратів на рослинній основі. Майже 100% працює в цьому напрямку ПАТ «Галичфарм», частково ПАТ НВЦ «Борщагівський ХФЗ», ПАТ “Лубнифарм” та інші.

Переважна більшість господарств, що вирощують лікарські та ефіроолійні культури – це приватні підприємства, фізичні особи-підприємці, фермерські, фермерсько-селянські підприємства, а також присадибні ділянки. В Україні ніша вирощування лікарських трав та ефіроолійних культур дуже вузька. Перелік культур залежить винятково від кон’юнктури ринку. У 2017 році площі лікарських рослин в Україні складали 4,1 тис. га, а ефіроолійних – 9,1 тис. га., тоді як у 2016 році ці площі були 60,7 тис. га та 24,2 тис га відповідно. Наприклад, системно лікарські трави в Україні вирощують лише 10 компаній загальною площею 2 тис. га. Площі під певними культурами з року в рік можуть змінюватися у межах 0,5–100 га. До найбільш популярних культур належать: розторопша плямиста, ехінацея пурпурова, череда трироздільна, шавлія лікарська, м’ята перцева, лаванда тощо. Переважна більшість господарств використовує насіння та садивний матеріал сортів селекції Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології та природокористування НАН України та Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України.

В Україні з 2012 р. впроваджена належна практика культивування і збору лікарських рослин (GACP), що уможливлює використання лікарської рослинної сировини гарантованої якості, а також принципи і правила належної практики виробництва лікарських засобів рослинного походження (GMP), в яких висвітлено вимоги стандартизації до лікарської рослинної сировини та основні показники якості на лікарську рослинну сировину. З 2011 р. у державі діє програма імпортозаміщення лікарських засобів, що надає преференції вітчизняним підприємствам, які виробляють лікарські засоби належної якості для лікування і профілактики найпоширеніших захворювань.

Для того, щоб з успіхом займатися вирощуванням та реалізацією таких культур треба враховувати деякі особливості цього бізнесу.

По-перше, на сьогодні вимоги до стандартів якості на цю продукцію значно змінюються. Тобто культивування 10-річної давнини та сучасне культивування суттєво відрізняється.

 

Відрізняються не в особливостях біології культури, а в особливостях оцінки якості сировини, тому основне завдання будь-якого фермерського господарства або промислового виробництва – отримати продукцію, яка буде відповідати вимогам стандартизації та яку можна буде реалізувати на ринку. На сьогодні ринок надзвичайно вимогливий до якості сировини, тому той, хто береться за культивування цих культур, мусить знати критерії якісних показників того чи іншого виду рослин. Залежно від культури при закупівлі дивляться вміст структурних складових, і якщо він не відповідає вимогам стандартизації, то реалізація такої сировини буде проблематичною.

По-друге, на сьогодні ринок лікарських та ефіроолійних рослин є дуже нестабільним. Тобто попит на відповідну сировину дуже швидко може змінитися. Це залежить не тільки від запиту компаній – закупників, а й від терміну зберігання сировини. Так як спосіб використання лікарських та ефіроолійних рослин залежить від особливостей біологічно активних речовин, що вміщуються в рослинах, потрібно враховувати, що більшість біологічно активних речовин дуже легко руйнується. Тому потрібно ретельно виконувати правила заготівлі, щоб виключити можливість цих втрат. Вміст біологічно активних речовин в різних органах рослин непостійний і залежить від умов місця вирощування, часу доби, погодних умов і цілого ряду інших, не менш важливих факторів. Багато діючих речовин рослин дуже непостійні: вони швидко випаровуються, розкладаються при підвищеній температурі та під дією сонячного проміння. Атмосферні опади, навіть в такій невеликій кількості, як роса, вимивають розчинні речовини із надземних органів рослин. Неврахування якого-небудь фактора може призвести до того, що в заготовленій лікарській або ефіроолійній сировині буде мало біологічно активних речовин. Це, в свою чергу, відобразиться на реалізації самої продукції.

По-третє, важливо визначитися для виготовлення якої продукції вирощується рослина. Тобто, якщо рослина сировина буде запропонована для виготовлення чаїв, потрібна ціла квітка та гарна на вигляд, якщо сировину закупає фармацевтичне підприємство, то йому потрібен максимальний вміст діючої або фармакологічно-активної речовини для виготовлення ліків. Вміст необхідних речовин залежить від особливостей культивування даної культури. Це може бути термін посіву вирощуваної лікарської або ефіроолійної рослини. Наприклад, для Ромашки лікарської в умовах півдня України озимий термін посіву є найбільш придатним, тому що в неї дуже короткий вегетаційний період. Такий термін посіву забезпечить урожай 1т суцвіть з 1 га.

Також важливо зрозуміти, яку площу фермерське господарство у змозі обробити. Тобто, якщо, наприклад площа Ромашки лікарської більше 10 га та господарство має потужний потенціал для обробітку, треба чітко розуміти, де висушити таку кількість сировини та за яким температурним режимом. Якщо це примусове сушіння (не примусове використовується тільки на площі до 1 га), то необхідне відповідне обладнання. Враховується і процес збирання. На великих площах ручне збирання не рентабельне, бо вимагає великих затрат, а для механізованого збирання повинна бути спеціальна техніка.

Важливо чітко знати в який час доби потрібно збирати врожай. Від цього залежить вміст в рослині ефірних олій та діючої речовини. Показники змінюються за часом доби майже в 2 рази. Якщо потрібна сировина для виготовлення фіто-чаїв, то такі суцвіття збирають на початку цвітіння, якщо необхідно отримати ефірну олію, можна збирати й на початку плодоношення.

На якість сировини впливають й добрива, які ви вносите.
Необхідно знати бур’яни, які будуть конкурентоздатними з рослиною, та чи є вони присутніми на полі для вирощування лікарської або ефіроолійної культури. Якщо наприклад, поле засмічене маком, то на такому полі ромашку вирощувати не можна, бо присутні алкалоїди та велика засміченість. Не одна сортувальна машина не відділить червоні пелюстки маку від білих пелюсток ромашки, та врожай буде зіпсовано. Необхідно заздалегідь визначити можливі оптимальні методи боротьби з бур’янами. Але ці методи також не повинні зашкодити якості вашої майбутньої сировини.

Необхідно також враховувати, що для окремої групи ефіроолійних лікарських рослин — м’яти, лаванди, шавлії тощо, — знадобиться обладнання для видобування олії. У ще одну окрему групу слід виділити рослини, де сировиною є кореневище, тобто такі як валеріана, ехінацея, солодка, цикорій та ін. За великих обсягів виробництва доцільно використовувати машини для миття коріння. Тому етапи культивування лікарських та ефіроолійних рослин є не дуже легкі та мають велику кількість особливостей.

Для вирощування на півдні України спеціалісти рекомендують такі лікарські та ефіроолійні рослини:

  • Ромашка лікарська (з успіхом вирощується в Херсонській області);
  • Ехінацея пурпурова (потребує в окремі роки періодичного зволоження);
  •  Шавлія лікарська (не потребує постійного зрошення);

  • Маруна цинерарієлиста (багаторічна дуже ароматична рослина родини айстрових — вирощують як лікарську (інсектицидну) рослину);
  • Гісоп лікарський (посухостійкий та вільно зимує на відкритому ґрунті);
  • Марена красильна (На півдні України її вирощують як лікарську рослину);
  • Чебрець звичайний (культивують на півдні України як ефіроолійну сировину);
  • Мачок жовтий (медонос та лікарська рослина. Абсолютно придатний для вирощування на півдні України, зараз сировину везуть з закордону);
  • Жовтушник нечуйвітролистий (перспективна культура, якої ще не вирощують на півдні України).

Вирощування всіх цих лікарських та ефіроолійних рослин є дуже важливою часткою сівозміни сучасних господарств. На відміну від виснажливих культур, таких як соняшник та рапс, вони зберігають вміст поживних речовин у ґрунті та покращують його структуру. Слід враховувати, що багато з цих культур є медоносами, тобто це дає можливість отримувати додаткові медозбори.

Оцінка успішності інтродукції рослин

З господарського погляду інтродукцію рослин проводять із метою подальшого використання їх для виготовлення лікарської рослинної сировини. Успішність інтродукції оцінюється по різному, оскільки дослідники в своїх роботах використовують різні фактори. Одні на перше місце ставлять кліматичні й ґрунтові умови, економічну доцільність, санітарно-гігієнічні особливості інтродуцента тощо.

При використанні нових рослин успішною інтродукція може вважатися в тому випадку, коли рослини за цих умов виявляють високу біологічну стійкість, тобто не пошкоджуються пізніми весняними і ранніми осінніми заморозками та зимовими морозами, є посухостійкими, утворюють схоже насіння, яке може забезпечити вирощування рослинного матеріалу.

Пошук і мобілізація рослин шляхом експедицій, безпосереднього обміну рослинами або за делектусом (списком насіння для обміну) дає змогу Дослідним станціям України зберегти та примножити генетичне різноманіття лікарських рослин, створити нові сорти з високою продуктивністю біомаси та БАР (біологічно активних речовин), виявити найбільш перспективні зразки для створення промислових плантацій і збагатити асортимент сировини для виробництва фармацевтичних препаратів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.http://eprints.kname.edu.ua/42791/1/2016%20печ.%20%2055Л%20Лекц%20інтрод..pdf

2. http://dslr-naan.com.ua/pro-nas.html

3. https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/3353/introdukciya-roslin

4. https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/node/3285/vconfpoltava2016.pdf

5. Галушко Р. В. К методике определения адаптивной стратегии интродуцированных растений / Р. В. Галушко // Интродукция растений. – Вып. 1 – 1999. – С. 36 – 39.

6. Собко В. Г. Інтродукція рідкісних і зникаючих рослин флори України. / В. Г. Собко, М. Б Гапоненко. – Київ : Наукова думка, 1996. – 284 с.

7.https://studwood.ru/2015895/meditsina/introduktsiya_promislove_kultivuvannya_metod_stvorennya_zbagachennya_resursiv_likarskih_roslin

1

 

doc
Пов’язані теми
Біологія, Інші матеріали
Додано
21 жовтня
Переглядів
23
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку