Презентація "Історія появи солодощів"

СОЛОДКА КАЗКАІСТОРІЯ ПОЯВИ СОЛОДОЩІВ

У будь-якій країні світу жодне свято не обходиться без цукерок – солодких, багатобарвних, нескінченно різних за виглядом, смаком та ціною, але однаково улюблених не лише дітьми, а й дорослими. Лише у казках цукерки ростуть на деревах – насправді це досить складний у виготовленні продукт, дітище розвиненої цивілізації. Недарма слово confectio латиною означає «ремісничий виріб».

Перші цукерки з’явилися у Єгипті. Там під час урочистих виїздів фараона слуги кидали в натовп тих, хто зустрічав спеціально виготовлений делікатес – фініки, зварені в меді. В інших країнах Сходу роль солодких подарунків грали сушені абрикоси, інжир та горіхи з медом та прянощами.

Напередодні нашої ери до Європи з Індії проник цукор, що викликало справжню революцію у кондитерській галузі. Зацукровані фрукти стали не лише улюбленими ласощами, а й ліками – знаменитий лікар Гален рекомендував їх при розладі шлунка та нервових хворобах. Римський лікар. Клавдій Гален

На бенкетах римських багатіїв подавалися глазуровані фрукти та мигдаль з додаванням маку, анісу та кунжуту. Заморський цукор коштував дорого, тому бідняки, як і раніше, замінювали його медом. На римському весіллі господар будинку кидав у натовп гостей цукерки – вважалося, що на них чекає щастя, і нерідко за володіння солодким шматочком починалася бійка. У середньовічній Італії цей звичай зберігся, але замість солодощів гостей обсипали різнобарвними шматочками паперу з назвою – конфетті.

Після загибелі античної цивілізації рецепти виготовлення цукерок були забуті надовго. Воскресило їх відкриття Америки, звідки було привезено новий продукт – шоколад. Довгий час його тільки пили, але в середині XVII століття французькі кулінари навчилися покривати шоколадною глазур’ю тістечка, горіхи та фрукти.

У 1671 році кухар маркіза де Плессі Пралін виготовив для свого господаря перші шоколадні цукерки з начинкою з тертих горіхів, що отримали назву праліне.

На той час в американських колоніях почали вирощувати цукрову тростину, що зробило цукор доступнішим і дешевшим. Кондитери почали обпікати шматочки цукру на вогні і розливати масу, що вийшла, у форми, додаючи в неї фруктові і ягідні соки. Так вийшла карамель, назва якої походить від латинського canna mela – цукрова тростина.

Тоді ж виник ще один популярний сорт цукерок – вершкова помадка, яку варили із цукру з додаванням молока та олії.

У XVIII столітті Париж став світовою столицею не лише моди, а й кондитерської справи. Місцеві умільці робили цукерки десятків видів, надаючи їм форму фруктів, звірів та птахів. До колишніх видів начинки додалися нові – ром, лікер, грильяж з обсмажених горіхів, а також привезені з Італії мармелад та марципан (солодке мигдальне тісто). Кожен кондитер мав свій секрет: один додавав у цукерки лимон, інший – апельсин, третій–якийсь екзотичний продукт.

Солодкі традиціїУнікальними були не лише самі цукерки, а й коробки для них – бонбоньєрки (від французької bonbon – цукерки). Їх робили у формі скриньки з міді чи срібла, прикрашаючи кришталем чи навіть коштовним камінням. Така коробка цукерок була добрим подарунком для вельможі або навіть самого короля. Бонбоньєрки скромніші, із кольорового картону, стали дарувати гостям на весіллі. У Франції в них клали (і досі кладуть) по п’ять цукерок, що символізують здоров’я, довголіття, радість, достаток та удачу.

У різних країнах увійшли до моди свої різновиди цукерок. В Англії та США їх робили із солодкого кореня лакриці (солодки), у Німеччині – із фруктового желе, в Італії – із нуги. Найнезвичайніші цукерки досі роблять у Фінляндії із салміаку, суміші аміаку з нашатирним спиртом, – вони мають неповторний кисло-солоний смак. Японці обожнюють “компейто” – крихітні цукрові льодяники, рецепт яких був завезений в країну португальськими купцями. Салмиак. Компейто. Лакричні цукерки

Льодяники. Американці стверджують, що lolly-pop вони запатентували – і не так давно, в 1931 році. До цього в Сполучених Штатах була мода на інші льодяники – вигнуті у формі тростини і з карамелі двох кольорів, як правило, червоної та білої. За легендою, такі льодяники вперше з’явилися в Кельні, де настоятель знаменитого собору роздавав хлопчикам-співучим подарунки на Різдво – цукрові палички, які символізували палиці волхвів, які прийшли відвідати немовля Христа. Lolly pop. Lolly pop. Тростинка

Пізніше німецькі емігранти привезли ці цукерки до Америки, де вони набули червоно-білого кольору шуби Санта-Клауса. У наші дні вони продаються перед Різдвом у будь-якій кондитерській і часто вішаються на ялинку, щоб Санта неодмінно зазирнув у будинок. Першим налагодив випуск цих льодяників у 1920-і роки бізнесмен Боб Маккормак із Джорджії надав їм м’ятного смаку.

У той період багато цукерок, насамперед льодяники, набули смаку м’яти, що освіжає дихання. Це був не тільки рекламний прийом, а й турбота про здоров’я – саме тоді вперше з’ясувалося, що цукерки та інші солодощі псують зуби, а при непомірному споживанні викликають інші хвороби. Реагуючи на загрозу своєму бізнесу, кондитерські компанії почали замінювати натуральний цукор сахарином та іншими речовинами, а також додавати в свою продукцію як корисні речовини – м’яту, ягідну масу, свіжі фруктові соки. Однак користь ця вельми умовна, адже при виготовленні цукерок усі їх складові проходять таку інтенсивну обробку, що просто губляться.

Щоправда, і шкода від цукерок невелика, якщо, звичайно, не лопати їх кілограмами. Зате задоволення – море!

Презентацію підготувала учитель Трудового навчання Південної гімназії Чкаловського опорного ліцею Лебедин Наталя Володимирівна2022 рік. Матеріали до презентації: https://candyshop.com.ua/sladkaja-skazka-istorija-pojavlenija-sladostej/