Історія рідного села

                                                                                                             Село! І серце одпочине:

Село на нашій Україні –

                                                                                                                   Неначе писанка, село.

                                                                                                                      Зеленим гаєм поросло.

Т. Г. Шевченко

    Безмежні українські землі, широкий неозорий степ. Висока до пояса трава, колихнеться під подихами вітру. Десь по траві пробіжить звірок, злетить у повітря перепілка, в блакитному небі дзвінко заспівав чергову пісню жайворонок. І більше нічого не порушує таємничої тиші українського степу. Лише рідко коли степом пройдуть кочівники – скіфи, та орди завойовників топчуть українську землю.

    Такою була наша південна земля, багато століть назад.

Історія нашого селища нерозривно пов’язана з будівництвом першої залізниці на території Наддніпрянської України.

В 1863 році починається будівництво залізниці Одеса – Єлісаветград – Єкатеринослав, а в 1873 році Знам’янка – Одеса. Залізниця, біля якої розташоване селище Кам’яний Міст, сприяла посиленню торгівля з країнами Західної Європи через чорноморські порти. Цю дорогу будували купці, які за мізерну плату наймали селян.

Залізницю будували і місцеві жителя. Тисячі людей гинули від важкої праці. Вони возили пісок, камінь, та інші будівельні матеріали, на соїх волах, конях, а часто і на плечах.

 В 1870 році, залізницею пройшов перший потяг. Це була перша платна залізниця в Наддніпрянській Україні.

 З появою залізничної станції Кам’яний Міст було покладено початок селищу біля неї. Насамперед поселились тут працівники станції та обслуговуючий персонал залізничного полотна. Лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть тут почали селитись селяни, чиї наділи були неподалік станції. Першими побудувались Василь Комаровський, Євлампій Бондарук, Каленик Пантюх, Ісак Дорбалюк. З початком колективізації на території селища нараховувалось 45 – 50 хат.

  В роки Другої світової війни та тимчасової окупації румуно – німецькими військами селищу було завдано значних втрат: висаджено в повітря приміщення вокзалу, розграбовано ремонтні майстерні МТС, вивезено обладнання хлібоприймального пункту, зруйновано більшість громадських споруд, завдано значних збитків залізничному полотну.

  21 березня 1944 року Кам’яний Міст, Катеринка, Петрівка частинами 5 – ї гвардійської армії генерала О.С, Жадова були визволені від окупантів. Особливо відзначились під час визволення нашого селища гвардійці Курочкін та Зубцов. На честь героїв – визволителів в Кам’яному Мості названо вулиці.

  Після звільнення від окупантів почалася відбудова , і все довелось починати з початку.

На базі МТС було створено механічний завод, який в 1960 році переобладнано на Кам’яномостівський завод сільськогосподарських машин.

  Найбільше підприємство на території селища, яке залишається в числі діючих – Камяномостівське хлібоприймальне підприємство.

  В 1989 році директором ХПП було призначено Скібінецького М.А., за спеціальністю агроном, маючи вищу освіту освіту,  він був людиною енергійною та ініціативною. Разом з головними спеціалістами: Головко Л.І., Федуловою Л.Г., Голіковим Л.М., визначав пріоритетні напрямки підвищення ефективності роботи господарства.

  Населення селища стрімко зростає, збільшувалось і кількість дітей. Проте власної школи Кам’яний Міст не мав. Дітям  доводилось навчатись в Катеринці (1-7 класи) та Кримці (8 - 10) класи). Нарешті, в 1932 році відкрили початкову школу, завідуючим призначили Хоменка Василя Миколайовича – добру, щиру людину з чутливим серцем та невгамовною енергією. Напередодні війни його замінив Юрчак С.І.

   В зв’язку з відсутністю приміщень навчатись доводилось на другому поверсі гуртожитку МТС. В двох тісних кімнатах помістили два класи комплекти. В таких умовах школа працювала до війни. Після звільнення від окупантів в 1944 році навчання відновлено. З року в рік кількість учнів збільшувалась. В 1948 році було вже 4 класи і заняття доводилось проводити в дві зміни.

    В 1949 році селищна школа набула статусу неповної середньої – почав працювати 5 клас.

    В 1952 році неповну середню школу Кам’яного Мосту було реорганізовано в середню. Першим директором середньої школи став Коломієць Петро Федотович.

П.Ф. Коломієць – вчитель за освітою і педагог від Бога – був людиною розсудливою, спокійною, врівноваженою, гарним організатором. Проявляв вимогливість в першу чергу до себе, чим викликав повагу і захоплення всіх, хто з ним працював. Коломієць був невтомним працелюбом, душею школи. Почавши в новоствореній школі з нуля, вивів її в число кращих в районі. Вже наступного 1953 року, організував вчителів, учнів, батьків, громадськість і розпочав будівництво навчального корпусу.

    В 1959 році було завершено будівництво типового приміщення школи на 450 учнівських місць, а наступного, дякуючи наполегливості Петра Федотовича, у дворі нової школи виросло приміщення шкільного інтернату на 40 місць.

А вже першого вересня 1959 року нова школа - гордість односельців - розкрила двері учням.

Така подія стала великим святом для всіх дітей і жителів сіла, адже це була не просто нова школа, але і перша велика двоповерхова будівля в нашому, тоді ще невеликому селищі. Цей день сьогодні святкується як день знань і день народження Кам'яномостiвскої загальноосвітньої середньої школи I-III ступенів.. З тих пір Кам'яномостiвска середня школа стала не тільки освітним, але провідним культурним центром селища станції Кам'яний Міст і  довколишніх сіл. У школі є музей. Серед його численних експонатів - сурма, барабан і прапор - необхідні атрибути для проведення шкільних заходів радянського часу. Дивлячись вперед, ми не відхрещуємося від того хорошого, що було в школі у минулому, за часів наших дідів і батьків, за часів СРСР. Представлена шкільна форма тих часів - візитна картка учня. Зараз вона виглядає як історичний раритет.

  Директором  нової школи протягом 16 років був Коломієць Петро Федотович. Подальші 6 років - Зіза Микола Костянтинович, в 1982-2003 р.р. - заслужений вчитель України Коломієць Ольга Іванівна. Викладач математики Зацепа Валентина Миколаївна працювала директором до 2009 навчального року.

     З вересня 2009 року Камяномостівську ЗОШ І – ІІІ ступенів очолювала Островська Ольга Леонідівна.  З грудня 2018 року директором школи було обрано вчителя інформатики Родікова Олександра Васильовича.

Історія села тісно переплетена з історією школи. Школа, її педагогічний та учнівський колектив завжди були на видноті у суспільному житті села. Школа виконує не лише просвітницьку функцію, а й виховну, соціальну та ідеологічну.

   Кам'яномостiвска середня школа завжди була і  є осередком культури і спорту, творчості і знань. Вчителі та учні були основними учасниками сільської народної творчості та самодіяльності.

  Учні та вчителі школи з великою повагою ставляться до ветеранів Великої Вітчизняної війни. В центрі нашого села височіє пам’ятник «Воїнам – визволителям», які загинули під час Великої Вітчизняної Війни, під час визволення Кам’яного Мосту. На кам’яних плитах залотистими буквами написані 154 прізвища цих героїв. Кожного року, на День Перемоги, жителі села збираються біля пам’ятника на мітинг – реквієм. Запалюється вогонь слави, звучать слова та пісні присвячені загиблим воїнам та ветеранам війни.

    У 1963 році Катеринківську сільську раду було переведено до селища  Кам’яний   Міст та названо Кам'яномостiвскою.

    На території сільської ради у 1966 році  було збудовано колгоспний дитячий садок, який відвідували 50 дітей. Пізніше почали зводити ще один бюджетний дитячий заклад. На початку 80 років було споруджено двоповерхове типове приміщення дитячого садка на 150 дітей. Існуючі дитсадки звели в один і назвали «Калинка».

2010 році на посаду голови був обраний Олександр Тимофійович Ляхов. Маючи дві вищі освіти, він, як людина ініціативна, взявся за роботу, щоб якнайшвидше вирішити багато питань. Голові активно допомагають досвідчені працівники сільської ради: бухгалтер Чорнобородюк С.М., діловод Похильченко В.А., спеціаліст Ратковський В.І., секретар Козицька Л.М.

    Ляхов О.Т. зробив багато для нашого селища, воно стало ошатнішим та кращим. Збудовано сучасну топкову в дитсадку «Калинка», проведено газифікацію дитячого садка, ФАПу. Зроблено капітальний ремонт у приміщенні ФАПу, реконструйовано водопровідну мережу. Підведена вода від артезіанської свердловини, дає можливість забезпечити малюків та школярів якісною питною водою.

     Олександр Тимофійович вміє  працювати з людьми, ладити та  знаходити  спільну мову з ними, він завжди виявляє неабияку активність в роботі, громадському житті селища. Його поважають всі жителі села за прямоту, щирість, тактовність та доброзичливість.

     На території сільської ради успішно діють фермерські господарства «Король», яке очолює С.М. Король, «Аннушка», де керівник В.Ф. Максименко.

   В селі нашому проживає майже 1500 осіб населення, церкви у нас ніколи не було, ходили до сусіднього села Катеринка за 6 км. Бажання мати свій храм виникло вже дуже давно. І ось в 2006 році ми зареєстрували релігійну громаду і розпочали будівництво церкви. За кошти населення селища та спонсорської допомоги.

  В результаті  спільних зусиль за рік трапезний храм був побудований. Знову збирали кошти на придбання всієї церковної утварі. І ось 23 лютого 2008 року в нашій трапезній відбулась перша святкова урочиста літургія, яку відслужив благочинний м. Южноукраїнськ, член єпархіальної ради о. Михаїл в присутності священників Первомайського благочиння. Відразу ж архієпископ Миколаївський і Вознесенський Пітірім, благословив нам священика, ігумена Інокентія, людину глибоко віруючу, мудру, який вже до цього 27 років прослужив Богу.

       Наше селище ще зовсім молоде, перспективне, і жителі села не збираються зупинятись на досягнутому.  Молодь не залишає рідну домівку, тому що в планах на майбутнє передбачається подальший соціально – економічний розвиток селища Кам’яний Міст . Нас чекає ще багато важливих справ, від вирішення яких залежить щасливе майбутнє жителі.