Історія України. (Історія рідного краю)

Урок  рідного краю . 11 клас

Тема:  Визначні місця нашого селища Мар’янівки.

Завдання уроку:

-Виробляти інтерес до минулої історії та прагнення більше дізнатись про визначні місця села та їх творців.

- Вчити знаходити необхідну  інформацію про селище в різних джерелах .

- Розвивати критичне мислення учнів та мовленнєві компетенції.

- Формувати почуття патріотизму, гордості за своє селище та людей, які живуть і працюють в ньому.

                                                         Хід уроку

Мотивація навчальної діяльності

Ми з вами багато говорили про минуле  нашого селища , про людей, які тут жили і працювали. А сьогодні пропоную вам поговорити про ті місця, де ми буваємо, які для нас близькі і рідні . Вони створені руками людей, які тут жили, живуть і для тих, хто тут буде жити в майбутньому. Пам’ятник захисникам України від російської агресії. Це наш костел і церква.  Завод і будинок культури.

Дитячий садочок і школа. Стела і парк відпочинку.

 Проблемне питання.

За що я горджуся своїм селищем.? Що роблю, щоб воно ставало кращим і охайнішим?

Сприймання навчального матеріалу.

Історична довідка.

         Сьогодні в селищі проживає до півтори тисячі жителів. Переважна більшість жителів селища — поляки.(64%) , українці (31%) , а також тут проживають представники інших  національностей.360 чоловік — це люди пенсійного віку , ваші бабусі і дідусі. Ви, спілкуючись з ними , можете багато дізнатись про минуле життя ваших родин в Мар’янівці. В нашому ліцеї навчається  понад 250 учнів, а дитячий садочок відвідує  понад 60 діток. Більше 350 чоловік працює на склозаводі, а інші в різних сферах обслуговування. Селище

Мар’ янівка ( селище міського типу з 1977 року) порядковий номер 56 . Селище розташоване в північно — західній частині Житомирської області, за 40 км. від Баранівки,  і за 80км. Від Житомира. Найближча залізнична станція Разіне знаходиться на відстані 37 км.  Мар’ янівка має автобусне сполучення з Києвом, Житомиром, Звягелем. Назва села пов’ язана  з ім’ям Мар’яни, дочки князя Ілінського. В центрі селища  на її честь встановлено пам’ ятник .

       російсько — українська  війна.

         Сьогодні наша країна переживає страшне випробування. Наш народ захищає свою землю від агресивного сусіда Росії, яка прагне знищити нашу державу і наш народ. На захист своєї країни стали і жителі нашого селища. В центрі встановлено дошку слави  з портретами тих, хто воював з 2014 року і продовжує боротьбу з ворогом сьогодні. Це вони,  наші односельці, поряд з усіма захисниками, дають нам можливість жити ,  навчатись , працювати  і прикладати всіх зусиль для швидшої перемоги. Для тих, хто віддав своє життя за Україну ,за нас з вами наші жителі спорудили пам’ятник полеглим воїнам .Серед них і наші односельці: Бакулін Дмитро, Пашковський Вадим, Кукліновський Максим, Журавський Руслан, Черняхівський Максим.

По всіх загиблих захисниках України оголошується хвилина мовчання.

Костел

         В селищі проживає багато католиків. Спочатку в селі була каплиця, але у 1936 році її було зруйновано. Радянська влада з 30 — тих років переслідувала віруючих і священослужителів. Священники , які відвідували село,  справляли службу на кладовищі. В другій половині 80 — тих , коли в часи перебудови влада дещо пом’ якшила своє ставлення до віруючих , з ініціативи жителів та при сприянні місцевої влади  і польської спільноти,  у1990 році було отримано дозвіл і розпочалось будівництво храму. В 1992  році Мар’- янівський костел був  освячений в ім’ я святого Франциска. Парафія  нараховує сьогодні понад 300 осіб і з 2006 року її очолює  Павел Кубик. Вже багато років костел є окрасою нашого селища. Проводиться просвітницька робота. Віруючі збирають кошти на допомогу ЗСУ, збирають гуманітарну допомогу  тим, хто її потребує . Багато  дорослих людей і дітей побували в республіці Польща. Танцювальний колектив” Шкелко” багато разів відвідував польські міста з метою вивчення польських танців   та навчали українських танців  своїх ровесників поляків. При костелі діє недільна школа з вивчення польської мови.

  Церква

           Іще не сяють в злоті куполи,

           ще тільки камінь тут, де бути храму.

           Та храм душі давно уже звели

           І в світ пречистий одчинили браму.

В селищі проживає дуже мало православних віруючих, але мрія про власну церкву зародилась у душах цих людей давно. Потрібен був дозвіл від чиновників, якого довго не могли отримати.

           Хай не сьогодні, завтра — прийде час,

            Собор величний золотом засяє,

            Бо вогник віри в душах не погас,

           А віра ця велику силу має.

На пагорбі,  біля школи, поруч з жовто — багряним кленом і стрункими красунями берізками, розпочалося будівництво храму. Спочатку віряни будували власними силами за допомоги меценатів фірми “Абсолют” та склозаводу. Але коштів не  вистачало. Віруючі не втрачали оптимізму, і крок за кроком церква будувалася.  Освячене вибране місце,  залили фундамент силами громади. У 2000 році завершення будівництва церкви взяв у свої руки випускник нашої школи О. С. Яворський, який довів розпочату справу до кінця ,вкладаючи власні кошти та опікуючись всіма питаннями церкви. У 2004 році  було завершено будівництво храму. Стоїть сьогодні церква, сяє золотими куполам, радує око всім, хто проходить поруч, відчиняє двері в храм Божий для кожного, хто переступить її поріг.

Школа — ліцей

        Славний життєпис нашої рідної школи.У 1913 році на кошти земства, в районі Чварте було придбано приватний будинок . Спочатку там навчалися 75 хлопчиків, а потім стали брати і дівчаток . Першими вчителями були Савіцька М., Мутиленко К. Навчання  велося польською мовою. У 1919 році школа була добудована  ще одним приміщенням, яке у вільний час використовували як хату- читальню.  В середині 30-их років школу було перенесено на місце нинішньої будівлі. Але та дерев’ яна споруда була спалена у роки Другої світової війни.

      Відбудова почалася одразу  ж по війні. У післявоєнний період школа діяла, як восьмирічна. У 1968 році був перший випуск середньої школи. Нове, сучасне приміщення будувалося в 70- тих  роках. При допомозі заводу було збудоване спортивне містечко, тир, обладнано майстерню, збудовано нову шкільну їдальню.  Нове приміщення початкових класів було збудоване за співпраці з УФСІ  (Український фонд соціальних інвестицій) у 2006 році. У 2008 році в школі було обладнано першу в районі площадку з штучним покриттям,  за сприяння П.І. Жебрівського. Сьогодні школа реорганізована в ліцей. Тут навчається біля 300 учнів, працює 25 педагогів та 12 чоловік обслуговуючого персоналу.

    Дошкільний навчальний заклад

     У селищі в 50 роках дитсадок було збудовано в центрі села. Були створені всі умови для дітей і їх розвитку. Він фінансувався за кошти заводу. З розвалом союзу і зупинкою заводу  припинив свою роботу і садочок. Приміщення було передано іншим організаціям селища.

У 2007 році дошкільний заклад відновив свою роботу у пристосованому приміщенні школи.

Тут могли перебувати лише дві групи, але дітей, які потребували дошкільної освіти було значно більше. Завдяки зусиллям голови правління ПрАТ”Мар янівський склозавод” П. С. Костюка було добудовано  ще одну групу і актовий  зал. На сьогодні  у ДНЗ функціонує  три групи : старша, середня і молодша. Його відвідує понад 60 дітей, режим роботи закладу 10, 5 годин. Між школою, садочком,  активом селища існує тісна співпраця, яка дає можливість робити дітей щасливими.

      Мар’янівський склозавод — серце селища.

    Серцем і душею селища є Мар’янівський склозавод. Скловаріння - це процес виготовлення скломаси шляхом плавлення  і хімічної обробки кварцового піску. Вважалося, що перша методика отримання скла була розроблена в Єгипті . Перший розквіт склоробства в Україні   припадає  на ХІ — ХІІІ століття. По монголо  -  татарській руїні воно занепало, та стало відроджуватися  вже в період середньовіччя. Склярство у формі гут найбільше поширюється  у  ХVІІІ столітті. У ХІХ столітті в  Україні було близько 40 гут і серед них і наша Мар’- янівська  склогута , яка згодом переросла на Мар’ янівський склозавод. Тут вироблявся і зараз виробляється  звичайний та аптечний посуд. Сьогодні на заводі працює біля 400 робітників. Виробляється продукція для медичної промисловості на мільйони  гривень. Адміністрація заводу вирішувала  і вирішує не лише проблеми виробництва, а і всього селища.

         Стела . Будинок культури.

      10 липня 1941 року село було окуповане гітлерівськими військами. Понад 350 жителів брали участь  у  Другій світовій війні, 189 з них загинули . У лісах навколо Мар ‘янівки вели нещадну боротьбу з ворогом партизанські загони під командуванням  Шукаєва. Під час окупації німці розстріляли комуністів Голуба, Войзнсберга, вчителів Кацалова , Балана та ще 90 чоловік мирного населення. На  околиці села , в перші дні війни, було страчено 48 євреїв. Насильно було вивезено на роботу в Німеччину 184   молодих людей. Особливо великої шкоди було нанесено сільському господарству , спалено нові приміщення школи та клубу.

1 січня 1944 року село було звільнене від окупантів. Відразу ж робітники приступили до відбудови заводу і селища. В пам’ ять  загиблим односельцям  побудовано  меморіал в центрі села. На високій щоглі майорить український стяг. На гранітній стелі висічені імена 189 односельців , які віддали своє життя у боротьбі з фашизмом.

        Будинок культури велично стоїть у центрі селища поряд зі стелою. Тут є бібліотека, велика концертна зала на 300 місць. Саме тут біля стели і в будинку культури проходять різноманітні зустрічі, концерти, зібрання мешканців  для вирішення важливих питань, працюють різні гуртки.

Поряд створено паркову зону відпочинку з відкритим майданчиком для концертних виступів артистів .У 2009 році  в Мар’янівці стартує всеукраїнське пісенне свято  “Зорецвіт” . У ньому брали участь представники всіх областей. Це неординарна подія для селища  і його жителів, які щиро вітали гостей. Ми любимо і гордимося своїм селищем, яке є однією із перлин Поліського краю.

        В щасливі і сумні години,

        Куди б нам не стелився шлях.

        Не згасне вогнище радинне,

        В людських  запалених серцях.

         Одна Україна, і двох не буває

        Місця, де родився ,завжди святі.

         Хто рідну оселю свою забуває,

         Той долі не знайде в житті. 

Рефлексія . Осмислення навчального матеріалу.

Оцінка участі учнів у роботі.

Чи брав ( брала) участь  у роботі над завданням групи?

Чи підготував (підготувала ) власну частину матеріалів до презентації?

Про що нове дізналися, чого навчилися на уроці?

Що сподобалось, про що хотіли б дізнатися?

Розгляд проблемного питання ( по одному реченню  кожен учень)

Домашня робота

Поспілкуватись з рідними  про їх внесок у розбудову селища.