ІСТОРІЯ В ОСОБИСТОСТІ: В. СУХОМЛИНСЬКИЙ – ПЕДАГОГ-ГУМАНІСТ

Про матеріал

Духовно-моральне виховання дітей є найважливішою складовою в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Основними компонентами якої є становлення внутрішньої установки особистості діяти відповідно до своєї совісті, виховання моральності, безкорислива допомога ближньому, а також спільні зусилля сім'ї та педагога з формування основ духовно-моральної культури дитини.

Перегляд файлу

Бірюкова О.В.

учитель української мови і літератури

Лисичанського ліцею №27

Сєвєродонецького району

Луганської області

ІСТОРІЯ В ОСОБИСТОСТІ:

В. СУХОМЛИНСЬКИЙ – ПЕДАГОГ-ГУМАНІСТ

Сучасне суспільство висуває перед системою освіти вимоги, пов'язані не тільки з високою якістю освіти, а й із вихованням моральних якостей у дітей, а також прищепленням їм ціннісних орієнтирів. Однак, на сьогоднішній день існують різні дискусії, які пов'язані з вибором шляхів духовно-морального розвитку та виховання дітей, становлення їх громадянської ідентичності як основи розвитку громадянського суспільства. При цьому, духовно-моральний розвиток і виховання малечі, передбачає прийняття ними моральних норм, моральних установок, а також національних цінностей.

Саме ці ідеї пронизують педагогічну спадщину великого педагога – В. Сухомлинського, яка базується на любові до людини, до світу дитинства. У своїх дослідженнях він усебічно проаналізував проблеми щодо прищеплення ціннісних орієнтирів підростаючому поколінню. Досвід В. Сухомлинського з часом не втрачає своєї актуальності, як і народна педагогіка, а набуває нових відтінків. Так, В. Сухомлинський стверджував, що дитину необхідно включати у світ інтелектуального життя. Споглядання, безпосереднє сприйняття духовних багатств, переживання величі того, що створила людина, – усе це допомагає виховувати зрілість думки, свідоме судження про те, що вже зараз і сьогодні треба починати ту величезну роботу, яку належить робити все життя. Він був переконаний, що основою духовності людини є розвинена моральність, а підrрунтям інтелектуального й загального розвитку – розвинені почуття та емоційність дитини. Тому, так багато уваги вчений приділяв формуванню у вихованців моральності й емоційності, щирості, підкреслюючи важливість поєднання цих рис в особистості.

Філософією доброти та людяності пройняті всі твори талановитого педагога, які звернені до дітей та спрямовані олюднювати дитячі почуття, думки, ставлення до людських цінностей.

Основою виховання людяності за В. Сухомлинським є моральне середовище та його вплив на молоде покоління. Учений підкреслював, що спочатку цінності починають закладатися в сім'ї, а співпраця педагога й батьків дитини – необхідна умова морального виховання. Демонструючи дитині на особистому прикладі важливість взаємодопомоги, педагог транслює найважливіший загальнолюдський принцип гуманізму, оскільки саме любов до людини і визнання його найвищою цінністю дозволяє застерегти від асоціальних вчинків.

Так, безпосередньо сприймаючи емоційну атмосферу в сім'ї, наслідуючи дорослих, дитина переймає їхні ціннісні орієнтації, ставлення до людей, навколишнього світу в цілому.

Великий педагог також вважав, що у формуванні людяності велике значення має безкорисливість, здатність робити людям добро, дарувати їм радість. Людяністю Василь Олександрович називав здатність до альтруїзму. Звертаючись до батьків, він наголошував про те, що коли дитина щось віддає іншій людині, вона здобуває безцінне моральне багатство – людяність і моральні чесноти, що виростають насамперед з її любові до інших людей.

Також даний аспект у своїх дослідженнях розглядали І. Бех, А. Богуш, Л. Бондар, В. Курило, С. Лобода, О. Петренко, Т. Поніманська, Н. Сметанський, О. Сухомлинська, Т. Тоцька, В. Хайруліна.

Вони зазначають про те, що переважна більшість дошкільнят проявляє неуважність і байдуже ставлення до оточуючих у випадках, коли їхні дії фактично не контролюються дорослими, коли дитина сама здійснює моральний вибір. У виховному процесі дітей є недостатнє спонукання до самостійних моральних вчинків, а у виховному арсеналі дорослих переважають педагогічні дії, які занадто регламентують їхню поведінку, не стимулюючи власну активність та самостійність вихованців, а також обмежуючи можливості для самостійного свідомого вибору.

У Базовому компоненті дошкільної освіти передбачено комплекс завдань із формування в дошкільнят ціннісного ставлення до світу людей, бажання пізнання їхнього життя і виховання людяності.

Сучасна дошкільна педагогіка ставить особливий акцент на формуванні в дітей ціннісного ставлення до світу людей, розвитку їхньої людяності на емоційному компоненті — бажанні пізнавати людей, розуміти їхні емоції та почуття, рахуватися з їхніми інтересами, уміти співчувати, співпрацювати, проявляти чуйність, турботу, що базується на свідомій активності самої дитини, її самопочуттях, переживаннях, відчуттях у різноманітних соціальних ситуаціях її самореалізації й саморозвитку.

У програмі розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» людяність розглядається як базова моральна якість дошкільника поряд із працелюбністю, справедливістю й відповідальністю.

Таким чином, духовно-моральне виховання дітей є найважливішою складовою в педагогічній спадщині В. Сухомлинського. Основними компонентами якої є становлення внутрішньої установки особистості діяти відповідно до своєї совісті, виховання моральності, безкорислива допомога ближньому, а також спільні зусилля сім'ї та педагога з формування основ духовно-моральної культури дитини.

Література

Педагогічна майстерність: Підручник / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко,

І.Ф. Кривонос та ін. ; за ред. І. А. Зязюна. - К. : Вища школа, 2004. - 422 с.

Сухомлинський В.О. Духовний світ школяра / В.О. Сухомлинський //

Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 1. - К. : Радянська школа, 1976. - С. 209-400.

Сухомлинський В.О. Розмова з молодим директором школи /B.О. Сухомлинський // Вибрані твори : в 5-ти т. Т. 4. - К. : Радянська школа, 1977. - C. 391-626.
Сухомлинський В.О. Слово вчителя в моральному вихованні /

B.О. Сухомлинський // Вибр. твори : в 5-ти т. Т. 5. - К. : Радянська школа, 1977. - C. 321-330.