Італія в міжвоєнний період

Італія в міжвоєнний період

Наслідки Першої світової війни для Італії• Італія — «переможена серед переможців».• Демографічні втрати: 460 тис. вбитими, 500 тис. поранених та 1,5 млн полонених.• Незначні територіальні придбання — Трентіно й Істрія з Трієстом.• Величезні військові витрати — 46 млрд лір (80 % видаткової частини державного бюджету).• Збільшення зовнішнього боргу країни (на 19 млрд лір).• Різке зниження промислового виробництва.• Погіршення відносин із союзниками через небажання останніх задовольнити значні територіальні домагання Італії.• Піднесення робітничого руху, в якому визначна роль належала ліворадикальним елементам.

Італія – конституційна монарахія. Віктор Емануїл III

«Червоне дворіччя» 1919 – 1920 рр. Масові страйки робітників (бл. 2 млн.);Захоплення заводів, магазинів, грабунки;Серед страйкарів було чимало симпатиків російських більшовиків;Слабкість державної влади;Внутрішньопартійні чвари в парламенті;Потреба сильної руки аби навести лад в країні.

У листопаді 1921 р. на з’їзді своїх союзів у Римі вони створили Національну фашистську партію, яку очолив Беніто Муссуліні.

Політичні гасла прибічників Б. Муссоліні • Усі політичні партії, крім фашистської, будуть заборонені. • Все має бути підпорядковане державі• Місце італійської жінки — дім. Італійки мають народжувати багато дітей — майбутніх воїнів. • Демократія не потрібна. Італія потребує сильного лідера, який дасть народу те, чого він прагне. • Комунізм і соціалізм — вороги фашизму. • Війна є благом для країни. Італійська молодь повинна бути готовою до боротьби. • Італія має утвердитись як імперія в Африці.

Чорносорочечники (сквадристи) – збройні загони фашистів.

Методи фашистів на початковому етапі діяльності:громили робітничі організації, зривали мітинги, влаштовували бійки й терор політичних противників;паралізували роботу парламенту своїми брутальними діями. прагнули довести, що парламентська демократія вичерпала себе й настав час «сильної влади» — фашистської диктатури.

Прихід фашистів до влади:24 жовтня 1922 р. на черговому з’їзді фашистів Муссуліні звернувся до короля з ультиматимум з вимогою 6 міністерських портфелів для фашистів. На з’їзді укладено план захоплення влади: напад на головні центри країни і похід з різчних чатсин на Рим;

28 жовтня 1922 р. — організація фашистами «походу на Рим».

король Віктор-Еммануїл запропонував Б. Муссоліні посаду голови уряду, а парламент висловив йому довіру

Основні заходи уряду Б. Муссоліні та фашизація країни• Створення «Великої фашистської ради».• Створення «Добровільної міліції національної безпеки».• Досягнення успіху на парламентських виборах у квітні 1924 р. шляхом терору: вбивство соціаліста А. Маттеотті, який критикував новий режим.• Боротьба проти опозиції, яка утворила «Авентинський блок» (соціалісти, «пополяри», більшість лібералів).• Скорочення прямих та збільшення непрямих податків.• Ухвалення закону про чистку держапарату від «підозрілих елементів» та закону про права прем’єр-міністра, за яким глава уряду звільнявся від відповідальності перед парламентом.

Фашизація країни:• 1926 р. — усі нефашистські профспілки оголошувалися розпущеними.• 1926 р. — надзвичайні закони:— розпуск всіх політичних партій, крім фашистської;— закриття партійних газет;— анулювання парламентських мандатів;— заснування Особливого трибуналу;— відновлення страти за політичні злочини;— запровадження адміністративної висилки без суду і слідства.• На виборах міг балотуватися лише один список кандидатів від фашистської партії.• Оголошення вищим органом «Великої фашистської ради».

«Культ Муссуліні»

11 лютого 1929 року у Латеранському палаці в Римі державний секретар Ватикану кардинал П'єтро Гаспаррі та прем'єр-міністр Італії Беніто Муссоліні підписали договір, у відповідності з яким було створено нову папську державу Ватикан, яку Італія визнавала як рівноправний суб'єкт міжнародного права. Згідно з Латеранськими угодами, папа римський відмовлявся від участі в політичному житті Італії, міжнародних конференціях на державному рівні, залишаючись лише главою католицької церкви і папської держави.

«Задіяли погрози, шантаж, викрадення, тортури. Підозрюваних членів «Коза Ностри» зв’язували так, щоб спина лишалася на підлозі, а ноги були задерті вгору. На обличчя надягали протигаз, в дихальну трубку заливали солону воду, били кийками по ступнях, викручували геніталії. Процедуру повторювали до одержання потрібних показів.»Муссуліні і Сицилійська мафія

Балілла - молодіжна організація фашистів

Фашистська пропаганда

Корпоративна держава«Все в державі, все для держави, і нічого поза державою»Ідея об’єднати всіх роботодавців та працівників в корпорації;Корпорації мали регулювати відносини між працівниками й роботодавцями; Було створено 22 корпорації, що об’єднували різні підприємства й господарства промисловості, сільського господарства, торгівлі, банків, транспорту. До середини 1930-х років майже всі італійці стали членами корпорацій.1930 р. — визначення функцій Національної ради корпорацій, яка стояла на чолі всіх корпоративних організацій.

«Ст. 2. У корпораціях головують міністр, або помічник державного секретаря, або секретар національної фашистської партії, які призначаються декретом голови уряду. Ст. 6. За пропозицією міністра корпорацій та за погодженням з центральним комітетом корпорацій голова уряду може організувати… корпоративні комітети з питань дисципліни, господарської діяльності в певній виробничій галузі та залучити до участі в них представників господарських груп, зацікавлених державних органів і національної фашистської партії. Постанови корпоративних комітетів мають бути затверджені відповідними корпораціями, а також загальними зборами Національної ради корпорацій. Ст. 10. Корпорація має право встановлювати… тарифи для оплати праці, господарські видатки, а також ціни на товари… У разі суперечок про колективні трудові відносини справу вирішує спеціальна колегія...»

Страта Муссоліні 1945 р.