Італійське «економічне диво»

Італійське «економічне диво»

На початку 1950-х років, після завершення повоєнної відбудови та реконструкції, Італія увійшла в період швидкого індустріального розвитку. Це дозволило говорити про так зване «італійське економічне диво» (miracolo economico, друга половина 50-х - 60-ті роки).

Факторами, які сприяли «італійському економічному диву», стали: значні капіталовкладення у ключові галузі виробництва, які дозволили провести модернізацію промисловості; американська фінансова підтримка та допомога за «планом Маршалла»;збереження методів державного регулювання економіки; розробка нових родовищ нафти і метану; успіхи НТР;

6. вступ Італії в 1957 р. до ЄЕС та участь країни в європейській економічній інтеграції (у 1961 та 1962 роках Італія отримала від Європейського інвестиційного банку 13 млрд. доларів, призначених на інвестиції); 7. наявність величезного резерву робочих рук (кількість зайнятих у сільському господарстві зменшилася з 39,6% на початку 50-х до 27% на початку 60-х років).

8. Не менше значення для поповнення казни мала сфера туризму: на початку 60-х років близько 20 млн іноземців щороку приїжджали в Італію.

В основі економічної політики уряду А. Де Ґаспері лежала доктрина «неолібералізму» - свобода ринкової торгівлі, конкуренція та розвиток приватного підприємництва. При цьому не відкидалися методи державного регулювання. А. Де Ґаспері

Слід мати на увазі, що державне втручання у приватний сектор мало суто економічний характер, було спрямоване на підтримку всіх секторів народного господарства. Післявоєнні економічні труднощі зумовили швидке впровадження системи державно-монополістичного капіталізму (ДМК), яка в Італії, зокрема, проявилася також в існуванні гігантських державних об'єднань, таких як Інститут промислової реконструкції та Національне управління рідкого палива.

За 1953 - 1962 рр. загальний обсяг промислового виробництва Італії зріс утричі (щорічне зростання складало близько 10%). Якщо прийняти продукцію 1958 р. за 100%, то для 1961 р. отримаємо показник 142, в 1962 р. - 156, а в 1963 р, - 170. Особливо швидкими темпами розвивалися металургія, хімічна та автомобілебудівна галузі.

Національний дохід збільшився удвічі: Жодна з країн «Спільного ринку» не пережила такого швидкого розвитку.

Відбулося зростання чисельності населення

Держава підтримала діяльність корпорацій, надаючи їм фінансові та податкові пільги. Це дало можливість створити великі всесвітньо відомі об’єднання: «Фіат» в автомобільній промисловості, «Монтектіні» в хімічній, «Піреллі» в гумовій, «Едісон» в електроенергетичній.

Італія в 50-х роках почала швидко заповнюватися моторолерами, малолітражними автомашинами, електропобутовими приладами, телевізорами. У 1955 р. почався випуск машин марки «Фіат-600»

З 1951 р. міністр фінансів Езіо Ваноні розпочав фіскальну реформу, метою якої було вдосконалити податкову систему. Важливим для економічного розвитку країни стало прийняття плану, представленого наприкінці 1954 р. (т. зв. «плану Ваноні») на період 1955 - 1965 рр.

План ВаноніПропонував надати високі квоти на інвестиції Передбачалось створити 4 млн нових місць праціПередбачався контроль за зовнішньою торгівлею Шляхом надання кредитів та податкових пільг планувався розвиток приватного сектора в економіці.

«План Ваноні»Зростання національного доходу спостерігалося на рівні 6%, ліра утримувала свою вартість, ціни зростали повільно, тож реальна вартість доходів робітників та промисловців зростала. НАСЛіДок

Для вирішення аграрного питання в 1950 р. було прийнято три аграрні закони для окремих регіонів: Центральної Італії Півдня ІталіїСицилії

За аграрною реформою передбачалося вилучення близько 720 тис. га землі у великих власників та її продаж із відтермінуванням на 30 років. Хоча на кінець 50-х років великі латифундії на Півдні були ліквідовані, проблеми малоземелля селян та сільськогосподарського безробіття залишилися нерозв'язаними. Загалом до 1960 р. із реформи скористалися близько 110 тис. родин, із яких майже половину становили сільськогосподарські робітники.

У прийнятому наприкінці 1959 р. «Зеленому плані»(Piano Verde) вже не йшлося про поділ землі, про зміцнення існуючих господарств через субсидіювання сільськогосподарських робітників і протекціоністську систему щодо цін на продукти сільського господарства. + Це привело до незначного (3% в рік) підвищення виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному зростанні цін на неї. - Але процес «втечі зі села» припинити не вдалося.

Необхідно було ліквідувати регіональні диспропорції в економічному розвитку країни, тобто розрив між відсталим аграрним Півднем та розвиненою індустріальною Північчю.

З метою фінансування індустріалізації Півдня країни у серпні 1950 р. засновано державний фонд - так звана Каса Півдня (Cassa del Mezzogiorno), створено кредитні установи для цієї частини Італії. Опрацювання генерального плану Каси Півдня та загальне керівництво її роботою здійснювалося Комітетом міністрів з проблем Півдня. Внаслідок проведеної політики за 40 років Південь країни перетворився з аграрного в індустріально-аграрний регіон.

Італійське «економічне диво» створили люди. Коли одного італійського економіста запитали про причини економічних успіхів, він відповів, що Італія не має природних копалин, однак «ми вміємо робити підприємців».

Важливим наслідком економічного піднесення стала нова «патерналістська» політика підприємців (особливо широко її втілювало автомобільне підприємство ФІАТ): турбота про соціальні потреби робітників (будівництво дешевого житла, дитячих садків та ін.) в обмін на лояльність з їхнього боку (встановлювалися спеціальні премії робітникам за співпрацю з фірмами, тобто за відмову в участі в страйках). Внесено зміни в італійське трудове законодавство: у 1960 р. прийнято закон про рівну оплату праці чоловіків і жінок, заборонено звільняти жінок після заміжжя тощо.

Наслідки «економічного дива» в цілому для Італії були позитивними. Щорічний ріст виробництва з 1951 по 1974 р. у середньому становив 7,5 %, а в приватних компаніях він був ще вищим. Прибуток останніх у середньому щорічно зростав на 30 %.

Негативними сторонами «економічного дива» були:нерівномірність економічного розвитку, розрив між промисловою Північчю і аграрним Півднем,нерозв'язаність житлової та транспортної проблем, міграція сільського населення в міста зростання безробіття, яке становило в середині 50-х років близько 10% від працездатного населення