Очікувані результативизначати рід, жанр, тему та ідею твору;добре орієнтуватися у сюжетних лініях та композиції комедії;з’ясовувати мотиви вчинків персонажів;проводити дослідницьку роботу, вміти самостійно робити її аналіз;визначати та відповідати на проблемні питання, порушені у творі;давати поширену відповідь на поставлені питання.
Фейковий диктант. Націєвський та Марися одружилися. Мартин подав до суду на Трандалєва . Омелько – це наймит Борулі. Степан не хотів бути дворянином. Марися хотіла одружитися з Миколою. Мартин колись був кріпаком. Мартин орендував землі у Красовського. Боруля отримав статус дворянина.
Словникова робота. Трагікомедія. Трагікомічне світобачення пов'язане з відчуттям відносності існуючих критеріїв життя, абсурдності буття, відмовою від моральних абсолютів, непевності в духовних цінностях. Водночас трагічно і комічно вияскравлює одні й ті самі явища, при цьому трагічне і комічне взаємно посилюються, а співчуття автора до одного персонажа суперечить співчуттю до іншого.
Палажка. Я Палажка, дружина Мартина Борулі. У мене є гарні діти: Степан та Марися. Я працьовита, піклуюся про своїх дітей. Мій чоловік хоче отримати дворянство. Я з ним не згодна, тому що нам добре живеться і зараз. Дуже побиваюся за нього, хочу щоб він перестав боротися за це дворянство.
Марися. Я – Марися. Дочка Мартина Борулі. Прагну зберегти своє щастя. Мій батько хотів стати дворянином та казав мені називати його “папінька”, але панське життя мені ні до чого. Батько примушував мене вийти заміж за чиновника, дворянина Націєвського. Проте я дуже була закохана в Миколу.
Робота за покликанням. Поняття «сродної» праці увів у обіг видатний український філософ та поет Григорій Сковорода. Воно означає працю, до якої у людини є хист та покликання, яка робить її щасливою. Людина може бути насправді щасливою лише тоді, коли «живе за натурою», тобто займається «сродною» працею.
Степан. Я — Степан Боруля, син Мартина Борулі, працюю на службі у земському суді, вивчаю напам'ять «бумаги», часто із друзями розважаюсь, п'ючи «трьохпробну» (горілку) й співаючи «крамбамбулі» (романси). Слухаю батька, як вижити в цій гнилій і недосконалій системі Батько порадив мені не спілкуватися із Миколою, бо тепер, коли ми майже дворяни, простий хлопець мені не товариш
Трандалєв. Я - повірений Трандалєв, спритний аферист, хабарник, наживаюся на маніпуляціях із документами та обдурюванні клієнтів: «Нарешті: чи виграв, чи програв, а грошики дай! Живи – не тужи! Все одно, що лікар: чи вилічив, чи залічив, – плати. Я – уособлення виродження, деградації корумпованого суспільства.
Я - підприємець. У вас 2 клієнти. На одному ви заробляєте 2443 грн на місяць та по 2000 грн двічі на рік преміальних. Другий клієнт приносить вам чистий прибуток – 3018 грн на місяць. Ві нього ви отримуєте преміальні один раз на рік у розмірі 1000 грн. Вам потрібно відмовитися від одного клієнта. Хто це буде?
Мартин Боруля. Я – Мартин Боруля, багатий шляхтич, чиновник. Треба ще раз подати в суд на Красовського, котрий мене, “уродзоного шляхтича”, назвав бидлом, а сина – телям. Я не пожалію ніяких грошей, щоб посадити Красовського в острог. Я вирішив завести у своєму домі «дворянські порядки», але все склалося по іншому. Тисяча рублів згоріла, половина хазяйства пропала, а я залишився ні з чим.