Свято до Дня писемності (9 листопада)

Сценарій свята до писемності 9 листопада.

Ведучий: Увага! Свято розпочинається!

(звучить гімн України)

Включається лірична мелодія

Виходить 4 дівчини  зі свічками в руках.

Ведучий: Спочатку було Слово…

(1 дівчина починає читати, музика стишується)

1 дівчина: Крізь темряву і хаос

Воно , як вічне диво,

Над світлом піднялось.

І стало Слово світлом

Посеред ночі й тьми.

У слові все розквітло,

Із Слова вийшли – ми…

2 дівчина: О слово! Пращура молитво,

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава-

Слов'яномовна праведна земля.

3 дівчина:В мені, в тобі Бояна віщим словом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно князів прадавніх голос

І ратний клич Данилових полків.

4 дівчина: О слово рідне! України слава,

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

1 дівчина: О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі,

Тебе жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

2 дівчина: О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

(музика продовжує тихо звучати)

Ведуча: Ми з вами, шановні гості, вчителі та учні, отримали у спадок багату, розвинену, мелодійну мову. Незбагненна душа нашої мови сьогодні, на нашому святі, відкриє для нас свій безмежний та чарівний світ.

Ведучий: Щорічно з 1997 року в листопаді в країні відзначається День української писемності й мови.

Ведуча: за православним календарем – день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця. 

Ведучий: Він був послідовником знаменитих Кирила та Мефодія — творців слов'янської писемності.  Але правильніше його називати письменником та істориком. Не просто першим професійним істориком Русі, а батьком усієї нашої історії.

Ведучий:  Нестор звів в одне ціле різні літописи, створені його попередниками, творчо опрацював їх, збагатив, з-під його невтомного пера вийшла цілісна й тематично завершена книга. З піднесенням літописець  розповідає про початок слов'янської писемності, про піклування Ярослава Мудрого про освіту, заснування ним бібліотеки. "Велика бо користь буває людині од учення книжного..., бо у книжках є велика глибина..."

(включається передзвін колоколу)

        Виходить Нестор Літописець (відповідно одягнений), сідає на сцені за маленький столик, пише на папері, поруч з ним книги..

Нестор (читає) :

І любив Ярослав церковні статути,

 

І попів любив дуже, особливо любив чорноризців.

 

І до книг був прихильний, читав часто

 

І вдень, і вночі.

 

І зібрав писців много,

 

І перекладали вони із грецької на словенську Письмо.

 

І написали вони багато книг,

 

І славу цим здобули,

 

І повчаються за їхніми книгами вірнії люди,

 

Насолоджуються, навчаючись Божественного слова, -

 

І велика користь буває чоловікові від науки книжної,

 

І книги вказують нам,

 

І навчають нас, як іти шляхом покаяння.

 

І мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних.

 

Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу,

 

Книги – джерела мудрості,

 

Книги – бездонна глибина,

 

І ними в печалі втішаємось,

 

І вони - узда для тіла і душі.

 

(Нестор залишається на місці, на сцені.)

 

Ведучий: Дивні часи й роки церкви, життя й чесноти давніх отців ти для нас описав і послідовником їх був ти, славний Несторе.

(продовжує тихо  звучати передзвін)

Виходять Кирило та Мефодій (відповідно одягнені)

 

Ведуча:  Кирило і Мефодій – славнозвісні просвітителі, творці слов’янської абетки, проповідники християнства, перші перекладачі грецьких духовних книг, виданих слов’янською мовою.

 

Кирило: Душа, що не знає літер – мертва душа.

 

Мефодій:  Навчу люд ваш святому письму, донесу слово Боже – вашою мовою.

Виходять маленькі діти (3 клас):

1 учень: Із слова починається людина,

Із мови починається людина,

Моя ласкава, мамина, єдина -

Щебече соловейко на весь світ.

2 учень.

Бентежна, тополина, калинова

Не випита, не вибрана до дна -

Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна.

3 учень.

Моя земля - це гори темнолиці,

Навчили мови рідної мене

І підняли мене немовби птицю,

Під склепіння неба тихе і ясне.

4  учень.

Може, десь земля є краща й вища,

А над нею небо золоте,

Та мені найкраща та, де вишня,

Там, де вишня мамина цвіте.

Звучить пісня («Діти України») у виконанні учениці 9 кл,

танок учнів 7 класу.

Ведучий: Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова…

Включається метроном, 2 учнів читають роки, на слайдах дати.

 

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською   

                  мовою.

1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових

                 козацьких канцеляріях.
1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували

                 видатні діячі української культури.
1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом

                    Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє 

                    спокойствию и безопасности Российской империи".
1938 р. – тогочасний уряд видає постанову про обов'язкове вивчення

                російської мови, чим підтинає коріння мові   українській.

 1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні російську мову як

                офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було

                відсунуто на другий план.

(включається лірична музика)

Ведуча: Рідне наше слово! Не раз розіп'яте па історичних Голгофах, ніби навмисне було обране для мук і випробувань. На захист рідного слова поставали Іван Франко, Леся Українка, Борис Грінченко, Микола Куліш, Олександр Олесь... Тих, хто зберіг рідну мову в страшні часи лихоліть, було набагато більше, ніж тих, які своєю байдужістю мовчки відправляли її у вічне небуття.

Ведучий:І наша мова, як та сиза орлиця, витримала, вистояла, стала сильнішою. Як вічний образ жінки-матері, дружини, коханої.. Зустрічайте переможницю _________________________________________________________________________________________________________________________________

(виразне читання твору «Плач Ярославни», ученицею 9 кл)

Ведучий: Так Котляревський у щасливий час 
Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, 
Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, 
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

( пісня «Віють вітри, віють буйні…» на початку, інсценізація уривків з твору «Наталка Полтавка» учнями 10 кл.)

 

Ведучий: Після Котляревського Т. Шевченко відшліфував нашу мову – дорогоцінний діамант нашого народу. А  Володимир Самійленко прекрасно про це сказав у вірші «Мова», присвяченому Тарасу Шевченку.

(виразне читання поезії ученицею 7 кл.)

           Діамант дорогий на дорозі лежав, –

Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того.. 
Йшли багато людей і топтали його. 
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, 
І в пилу на шляху діамант він знайшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс; і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець, 
і уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв, 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористо блищить, 
і проміння його усім очі сліпить. 
Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислима рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу ввела,

І як зорю ясну, вище хмар піднесла,

І на злість ворогам засіяла вона,

Як алмаз дорогий, як та зоря ясна,

І сіятиме вік, поки сонце стоїть,

І лихим ворогам буде очі сліпить!

Хай же ті вороги поніміють скоріш,

Наша ж мова сія щогодини ясніш!

Хай коштовним добром вона буде у нас,

 Щоб і сам здивувавсь у Могилі Тарас,

 Щоб, поглянувши сам на створіння своє,

 Він поважно сказав: «Відкіля нам сіє?!»

Ведучий:  Таке ніжне, мрійливе, прекрасне слово постає перед нами з поезій, сповнене невимовної шани і любові один до одного. Такою палкою та солов'їною постає мова з народних творів.  Ось тільки вслухайтесь у чаруючу пісню народного вокального ансамблю.

( пісня народного колективу)

 

Ведуча:Кожне слово української мови має своє обличчя. Як у квітки, у слова – неповторний аромат і відтінок барви, - і таких відтінків кожна барва має тисячі.  Воно – з гомону полів, лісів і морів,  мережане сходом і заходом сонця, осяяне світлом першої зірочки, гаптоване сяйвом місяця, переткане червоною калиною, уквітчане синім барвінком, осяяне золотими соняхами. Тому не дивно, що для нас, українців, наша мова – найбагатша…

 (інсценізація випадку з життя учнями 10 кл, звучить стукіт потягу)

 

Ведуча – автор: Було це давно, ще коли Галичина належала до Австрії, у далекому 1916 році. В купе швидкого поїзда Львів – Відень їхали англієць, німець та італієць та відомі українські юристи. Заговорили про мови. Кожен почав вихваляти свою мову.

Англієць: Англія – країна великих завойовників і мореходів, які славу англійської мови рознесли по всьому світі. Англійська мова – мова Шекспіра, Байрона, Діккенса та інших великих літераторів і вчених. Англійській мові належить світове майбутнє.

Німець:  Ні в якому разі

Автор:гордовито заявив німець,

Німець: німецька мова – це мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають половину Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини. І тому, безперечно, німецька мова має світове значення.

Автор:  Італієць своє говорить:

Італієць: Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики. Мелодійною італійською мовою написані кращі твори епохи Відродження, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні та інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною в світі.

Автор:  Українець усміхнувся і тихо промовив:

Українець : Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім був гірко розчарований. Йдеться про те, яке місце відводиться моїй українській мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що моя рідна мова – це мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, мова геніального поета Тараса Шевченка, мова кращої з кращих поетес світу Лесі Українки, мова нашого філософа – мислителя Франка, який вільно володів 14 мовами, в тому числі нахваленими тут, проте рідною для нього була українська. Нашою мовою звучить понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж  у вас усіх разом узятих… Я можу назвати ще багато славних імен свого нороду, проте вашим шляхом я не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажіть, кожен своєю мовою написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однієї букви?

Німець : напевно,ні.

Англієць:   Ні, ні, ні! Це неможливо.

Українець: Це ось у ваших мовах це неможливо, а нашою це зовсім просто. Назвіть якусь букву, - звернувся він до німця. Хай буде «П», - сказав той. Добре. Оповідання називатиметься «Перший поцілунок». «Популярному поету Павлу Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: «Приїздіть, Павле Петровичу, - писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікар Пантелеймоновович Паскевич, - погостюйте, повеселитесь». Павло Петрович поспішив, прибувши першим поїздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета… Поет побачив паночку… Прогулюючись по парку, пара присіла під порослим плющем платоном… Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувся перший поцілунок…»

Автор: В купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська мова житиме вічно поміж інших мов світу. Але німець не заспокоївся.

Німець : А коли б я назвав іншу букву?– Ну, наприклад, букву «с»?

Українець:  Гаразд, «с»! Це буде вірш. Всі слова будуть починатися на «с», до того ж передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду.

Самотній сад

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток – срібний сніг,

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить,

Сонно сиплються сніжинки,

Струмінь стомлено сичить

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки

Спить самотній сад.

Німець : Геніально!

Англієць:  Незрівнянно!

Автор: після таких доказів юристів-українців уже ніхто не сумнівався, що українська мова є найбагатшою та  наймилозвучнішою.

Ведучий: Ось таке воно  наше рідне слово, що немов би народжується з першого радісного щебету немовляти, з потаємного шепоту і зітхань закоханих. З роси і води, ніжне і тендітне, бо єднає дух і тіло, бо в його основі – непорочність і чистота. Слово Богом  дано нам, людям, і цей Дар Божий треба цінувати.

Ведуча: На нашому святі присутні поети нашого міста _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Вони – невтомні шукачі,  збирають слова-перли та передають їх нам, молодому поколінню. Запрошуємо до слова _________________________________________________________________________________________________________________________________

(читання гостем власної поезії)

Ведуча : Слово – це найтонший різець,  здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру, примусить не тільки задуматись, а й розвеселить .

Ведучий: Так, до перлин української мови належать загадки, скоромовки, прислів’я, приказки. Віками їх складав народ. Сучасними та улюбленими для кожного з нас є, звичайно ж, байки. Послухайте одну з  яскравих смішинок – веселинок.

(читання байки «Лисичка» ученицею 4 кл.)

 

Ведучий: Говоріть, як колись вас навчала матуся,
Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,
Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,
 Не тримайте слова, віддавайте комусь.
Щиро так, м’яко так, починайте казати,
Як воліла б відкритись ваша душа.
Може хочеться їй у словах політати
Привітати когось, а чи дать відкоша.

Ведуча: Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,
Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,
Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –
Мелодійні, дзвінкі, українські слова.
Говоріть про любов і про віру у щастя,
Уникайте мовчання, нудьги і ниття,
Говоріть, хай в розмові слова веселяться,
Говоріть і продовжуйте мові життя.

(виступ учениці 9 кл, під час читання поезії «До українців» присутні учні серед глядачів утворюють зі стрічок герб України)

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

(звучить  пісня «Моя Україна» та вихід усіх учасників  свята).