Іван Петрович Зарудний-киянин – архітектор, який запровадив у Москві стиль українського бароко

Іван Петрович Зарудний-киянин – архітектор, який запровадив у Москві стиль українського бароко,

Походив із заможної козацької родини ЗАРУДНИХ. Народився в Києві. Зарудні — український козацький шляхетський старшинський і дворянський рід Запорозького війська та Російської імперії. Після скасування полкового устрою України злилися з загальноімперською аристо- кратією. Нащадки полкового осавула Миргородського козацького полку Григорія Федоровича Зарудного внесені до II частина родовідної книги Полтавської і Харківської губерній

У 1680-х навчався у Києво-Могилянській колегії (згодом — Києво-Могилянська академія), де його помітив префект колегії Стефан (Яворський) і порекомендував гетьману І. Мазепі, який призначив його на службу в Генеральну військову канцелярію у м. Батурині. Від 1690 виконував дипломатичні доручення гетьмана, періодично приїжджаючи до м. Москви як його довірений представник.

Існує припущення, висловлене Григорієм Логвином, що саме Іван Зарудний був автором проєкту Богоявленського собору Києво-Братського монастиря. Богоявленський собор та дзвіниця монастиря на гравюрі початку ХІХ століття. Фото з відкритих джерел

На прохання Петра I гетьман Іван Мазепа в 1690 році направив Зарудного до Москви, де той у 1696 році побудував Дерев'яну арку на честь здобуття Азова, після чого його відрядили за кордон на навчання, звідки він повернувся у 1701 р. За дорученням Петра І Зарудний наглядав за працею всіх художників та іконописців Росії. З цього моменту його не відпускають на тривалий термін до України. За протекцію Стефана Яворського в 1701 році іменним наказом Івана Зарудного приймають на царську службу. Спочатку Зарудний працював у Москві, згодом у Санкт-Петербурзі, інколи відвідував Київ. Привніс до архітектури Російської імперії багато елементів українського бароко.

Через Україну ознайомилася Росія тоді і з архітектурним стилем європейського бароко, бо в Україні на ті часи припав розквіт цього стилю, так званого українського або козацького бароко. У ХVII столітті стиль українського бароко можна побачити в Росії скрізь, від столиці донського козацтва міста Черкаська, Воскресенський військовий собор донських козаків, споруджений на початку ХVIII століття за українськими взірцями, в колишній столиці донського козацтва – місті Черкаську, що було засноване українськими козаками-черкасцями (нині Старочеркаська станиця Ростовської області)

і до столиці тодішнього російського Сибіру, міста Тобольська, де збудований в ті роки місцевий кремль став найсхіднішим взірцем українського архітектурного стилю в Росії. Софійсько-Успенський собор Тобольського кремля, зразок стилю українського бароко в російському Сибіру

З найбільш відомих – так звана «Меншикова вежа». Фаворит Петра I, Олександр Меншиков дуже хотів, аби його особиста церква у Москві мала шпиль більший, ніж шпиль Петропавлівського собору в Петербурзі. За легендою, це дуже не сподобалося царю Петру, і шпиль з будівлі Зарудного було знято (за іншою версією, в шпиль потрапила блискавка та спалила його). Первинний вигляд «Меншикової вежі» у Москві, яку було споруджено за проєктом українського архітектора Івана Зарудного. Була замовлена у 1707 році

Сучасний вигляд «Меншикової вежі» у Москві, яку було споруджено за проєктом українського архітектора Івана Зарудного

З інших його відомих споруд, що збереглися в Москві до нашого часу, можна назвати церкву Іоанна Воїна на Якиманці (навпроти сучасного посольства Франції),

та храм Тихвінської ікони Божої Матері Донського монастиря.

Петропавлівський собор (офіційна назва — Собор в ім'я першоверховних апостолів Петра й Павла) — культова споруда, православний храм Санкт-Петербурга, на території Петропавлівської фортеці. Збудований у 1712—1733 роках італійським архітектором Доменіко Трезіні за наказом імператора Петра I. Автором креслення дерев'яного шпилю собору був українець Іван Зарудний. Цікаві також його барочні іконостаси в Петропавловській фортеці .

Працював Іван Зарудний також у Петербурзі та Таллінні. Естонія. Іконостас Івана Зарудного у Преображенській церкві в Таллінні. Храм Естонської православної церкви Константинопольського патріархату

Наверші кафедри. Світлина A. Maasik. Царська брама Петропавлівського прибудови. Фрагмент. Світлина J. Heinla. Реставраційна майстерня Kanut (Таллін).

Старий корпус Києво-Могилянської Академії -закладу, де вчився Іван Зарудний. Колаж: Оксана Гладкевич

Джерелаhttps://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%96https://vue.gov.ua/%D0%97%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9,_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9 F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87https://shron1.chtyvo.org.ua/Avtorskyi_kolektyv/Ukrainska_diaspora_v_Rosiiskii_Federatsii_istoryko-kulturna_spadschyna.pdf?PHPSESSID=3qk5lphocfaga32mhhujsg2ed4https://www.radiosvoboda.org/a/31010955.htmlhttps://vechirniy.kyiv.ua/news/109549/Українські творці візуального мистецтва. Розповіді для дітей/О. Поліщук.-Харуів: ВГ»Основа», 2024.- 79 с.: іл. (Серія «Це наше,українське») https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9 F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87