Із досвіду роботи "Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках хімії. Використання дослідницьких робіт".

Параскун Оксана Павлівна,

вчитель хімії І категорії,

Кочубіївської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів

 Уманської районної ради Черкаської області

 

 

Розвиток пізнавальної активності учнів на уроках хімії.

Використання дослідницьких робіт.

Здивування, піднесення, азарт, зацікавлення в очах дітей, коли руки так і тягнуться догори, - ось картинка, яку кожен учитель хотів би побачити у класі на своїх уроках. Виникнення інтересу до хімії в учнів здебільшого залежить від методики її викладання, від того, наскільки вміло буде організовано навчальну роботу.

Пізнавальна активність учнів є важливою запорукою успішного формування знань та вмінь як кінцевого продукту навчання. Вважаю, що саме набуття знань може дати людині можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, сприяє формуванню здатності швидко реагувати на вимоги часу. Сьогоднішні учні – продукт нового інформаційного суспільства, для якого характерні динамізм, рухливість, мінливість, тому у своїй роботі орієнтуюся на розвиток особистості, впроваджуючи інноваційні форми й методи навчання.

Хімія відіграє надзвичайно важливу роль у житті сучасного суспільства. Тому головне завдання вчителя – навчити учнів мислити та застосовувати набуті знання для розв’язання будь - яких життєвих і виробничих проблем. Реалізовуючи це завдання, я застосовую методи, орієнтовані на розвиток особистості та культури мислення, самостійності й відповідальності за прийняття рішень, моральних цінностей людини.

Пізнання є однією з провідних форм діяльності учня, стимулює його активність та інтерес до вивчення хімії.

Досягнення мети сучасного уроку я вбачаю не в нагромадженні знань, а в розвитку пізнавальної діяльності. Переконана, що процесс пізнання, практичнее значення якого полягає у формуванні навичок самостійної роботи, пошуку й доборі необхідного матеріалу для розкриття теми й досягнення мети, сприяє розвитку нахилів та здібностей учнів.

Для цього добираю спеціальні завдання, що передбачають певну глибину знань та самостійність виконання. Але досвід показує: тільки через практичну діяльність можна досягти реального засвоєння.

Видатний педагог В. Сухомлинський зазначав, що мислення дитини починається зі здивування. Воно активізує її пізнавальні можливості та інтерес. Тому на кожному уроці прагну зацікавити, здивувати, навчити – зробити все, щоб учень добровільно хотів співпрацювати. А  шляхи досягнення цього дуже різноманітні ( схема 1 ).

 

 

 

 

 

Шляхи реалізації розвитку пізнання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Одним з найефективніших методів роботи з обдарованими дітьми я вважаю дослідницький. Він допомагає розвивати в учнів такі компоненти пізнавальної активності, як:

• мотиваційний, який проявляється через пізнавальний інтерес та внутрішню мотивацію;
• діяльнісний, що розкривається в пізнавальних діях;
• вольовий, що полягає в самостійному досягненні результату учнем.

Дослідницька діяльність може бути початком виникнення інтересу до наукової діяльності. Нестандартні ситуації процесу дослідження активізують діяльність учнів, роблять сприйняття навчальної інформації більш активним, цілісним, емоційним і творчим.

Учитель, що працює з учнями – дослідниками, одночасно реалізовує всі зазначені вище компоненти. Розвиток пізнавальної активності учнів відбувається під час послідовного їх розвитку від нижчих рівнів до найвищих, тобто від формування внутрішньої мотивації через пізнавальний інтерес до діяльності через вольовий компонент (схема 2).

Компоненти пізнавальної активності та їх поступальний розвиток

 

 

 

 

 

 

 

Лімітуючим виступає той компонент, що знаходиться на найнижчому рівні. Тому його необхідно розвивати в першу чергу ( таблиця 1).

Рівні розвитку пізнавальної активності.

Компоненти пізнавальної активності	Рівні пізнавальної активності
Мотиваційний	Початковий	Середній	Достатній	Високий
Діяльнісний	Фрагментарний	Репродуктивний	Частково-пошуковий	Творчий (Дослідницький)
Вольовий	Інертний	Хаотичний	Стабільний	Сильний

 

Пізнавальний інтерес є рушійною силою бажання навчатися.

Чим завершиться дослідження? На це запитання прагне отримати відповідь кожен учень, що знаходиться на рівні творчої активності. Його пізнавальна діяльність під час пошуку шляхів розв’язання проблеми дослідження стає більш цілеспрямованою. Як результат – створення дослідницької роботи, її презентація та захист, що учню-досліднику дає можливість відчути себе причетним до розвитку хімічної науки, сформувати нормальний мотиваційний комплекс.

Вольовий компонент формується шляхом багаторазового повторення дій зі зміною їх кількісних характеристик. Учителю слід своєчасно допомогти учню, щоб у того не зник пізнавальний інтерес до предмета дослідження.

Отримана учнем інформація провокує розвиток пізнавального інтересу або необхідність її вивчення. Подальше опрацювання матеріалу – це вже пізнавальна діяльність. Отже, активно впливаючи на предмет вивчення, учень бере участь у дослідженні, що підвищує його інтерес до навчання, активізує мислення, розвиває діяльність і волю.

Лише тісний взаємозв’язок компонентів пізнавальної активності призводить до їх взаємного розвитку. Паралельно формуються необхідні позитивні зміни в розвитку пізнавального інтересу та волі, що викликає організацію своєї діяльності на більш високому рівні.

Враховуючи інтереси та здібності учнів, використовую проектну діяльність, яка зорієнтована на самостійну роботу з обов’язковою презентацією результатів. Переконана, що здатність учнів до самореалізації, самоуправління, самовдосконалення тут має виняткове значення.

Навчальний проект – навчально – пізнавальна, творча та ігрова діяльність учнів, яка має спільну мету, узгоджені методи й способи роботи, спрямовані на досягнення конкретного результату з розв’язанням якоїсь проблеми, що є практично значущою для учасників проекту.

Окремо виділяю хімічний експеримент, оскільки саме він в умовах загальноосвітньої школи дає підстави говорити про ужитковий аспект у процесі вивчення хімії. Поєднання теоретичних знань із життєвою практикою активізує й зацікавлює учнів. Саме тому уроки хімії мають практичну спрямованість. «Навчання – як дослідження» - засіб створення інтелектуального поля учня на уроках хімії. Творча участь у дослідженнях підвищує результати пізнання. Експеримент, лабораторні досліди та практичні роботи – це одні з найважливіших форм інтерактивного навчання.

Під час вивчення теоретичного  змісту, який важко піддається засвоєнню, проводжу не лише ілюстративні досліди, але й досліди проблемного характеру. Лабораторні роботи починаю із завдань проблемного змісту, наприклад: «Чи можна зберігати кисломолочні продукти в алюмінієвому посуді ?». Проблемні запитання при постановці хімічного експерименту змушують учнів будувати гіпотези, вирішувати теоретичні питання, робити правильні висновки, прогнозувати властивості речовин.

Провідну роль серед активних методів навчання відіграють ігри. Ігрові технології розвивають інтерес до предмета, логічне мислення й творчий підхід до вивчення матеріалу. Позитивні сторони цих технологій проявляються у формуванні вміння учнів аналізувати, учитися на власному досвіді, самостійно вирішувати складні завдання. Залежно від мети уроку, впроваджую тренувальні, сюжетно – рольові та пізнавально – контролюючі ігри. Гра є змаганням у швидкості мислення й кмітливості. Саме вона дає кожному шанс проявити себе, відтворити навколишнє життя, пізнати світ.

Так, у 8 – му класі під час вивчення теми «Початкові хімічні поняття» проводила гру «Хто швидше?», під час якої упродовж декількох хвилин група учасників повинна відповісти на максимальну кількість запитань. Велика ефективність пізнавально – контролюючих ігор апробована під час уроків узагальнення знань: «Брейн – ринг», «КВК», «Щасливий випадок». Урок – гра «Хімічний бій» - це змагання в розв’ язуванні пізнавальних задач.

Висока результативність гри й під час мотивації уроку. На цьому етапі проводяться розминки, розв’язуються логічні задачі, використовуються асоціативні ігри: «Асоціації» ( завдання: підібрати асоціації до певних слів). Такі ігри допомагають орієнтуватися в життєвих ситуаціях, розвивають творчі здібності. Ефективною формою роботи є розв’язування кросвордів, головоломок, логічних вправ. Сприяють позитивному емоційному й інтелектуальному налаштуванню використання творів мистецтва, висловів, поетичних рядків, цікавої маловідомої інформації, приказок, віршів, загадок. Ефективність цього етапу  уроку забезпечують міні-ігри, міні-тренінги, цікаві досліди, проблемні запитання.

Для активізації опорних знань використовую динамічні, ігрові, інтерактивні форми: «Мозкова атака», «Мікрофон», «Хто швидше?». Динамізують навчальний процес інтелектуальні естафети, експрес-опитування з використанням готових бланків, тестові завдання, графічні та термінологічні диктанти.

На етапі сприйняття та засвоєння навчального матеріалу ефективним є використання інтерактивних вправ, елементів проблемного навчання, технології розвитку критичного мислення: вправи «Навчаючи – вчуся», робота в малих групах, у парах, складання опорних схем, метод «Прес», метод «Ажурна пилка».

На етапі закріплення знань використовую дидактичні ігри, ігри – конкурси «Хто спритніший?». Для узагальнення знань доцільними є творчі й тестові завдання.

Під час повторення вивченого використовую змагання «Склади формули», «Перегони». Етап рефлексії сприяє виробленню в учнів навичок самоаналізу і є підсумком спільної діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. Тут я вважаю доцільним застосовувати вправи «Мікрофон», «Незакінчене речення», роботу із картками, розгадування головоломок, кросвордів.

Формування процесу пізнання є центральним у роботі вчителя – це рушійна основа навчання. Мої уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійного мислення та дій. Вони мають сформувати в учнів основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

На моїх уроках учні мають змогу навчитися грамотно планувати свою діяльність, самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, розвивати вміння контролювати свої знання, користуватися різними видами літератури, відчути себе дослідником, особистістю, яка здатна досягти успіху.

Усіма можливими засобами потрібно запалювати в дітях гаряче прагнення до знань і навчання. ( Я. А. Коменський ).

 

Література:

1. Буринська Н.М. Методика викладання хімії: теоретичні основи / Н. М.  Буринська. – К.: Вища шк..: Гол. вид - во, 1987. -255 с.
2. Дмитренко Е.Б. Технологія формування пізнавальної компетентності учнів у процесі викладання хімії // Хімія. – 2006.- № 19.
3. Ковалевська Ю. Метод проектів на уроках хімії // Хімія. Шкільний світ. - 2009.- №25.- с. 3-10.
4. Крукса Л. Використання методу проектів у вивченні хімії // Хімія. Шкільний світ. – 2009. - № 24.- с. 2-4.
5. Хаблак О. Г. Розвиток пізнавальної активності учнів. Уроки – ігри. 8 клас // Хімія. Шкільний світ. – 2007. - № 3.- с. 12-15.
6. Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учахщихся в учебном процес се. – М.: Просвещение, 1979. – 160 с.
7. Щукина Г. И. Актуальные вопросы формирования интересов в обучении. - М.: Просвещение, 1984. – 176 с.