Вступ. Кажуть, що пісня — то душа народу. Пісня супроводжує людину в горі та в радості, у праці та під час відпочинку. І коли наші далекі пращури, змагаючись із грізними силами природи, намагалися «задобрити» злих духів і віддячити добрим, то поряд із різними магічними обрядовими діями (жертвоприношенням, танцем) звучала й пісня, як словесне вираження бажань і прагнень людей.
Державний гімн України. Ще не вмерла України ні слава, ні воля. Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці. Душу й тіло ми положим за нашу свободу,І покажем, що ми, браття, козацького роду. Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,В ріднім краю панувати не дамо нікому;Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,Ще у нашій Україні доленька наспіє. Душу й тіло ми положим за нашу свободу,І покажем, що ми, браття, козацького роду. А завзяття, праця щира свого ще докаже,Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,За Карпати відоб'ється, згомонить степами,України слава стане поміж народами. Душу й тіло ми положим за нашу свободу,І покажем, що ми, браття, козацького роду.