Календарно-тематичне планування занять міжшкільного факультативу

Про матеріал

Календарно-тематичне планування

занять міжшкільного факультативу

«Підготовка до ЗНО. Українська мова та література»

на 2018-2020 н. р.

Планування занять складено відповідно до

Програми Зовнішнього незалежного оцінювання з української мови

та літератури для осіб, які бажають здобувати вищу освіту

на основі повної середньої освіти (наказ Міністерства

освіти і науки України № 77 від 03.02.2016 р.)

1.

Алфавіт. Наголос. Основні випадки уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Основні випадки чергування у-в, і-й. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.


2.

Роди та жанри художньої літератури.


3.

Правила вживання м'якого знака. Сполучення йо, ьо. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м'яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків.


4.

Тропи. Поетична фонетика й синтаксис.


5.

Правопис префіксів і суфіксів. Найпоширеніші випадки чергування пригол. звуків. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.


6.

Літературні напрями й течії.


7.

Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів із рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів.


8.

Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень.


9.

Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними част. мови


10.

Пісні Марусі Чурай «Віють вітри», «За світ встали козаченьки».
Історичні пісні «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль…».


11.

Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов.


12.

Тематика, образи, зміст народних дум і балад.
«Дума про Марусю Богуславку». Балада «Ой летіла стріла»


13.

Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про фразеологізми


14.

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги).


15.

Будова слова. Спільнокореневі слова й форми того самого слова


16.

«Слово про похід Ігорів».


17.

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні; істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Число іменників.


18.

Г. Сковорода. «De libertate», «Всякому місту – звичай і права…», «Бджола та Шершень», афоризми.


19.

Відмінювання іменників. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання й відмінювання чоловічих імен по батькові. Кличний відмінок (у власних чоловічих та жіночих іменах).


20.

І. Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка».


21.

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання прикметників. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий. Способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.


22.

Г. Квітка-Основ'яненко. «Маруся».


23.

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Типи відмінювання кількісних числівників.
Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості правопису числівників. Узгодження числівників з іменниками. Уживання числівника для позначення часу й дат



24.

Т. Шевченко. «Катерина», «Гайдамаки», «Заповіт».


25.

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання займенників. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників


26.

Т. Шевченко. «Сон («У всякого своя доля…»), «І мертвим, і живим…», «Кавказ».


27.

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на но, -то). Безособові дієслова.


28.

П. Куліш. «Чорна рада».


29.

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного й наказового способів дієслів. Особові закінчення дієслів І та ІІ дієвідміни. Чергування приголосних в особових формах дієслів теп. та майб. часу.


30.

І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я»


31.

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення актив. й пасив. дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособовій форми на -но, -то.
Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот


32.

П. Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»


33.

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Правопис прислівників на , , утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс прислівників і сполучень прислівникового типу


34.

І. Карпенко-Карий. «Мартин Боруля».


35.

Прийменник як службова частина мови. Зв'язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.
Сполучник як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні й підрядні. Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників. Розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови.


36.

І. Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні?», «Мойсей»


37.

Частка як службова частина мови. Правопис часток


38.

М. Коцюбинський. «Intermezzo». «Тіні забутих предків».


39.

Вигук як службова частина мови. Правопис вигуків


40.

О. Кобилянська. «Земля».


41.

Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв'язок між словами й частинами складного речення


42.

Л. Українка. «Сontra spem spero!», «Лісова пісня».


43.

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні.


44.

М. Вороний. «Блакитна Панна».
О. Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»
М. Зеров. «Київ – традиція».


45.

Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні); за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних другорядних членів (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертань)


46.

П. Тичина. «О, панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «Пам'яті тридцяти».
М. Рильський. «Молюсь і вірю. Вітер грає…».


47.

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Зв'язок між підметом і присудком


48.

В. Сосюра. «Любіть Україну!»
Б.-І. Антонич. «Різдво».


49.

Означення. Прикладка як різновид означення. Додаток. Обставина. Порівняльний зворот


50.

М. Хвильовий. «Я (Романтика)».


51.

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значення головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета (називні)


52.

Ю. Яновський. «Дитинство».


53.

Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.


54.

В. Підмогильний. «Місто».


55.

Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в ускладненому реченні


56.

М. Куліш. «Мина Мазайло».


57.

Типи складних речень за способом зв'язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв'язок між частинами складного речення


58.

О. Вишня. «Моя автобіографія», «Сом».


59.

Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв'язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядному реченні


60.

О. Довженко. «Зачарована Десна», «Україна в огні».


61.

Складнопідрядне речення, його будова. Головна й підрядна частини. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв'язку в складнопідрядному реченні.


62.

А. Малишко. «Пісня про рушник».
О. Гончар. «Залізний острів».


63.

Основні види підрядних речень: означальні, з'ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умови, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, розділові знаки в них


64.

В. Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина…», «Задивляюсь у твої зіниці…»
Г. Тютюнник. «Три зозулі з поклоном».


65.

Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв'язку, розділові знаки в ньому


66.

В. Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я». «О земле втрачена, явися!..».
І. Драч. «Балада про соняшник».
Л. Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско».


67.

Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог. Розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою та діалогом


68.
Л. Костенко. «Маруся Чурай».
І. Багряний. «Тигролови».
Є. Маланюк. «Стилет чи стилос?»

69.

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції. Написання власного висловлювання


70.

Загальний огляд, основні тенденції. Постмодернізм як літературне явище.


71.

Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення. Тема й основна думка висловлення. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Основні ознаки тексту: зв'язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв'язку речень у тексті. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення


Перегляд файлу

Календарно-тематичне планування

занять міжшкільного факультативу

 «Підготовка до ЗНО. Українська мова та література»

на 2018-2020 н. р.

 

Планування занять складено відповідно до

Програми Зовнішнього незалежного оцінювання з української мови

та літератури для осіб, які бажають здобувати вищу освіту

на основі повної середньої освіти (наказ Міністерства

освіти і науки України № 77 від 03.02.2016 р.)

 

 

  1.                

Алфавіт. Наголос. Основні випадки уподібнення приголосних  звуків. Спрощення в групах приголосних. Основні випадки чергування у-в, і-й. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

 

  1.                

Роди та жанри художньої літератури.

 

  1.                

Правила вживання м’якого знака. Сполучення йо, ьо. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і  збігу однакових приголосних звуків.

 

  1.                

Тропи. Поетична фонетика й синтаксис.

 

  1.                

Правопис префіксів і суфіксів.  Найпоширеніші випадки чергування пригол. звуків. Правопис великої літери. Лапки у власних назвах.

 

  1.                

Літературні напрями й течії.

 

  1.                

Написання слів іншомовного походження. Основні правила переносу слів із рядка в рядок. Написання складних слів разом і через дефіс. Правопис складноскорочених слів.

 

  1.                

Загальна характеристика календарно-обрядових, суспільно-побутових та родинно-побутових пісень.

 

  1.                

Правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників. Правопис н та нн у прикметниках і дієприкметниках, не з різними част. мови

 

  1.           

Пісні Марусі Чурай «Віють вітри», «За світ встали козаченьки».

Історичні пісні «Ой Морозе, Морозенку», «Чи не той то хміль…». 

 

  1.           

Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слова. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Пароніми. Лексика української мови за походженням. Власне українська лексика. Лексичні запозичення з інших мов.

 

  1.           

Тематика, образи, зміст народних дум і балад.

«Дума про Марусю Богуславку». Балада «Ой летіла стріла»

 

  1.           

Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексика. Терміни. Застарілі й нові слова (неологізми). Нейтральна й емоційно забарвлена лексика. Поняття про фразеологізми

 

  1.           

«Повість минулих літ» (уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги).

 

  1.           

Будова слова. Спільнокореневі слова й форми того самого слова

 

  1.           

«Слово про похід Ігорів».

 

  1.           

Іменник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники власні та загальні; істоти й неістоти. Рід іменників: чоловічий, жіночий, середній. Число іменників.

 

  1.           

Г. Сковорода. «De libertate»,  «Всякому місту – звичай і права…»,  «Бджола та Шершень», афоризми.

 

  1.           

Відмінювання іменників. Невідмінювані іменники в українській мові. Написання й відмінювання чоловічих імен по батькові. Кличний відмінок (у власних чоловічих та жіночих іменах).

 

  1.           

І. Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка».

 

  1.           

Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання прикметників. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий. Способи їх творення (проста й складена форми). Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників.

 

  1.           

Г. Квітка-Основ’яненко. «Маруся».

 

  1.           

Числівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Типи відмінювання кількісних числівників.

Порядкові числівники, особливості їх відмінювання. Особливості правопису числівників. Узгодження числівників з іменниками. Уживання числівника для позначення часу й дат

 

 

  1.           

Т. Шевченко. «Катерина», «Гайдамаки»,  «Заповіт».

 

  1.           

Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Відмінювання займенників. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників

 

  1.           

Т. Шевченко. «Сон («У всякого своя доля…»), «І мертвим, і живим…», «Кавказ».

 

  1.           

Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми на но, -то). Безособові дієслова.

 

  1.           

П. Куліш. «Чорна рада».

 

  1.           

Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Творення форм умовного й наказового способів дієслів. Особові закінчення дієслів І та ІІ дієвідміни. Чергування приголосних в особових формах дієслів теп. та майб. часу. 

 

  1.           

І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім’я»

 

  1.           

Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Творення актив. й пасив. дієприкметників теперішнього й минулого часу. Дієприкметниковий зворот. Безособовій форми на -но, -то.

Дієприслівник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівниковий зворот

 

  1.           

П. Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

 

  1.           

Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників: вищий і найвищий. Зміни приголосних при творенні ступенів порівняння прикметників. Правопис прислівників на , , утворених від прикметників і дієприкметників. Написання разом, окремо й через дефіс  прислівників і сполучень прислівникового типу

 

  1.           

І. Карпенко-Карий. «Мартин Боруля».

 

  1.           

Прийменник як службова частина мови. Зв’язок прийменника з непрямими відмінками іменника. Правопис прийменників.

Сполучник  як службова частина мови. Групи сполучників за значенням і синтаксичною роллю: сурядні й підрядні. Групи сполучників за вживанням (одиничні, парні, повторювані) та за будовою (прості, складні, складені). Правопис сполучників. Розрізнення сполучників та інших співзвучних частин мови.

 

  1.           

І. Франко. «Гімн», «Чого являєшся мені у сні?», «Мойсей»

 

  1.           

Частка як службова частина мови.  Правопис часток 

 

  1.           

М. Коцюбинський. «Intermezzo». «Тіні забутих предків».

 

  1.           

Вигук як службова частина мови. Правопис вигуків

 

  1.           

О. Кобилянська. «Земля».

 

  1.           

Словосполучення й речення як основні одиниці синтаксису. Підрядний і сурядний зв’язок між  словами й частинами складного речення

 

  1.           

Л. Українка. «Сontra spem spero!», «Лісова пісня».

 

  1.           

Речення як основна синтаксична одиниця. Граматична основа речення. Порядок слів у реченні.

 

  1.           

М. Вороний. «Блакитна Панна».

О. Олесь. «Чари ночі», «О слово рідне! Орле скутий!..»

М. Зеров. «Київ – традиція».

 

  1.           

Види речень за метою висловлювання (розповідні, питальні й спонукальні); за емоційним забарвленням (окличні й неокличні); за будовою (прості й складні); за складом граматичної основи (двоскладні й односкладні);  за наявністю чи відсутністю другорядних членів (непоширені й поширені); за наявністю необхідних другорядних членів (повні й неповні); за наявністю чи відсутністю ускладнювальних засобів (однорідних членів речення, вставних слів, словосполучень, речень, відокремлених членів речення, звертань)

 

  1.           

П. Тичина. «О, панно Інно…», «Ви знаєте, як липа шелестить…», «Пам’яті тридцяти».

М. Рильський. «Молюсь і вірю. Вітер грає…».

 

  1.           

Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Зв’язок між підметом і присудком

 

  1.           

В. Сосюра. «Любіть Україну!»

Б.-І. Антонич. «Різдво».

 

  1.           

Означення. Прикладка як різновид означення. Додаток. Обставина. Порівняльний зворот

 

  1.           

М. Хвильовий. «Я (Романтика)».

 

  1.           

Граматична основа односкладного речення. Типи односкладних речень за способом вираження та значення головного члена: односкладні речення з головним членом у формі присудка (означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові) та односкладні речення з головним членом у формі підмета  (називні)

 

  1.           

Ю. Яновський. «Дитинство».

 

  1.           

Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова в реченнях з однорідними членами. Речення зі звертанням. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.

 

  1.           

В. Підмогильний. «Місто».

 

  1.           

Речення з відокремленими членами. Відокремлені означення, прикладки – непоширені й поширені. Відокремлені додатки, обставини. Відокремлені уточнювальні члени речення. Розділові знаки в ускладненому реченні

 

  1.           

М. Куліш. «Мина Мазайло».

 

  1.           

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові. Сурядний і підрядний зв’язок між частинами складного речення

 

  1.           

О. Вишня. «Моя автобіографія», «Сом».

 

  1.           

Єднальні, протиставні й розділові сполучники в складносурядному реченні. Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення. Розділові знаки в складносурядному реченні

 

  1.           

О. Довженко. «Зачарована Десна», «Україна в огні».

 

  1.           

Складнопідрядне речення, його будова. Головна й підрядна частини. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку в складнопідрядному реченні.

 

  1.           

А. Малишко. «Пісня про рушник».

О. Гончар. «Залізний острів».

 

  1.           

Основні види підрядних речень: означальні, з’ясувальні, обставинні (місця, часу, способу дії та ступеня, порівняльні, причини, наслідкові, мети, умови, допустові). Складнопідрядні речення з кількома підрядними, розділові знаки в них

 

  1.           

В. Симоненко. «Ти знаєш, що ти – людина…», «Задивляюсь у твої зіниці…»

Г. Тютюнник.  «Три зозулі з поклоном».

 

  1.           

Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому складному реченні. Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку, розділові знаки в ньому

 

 

  1.           

В. Стус. «Як добре те, що смерті не боюсь я». «О земле втрачена, явися!..».

І. Драч. «Балада про соняшник».

 Л. Костенко. «Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско».

 

  1.           

Пряма й непряма мова. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог. Розділові знаки в конструкціях із прямою мовою, цитатою та діалогом

 

  1.           

Л. Костенко. «Маруся Чурай».

 І. Багряний. «Тигролови». 

Є. Маланюк. «Стилет чи стилос?»

 

  1.           

Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний), їх основні ознаки, функції. Написання власного висловлювання

 

  1.           

Загальний огляд, основні тенденції. Постмодернізм як літературне явище.

 

  1.           

Види мовленнєвої діяльності; адресант і адресат мовлення; монологічне й діалогічне мовлення. Тема й основна думка висловлення. Вимоги до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Основні ознаки тексту: зв’язність, комунікативність, членованість, інформативність. Зміст і будова тексту, поділ тексту на абзаци, мікротеми. Способи зв’язку речень у тексті. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Українська мова, Планування
Додано
3 грудня 2018
Переглядів
222
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку