Каліграфічні хвилинки на уроках рідної мови

На кожному уроці проводжу каліграфічну хвилинку.

Каліграфічна хвилинка на уроках рідної мови займає 2—3 хвилини, але значення її чимале. Вона націлює дітей на старанність і зосередженість, на естетичне оформлен­ня своєї роботи. Якщо вміло і цілеспрямовано підійти до цього фрагменту уроку, то він сприятиме і розвитку мис­лення дітей, і розвитку пам'яті, і умінню аналізувати, співставляти, систематизувати, спостерігати, міркувати, пізнавати щось нове і цікаве. Така робота сприяє розвит­ку свідомості, правильній вимові й засвоєнню певних термінів.

 

Якщо сядемо красиво,

То напишемо на диво —

Раз, два, три, чотири, п'ять,

Починаємо писать.

Ручку вправо поверніть,

Зошит вправо покладіть

І рівненько напишіть.

 

 

     Аа Аа Аа

Ас сф фа ал ль ьт

Асфальт

Минула ніч, і сонце білогриве

Несе на трості огненному день,

І блискавки, швидкі та метушливі,

Стрибають на асфальті де-не-де.

 

 

    Бб Бб Бб

Бо ор ро от ть ьб ба

Боротьба

Труд їх стоїть над віками —

Свідок життя й боротьби.

 

            ***

Тільки тим історія належить,

Хто сьогодні бореться й живе.

 

            ***

Бу ук кв ва ар

Буквар

Коли не вмів ще й букваря читати,

Ходив, як кажуть, пішки під столом,

Любить людей мене навчила мати

І рідну землю, що б там не було.

 

 

     Вв Вв Вв

Ві іт тч чи из зн на

Вітчизна

Ті пісні мене найперше вчили

Поважати труд людський і піт,

Шанувать вітчизну мою милу,

Бо вона одна на цілий світ.

 

 

     Гг Гг Гг

Ге ер ро ой

Герой

Я не корчу із себе героя,

Тож відкрию правду для вас:

Гнів народний — то наша зброя,

Кожен кущик ховає нас!

 

 

     ДдДдДц

Ду ум мк ка

Думка

Щось нове у серці забриніло,

Мов сп'янило запахом суцвіть,

Будить думку і бадьорить тіло,

Але що — не можу зрозуміть...

 

 

     Ее Ее Ее

Еп по ох ха

Епоха

Твої вірші — думок великих злиток:

У них епохи і життя нове.

 

 

     Єє Єє Єє

Єд ди ин ни ий

Єдиний

Як хороше у нас на Україні,

Де пісня нив чарівна та лунка,

І шепіт верб, і поклики гудка

Злились навік в мелодії єдиній.

 

    Жж Жж Жж

Жи ит тт тя

Життя

Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

 

             ***

Твоє життя і щастя між людьми,

Бо правда і любов на їхнім боці.

 

             ***

Але правди в брехні не розмішуй,

Не ганьби все підряд без пуття,

Бо на світі той наймудріший,

Хто найдужче любить життя.

 

             ***

Живе лиш той, хто не живе для себе,

Хто для других виборює життя.

Твоє життя ніхто не відбере,

Коли воно доручено народу.

 

 

      Зз Зз Зз

За ав вж жд ди

Завжди

Скільки б не судилося страждати,

Все одно благословлю завжди

День, коли мене родила мати

Для життя, для щастя, для біди.

 

            ***

Я хотів би, як ти, прожити,

Щоб не тліти, а завжди горіть,

Щоб уміти, як ти, любити,

Ненавидіть, як ти,

уміть.

 

 

      Зз Зз Зз

Зд до ор ро ов в 'я

Здоров'я

Мене ліси здоров'ям напували,

Коли бродив у їхній гущині,

Мені поля задумливо шептали

Свої неспівані пісні.

 

            ***

Зд др ра ас ст ту уй

Здрастуй

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Здрастуй, свіжосте нив!

 

            ***

Зе ем мл ля

Земля

З нею я ділити завжди буду

Радощі, турботи і жалі,

Бо у мене стукотить у грудях

Грудочка любимої землі.

 

            ***

Чую, земле, твоє дихання,

Розумію твій тихий сум,

Як на тебе холодні світання

Ронять пригорщами росу.

 

            ***

За нашу землю, дорогу й кохану,

Я рад прийняти на себе всі вогні.

 

            ***

Я ж разом з вами підвівся і виріс

Із однієї землі.

 

            ***

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля.

Встає в новій красі забувши лихоліття,

Твоя, Тарасе, звільнена земля.

 

 

     и и и

Жить

Можна жить, а можна існувати,

Можна думать — можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять!

 

            ***

І хочеться

Бути дужим,

І хочеться так любить,

Щоб навіки каміння байдуже

Захотіло ожити

І жить!

 

 

     Іі Іі Іі

Ім м'я

Ім'я

З глибин віків і гордо, й величаво

Встає легендами овіяне ім'я.

 

 

      Її  Її  Її

Благословенна щедрість! Все від неї,

Від щедрості думок, сердець і рук.

Краса сповита матір'ю-землею

Від щедрості страждань її і мук.

 

 

     Кк Кк Кк

Ка аш шт та ан

Каштан

І вже каштанам ніколи дрімати,

І сонце не надивиться згори

На їх носи, рум'яні і кирпаті,

На витівки, на ігри дітвори.

 

 

 

 

     Йй Йй Йй

Йт ти

Йти

І хочеться всю землю обійняти,

І йти шукать нечуваних пригод.

 

     Лл Лл Лл

Лю юб бо ов

Любов

Зелений подих теплої пшениці

Доносить розшум Кобзаревих слів.

Любов і ласка, ненависть і гнів

Спалахують в рядках, як блискавиці.

 

             ***

І встане правда і любов на світі,

І на сторожі правди стане труд.

 

             ***

Лю юд ди ин на

Людина

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

 

 

     Мм Мм Мм

Ма ай йб бу ут тн нє

Майбутнє

В майбутнє упевненим кроком

Іде наш народ-богатир.

 

             ***

Мі іл ль ьй йо он

Мільйон

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,

Є тисячі ланів, але один лиш мій.

 

 

     Нн Нн Нн

На ав ве ес сн ні Навесні

Хай сад навесні зеленіє Та віхолу білу мене!

 

             ***

На ар ро од

Народ

Народ мій є! В його гарячих жилах

Козацька кров пульсує і гуде!

 

 

             ***

Ні перед ким не станеш спину гнути,

Не віддасися ворогу в ясу,

Якщо ти зміг, товаришу, збагнути

Свого народу велич і красу.

 

             ***

І тобі рости й не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

 

 

    Оо Оо Оо

Об бл ли ич чч чя

Обличчя

Легкі зморшки обличчя вкрили —

Це життя трудового плід.

 

             ***

Об бо ов в 'я яз зо ок

Обов'язок

Та треба затямить собі на умі,

Що світ зберегти од водневих громів

Ми з вами обов'язок маєм!

 

             ***

Ок ке еа ан

Океан

В океані рідного народу

Відкривай духовні острови!

 

 

     Пп Пп Пп

Па ал ля ян ни иц ця

Паляниця

Та нехай над землею година

Чи негода лютує і рве, —

Вічна мудрість простої людини

В паляниці звичайній живе.

 

             ***

Пі іс сн ня

Пісня

Бігла стежка в далеч і губилась,

А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились

Ніжні і замріяні пісні.

 

             ***

І плачу, було, й сміюся,

Як слухаю ті пісні...

 

             ***

Я вічний трудівник.

Прислухайся до мене.

І повернися раз і назавжди

Туди, де труд і пісня на знаменах.

 

 

       Рр  Рр  Рр

Ра ад ді іс ст ть

Радість

Понеси мене на крилах, радосте моя,

Де на пагорбах і схилах сонця течія.

 

 

     Сс Сс Сс

Се ер рц це

Серце

Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад не знаю їхніх і окрас,

Та вірю серцем щирим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас.

 

             ***

Все, що в серці натхненне і щире,

Я тобі віддаю.

 

             ***

Я готовий кричати щосили,

Надриваючи голос свій:

Не потрібні людині крила,

Серце й розум потрібні їй!

 

             ***

Со он ня яч чн ни ий

Сонячний

В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна...

 

     Тт Тт Тт

То оп по ол ля

Тополя

Так стоїть тополя, повна сонця й болю,

Вітами-привітами кланяється полю.

 

            ***

Верби й тополі, діброви й гаї,

Стежка між нивами плідними,

Гордо я вас називаю — «мої»,

Щиро вважаю вас рідними.

 

            ***

Тр ри ив во ог га

Тривога

Ви чуєте народні віщі думи,

Його тривоги берете в серця.

 

 

    Уу Уу Уу

Ук кр ра аї їн на

Україна

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

 

             ***

... В садах України весною

Про щастя дзвенять солов'ї.

 

 

 

             ***

Україно, ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова...

Гомонить над світом люта битва

За твоє щастя, твої права.

 

             ***

Україно! Ти для мене — диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

 

             ***

Ум ма ан нь

Умань

Умань! Добра ласкава Умань.

Хмари в небі — мов сива шаль.

Я люблю у Софіївці думать,

Із минулого знявши вуаль.

 

 

      Фф  Фф  Фф

Фе ей йє єр рв ве ер рк

Фейєрверк

І довго будуть дивуватись люди,

Напишуть вчені тисячі томів

По те велике і незвичне чудо,

Про фейєрверк небачених вогнів.

 

 

     Хх Хх Хх

Хр ра ам

Храм

Лягла на всьому вечірня втома.

Палає місто, мов дивний храм.

І розтинають ніч невагому

Квадратні очі віконних рам.

 

 

     Цц Цц Цц

Ца ар ас ст те во

Цар, царство, царський

Мовчать каштани, стомлені і мляві,

Та ось під них, у царство тишини,

Ввірвалися чорняві і біляві,

Блакитноокі дочки і сини.

 

     Чч Чч Чч

Чи ис ст то от та

Чистота, чистий

Бринять живою радістю ліси,

Як ранок спалахне на небокраї,

Як сонце огняне завісу піднімає

Із їх первісної і чистої краси.

 

 

     Шш Шш Шш

Шк ко ол ла

Школа

Скільки мрій ти винесла зі школи,

Скільки світлих прагнень і надій...

 

 

     Щщ Щщ Щщ

Ща ас ст тя

Щастя, щасливий

Ми маємо право на сум і любов,

На щастя, на сонце і трави.

 

              ***

... В своїм краю під буйними вітрами

Щасливим я і вільним виростав.

 

 

      ьь ьь ьь

Місяць

Осінній вечір морозом дихав,

У небі місяць, немов п'ятак.

 

 

 

     Юю Юю Юю

Юн ні іс ст ть

Юність, юний

Нехай серця не знають супокою,

Хай обганяють мрії часу біг,

І наша юність буде хай такою,

Щоб їй ніхто не заздрити не міг!

 

 

            ***

І які б нас не кликали далі,

Перед нами єдина мета.

Скрізь життя у нестерпному шалі

Нас, гарячих і юних, віта.

 

     Яя Яя Яя

Яс сл ла

Ясла

І справді —

маленьким я спав у яслах...