Калина -символ України, калина- дерево святе!

Калина – символ України,

калина – дерево святе

Святково прибрана зала вишитими рушниками; книжкова виставка „Без верби і калини нема України, декорація – макет тину; кетяги калини, квіти соняшника.

(Звучить пісня  Т. Петриненко „Україно”)

 

Ведучий.

  Облітав журавель сто доріг, сто земель.

  Облітав, обходив,  крила, ноги натомив:

  Запитали журавля: де найкращая земля?

  Журавель відповідає: краще рідної немає.

Журавлик 1.

  У всіх людей одна святиня,  

  Куди не глянь, де не спитай.

  Рідніша їм своя пустиня,

  Аніж земний в чужині рай.

  Їм красить все їх рідний край.

  Нема без кореня рослини,

  А нас, людей, - без Батьківщини.

Журавлик 2.

  Водограй, полів розмай, зелен гай, калина,

  Все це рідний, любий край – наша Батьківщина.

  Пам'ятай, не забувай батьківську стежину,

  Прикрашай, шануй  свій край, нашу Батьківщину.

Журавлик 3.

  Струмок серед гаю, як стрічечка,

  На квітці метелик, як свічечка.

  Хвилюють, маюють, квітують поля,

  Добридень тобі, Україно моя!

Журавлик 4.

  Одна Батьківщина, і двох не буває,

  Місця, де родилися, завжди святі

  Хто рідну оселю свою забуває,

  Той долі не знайде в житті.

 

Журавлик 5.

  Любіть свою хату, хоч і не багату,

  Тут ви бігали до мами босими ногами...

      

    (Звучить пісня „Хата моя, біла хата”)

 

Ведучий 1. Як відомо, кожен народ має свої святині, свої – символи. Без цього і народу немає. Є вони і в нашій землі, наших людей: калина, верба, дуб, тополя, барвінок, червона рута...Вони здавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі. Віддавна шанували на Україні червону калину. Не було такої оселі, коло якої б вона не росла. Дівчата цвітом калини прикрашали коси, достиглі ягоди були на весільному короваї, на сватанні, на кладовищі біля могил рідних людей. Старші люди заповідали не ламати, шанувати цей кущик.

 

(Звучить пісня „Не ламай калину біля хати”).

Ведучий 2. В калині, кажуть, живе материнська любов і мудрість. Калина біля хати не тільки краса, а наша спадщина, наша берегиня.

 

Ведучий 1. У народі кажуть, що калина від ста хвороб лікує.

 

1-учень.      Що за кущ біля хатини розростається щоднини

  І на ньому ягідки - не солодкі, а гіркі?

  Як намистечко, червоні і цілющим соком повні,

  Кругловиді й невеликі, а від кашлю добрі ліки,

  Як же звуть ті ягідки? Певне знають малюки.

             (Діти відповідають:  калина!)

Ведучий 2. Правильно, діти, це  - калина. І про неї розповідь пана Професора.

 

Професор. Калина – невисокий кущ. Він росте на високих місцях у лісі чи у лузі, поблизу річок. Навесні вона зацвітає  запашними білими квітами. Кожна квіточка ніби дівчина у білій хустині. Восени кетяги палахкотять, мов ліхтарики. Калину здавна шанують і люблять за красу і лікувальні властивості. Вживають її від кашлю, при серцевих недугах, високому кров'яному тиску.

 

Ведучий 1.Хто бачив калину, смакував її, той знає, що у калини зернятка у вигляді сердечка, а сама вона гірка.

 

2-га учениця.

  Пізня осінь. Тихо пада лист

  Вже останній на холодну землю.

  І горобчик, сірий альпініст,

Сумно дивиться у смутне, сіре небо.

  Вже давно калина відгоріла,

  Іскрами блищить на цілий світ,

  Кетяги червоні народила –

  Цей останній предморозний сміх.

  І неважко здогадатись людям,

  Що це за мелодія душі?

  Бо кохання  це останнє – згуба.

  І про це я вам пишу вірші.

  Покохала вітерець морозний,

  Що чесав листочки у косі,

  І гірчать на гілці її сльози,

  Викупані вранці у росі,

  Будете, як калина, ясним цвітом

  Навесні горіть, як сонця світ,

  Але іскрою калиновою гірко хай

  Сердечко ваше не болить...

 

(Пісня „Край долини кущ калини”)

 

3-тя учениця.

 Було це тоді, коли на нашу землю напали вороги. В одному селі справляли весілля. Зібралося багато вродливих дівчат. Раптом налетіли татари-чужинці. Красуні-українки, щоб не потрапити в полон, почали тікати на болото, де й загинули. А на тому місці виріс калиновий гай.

 

Ведучий 1. Калина – символ мужності, боротьби  з ворогами. Як уособлення вічної Пам'яті її садили на козацьких могилах.

 

4-та учениця.

  Козак умирає, дівчинонька плаче:

  Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче,

  „Ой, коли ж ти справді вірная дівчина,

  Буде з тебе на долині хороша калина.

                       Ой, так не затужить і рідная ненька,

  Як ти, моя калинонько, моя жалібненька”.

  „Ой, ще над миленьким не зросла травиця,

  Як вже стала калиною мила-жалібниця.

  Дивуються люди і малії діти,

  Ще такої пригодоньки не видали в світі...

 

(Пісня „Ой, у лузі червона калина похилилась”)

 

Ведучий 2. Це деревце пов'язане також і з дитинством. Пам'ятаєте:  „На калині мене мати колихала”, „Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте”?

 

5-й учень.

  Тече вода, з-під явора яром на долину,

  Пишається над водою червона калина.

6-й учень.

  Защебече  соловейко в лузі на калині,

  Заспіває козаченько, сидячи в долині.

7-й учень.

  Зацвіла в долині червона калина,

  Ніби засміялась дівчина-дитина.

8-й учень.

  Пишається калинонька, явір молодіє

  А кругом їх верболози й лози зеленіють.

(Звучить пісня „Ой, у лузі калинонька”)

 

Ведучий 1. Люди завжди порівнюють колір крові з кольором калини, кольором життя, червоною ниточкою. Вишиванки, аплікації, малюнки, що представлені на нашому святі , зроблені руками наших учнів. Вони присвячені темі нашого свята.

 

(Звучить пісня „Вишиванка”).

 

Ведучий1.

  Вже, більше нікому писати листи.

  Залишилась, калино, тільки ти.

  Калино, ти живи! Уві сні, і наяву

  Приходжу я до тебе, прилітаю

  І рідною матусею зову.

  І в щасті непоганьбленім ридаю,

  Бо корінь мій дитинний тільки ти.

  Вже, більше нікому писати листи

  Листом відповідай. Листком багряноцвітим

  І пелюстковим шагом  білові тим,

  І кетягом незрадним ти жива.

  Пиши мені, калино, будь здорова!

  Ніколи не продам тебе на дрова.

  За цілий світ, за всесвіт не продам,

  Тож, клекоти на зустріч всім вітрам,

  Тож крила підіймай свої тугії

  Безсмертним цвітом правди і надії...

9-й учень.

  Займається вечірньою зорею погоже небо журавлине.

  Здаля нам чути пісню кобзареву... це Україна!

10-й учень.

 Над ставом коси-віти похиливши, п'є воду кетяг спраглої калини,

Що українцю може буть миліше, як Україна?

 

(Звучить пісня „Ой, є в лузі калина”)

Ведучий 2.

  Україно моя, Україно! Що шепочуть тополі? –

                                                                                           „Єдина...”

  Щовесни у квітучих садах, в травах росяних

                                                                                           як в килимах,

  Україно моя, Україно, вкрилась цвітом,

                                                                                         наче калина!

(Звучить пісня „Одна калина”)