Карантин. Ми ізольовані фізично, але не соціально (лист 8-а класу)

                                Я    8-а!

Вимушений карантин змушує нас проводити весь час вдома, а відтак – позбавити себе звичних радощів життя: перебування в школі, відпочинку на вулиці,  на природі або в будь-яких людних місцях. Навчання в школі для багатьох із вас і не було радістю, але зараз цього «шкільного» навчання -спілкування так не вистачає…

Бути вдома, займатися  своїми справами, отримати повну свободу – мрія кожного з нас, але чи отримаємо ми більше свободи перебуваючи у чотирьох стінах?

Карантин – не привід пропускати навчання,  тому адміністрація комунального закладу «Богодухівська спеціальна школа» Харківської обласної ради потурбувалася про організацію дистанційного навчання для вас, дорогі наші учні. Я впевнена, що з уроками ви впораєтеся!

Аби вам  було не так нудно  тривалий час перебувати вдома, а ще й провести цей час з користю, на сайті закладу зроблено підбірку матеріалів, як “пережити” цей карантин не наражаючи на небезпеку себе та оточуючих, розробки виховних заходів, бесід з охорони життєдіяльності, практичні рекомендації  з виготовлення поробок, посилання на віртуальні екскурсії та ще багато чого цікавого…

Ми з вами ізольовані фізично, але не соціально. У нас є можливість говорити з друзями по телефону, у спільних чатах, скидати смс один одному та планувати наше навчання та дозвілля після карантину. Чесно кажучи, в ізоляції нам хочеться контактувати все більше і більше.

Тож я хочу від душі побажати, щоби ви не втрачали віру в себе, підгримували стосунки не тільки з рідними, а й з однокласниками. Є час для роздумів. Будемо вчитися розуміти самих себе, інших людей, самостійно вирішувати проблеми і суперечки, знаходити свої сильні і слабкі сторони і любити себе такими, які ми є. Бо ви вже дорослі!

Інколи ми зазнавали труднощів у спілкуванні, навчанні,  ставленні до себе. І в решті решт є час навчитися розуміти вчинки інших, особливості поведінки кожного з нас, переглянути наші риси характеру, пізнати самих себе.

Ви ж, діти, повинні бути впевнені в тому, що кожного з вас глибоко люблять незалежно від того, відчуваєте ви це чи ні. Вас люблять і поважають  члени вашої родини,  вчителі та вихователі, однокласники та і всі учні…

Ми ж завжди казали, що ми - сім’я, ми - друзі!

Давайте поговоримо про нас, про 8-а клас. Згадаємо миттєвості шкільного життя. Поміркуємо, які ми?

 

Я називатиму тільки дві ваші риси, а решта рис нехай додасть кожен з вас, хоча б по одній кожному. Залишаю вам підказку! Поїхали!

 

 

 

 

 

 

 

Віка –невідмовна, дбайлива                                    

(Віка поїхала в санаторій і ви потім щодня губили рідке мило)

 

 

Олег – балакучий, поступливий

(Олег поступився молодшому за себе на спортивних змаганнях і не шкодував про це)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Влад – непосидючий, спортивний

(Влад з легкістю може грати у футбол цілий урок фізики  на спортивному майданчику)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ігор – пасивний, емоційний

(Ігор може емоційно обговорювати будь - яку тему уроку, наводячи приклади з власного життя)

 

Саша – мобільний, хазяйновитий

(Саша завжди з мобільним телефоном, насправді - мобільний!)

 

 

 

 

 

 

 

Даша – сентиментальна, артистична

(Даша несе відповідальність за весь клас на будь-якому концерті, і в неї все завжди дуже добре виходить)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Максим - неуважний, працьовитий

(Максим дуже любить шити, вишивати, виготовляти всілякі поробки, і робить іноді це все одночасно)

 

Я була відвертою! І без образ!? У нас з вами є час подумати над нашими рисами характеру (і моїми теж!), можливо щось захочеться змінити? При зустрічі після карантину буде над чим працювати!

Ми знаємо, що ніхто з нас не є досконалим, кожен з нас може помилятися. Це природно для сутності людини. На жаль, це не тільки природно, але й буває дуже боляче. Усі ми можемо згадати випадок, коли:  вдавалися до брехні; недобре поводилися з оточуючими; не шанували своїх батьків та вчителів; робили вчинки, за які було соромно.

Але кожен з нас значущий завдяки своїй сутності та якостям. Розвиваючи свої цінні якості, досягнення, будь-яка людина творить підґрунтя поваги до себе, зміцнює і розвиває свою самоповагу.

 

Пропоную завдання

 

На смайликах (з ім’ям однокласника чи однокласниці) запишіть риси, притаманні людині: доброзичливість, дружелюбність, життєлюбність, дбайливість, охайність,  інтелігентність, щирість, допитливість, активність, артистичність, безкорисливість, шляхетність, великодушність, воля, мудрість, оптимізм, дотепність, відважність, чуйність, правдивість, привітність, рішучість, романтичність, зібраність, здатність творити, працьовитість, терпимість, тактовність, точність, усмішливість, вміння бути вдячним, вміння розуміти, тощо…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожному буде приємно отримати такого смайлика, зрозуміти які риси характеру  є найбільш цінними, за що нас люблять і поважають. Можливо, це допоможе нам зрозуміти самих себе, визначити,  як саме треба змінитися, до якого рівня рости, більше того – як вийти за межі своїх можливостей і стати кращим!

Притча «Юнак і мудрець»

 

Спершу, що таке притча, оскільки для казок ви вже достатньо дорослі!

Притчі - це короткі оповідання, які допоможуть зрозуміти, що завжди можна знайти кілька шляхів для розв’язання однієї проблеми, покажуть, що життя не ділиться на чорне й біле, погане та добре — воно різнобарвне.

Притчі — це безцінне насіння. Потрапивши в серце людини, вони обов’язково проростуть у майбутньому й дадуть багаті плоди

Притчі всіх часів і народів завжди давали людям поживу для роздумів про сенс життя і призначення людини на землі. Це напрочуд ефективний спосіб виховання, навчання й розвитку.

Притчі змушують замислитись над своєю поведінкою і, може, навіть посміятися над власними помилками.

 

Один юнак прийшов до мудреця і запитав:

— Що я маю зробити, щоби набути мудрості?

Старий не дав йому відповіді. Тож, повторивши своє запитання кілька разів і піймавши облизня, хлопець повернувся додому. Наступного дня він знову завітав до мудреця з тим самим запитанням — і знов-таки не отримав відповіді. Попри це, юнак з’явився і третього дня, аби звернутися до старого:

— Скажи, прошу, ну як мені сповнитися мудрості?!

Тоді старий рвучко підвівся і попрямував до річки. Ступивши у воду, він поманив молодика за собою. Вдвох вони сягнули певної глибини, і тоді старий занурив юнака у воду і тримав його там довгий час, попри те, що хлопець пручався і захлинався. Коли ж урешті-решт юнак вивільнився й відновив дихання, мудрець поставив запитання:

— Синку, чого ти бажав понад усе, перебуваючи під водою?

— Повітря! Тільки повітря! — палко вигукнув юнак.

— А хіба ти не прагнув грошей, влади, кохання, розваг? — хитро всміх­нувся старий.

— Авжеж, ні! — витріщився хлопець — Мені потрібне було лише пові­тря!

— Отже, — повів далі старий, — ти маєш прагнути мудрості так само, як щойно прагнув повітря. Якщо ти жадатимеш мудрості з такою силою, вона сповнить тебе сама!

Мудрість треба нам усім! Проте без любові мудрість навряд чи можна перейняти від людини. То ж нехай ваші серця перетворяться в осередки любові, а ми, вчителі, вихователі, батьки станемо  джерелом любові, розуміння та підтримки для вас!

Кожен з нас з гордістю може сказати:   Я    8-а!