Карликові планети. Малі тіла Сонячної системи.

Карликові планети. Малі тіла Сонячної системи. Підготувала вчитель фізики спеціалізованої школи № 197 ім.Дмитра Луценка Святошинського району міста Києва Балалаєва Любов Миколаївна

Карликові планети Карликова планета — небесне тіло за параметрами схоже з планетою, але таке, що не має достатню масу для того, щоб «звільнити» свою орбіту від інших об‘єктів. Цей термін був прийнятий Міжнародним астрономічним союзом 24 серпня 2006 року як розв'язання проблеми визначення термін «планета». На даний момент офіційно карликовими планетами вважаються 5 об'єктів в поясі астороїдів і поясі Койпера, включаючи: Плутон і Харон Ерида («2003 UB313», «Ксена»/«Зена», «Ліла») Церера Макемаке Хаумеа

Плуто́н (134340 Pluto) Відкритий Клайдом Томбо в 1930 році. Період обертання навколо Сонця 248,5 роки Середня відстань до Сонця3,6 млрд. км. Діаметр близько 2300 км Маса 1,31Ч1022 кг

Ймовірна структура Плутона 1. Замерзлий азот 2. Водяний лід 3. Силікати і водяний лід

Ерида Відкрита 21 жовтня 2003 року Майком Е. Брауном із Каліфорнійського технологічного інституту, Чедвіком Трухільо з обсерваторії Джеміні і Девідом Рабіновіцем з Єльського університету. Період обертання навколо Сонця 557 років Діаметр 2400±100 км Маса1,66Ч1022 кг Має супутник Дісномію

Церера Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці Період обертання навколо Сонця — 4,6 року має форму сфероїда розміри 975Ч909 км. маса рівна 9,5Ч1020 кг

Будова Церери: 1 — тонкий шар реголіту; 2 — льодяна мантія; 3 — камяне ядро

Макемаке Відкрита 31 березня 2005 року групою, очолюваною Майклом Брауном. Оголошено про відкриття 29 липня 2005 року. Діаметр1300—1900 км Маса ~4Ч1021 кг. Період обертання навколо Сонця 310 років

Хаумеа Об'єкт був відкритий у 2005 році і тоді йому було присвоєно порядковий номер 2003 EL61. Розміри 1960Ч1518Ч996 км (~1400 км ) Має 2 супутники: Хііака та Намака з періодами обертаня 34 і 49 діб. Загальна маса системи Хаумеа і складає 28% маси системи Плутона

Астероїд Астеро́їд або мала́ плане́та — невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 1000 км, що складається зі скельних порід і заліза, нікелю Орбіти більшості астероїдів знаходяться між орбітами Марса і Юпітера (так званий пояс астероїдів), вважають, що вони залишилися після формування Сонячної системи. Їх існує більш 100 тис., але їхня загальна маса становить лише кілька сотих від маси Землі. Найвідоміші: Паллада, Юнона, Веста, Ерот, Амур, Ідальго, Ікар. .

Астероїд – “зіркоподібний” Імена астероїдів – назви божеств, відомих людей, часто спереду вказують рік відкриття розміри від 1 км до 1500 км; відсутня атмосфера і гідросфера; різна форма: від кульової до сигароподібної; різна структура поверхні, здатність відбивати світло; різні періоди осьового обертання: від декількох годин до декількох діб.

За кольором та іншими параметрами астероїди діляться на три класи – вуглецеві (C-типу), кремнисті (S-типу) і металеві (M-типу). Астероїди C-типу містять багато вуглецю, тому вони мають порівняно темну поверхню (близько 75% всіх астероїдів). Астероїди S-типу складаються із суміші залізнонікелевої руди та силікатів, вони дуже яскраві (близько 7% всіх астероїдів). Решта астероїдів M-типу і мають в складі в основному залізо та нікель

Обертання астероїда Гаспра

Астероїди

Зонд "Хаябуса": зустріч з астероїдом Ітокава (складена карта астероїда)

Пояс астероїдів

Пояс Койпера Пояс Койпера — область Сонячної системи за орбітою Нептуна (30 а.о. від Сонця) приблизно до відстані 50 а. о. В цій області розташована велика кількість планетоїдів.

Комети Коме́та — мале тіло Сонячної системи , яке обертається навколо Сонцяі має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу і криги. Комета Гале-Боппа,

Хмара Оорта Хмара Оорта — гіпотетична область Сонячної системи, що є джерелом комет з довгим періодом обертання. Інструментально існування хмари Оорта не підтверждено, однак численні непрямі факти вказують на її існування.

Будова комети

У більшості комет кома складається з трьох основних частин, які помітно відрізняються своїми фізичними параметрами: — внутрішня область, що прилягає до ядра, — молекулярна, хімічна і фотохімічна кома; — видима кома, або грудки радикалів; — ультрафіолетова, або атомна кома.

Комета Галлея Комета Галлея в 1986 році Комета Галлея в 1910 році

Комети Короткоперіодичні Період обертання менший 200 років Довгоперіодичні Період обертання більший 200 років

Зіткнення комети Шумейкеров — Леви 9 з Юпітером Поверхня Юпитера після зіткнення

Велика комета 1577 над Прагою 12 листопада Гравюра Й. Дащитского.

Комета Хякутаке 1996 рік

Метеори Метеор (грец. μετέωρος, "небесний"), "падаюча зірка" - явище, що виникає при згорянні в атмосфері Землі дрібних метеорних тіл (наприклад, уламків комет чи астероїдів). Аналогічне явище більшої інтенсивності (яскравіше -4 зоряної величини) називається болідом. Метеорний потік

Метеор – світлове явище, що виникає на висоті від 80 до 130 км при вторгненні в земну атмосферу метеорних тіл (шматків каменю або скупчення космічного пилу). Боліди – особливо яскраві метеори. Метеорити – метеорні тіла, які досягають Землі. Радіант – точка на небі, з якої розлітаються метеори. Метеорні потоки: Персеїди (20 липня – 20 серпня); Ліріди (середина квітня); Леоніди (середина листопада). Метеоритна подія над Уралом

Метеорний потік Метео́рний потік — природне явище, під час якого на нічному небі можна побачити численні метеори, що летять ніби з однієї точки на небосхилі. Метеорний дощ Леонідів

Зоряний дощ у Ленінграді 9 жовтня 1933 року (метеорний потік Драконіди)

Метеори́т Метеори́т (від грец. μετέωρος, «підвішений у повітрі») — тверде тіло небесного походження, що впало на поверхню Землі з космосу. Більшість знайдених метеоритів мають вагу від декількох грамів до декількох кілограмів. Метеорит Вілламетт

Класифікація за складом: Кам’яні; Залізно – кам’яні; Залізні Гоба — найбільший із знайдених метеоритів. Також є самим більшим на Землі шматком заліза природного похождення Залізно-кам’яний метеорит Кам’яний хондрит Залізний метеорит

1,2 -  Залізні метеорити (сідеріти) складаються переважно з нікелістого заліза з незначною домішкою кобальту і міді. 3 - Камяні метеорити 4, 5, 6 - Скловидні тектіти

Метеорит Derrick Peak.  Метеорит на поверхні Марса, виявлений аппаратом «Оппортьюніті» (ілюстрація НАСА)

Астроблеми У 1960 році американський геолог Р. Дітц запропонував називати їх астроблемами, що з грецького означає "зоряна рана". У 1998 році число достовірне встановлених астроблем перевищило 200 ( у тому числі 7 з них в Україні), і щорічно виявляється 2-5 нових.

Метеоритні кратери Патомський кратер

Аризонський кратер

Метеоритний кратер діаметром 70 км в Канаді. Вік кратера 206-214 міліонів років

Щодня на Землю надходить від 100 до 1000 т неземної речовини. Але тільки 1% від цієї кількості представлено великими уламками, що мають можливість долетіти до її поверхні. Тобто, щодня на Землю падає від 1 до 10 т метеоритів(!). Але падають вони переважно в місцях, де людина її не бачить (океани, ліси). Якщо маса тіла невелика, то продовжується подальше зменшення його швидкості до величини 50-150 м/с. З такими швидкостями на Землю упала більшість метеоритів. Але при великій масі тіло не встигає ні згоріти, ні сильно загальмуватися і тому зіштовхується з поверхнею з космічною швидкістю. У цьому випадку відбувається вибух, викликаний переходом великої кінетичної енергії тіла в теплову, механічну й інші види енергії, а на земній поверхні утвориться вибуховий кратер. В результаті значна частина речовини плавиться і випаровується.

Пам'ятні зустрічі з космічними тілами - найкращі історичні дати! Зараз на поверхні Землі виявлено 160 кратерів, які виникли від зіткнення з космічними тілами. Шість найбільш відомих: 50 тисяч років тому, кратер Беррінджера (Арізона, США), близько 1230 м 35 млн. років тому, кратер бухти Чесапік (Меріленд, США), близько 85 км 37,5 млн. років тому, кратер Попігай (Сибір, Росія), близько 100 км 65 млн. років тому, Чікксулюбскій басейн (Юкатан, Мексика), близько 175 км 1,85 млрд. років тому, кратер Садбері (Онтаріо, Канада), близько 248 км 2 млрд. років тому, купол Вредефорт (Південна Африка),близько 378 км

Падіння астероїда на Юкатан

Шкала Торіно

Оцінка небезпеки зіткнення Землі з астероїдами і кометами ( Туринська шкала) Події, що не мають наслідків (Біла Зона) О Вірогідність зіткнення в найближчі десятиліття дорівнює 0. До цієї ж категорії подій відносяться зіткнення з об'єктами, які не зможуть досягти поверхні Землі, згорівши в її атмосфері. Заслуговують на увагу (Зелена Зона) 1 Вірогідність зіткнення вкрай низька, порядку ймовірність випадкового зіткнення Землі з об'єктом такого ж розміру. (швидше за все, спостереження подібні тіла в найближчі десятиліття з Землею не зустрінуться)

Викликають занепокоєння (Жовта Зона) 2 Близький, але не є чимось незвичайним, проліт. Зіткнення дуже малоймовірно. (подібні події відбуваються нерідко) 3 Близько пролітає тіло, вірогідність зіткнення 1% або вище. Зіткнення здатне викликати тільки локальні руйнування. 4 Близький проліт з імовірністю зіткнення 1% або більше. Зіткнення здатне викликати регіональні руйнування.

Явно загрозливі події (Помаранчева Зона) 5 Близький проліт, який може з істотною ймовірністю викликати зіткнення, що приводить до регіональної катастрофи. 6 Близький проліт, який з істотною імовірністю може викликати зіткнення, яке призводить до катастрофи з ймовірними глобальними наслідками. 7 Близький проліт, який з істотною імовірністю може викликати зіткнення, яке призводить до катастрофи з неминучими глобальними наслідками.

Неминуче зіткнення (Червона Зона) 8 Зіткнення що призводить до локальних руйнувань. Такі зіткнення з Землею походять від одного разу на 50 років до одного рази на 1000 років. 9 Зіткнення призводить до регіональних руйнувань. Такі події відбуваються від одного разу в 10000 років до одного разу на 100,000 років. 10 Зіткнення що призводить до глобальної катастрофи зі зміною клімату. Такі події трапляються один раз на 100,000 років або рідше.

Удар астероїда діаметром 100 м об поверхню Землі знищить все в радіусі до 1000 км від місця падіня, пожари охоплять великі території, в атмосферу буде викинута велика кількість золи та пилу, які будуть потім осідати на протязі декількох років. Сонячне проміння не зможе проникнути на поверхню планети, і різке похолодання знищить багато видів рослин та тварин, припиниться фотосинтез. А коли нарешті пил осяде, і циркуляція повітря відновиться, збільшиться кількість вуглекислого газу в атмосфері, який викличе парниковий ефект. Температура в навколоземному шарі підвищиться, почнеться танення льодовиків, і більша частина суші буде затоплена. Зміниться магнітне поле Землі, зміниться динаміка тектоничних процесів, зросте активність вулканів.

Астроблеми України, кратери Широта Довгота Діаметр (км) Вік (млн.років) Болтишський 25 Іллінецький 4,5 Оболонський 15 Ротмістровський 2,7 Тернівский 12 Білильський 4 Зеленогайский 2,5

Ілліне́цький кра́тер  У нас в Україні, у Вінницькій області, 430 млн. років тому в результаті падіння невеликого астероїда близько 100 м у поперечнику утворилося заглиблення, яке мало глибину 700 метрів і діаметр 4 х 10 кілометрів. Нині воно має назву Ільїнецький кратер. В 1851 р. професор Київського університету К.Феофілактов шукав у цих місцях поклади горючих корисних копалин. Вчених здивувало те, що мінерали мали незвичайну форму — були ніби сплюснутими під дією величезного тиску. А за кілометр від цього місця на поверхню виходила дуже крихка порода, найвірогідніше, після впливу високої температури.

Підсумок уроку Запитання: Які планети відносяться до карликових? Що таке астероїд? Яку форму мають астероїди? Де розташовані орбіти астероїдів? Що таке пояс Койпера? Що таке хмара Оорта? Що таке метеор? Що є джерелом метеоритного потоку? Що таке метеорити? Які бувають метеорити? Що таке астероїдна небезпека?

Дякую за увагу!!!