Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки і мови»

Консультація для батьків

Казка – це, образно кажучи, свіжий вітер,що роздмухує вогник дитячої думки і мови» (В.О. Сухомлинський)

Вихователь: Шуляк М.В.

Казка входить у життя людини з раннього дитинства, відіграючи незбагненно важливу роль у становленні особистості. У житті дитини казка займає настільки важливе місце, що деякі дослідники називають дошкільний вік «віком казок».

Мова казки проста і тому доступна. Сюжет прозорий, але загадковий і тим самим сприяє розвитку дитячої уяви. Казкові образи близькі за своїм характером образам уяви дітей. Крім того, жодна дитина не любить настанов, а казка не вчить безпосередньо. Вона дозволяє собі «натякнути на те, як краще вчинити в тій, чи іншій ситуації.» Різноманітність і напруженість дії у казці створюють у дітей постійний і неослабний інтерес. Казки гарні тим, що в них немає довгих і стомлюючих міркувань. Казка сприяє формуванню у дітей моральних понять, адже майже всі діти ототожнюють себе з позитивними героями, а казка кожен раз показує, що добрим бути краще, ніж поганим, що треба прагнути робити добро людям. Оповідь казки з подальшим переказом сприяє розвитку мислення і збагачення мови дитини. Благополучний кінець казки виховує оптимізм, впевненість у подоланні будь – яких труднощів.

Завдяки казці діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем, і не лише пізнають, а й відгукуються на події і явища навколишнього світу, висловлюють своє ставлення до добра і зла. За допомогою казки можна допомагати долати негативні сторони, що формуються в дитини.

Казка допомагає формувати основи поведінки і спілкування. Дитяча казка розвиває фантазію і уяву дитини, і так само її творчий потенціал.

Багато сучасних педагогів звертається до проблеми виховання казкою. І для цього існує низка причин, одна з яких – це те, що «... в досвіді педагогів-новаторів, творчих вихователів з’явилися цікаві знахідки, які оптимізують процес художньо-мовленнєвої діяльності і з якими має ознайомитися широкий загал практики».

Для того, щоб допомогти дітям побачити казку у новому ракурсі, дати поштовх для розкриття творчих здібностей, уяви, фантазії доцільним є застосування методики виховання казкою Л.Б.Фесюкової.

Творчі методи роботи з казкою Л.Б. Фесюкової дозволяють більш широко та різнопланово використовувати улюблені дітьми тексти.

Методи роботи з казкою:

- знайомі герої в нових обставинах;

- колаж з казок;

- казка від лічилки;

- рятувальні ситуації в казках;

- казки про фантастичні країни;

- від точок та казок та інші.

Цікава і доступна розроблена Л. Фесюковою універсальна схема роботи з казкою:

• Назва казки
• Моральний урок.
• Виховання добрих почуттів.
• Мовленнєва зарядка.
• Розвиток мислення та уяви.
• Казка і математика.
• Казка і екологія.
• Казка розвиває руки.

Сама методика унікальна, але вона розрахована на старший дошкільний вік. Тому доцільно адаптувати її для застосування у роботі з дітьми молодшого дошкільного віку. Так у «мовленнєвій зарядці» не завжди можливо підібрати прислів’я, зрозуміле за змістом малюкам, тому можна пропонувати дітям звуконаслідування, чистомовки, потішки, забавлянки. В пунктах «Казка і математика», «Казка і екологія» слід активізувати перший життєвий досвід малят, підвести до нових маленьких відкриттів. Щоб підвести дітей до творчої роботи з казкою (зміна одного казкового героя іншим, придумування іншого кінця чи варіанта казки) доцільним є такий метод, як розігрування казки за допомогою замінників.

Використовувати даний метод слід у послідовності:

1. Ознайомлення з казкою і замінниками.

2. Дорослий читає казку, а дитина розігрує її. (Ось до рукавички підходить лисичка (оранжевий кружок), запитує: «Хто, хто в рукавичці живе?» Їй відповідають мишка, жабка, зайчик (дитина щоразу піднімає відповідний кружок).

3. «Загадування» уривків із казки. Дорослий за допомогою замінників розігрує якусь сценку із казки, а дитина повинна відгадати її і розповісти.

4. Показ дитиною уривка з казки з одночасним розповіданням його.

5. Допридумування нових варіантів чи епізодів казки за допомогою введення нових замінників.

Для розвитку уяви дітей, уміння використовувати свій, поки що невеликий життєвий досвід, корисним є застосування ігор з пальчиками, психогімнастики, інсценування та драматизацію, вправи з емпатії. Допомагають у цьому спеціально розроблені ігри:

«Який? Яка? Яке?», «Що буває?..» (солодким, гострим, дерев’яним, м’яким, гірким, мокрим і т.д.) «Порівняння», «Що спочатку, що потім?», «Коли це буває?», «Порівняй за величиною?», «Впізнай казкового героя», «Склади казку», «Хто сховався в рукавичці?»

Педагогу необхідно схвалювати будь-які творчі спроби дітей, намагаючись не допустити негативної оцінки з боку дітей чи дорослих.

Казка – це «багатошаровий пиріг». Кожний шар має свій сенс. У будь-якому віці можна знайти відповідь на запитання, що хвилює в цей час; поглянути на казку з іншої сторони, розглянути її під іншим кутом зору. Наприклад, робота з казкою «Колобок». Крім розігрування її сюжету з предметами замінниками можна паралельно знайомити дітей з казкою «Коржик» в обробці Олени Пчілки. Вже саме те, що лисиця не з’їла коржика, для дитини приголомшлива новина.

Для дітей середнього дошкільного віку можна запропонувати замінити у грі-драматизації Колобка на капустину, разом з дітьми придумати пісеньку:

Капустина я зелена,
Сто одежин маю.
Від усіх, кого зустріну,
Швидко я тікаю.

Першого разу діти можуть діяли за шаблоном, в точності повторюючи сюжет казки «Колобок». Педагог пропонує дітям поміркувати, чи смакуватиме капустина лисичці, хто із тварин найнебезпечніший для капусти, діти лисичку та зайчика можуть поміняти місцями (чергою зустрічі), а згодом ввести нового персонажа – козу.

У старшій групі педагогу доцільно звернути увагу дітей, що так безтурботно котитися міг колобок тільки за сухої сонячної погоди.

- А що було б, якщо пішов би дощ?

Спонукаючи дітей до творчого пошуку, можна змінити кінцівку казки: Колобок став розумним, не сів лисичці на язичок, а втік, покотився далі.

Куди він покотився? Що з ним трапилося далі? - Може він опинився у іншій казці або на іншій планеті?

Рідко яка дитина без попередньої підготовки зможе придумати щось цікаве. Але перш, ніж дати дітям саме таке творче завдання, вихователю слід пограти з ними в розвиваючі ігри «Плутанина», «Фантазери». Під час гри «Плутанина» діти вчаться одного з прийомів створення фантастичних образів – це склеювання об’єктів. Наприклад, що вийде, якщо прикласти верх зображення лісовика, а низ – Баби Яги. Спонукаючи до творчості можна , запропонувати придумати цьому фантастичному герою характер. Що любить робити? Що в ньому є гарного чи поганого? Що б він нам розповів? Що б ти сказав на його місці? У молодшій та середній групах з цією ж метою доцільно використати настільну гру «Казковий зоопарк», де з розрізаних навпіл картинок можна скласти зображення і реальних тварин, і фантастичних. Наприклад, взяти верхню частину зображення свині, а низ – жаби. Як назвати таку тварину? (Жабкопорося, жабкосвинка, хрюшкожаб). Де вона живе? Що їсть? Що вміє робити? З ким дружить?

У грі «Фантазери» діти вчаться придумувати казку про персонажів казок, здавалося б, не поєднаних один з одним, ось тут і розвиваються цікавість та гнучкість думки і вміння приймати нестандартні рішення.

У старшій групі вихователю можна використати такі методи, як складання казок за схемами, а згодом запис дітьми казок за допомогою піктограм. Спочатку вихователь пояснює дітям, що будь-який предмет, подію можна зобразити схематично, що люди часто користуються знаками-символами, наприклад, дорожні знаки, умовні зображення на мапах – географічних картах. Педагог пропонує схематично зобразити дерево, дощ, дівчинку та інше, знайомить із своїми варіантами схематичних зображень.

За схемами пропонує відгадати і розповісти казку. Наприклад, «Курочка Ряба», «Ріпка».

Після того, як діти освоять розповідання за схемами, схему знайомої казки можна дещо змінити: переставити символи, внести новий символ (а значить і новий персонаж казки); уявити як змінилися події в казці, наділити нового персонажа казки певними рисами. Використовує і такі завдання, як написання листа своєму улюбленому герою за допомогою піктограм, висловити в ньому свої побажання; записати знайому казку за допомогою символів або придумати свою казку і записати її схематично.

З метою формування таких моральних якостей, як чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття доцільними для використання є методи, запропоновані О.Рибцун. Ось деякі з них:

1) Погляд в минуле чи майбутнє персонажів: уявити, що було раніше з тим, а чи з тим із них і що могло відбутися далі. (Скажімо розповісти як зміниться характер Кози Дерези після того, як її виженуть із Зайчикової хатки; як і де жили кожен із звірів до того, як знайшли дідову рукавичку; як усе складеться для Колобка, коли він повернеться до діда й баби).

2) Розповідаючи дітям казку, педагог пропонує їм самим зарадити головному героєві у його пригоді, не залучаючи до цього інших персонажів. Подібний аналіз проводить спочатку на матеріалі вже знайомих дітям казок і лише згодом підводить до розв’язання проблемних ситуацій у нових. Наприклад: як зайцеві із казки «Зайчикові хатка» можна було б і без сторонньої допомоги вигнати лисицю із своєї оселі? (Забити в ній вікна та двері, а Лисиця, коли зголодніє, сама почне проситися, щоб її випустили. Або ж уночі влаштувати гармидер біля хатки, закричати «Мисливці йдуть!», і Лисиця, яка боїться мисливців, сама втече). Як би Колобок заховався від голодних звірів ? (він би міг обмазатися медом і покачатися по соснових голках, той став би схожим на їжачка).

3) Педагог пропонує дітям уявити себе кимось із тих, хто діє у казці, й розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. А як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове. Баба Яга чи Змій напевно вбачають у добрих вчинках зло щодо себе; дідова ж дочка сприймає їх, як надання допомоги ближньому і як радісну подію. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки.

Коли мова іде про позитивного героя, який не зовсім гарно виглядає зовні, чи має певні фізичні вади (наприклад, Кривенька Качечка, Попелюшка), а негативний, навпаки має ошатний привабливий вигляд, педагог пропонує дітям ігри за змістом казок, ігри із залученням казкових персонажів, ігри-бесіди, які допомагають перевірити дітей, чи розуміють вони зовнішню та внутрішню красу людини. Змінити погляд дитини на непривабливий зовнішній вигляд позитивного персонажа допоможе звертання цього героя до неї за допомогою чи порадою. Зазвичай діти пропонують йому випрати одяг, зачесатися, виготовити прикраси з природного матеріалу, і, навіть самі згодні взяти участь у цьому. Не менш охоче вони долучаються і до перевиховання негативних персонажів, навчають їх самостійності, допомагають оволодіти різними позитивними навичками.

Діти охоче граються у ігри «Хто у світі найтихіший?», «Хто у світі найдобріший?», «Чудодійні слова», «Коли б я міг», «Навпаки" та ін.

Таким чином, словесно-емоційна наука казки цілком невимушено підводить дитину до висновків: чому слід поводитись добре, чому лише гарні вчинки дають справжню втіху.

У роботі з казкою доцільним є застосування таких т прийомів:

аналіз казок, розповідання казок, переписування казок, постановка казок за допомогою ляльок, складання казок, залучення вихованців до малювання за мотивами казки, обговорення поведінки та мотивів дій персонажа, програвання епізодів казки. Щоб казка стала моделлю поведінки можна використати казку як притчу. Коли розпитують дитину про казку та її персонажів відбувається закріплення ефекту казки.

Щоб казка мала виховний вплив на дитину педагогу слід дотримується такої послідовності:

1.Обирає героя, близького дитині за віком, статтю, характером.

2.Описує життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.

3.Вводить героя в проблемну ситуацію, відповідну до реальної, яку переживає дитина.

4.Пошук героєм шляхів розв’язання проблеми супроводжує коментарями, показом ситуації з різних точок зору.

5.Робить висновок, залучаючи до цього дитину.

Для інтелектуально-мовленнєвого розвитку дошкільників доцільним є використання коректурних таблиць Н.Гавриш. Використання коректурних таблиць дає змогу педагогу здійснювати ефективну цілеспрямовану роботу з розвитку дітей, спираючи на їхню природну зацікавленість, пізнавальні та ігрові мотиви. Ігри та вправи з використанням коректурних таблиць сприяють розвитку фантазії, активізації мовлення, логічного мислення, вправляє дітей у встановленні причинно-наслідкових зв’язків, утворенні сюжетної лінії на основі опорних слів.

Необхідною умовою повноцінного творчого розвитку дошкільників є співпраця з батьками вихованців. Вихователю слід залучати і батьків до роботи з казкою. Вони можуть знайомити дітей із запропонованими вихователем казками, допомагають добирати матеріали для виконання спільних проектів (газет, книжечок, набірних полотен). З батьками педагог проводить батьківські збори на тему «Казка вчить, як на світі жити», консультації «Виховні та розвивальні можливості казки», «Як заохочувати дітей до творчості», «Що читати дітям?»

Робота з казкою допомагає виховати у дитини чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття, вчить виявляти невластиві ознаки предметів та явищ, приймати нестандартні рішення, розвиває творчість.