Казка для дітей дошкільного віку "Пори року"

Пори року

Колись, дуже давно, коли, навіть, Землі не існувало, десь далеко в космосі на планеті Мрій, жила собі бідна жінка. Єдиним щастям для неї були чотири її донечки. Найстарша звалася Зима. Вона була ніжна і тендітна, мала білі густі коси. Коли посміхалася — очі її блистіли як кришталики льоду. Коли сердилася —  з уст висипалися ніжні білі перли, які переливалися різними кольорами.
  Другу донечку звали Осінь. Капризна і примхлива Осінь завжди любила ходити у золотих нарядах. Але душа в неї була щедра і відкрита.
                             Третю донечку звали Літечко. Завжди тепла, привітна, усміхнена. Дзвінким голосочком Літечко радувала всіх навкруги. Вона знала кого пригостити смачними плодами, кого — духмяним хлібом, кому подарувати ніжні квіти, а кому заспівати дзвінку пісеньку. Любила матуся Літечко за її сонячний погляд, за її красоту.
     Та найбільше за всіх вона любила найменшу свою донечку — Весну. Юна, ніжна і тендітна Весна вражала всіх своєю неповторністю та свіжістю. Там, де ступала нога Весни, все оживало. Наповнювалося радістю та щастям.
         Та одного разу сталося страшне лихо. Планета Мрій була знищена. Щоб захистити своїх донечок, матуся перетворилася на величезну кулю і міцно-міцно притисла до себе своїх донечок, заховавши їх від лиха.
         З тих пір величезна куля — це наша планета Земля. І кожні три місяці вона випускає на волю-простір по одній своїй донечці, котрих у народі тепер називають «пори року».