Казка екологічного спрямування

                                                      Казка про лісника

Жив був хлопчик на ім’я Петро. Він жив у невеличкому селі біля лісу. За вдачею хлопець був

розбишакою. Були у Петра і друзі, які теж були такими. Щодня хлопці ходили до лісу ламати

гілля, будували з нього шалаші, ламали кущі та топтали траву. Після них в лісі залишалося багато

сміття, залишалися непогашені багаття. Батьки дуже сварили Петрика, але він не слухав їх.

Одного разу сталася така історія... Хлопці цього разу вирішили відвідати ліс вночі. Вони

робили свої звичайні витівки аж раптом дерева навколо них розплющили очі. Хлопці злякалися і

якнайшвидше почали тікати. Петрикові друзі швиденько накивали п’ятами, а Петрик не встиг

протиснутися крізь гілки дерев, які перекрили йому шлях. Хлопець злякався і почав кликати на

допомогу друзів, але до нього ніхто не прийшов. Один за одним дерева почали звертатися до

нього:

- Навіщо ти ламаєш наші гілки? Нам же боляче!

- Вибачте, я не знав цього. Я більше так не буду! Відпустіть мене.

- Добре, але пообіцяй, що надалі ти будеш нас захищати!!!

- Обіцяю.

І як тільки гілки розтулилися Петрик побіг додому. Коли він прибіг додому, то побачив, що

батьки не сплять, а шукають його. Хлопець підбіг до батьків і міцно їх обійняв, а тоді сказав:

- Мамо, тату, пробачте мені, будь ласка, за те, що я вас не слухав! Я більше так не буду. Обіцяю. І

природі я тепер теж не буду шкодити.

Батьки були дуже здивовані таким змінам у хлопця і навіть перехотіли сварити його. Петрик,

як і обіцяв стримав слово і слухався батьків у всьому, не шкодив більше природі, а навпаки

допомагав лісникам саджати нові дерева, годувати тварин, прибирати сміття. І коли Петрик виріс,

то пішов працювати лісником і захищав природу від людей, які їй шкодили. За це природа йому

сказала “дякую”. Коли Петрик згадує своє дитинство, то йому стає соромно за те, що він робив.

Проте тепер ліс, який він захищає, найчистіший і найзеленіший.