Казка про дружбу голосних і приголосних звуків

                                              Казка про дружбу

     На високій горі, серед кремезних дерев, розташувалася країна Звуколяндія. На її території росли прекрасні квіти, розкішні трави, дерева із із соковитими, смачними плодами. Там були ошатні будиночки, у яких жили Голосні та Приголосні звуки. У їхні чудові сади прилітав прохолодний Вітерець, світило ласкаве Сонечко, навідувався життєдайний Дощик. Радо там будували свої гніздечка Горобчики і Ластівочки, Дятлики та Синички, рятуючи від шкідників трави, квіти, кущі та дерева. Вони весело щебетали і раділи.

     Голосні і Приголосні звуки жили дружно, утворювали красиві слова і були задоволені своїм життям. У їхніх садах цвіли прекрасні запашні троянди, сонцесяйні соняхи, чудові мальви, найкращі чорнобривці. Увздовж алей росли берізки, липи, клени. Кремезні дуби і ясени кидали тінь і створювали приємну прохолоду. Там був чудовий відпочинок!

     Одного пологого дня Голосні та Приголосні вирішили розважитись. Вони вийшли на найвищу вершину і почали голосно співати. Пісні Приголосних звуків швидко обривалися, а пісні Голосних красивою довгою луною линули вдалину. І вирішили Голосні звуки, що вони кращі, головніші і важливіші, ніж Приголосні. Почали насміхатися над ними і перестали дружити.

      Зажурилися Приголосні звуки.

      А вранці всі помітили, що немає вітру, зайшло сонце, почали в'янути квіти, дерева з пониклими вітами почали задихатися від суму та журби. Бо налетіли вороги-шкідники. Почали обідати листя, пелюстки, нищити плоди. А пташок нема - вони полетіли у веселі сади.

      Стали Приголосні звуки кликати:

   -  В_йд_, в_йд_, С_н_чк_!

Але Сонечко не зрозуміло їх і не вийшло. Кликали вони і Дощик:

   -  Д_щ_к_, Д_щ_к_, пр_п_ст_!

Але й Дощикові незрозуміле було їхне проханння.

      Запрошували і пташок:

   -  Г_р_бч_к_, л_ст_в_чк_, с_н_чк_, д_тл_!

Та пташки не розуміли, не чули і не прилетіли.

      А Голосні звуки також побачили, що в їхньому саду відбуваються неприємні події. Всі разом загукали:

   -  _о_е__о!

      Але ніхто не зрозумів, кого вони гукають.

   -  _о_и_у!

      І знову ніхто не відгукнувся.

   -  _а__і_о__и, _о_о__и_и, _и_и__и!

      Ніхто не з'явився на їхне прохання.

      Збагнули тоді Голосні звуки, що їм потрібні Приголосні, щоб правильно утворити слова. Побігли вони до них, перепросили їх і разом покликали:

   -  Вийди, вийди Сонечко!

Усміхнене сонечко з'явилося у синьому небі і лагідними проміннями приголубило квіти, дерева, пташок, звіряток.

   -  Дощику, дощику, припусти!

Сонечко заховалось за хмаринку - і з неї родився веселий теплий дощик, напуваючи землю, розкішні трави, запашні квіти. Кремезні дерева радо підставляли свої віти дзвінким дощовим краплям.

   -  Горобчики, синички, ластівочки, дятлики! Летіть швидше у наші сади. З великою радістю пташки повернулися додому і швидко знищили всіх шкідників.

   -  Вітрику, вітре, прилинь до нас! - разом закликали мешканці Звуколяндія. І вітерець не забарився, розносячи свіже повітря, прохолоду, приємні пахощі із звуколяндського саду.

   -  Зрозуміли Голосні та Приголосні звуки, що жити треба мирно, дружно і весело. І відтоді жителі Звуколяндії працюють злагоджено, адже гуртом легше долати труднощі і ворога швидше перемогти.

                                           (автор Любов Лихачова).