КАЗКА ПРО ГНОМІВ ЯКІ УТВОРЮВАЛИ ЧИСЛІВНИКИ

КАЗКА ПРО ХМАРКУ

В рідний край прийшла Весна. Пригріло сонечко і дарувало всім свою радість ітепло. Побачило сонечко маленьку калюжку, посміхнулось і підморгнуло їй та йперетворило її на маленьку Хмарку, яка поволі піднялась у волошкове небо. Тутпролітав веселий пустун - Вітерець. Сподобалась йому Хмарка, подружились вони.Вітерець на своїх крилах носив Хмарку в далекі світи, знайомив її з чарівнимикраїнами. Кружляли вони в таночку, а в ночі зачудовано дивились на зоряне небо імріяли...

Так проходили дні у чудових мандрах. З маленької Хмарки виростала красиваХмара. Інколи вона збирала в свої долоньки діамантові росинки і розсипала їхдрібним дощиком, вмиваючи листочки деревам, личко соковитим плодам, купаючитравичку. Та скучала вона найбільше за рідним краєм, де вона народилась. Одногоразу вони пролітали над цим місцем і сказала Хмарка:

- Я не хочу більше з тобою подорожувати. Я хочу залишитись в рідному краю.
Розсердився пустун - Вітерець, хотів силою забрати Хмарку і знову з нею

подорожувати. Та заплакала Хмарка. На землю довго падали її сльози-краплини, ажпоки не стало Хмарки. Вся вона вилилась на рідну землю. Та там, де падаликраплини Хмарки, розцвіли прекрасні квіти і її рідний край став ще красивішим.

Виглянуло Сонечко, побачило багато росинок і засяяло різнобарвними барвамита почепило на небо райдугу, дякуючи Хмарці за відданість рідному краю і доброті.

КАЗКА ПРО РАЙДУГУ

Жила на світі Райдуга. Сонечко називало її своєю донечкою. Воно вмивало їїранковою росою, гладило її і пестило, щиро посміхаючись. Всі люди милувались їїкрасою і, коли дивились на неї, на душі ставало весело і радісно. Люди називали їїще і Веселкою. Любила вона мандрувати по світу, заглядати у мальовничі місця,гралась краплинамидощу разом із Сонечком.

Одного разу підлетів до неї Вітерець - пустун і запитав:

- А чому, Райдуго, ти зібрала на свою сукню всі кольори? - сказав Вітерець.

- А тому, що ці кольори подарувала мені матінка-земля і небо.

- Червоний колір - то подарували мені ягідки; оранжевий - від Сонечка '
подарунок; жовтий від золотистої годувальниці - пшениченьки, що росте на
розкішній ниві. Зелений колір до моєї сукні дарували мені розкішні ліси і гаї, атакож сестриця - травичка запашна. Голубий колір подарувало мені небо, що таклюбить милуватись моєю красою. Синій колір то від бурхливого моря, ну афіолетовий - подарунок ніжних фіалок.

Ось тому ці кольори на моїй сукні, Вітре-брате. А щоб запам'ятав ти кольоримоєї сукні, запам'ятай ці букви: Ч О Ж З Г С Ф

- До побачення, любий! - закричала Веселка і полетіла до Сонечка.

КАЗКА ПРО КОЛЬОРИ

У чарівниці Весни було багато помічниць, які допомагали їй прикрашати ріднуземлю після зимового сну. Ніколи не сиділи без діла Феї, скрізь потрібно булопогосподарювати, розфарбувати землю, небо, зорі і хмаринки, дерева і квіти.
Спочатку Феї розфарбували голубе небо, зорі, ріки й озера в голубий колір. Потім вруки вони взяли зелені фарби. Вони пофарбували траву, листя на деревах і кущах.Та черга дійшла до ягід, плодів. Наймолодша Фея каже подругам:

- Гарно ми розмалювали все в зелений колір, але ж кому до смаку зелені ягодичи зелений плід. Хто неспілу ягоду покуштувати схоче?

І махнула Фея червоним кольором. Враз достигли сунички, полуниця,
смородина, вишня, малина і інші ягоди.

Друга Фея чорниці, ожині, смородині додала трішки синього і чорного кольору.
Не пошкодували Феї різних фарб для квітів. Різнокольоровим духмяним килимомвкрились лісові галявини, луки, степові простори. Золотом прикрасили пшеничнуниву.

Тут вже в руки різноколірні пензлі взяли. Усі стараються: хто швидше, хтогарніше розмалює. Та й любо ж виходить! Черешні ягоди прикрасили
червоно-жовтими кольорами, сливі - ліловий і жовтий, засяяла морошка з
обліпихою жовтогарячою барвою.

Та так їм сподобалась ця справа, що не стомлюються досі розфарбовувати в різнікольори нашу землю.

КАЗКА ПРО ГНОМІВ ЯКІ УТВОРЮВАЛИ ЧИСЛІВНИКИ

В маленькій казковій країні Пінеї жили маленькі Гноми. Ще їхні старенькі дідусінавчили їх лічити до дев'яти, розповідаючи цікаві історії утворення числівників 1-9.
Одиниця схожа на палицю, двійка на лебедів, що плавають по озеру. Трійкаскладається із двох серпиків, якими Гноми жнуть шовкову траву. Четвірка – цезламана гілочка із дуба, який восени дарує багато жолудів. П'ятірку побачили, колисерп тримав у руці дідусь Гном, упершись на нього. Шістка це клубочок із ниткою, зякого мама Гномів в'язала носочки своїм діткам. Сімку „ впіймали" Гноми, колибабуся виймала духмяний хліб із печі. Вісімка схожа на з'єднані два бублики, ну адев'ятка - це ніби шістка - акробатка у цирку. Якщо вона стане з ніг на голову, то істає дев'яткою.

Та тут озвався із глибини печери найменший Гном: - Та цять! ( Він погано вмів говоритиіхотівсказати:Тамцяця.)Та Гноми подивились на іграшку і побачилиновий числівник, який і назвали: дцять, що означало десять.

Весело жили Гноми, радісно працювали, грались на галявині, а ввечері сходилисьдо своєї печери слухати казки бабусь.

Та ось одного разу вони, наслухавшись казок, вирішили самі побудувати палац, вякому б жила вся їхня родина Гномів. Дружно взялись до роботи. Цеглина зацеглиною лягала. Та ось вони вирішили порахувати, скільки ж цеглин вони вжепоклали. Перша, друга, третя, четверта, п'ята, шоста, сьома, восьма, дев'ята, дцята(тобто десята). А що ж далі? Та от коли одну цеглину поклали у другий ряд надесять (тобто на дцять), то утворилось одинадцять, дві на дцять, дванадцять, три надцять - тринадцять і т.д. аж до двох рядків по дцять. Так і стало двадцять,тридцять.

От так, поки дружно будували Гноми свій палац, утворили нові числівники, які іми тепер знаємо. А збудувавши палац, щасливо жила в ньому вся родина
працьовитих Гномів.