"Казка про Краплинку"

Казка про Краплинку.

На одній прекрасній Зеленій планеті жила собі маленька Краплинка.  Була вона дівчинка весела, говірка та дуже-дуже допитлива.Іще наша Краплинка була доброю,працьовитою, любила чистоту та  гралася з різними предметами,  а також завжди допомагала людям.

Із самого дитинства наша працьовита краплинка наводила лад на городі, де люди з сусіднього села посадили різні овочі та ягоди.Кожного ранку Краплинка вирушала у подорож, щоб впевнитися, що у її господарстві все гаразд, а  її знайомі насінинки ,які висіяли люди на городі вже прокинулись і скоро з'являться на поверхні ґрунту.

У краплинки  було багато друзів: це і вітер, і сонечко, і зірочки, і хмаринки.Найбільше товаришувала наша героїня  з хмаринкою, бо вона була її старша сестричка і завжди підтримувала всі ті пустощі, які вони вигадували разом.Часто подружки гралися і тоді маленька краплинка водички спускалася на землю і навпаки -із землі на небо то швидко, то  повільно ,залежно від того який, настрій був на той момент  у діда Вітра ,або від того, як сильно припікало Сонечко ,чи воно було ласкавим, лагідним і терплячим ,чи дуже жарким і палаючим.

Будинком  Краплинці  слугувало невелике озерце, на краю якого люди часто відпочивали у спеку і яке знаходилося майже на самому краю лісу, а далі через дорогу вже починалися людські городи та поля.Саме тому наша маленька героїня добре знала дівчинку Оленку, яка разом із матусею приходила і працювала з рідними на  городі або гралася з подружками у лісі поблизу житла краплинки.

 Так тривало життя краплинки з весни до середини  літа та ось настали святкові чи вихідні- вона не знала. Але на березі її гарного і чистого озера з'явилося дуже багато людей, які поставили намети та розвели вогнище  і жили певний час поряд. Мама водичка  дуже хвилювалася чи  не заподіють шкоди люди її діткам та і їй самій. Але хвилювання мами були марними.

Туристи, що  з'явилися біля  їх дому виконували всі правила поведінки в природі та поводили себе добре.Вони не шуміли,не вмикали гучно музики, не брали з собою тих страшних мийних засобів, після яких у  всіх мешканців озера з'являлися сильні  подразнення. Мабуть, це була алергія на певні отруйні речовини.  Коли вони   попадали у водойму, в будинку маленької Краплинки починали відбуватися дуже неприємні речі-у ньому з'явилися нові мешканці, котрі займали квартири старожилів спочатку потихеньку посували, а потім і  взагалі  виживали з їх з власних осель.  Ці люди не викидати сміття у лісі, нікого не вбивали, але ходили милувалися гарними краєвидами,  зустрічали схід сонця, а  коли сонечко лягало спати, гості розводили багаття за всіма  правилами та ніколи не залишали його без нагляду.Так пройшов тиждень. Та одного вечора люди, за якими весь цей час важно спостерігали всі мешканці лісу  зібрали речі та  поїхали.На місці їхньої стоянки не залишилося ознак того, що тут були відпочивальники.

 Життя Краплинки знову стало звичним. Вона кожного ранку з'являлася на травинках та листочках разом зі своїми подругами, щоб подивитись як там її ягідки та як  буйно колоситься пшениця у полі.

 Та через  деякий час на це місце знову приїхали відпочивальники.Краплинка впала їм назустіч з неба, сподіваючись побачити своїх знайомих, але це були інші люди. І поведінка у них була теж інша.Кожного вечора тепер було чутно гучні співи, багаття вони розпалювали у різних місцях та ще й біля сухої трави.Мешканці озера та лісу були дуже стурбовані поведінкою непроханих гостей..

Після від’їзду нечепур-так їх прозвала наша меленька героїня, на березі водойми залишилось багато сміття, яке не змогли прибрати невидиміі лісові істоти, котрі завжди кудись ховали опале листя та торішню траву.

Так, з часом колись гарного будинку, у якому Краплинка провела веселе та майже безтурботне дитинство, її лісове озеро перетворилось на маленьке болото.Тепер біля нього не з’являлись відпочивальники. І люди з сусідніх селищ теж оминали це місце.Сморід та сум сповивав мешканців лісу,які ще не покинули свій колись гарний та чистий дім.

А у найближньому селі теж відбувались зміни.Вода у криницях спочатку перестала бути смачною, як раніше, а через деякий час і взагалі, вони спорожніли.Дерева більше не давали соковитих фруктів і теж почали хворіти та засихати. Селяни, що мешкали тут і довго не хотіли покидати рідну землю, вимушені були виїхати…

Краплинка більше не могла дихати на повні груди. І тоді їїі старенька матуся з останніх сил підкинула її як найвище, а сильний дід Вітер підхопив і поніс далеко.Стало зовсім тихо і сумно без веселинки-росинки.

“А що ж було далі?” -запитаєте ви у мене.І я вам відповім: “ Із Краплинкою все гаразд, а от що буде з нашою Землею, то все залежить від того, хто прийде на відпочинок . І від того, як ми на все це будемо реагувати. Якщо будемо байдужі, то далі і ми зникнемо з Землі. Сподіваюсь, що так не буде.