КАЗКА про Смарагдову Гору та Чарівний Туман

Казка про Смарагдову Гору та Чарівний Туман

Давним-давно, у самому серці нашої планети, жила Велика Гора. Вона була такою високою, що її пік щоранку лоскотав животики білим хмаринам. Сама ж Гора дуже пишалася своїм вбранням: біля підніжжя вона носила розкішну сукню з темно-зелених ялин, а її кам’яні боки виблискували на сонці теплим кольором охри та міцного чаю.

— Дивіться, яка я яскрава! — гукала Гора сусіднім пагорбам. — Кожна моя тріщинка, кожна квітка на моїх схилах помітна всім!

Але неподалік жили її сестри — Далекі Гори. Вони були такі ж великі та величні, проте виглядали зовсім інакше. Здалеку вони здавалися ніжними, майже прозорими, наче були виткані з диму та вранішнього неба. Вони мали блідо-блакитний, майже бузковий колір.

Велика Гора часто насміхалася з них:
— Ей, сестриці! Чому ви такі бліді? Невже ви втратили свої кольори? Де ваша зелень? Де ваші золоті камені? Ви виглядаєте як тіні!

Далекі Гори лише лагідно усміхалися у відповідь, але мовчали — вони знали таємницю, якої Велика Гора ще не розуміла.

Одного разу до Гір завітав старий чарівник на ім'я Повітряний Океан. Він був невидимим, але дуже могутнім.
— Чому ти ображаєш сестер? — запитав він Велику Гору, пролітаючи над її вершиною.

— Бо вони не такі гарні, як я! — відповіла та. — Я чітка, яскрава, мене видно до останнього камінчика. А вони — лише сині плями на горизонті.

Чарівник засміявся:
— О дурненька! Ти бачиш їх такими не тому, що вони втратили колір. Ти бачиш їх через мою товщу. Я — повітря, і хоча я здаюся прозорим, насправді я маю ніжний колір волошки. Чим більше мене лежить між тобою та твоїми сестрами, тим більше моєї синяви лягає на їхні плечі.

Велика Гора замислилася. А чарівник вів далі:
— Це називається Таємницею Відстані. Все, що поруч із тобою — твоє: воно яскраве, тепле і чітке. Але все, що далеко — стає частиною неба. Твої сестри не бліді, вони просто вдягли мої блакитні серпанки, щоб не сперечатися з твоєю яскравістю. Вони дарують тобі відчуття простору. Без їхньої ніжної блакиті ти б ніколи не дізналася, наскільки великий цей світ!

Відтоді Велика Гора більше ніколи не сміялася з сестер. Вона зрозуміла: щоб створити справжню красу, потрібні і яскраві кольори переднього плану, і ніжна синява далечіні.

Арт-завдання до казки:

• Для першого плану: Оберіть «смачні», густі кольори (темно-зелений, коричневий, жовтий). Намалюйте деталі: гілочки, гострі кути скель.
• Для далеких гір: Змішайте свою фарбу з великою кількістю білого та краплею блакитного. Нехай ваші далекі гори будуть схожі на м’який сон.
• Мета: Відчути, як через колір ми створюємо «подих» простору на пласкому папері.