"Казка про вірну дружбу"

Казка про вірну дружбу

Журавель і Хмаринка

   Високо у небі жила легенька, мов пушинка Хмаринка. Вона була весела, грайлива, а ще неймовірно красива. Навіть Сонце зачаровувалось нею. Хмаринка любила мандрувати по небу, спостерігала за всім, що відбувається навкруги неї. Їй було все цікаво!

   Одного разу Хмаринка пропливала низько над землею. Вона побачила красивого птаха, який один сидів на дереві і журливо курликав. Хоч його пісня була сумна, але голос чарівний. Хмаринка зупинилась і запитала:

-         Ти хто?

-         Я Журавель?

-         А чому пісня твоя така сумна? Навкруги так красиво і скрізь чути веселі пісні.

-         Я народився не такий, як всі інші птахи. У мене одна лапка коротша за іншу, тому зі мною ніхто не хоче дружити. Мені сумно і самотньо.

-         Хочеш, я стану твоєю подругою - сором’язливо сказала Хмаринка.

-         Я дуже буду радий, що ми станемо друзями.

І Журавель весело закурликав. Все навкруги ще краще засяяло!

    З того часу сірий Журавель і білесенька Хмаринка завжди були разом. Вони грались, допомагали одне одному. Журавель співав для своєї подруги, а вона кружляла у веселому танці. Вони любили низько літати над землею, щоб  помилуватись краєвидами України.

    Одного разу, коли друзі безтурботно грались, зненацька небо вкрила велика чорна Хмара. Хмаринка вперше побачила її. Згодом загуркотів Грім і щось страшне блиснуло у темному небі. То звідкись узялася сердита Блискавка.

    Маленька Хмаринка так злякалась, що не могла зрушити з місця. Грім заревів ще дужче, а Блискавка ще трохи і розірве небо навпіл.

-         Тікай, Хмаринко! -  кричав Журавлик.

Але важка чорна  Хмара міцно здавила тендітну Хмаринку. І тоді Журавель, розкинувши  крила, закрив ними свою вірну подругу. Зла Блискавка пронизала птаха своїм гострим лезом. Бездиханне тіло Журавля впало на траву. Птах загинув, врятувавши свою подругу.

    З того часу маленька грайлива Хмаринка перестала сміятись. Вона завжди  сумувала. На тому місці, куди впало тіло Журавлика, виріс крислатий кущ калини. Ви, мабуть, часто бачили на ягодах калини крапельки роси? То саме в той час пролітала над кущем Хмаринка і гірко плакала. Її сльози обмивали ягідки. Ось чому вони мають гіркуватий присмак.

    Восени Журавлі, збираючись у вирій, прилітають до куща калини. Вони довго курличуть. Але пісня, чомусь, у них сумна. Ця мелодія про те, що дружити потрібно з усіма. Піднявшись, вони ключем летять у небі. Ще довго чути сумне журавлине курликання. Ми всі спостерігаєме це, коли птахи пролітають над нашим рідним краєм.

      Коли вітер – пустунець залетить у кущ калини, листя починають про щось шепотіти. Одного разу я прислухалась і почула такі слова: «Дружба, то велика сила. Хто знайшов вірного друга, той знайшов скарб».

     Казка вигадка, але в ній криється натяк:

Бережіть своїх друзів завжди.

Виручайте їх з біди.

Склала вчитель Тиницького ЗЗСО І-ІІІступенів Ніжинського району Чернігівської області Дробот Надія Григорівна разом зі своїми вихованцями, учнями 4 класу