Казка про Юрчика і книжечку про Будову тіла

Казка про Юрчика і книжечку про

Будову тіла

Ця історія трапилася з хлопчиком Юрчиком, який був напрочуд допитливим і неслухняним. Саме через це, він і втрапив в одну казкову історію. Та не будемо завчасно відкривати чарівні двері, де ховається відповідь. Нехай припорошені чарами сходинки казки, самі нас донесуть до початку історії…

***

Почнемо з того, що родина Юрчика є досить звичайною. Відтак, матуся працює головним бухгалтером, татко – на заводі механіком, а ось дідусь хлопчика є дуже загадковою особистістю. Увесь свій вільний час, він проводить на горищі, де між пилу знаходяться безліч цінних речей, які крім нього ніхто не має права чіпати.

Ви запитаєте: «А хто за професією дідусь Юрчика?». Відповідь буде простою – він вчитель, який дуже любить свою роботу. Та для лінивого Юрчика професія дідуся здається нудною, і тому він ніколи не цікавився його справами. Та дізнатися, що ж знаходиться на горищі, хлопчикові хотілося завжди.

Одного разу, прослідкувавши як дідусь ліг спати, Юрчик взяв його ключі і піднявся на горище. Тихенькими кроками, він підійшов до загадкових дверей і відімкнув їх ключем. Коли вони відчинилися, то він швиденько увімкнув світло і побачив там…

-Книжки? - незадоволено промовив Юрчик. - Тут знаходяться лише якісь книжки. Ем, це так нудно! Піду я краще спати.

Та як тільки він зібрався іти назад, двері горища самі зачинилися і в повітрі пролунав голос:

Ти будову тіла знаєш?

Та чого ж тоді чекаєш?

Зараз книжки прочитаєш

І цікаве щось пізнаєш.

-Ну, добре! - незадоволено промовив Юрчик. - Так, що в нас тут за книжки? Ага, «Будова тіла людини». Тут пишеться про те, що людський організм дуже складний і має свою будову. Всі частини нашого тіла взаємопов’язані між собою.

Тобто, зовнішня будова – це ті частини тіла, які ми можемо побачити без усіляких зусиль: голова, шия, тулуб(груди, живіт, спина), руки ( плече, лікоть, передпліччя, кисть), ноги (стопа, гомілка, коліно, стегно). Тіло людини покриває шкіра, яка слугує захистом внутрішніх органів від небезпечних факторів, а також, зберігає температуру тіла.

-Ого! - заголосив Юрчик. - Як цікаво!

Після цих слів, він сів біля маленького віконечка на горищі, за яким світили зірочки і майорів місяць, і продовжив зацікавлено читати.

-Так, під шкірою людини є жирова тканина, далі - м’язи і кістки, що з’єднані сухожиллями.

Прочитавши це, Юрчик уважно подивився на своє тіло і промовив:

-Тобто, якщо подумати, у нашому організмі так все пов’язано. Але, якщо зовнішні органи ми можемо побачити неозброєним оком, то що ж тоді стосовно наших внутрішніх органів.

Із великим захопленням, хлопчик почав шукати відповідь на своє питання - і знайшов. У цій же книжці під назвою «Будова тіла людини», на наступній сторінці, він знайшов опис внутрішніх органів людини.

-Значить так, - сказав Юрчик. - Тут пишеться про головний і спинний мозок. Взагалі, мозок – важливий орган, який управляє роботою всього нашого тіла. Головний мозок з’єднаний із спинним мозком. Від цих двох важливих органів і до всіх клітин тягнуться нерви, які є нашими вірними помічниками при попередженні якоїсь проблеми.

-Нічого собі! - сказав Юрчик. - А я і не знав, що мій головний мозок пов'язаний із спинним. Ну, добре, що в нас там далі? Ага, легені. Що це за орган?

Отже, легені – це дуже важливий орган, за допомогою якого ми можемо дихати. Він має вигляд двох світло – рожевих губок, що складаються із мільйона крихітних пухирців.

-Оце так! - Ой, а я хочу почитати про серце.

Значить, тут пишуть, що серце порівнюють із моторчиком, який не зупиняючись пропускає крізь себе літри крові, яка тече по судинах.

Раптом, Юрчику почулося, що хтось піднімається  сходами, тому він швиденько почав листати книжечку, адже йому так хотілося дізнатися іще про якісь органи.

Він переглянув інформацію про травні органи, потім про печінку і його увага невпинно зупинялася на безлічі різнокольорових картинок, на яких були зображені різні органи людського тіла.

Коли він роздивлявся зображення серця, то в кімнаті пролунав той голос, який не хотів його випускати раніше:

Ти тепер вже більше знаєш

І цікавість проявляєш

Будова тіла - це важливо

Читай цю книжечку сміливо!

Я тебе зараз відпускаю

Але, де ти живеш, я знаю

Тому, будову тіла вчи

І своїм друзям це скажи!

Коли голос замовк, двері горища відчинилися і Юрчик пішов спати. Та тепер, він вже не буде таким лінивим, адже він зрозумів, що знання – це велика сила  і треба знати про будову свого тіла!

І хто знає, можливо в майбутньому він отримає таку ж професію, як його дідусь…