Бесіда присвячена Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом, проводиться на класній годині. У вигляді лекції- казки можна познайомити учнів з первинним поняттями про СНІД, про способи поширення захворювання і заходи профілактики.
Святогірська ЗСШІ І-ІІ ст. №12 Донецької обласної ради
Підготувала:
вихователь 6 класу Тюрютикова Т.В.
Святогірськ, грудень 2018 р
У далекій похмурій країні Хвороболяндії живуть мікроби, бактерії і віруси. У кожного з них свій будинок, свої володіння. Але всі вони мріють переселитися в людський організм і здобути перемогу над здоров'ям людини та його помічниками - захисниками лімфоцитами і добрими бактеріями. На самому краю Хвороболяндії, у високому замку, жив найсильніший і найстрашніший з усіх вірусів - ВІЛ Вірус імунодефіциту людини. Його побоювалися навіть найстрашніші й найсуворіші віруси, бо він мав загадкову силу. ВІЛ неможливо було перемогти. Проте він був здатний перемогти будь-яку імунну систему людини.
ВІЛ був страшніше. Адже саме він вбивав сміливі лімфоцити, які дружно боролися з усіма мікробами і вдано їх перемали.
|
Тому всі мікроби й хотіли з ним дружити. Адже якщо він пускав їх разом з собою в один організм, навіть самий кволий мікроб міг повністю поневолити людину. Чому?
Ось одного разу, сидів ВІЛ в своїй високій башті і видивлявся в свій чарівний бінокль організм людини, який був би легкою здобиччю. Для Вірусу імунодефіциту людини найскладніше - це потрапити в організм. Адже йому треба проникнути відразу в кров, через рани чи уколи. І ось в об'єктиві, ВІЛ побачив Людину. Вона йому сподобалася. Адже той лежав десь під парканом, в порваному одязі, з порожнім поглядом і найголовніше - зі шприцем в руках! Ось він - улюблений і найлегший шлях проникнення ВІЛ - голка наркомана. Сів ВІЛ в свою карету і на максимальній швидкості помчав до своєї мети. За ним слідом попленталася низка вірусів і мікробів. Добрався ВІЛ до паркану та побачив, що людей вже було двоє. ВІЛ зрадів! Відразу два організми потраплять зараз в його чіпкі обійми. |
«Швидка допомога» та кудись повезла. Коли ВІЛ через кілька тижнів нарешті вибрався на поверхню контейнера, то побачив, що проходить повз Людина, та сама, в кого він хотів оселитися, але абсолютно змінена. У неї була бадьора хода, здоровий колір обличчя і найголовніше - блиск в очах і посмішка на вустах! Для ВІЛ - це найстрашніше. «І цей пішов», - сумно зітхнув ВІЛ і пішов до себе в замок. |
Святогірськ, грудень 2018 р