Казка «ВІЛ і його мрія»

У далекій похмурій країні Хвороболяндії живуть мікроби, бактерії і віруси.

У кожного з них свій будинок, свої володіння. Але всі вони мріють переселитися в людський організм і здобути перемогу над здоров'ям людини та його помічниками - захисниками лімфоцитами і добрими бактеріями.

На самому краю Хвороболяндії, у високому замку, жив найсильніший і найстрашніший з усіх вірусів - ВІЛ Вірус імунодефіциту людини. Його побоювалися навіть

найстрашніші й найсуворіші віруси, бо він мав загадкову силу. ВІЛ неможливо було перемогти. Проте він був здатний перемогти будь-яку імунну систему людини.

Інші віруси та мікроби могли без перешкод переходити від однієї людини до іншої під час чхання, кашлю, через предмети особистого користування, та заражати безліч людей.

ВІЛ був страшніше.

Адже саме він вбивав сміливі лімфоцити, які дружно боролися з усіма мікробами і вдано їх перемали.

Всіх, крім ВІЛ.

Тому всі мікроби й хотіли з ним дружити. Адже якщо він пускав їх разом з собою в один організм, навіть самий кволий мікроб міг повністю поневолити людину. Чому?

Тому що після того, як ВІЛ знешкодить захисників людського організму - лімфоцитів, кров людини стає беззахісною перед будь-якими вірусами і мікробами.

Ось одного разу, сидів ВІЛ в своїй високій башті і видивлявся в свій чарівний бінокль організм людини, який був би легкою здобиччю. Для Вірусу

імунодефіциту людини найскладніше - це потрапити в організм. Адже йому треба проникнути відразу в кров, через рани чи уколи. І ось в об'єктиві, ВІЛ побачив Людину. Вона йому сподобалася. Адже той лежав десь під парканом, в порваному одязі, з порожнім поглядом і найголовніше - зі шприцем в руках! Ось він - улюблений і найлегший шлях проникнення ВІЛ - голка наркомана.

Сів ВІЛ в свою карету і на максимальній швидкості помчав до своєї мети. За ним слідом попленталася низка вірусів і мікробів. Добрався ВІЛ до паркану та побачив, що людей вже було двоє.

ВІЛ зрадів!

Відразу два організми потраплять зараз в його чіпкі обійми.

Але тут мрії ВІЛу були перервані. Голку, на яку він уже забрався, підняла Людина, попередньо вдягнувши рукавички, та викинула її в найближчий сміттєвий контейнер. А Людину, що лежала під парканом, дбайливо підняла і посадила у машину з червоним хрестом і написом

«Швидка допомога» та кудись повезла.

Коли ВІЛ через кілька тижнів

нарешті вибрався на поверхню контейнера, то побачив, що проходить повз Людина, та сама, в кого він хотів оселитися, але абсолютно змінена. У неї була бадьора хода, здоровий колір обличчя і найголовніше - блиск в очах і посмішка на вустах! Для ВІЛ - це найстрашніше.

«І цей пішов», - сумно зітхнув ВІЛ і пішов до себе в замок.