Казки "Світлячки" "Комарі"

Світлячки

(казка)

В одній дивовижній країні, якої немає на жодній мапі, жив Вогник.

Він своїм полум’ям міг не лише освітити все довкола, а й розпалити в серці любов та натхнення. Дізнався про той Вогник Злий Чаклун та забажав його собі. Зібравши всі сили, відправився до дивовижної країни. Підкрався… та схопив Вогника. Той стрепенувся та почав вириватися і кликати на допомогу. Прокинулися чарівні жителі та пізно. Злий Чаклун розірвав вогник навпіл і вже був з однією половинкою на півдорозі додому.

Захотіла Квітка пожаліти Вогника, та обпеклася. Стало всім сумно. Як жити без любові і натхнення? Вирішили жителі звернутися за допомогою  до Джерела, що жило в печері.

Джерело сховало Вогник під землю та промовило чарівні слова. Коли чари подіяли, із землі з’явився коричневий жучок. Його черевце засвітилося містичним жовто-зеленим світлом, що осяяло все навколо та подарувало надію. Крім того, за проханням Квітки, зовсім не обпікало.

В цю ж мить в руках Злого Чаклуна,  замість Вогника з’явився жучок. На своїх сильних крилах він безперешкодно полетів до печери Джерела, що була освітлена дивовижною комахою. Так з’явилися світлячки.

Комарі

(казка)

Жила в одному селі жіночка на ім’я Марі. Була вона людиною складною. У все свого носа сунула, всім кров пила: кривдила всіх кого зустріне на своєму шляху, використовувала тих, хто не міг відмовити.

Втомилися селяни від такого сусідства та звернулися до Відьми. Та пообіцяла допомогти. Під час чаклувала пробігала повз курка «Ко-ко-ко». І це напевно вплинуло на результат…

Повернулися селяни додому. Дивляться, а Марі нема вже – в ставку. Зачарована та схована. Зраділи та не на довго. Через 10 днів знайшла жіночка в собі сили та вилізла з води, перетворившись при цьому на комаху з довжелезним носом. Ображена на односельчан полетіла мститися. Тепер пила кров по справжньому. А щоб кожному дісталось, повернулася до ставка і відклала 150 діток.

Назвали цю комаху КоМарі. А людям наука, не бажати іншим зла, бо вернеться в стократ.

Олена Корягіна