Казкотерапія. Психотерапевтичний процес.

Казкотерапія

Вимоги до роботи з казкою у психотерапевтичній практиціПсихотерапевтичний процес можна розпочати, запитавши пацієнта про те, яку казку він любить більш за все, і пізніше використати цю інформацію при виборі казки. Але ставлячи такі питання, повинно бути дуже делікатними; необхідно відчути, чи настав для цього час, чи готовий пацієнт в даний час дати нам відповідь, в якій буде міститися щось суттєве.

Психологи, які люблять працювати за допомогою казки, лише вловлюють символічне значення слів. Коли психолог починає цікавитись казками в терапевтичному процесі, клієнти дуже часто відчувають це, хоча і не говорять про це прямо. Іноді вони самі ініціюють потрібний процес, посилаючись в своїх відповідях на казкові символи. Іноді вони розповідають про свої сни, які асоціюються з казками. Коли людина відчуває себе самотньою перед обличчям страшного сновидіння, казка може принести їй полегшення, тому що вона дозволяє прийняти нічні страхи як ілюстрацію конфліктів, які притаманні також іншим  людям.

У психотерапії казкою зустрічаються два основних підходи: один фокусується на ідентифікації проблеми і конфліктів, другий займається зцілющою  силою  казки. Казки, корисні для терапії, оскільки допомагають клієнту і психологу краще зрозуміти, що пішло не так і чому пацієнт реагує так, як він реагує…

Деякі казки можуть допомагати в діагностиці, полегшуючи виділення зон конфлікту і допомагаючи клієнту подивитись на нього по-іншому. Інші казки мають більш неопосередковану терапевтичну цінність. Також, одна і таж казка може мати діагностичну цінність у випадку з одним пацієнтом і цілющу у випадку з іншим. Все залежить від індивідуальності людини, її проблеми і ситуації. Якщо психолог використовує казку в сприятливу мить, він іноді може отримати дуже ясний образ сутності конфлікту, наприклад, запитуючи, яку  казку  пацієнт  більш  за  все  любить  і  чому.

Символи з казок діють на наше несвідоме, вступають в контакт з базовими потягами. Чаклунка може символізувати ті риси матері, які дитина ненавидить або боїться. Побажання смерті чаклунці приносить полегшення, без відчуття провини. Грізний дракон може спонукати негативні відчуття по відношенню до батька, але бажання вбити дракона не загрозливе. Фея і мудрий король можуть символізувати те, що дитина любить в своїх батьках.

Іноді порушена рівновага в задоволенні наших бажань. Коли якісь базові бажання не реалізуються, вибираючи казку для психотерапії, ми повинні намагатися проаналізувати цей конфлікт або відсутність рівноваги. Бажання, які потребують роботи, частіше – це інстинкт самозбереження, лібідіозні  бажання,  інтелектуальні  і  духовні  уподобання

Іноді клієнт, усвідомлюючи можливість включення казки в терапевтичний процес, може сам назвати казку, яка для нього особливо важлива; він може так вчинити тому, що якась казка йому особливо подобається, або тому, що вона, як йому здається, відображує його особистісний розвиток або життєву ситуацію. В тій особливій атмосфері, яка породжується на психотерапевтичній сесії, клієнт може звернути увагу психолога на важливі речі, сповіщаючи таким чином дещо важливе про себе.

Казка може відображати стадії розвитку людини. Тому ми можемо любити одну казку у вісім років, і іншу, коли нам 14. В дорослому житті ми іноді повертаємось назад до різних етапів нашого дитинства, до хороших і поганих миттєвостей. Якщо працюючи над якимось важким періодом, ми включимо в психотерапевтичний процес казку, вона буде пов’язана з тим етапом розвитку, на якому знаходиться людина.

Вводячи казку, ми спираємось на свої знання, але не менш важлива інтуїція, яка дозволяє надати символам динамічне значення. Важливо також встановити, який психологічний вік в даний час у пацієнта.

Казкове малюванняказки можна ще і малювати. Багато психологів і педагогів часто дають своїм учням такі завдання: «Намалюй казкову країну», «Намалюй ілюстрацію до улюбленої казки», «Намалюй улюбленого казкового героя» й інше. Безумовно, це теж відноситься до казкотерапії, бо в завданні використовується метафора та ідея перетворення. Казкотерапевтичне малювання можна розділити на дві групи методів:1.проективне  діагностичне  малювання;2.спонтанне  малювання.

До першої групи методів входять «казкові» проектні серії малюнків. Сьогодні все більше практичних психологів звертається до проектних графічних методів. Казкотерапевтичні графічні методи можна розділити на три серії: перша досліджує відношення людини до самої себе, друга – відображає відношення людини до сім'ї і свого місця в ній, третя – направлена на дослідження психологічної резистентності, життєвої стійкості людини,  її  відношення  до  складних  ситуацій.

Упершу серію можуть входити такі малюнки як: «В яку казкову істоту я б перетворився біля входу в Казкову країну», «У що б мене зачарували», «Чарівна країна відчуттів», «Мій маскарадний костюм». Кожен малюнок виконується на окремому аркуші і супроводжується розповіддю клієнта.

У другу серію входять три малюнки, виконуваних послідовно на різних листках паперу (за один раз): «Моя сім'я», «Моя сім'я в образах тварин», «Моя сім'я в образах казкових героїв». Всі три малюнки ілюструють різні аспекти внутрішньосімейних стосунків. Причому малюнок «Моя сім'я в образах казкових героїв» часто відображає потенційні взаємини в сім'ї, бажаний  розподіл  ролей.

До третьої серії малюнків відносяться: «Людина», «Людина під дощем», «Дощ в Казковій країні». В даному випадку важливий порівняльний аналіз малюнків «Людина» і «Людина під дощем», бо таким чином виявляються приховані захисні і адаптативні механізми, що реалізовуються в складних ситуаціях. «Дощ в казковій країні» вимагає додаткової розповіді, казки на цю тему. Як правило, в ньому розкриваються потенційні адаптативні механізми і адекватне відношення до життєвих труднощів, «внутрішні  помічники».

Медитації з допомогою казки. Мета медитації – зняти напругу, досягти емоційної рівноваги і «заряджати» енергією. Процес статичної медитації полягає в наступному. Ведучий приводить дітей (або дорослих) на галявину Казок. Тут він пропонує дітям лягти, закрити очі, послухати своє дихання. Якщо в кімнаті прохолодно, необхідно вкрити дітей ковдрами, оскільки холод викликає мимовільне скорочення м'язів, і тіло не може розслабитися.

Далі, ведучий включає спокійну музику і, неспішно, починає розповідати казку, роблячи невеликі паузи після кожної фрази. Для медитацій використовуються не лише казки, але і розповіді про те, що можна побачити на галявині, в лісі, на березі моря і в інших місцях, вільних від шуму і метушні. Говорячи під музику, ведучий сам може закрити очі, аби краще представити ситуацію, про яку розповідає. Голос ведучого спокійний і упевнений.

Казкова імідж-терапія. У житті кожен з нас грає безліч ролей. Ми можемо бути одночасно дружиною і матір'ю, чоловіком і батьком, начальником і підлеглим, творчою особою і педантом. Але буває так, що ми настільки звикаємо до якоїсь однієї ролі, одного образу, що через деякий час стаємо його рабом.

Таке явище називається «відповідність образу». Негнучка відповідність, як відомо, позбавляє людину спонтанності. І знов на допомогу приходить казка. Саме тут можна реально змінитися, спробувати себе в несподіваних амплуа, або екстеріоризувати свою потенційну частину. Миттєве  перевтілення  –  ось  сенс  казкової  імідж-терапії.

Для багатьох людей глибокі позитивні особистісні зміни починаються зі зміни зовнішності. З іншого боку, людина, яка накопичила усередині величезний потенціал і не знає, як його реалізувати, одягається в спеціально підібраний казковий костюм, «матеріалізує» приховані досі особистісні тенденції і здібності. Адже часто для нового самовідчуття не годиться старий костюм – процес трансформації цілісний і зачіпає кожну клітинку людини, кожну струну його Душі і, звичайно ж, зовнішність.

З новим іміджем людина символічно отримує і нове минуле, сьогодення і майбутнє. Проживши життя казкового образу, вона набуває додаткової сили. Як ми несвідомо спираємося на свій Рід, так ми можемо знайти нову опору в прожитому нами житті казкової істоти. У казковому образі людина може компенсувати те, чого їй не вистачає в житті.

Розігрування казок. Багато людей люблять театр. Добре розіграна дія захоплює, створює відчуття причетності до подій. У психотерапії навіть є спеціальний «театральний» напрям — психодрама. Безумовно, «перебування» під маскою безлічі життів значно збагачує інтелектуальний, емоційний і поведінковий багаж людини. Казкотерапія не могла обійти стороною  прийом  драматизації.

Розігрування казок

Особливе місце в казкових постановках займають казки-експромти. Це казки, які народжуються «тут і зараз», без «домашніх заготовок», їх джерелом є інтуїтивне «відчуття» ведучим актуальної проблематики групи. Динаміка сюжету і кінець такої казки не відомі навіть ведучому-вигадникові. Будь-який експромт вимагає особливого стану від вигадника, і це створює серйозні обмеження у вживанні цього прийому.

Проте ефект психологічної дії подібних постановок величезний. Самі актори можуть підказувати ведучому повороти сюжету, тому постановка перетворюється на живий процес  співтворчості. Крім того, актори, не знаючи, як обернеться сюжет і коли їх вихід, вимушені постійно утримувати свою увагу.

По-друге, ведучий свідомо «зашифровує» в казці важливі для «акторів» проблеми і варіанти їх вирішення. По-третє, така форма казки дуже гнучка: ведучий може в процесі постановки міняти сюжет залежно від стану учасників постановки і, якщо в процесі гри виникають цікаві (з психологічної точки зору) ситуації, обігравати їх в своєму оповіданні.

Такий прийом дозволяє недирективно регулювати поведінку «акторів» (у разі потреби). Постановка казки – завжди свято для її учасників. Якщо її уміло організувати, вона допоможе в терапії навіть  найскладніших  психоемоційних  станів.

Переписування або дописування казок. Переписування або дописування авторських або народних казок має сенс тоді, коли людині чимось дуже не подобається сюжет, ситуація, кінець, конкретний поворот подій. Це явище саме по собі вже діагностичне, оскільки те, що людині активно не подобається, те, що вона заперечує, дуже часто вказує на актуальну невирішену проблему (або на прояв життєвих принципів).

Для того, щоб переписати казку, вибирається той етап в розвитку казкового сюжету, після якого все пішло не так, як хотілося б дитині або дорослому. З цієї миті людина або група починає генерувати ідеї відносно того, як альтернативно могли б розвиватися події. Переписуючи казку, дитина, підліток, дорослий сам вибирає найбільш відповідний його внутрішньому стану кінець. Він знаходить той варіант, який дозволяє йому звільнитися від внутрішньої напруги. У цьому психокорекційний сенс переписування  казок.

Для дітей і дорослих з нестабільним емоційним станом, зниженим життєвим тонусом, або для тих, що знаходяться в стані депресії, буває характерним переписування казок з хорошим кінцем на поганий. Це є віддзеркаленням їх проблематики і стану. Працювати з такою дитиною або дорослим краще індивідуально. Поступово виводячи їх із складного стану, виробляючи позитивний погляд на Світ, можна добитися того, що вони почнуть допускати і приймати хороший кінець в казках (і може, навіть самі напишуть  казку  з  хорошим  кінцем).

Важливо не просто прочитати дитині казку, але і спільно обговорити, проаналізувати її. Адже потім, аби «розхитати» жорстку структуру життєвого сценарію, потрібно буде вигадати немало казок від кожного моменту вибору, досліджуючи  альтернативи,  незачеплені  автором. Переписування казок корисне і в роботі з «особливими» дітьми (з глибокими проблемами інтелектуального розвитку). Багато казок, ситуацій їм незрозумілі. Тому стиль і сюжет адаптується для їх сприйняття.

Завдання1. В процесі казкотерапії використовуються різноманітні підборки казок для дітей та дорослих. Знайти казки для дорослих автора Ірина Сёміна. Вибрати 2 казки. Проаналізувати зміст та мету використання цих казок в процесі психодіагностичної, або психокорекційної роботи.