Казкотерапія, як засіб розвитку зв`язного мовлення у дітей дошкільного віку.

Консультація для батьків

Казкотерапія, як засіб розвитку зв`язного мовлення у дітей дошкільного віку.

Вихователь: Шуляк М.В.

Мова – соціальне явище, що існує незалежно від того чи іншого індивідуума. Своєчасне оволодіння мовою – основа розумового розвитку дитини. Запорука повноцінного її спілкування з навколишніми людьми. Різні відхилення мовленнєвого розвитку негативно позначаються на сприйманні мови, висловлюванні власних думок, оволодінні знаннями та формуванні особистості дитини. Мовлення дитини формується в спілкуванні з дорослими. В процесі спілкування виявляється його пізнавальна і наочна діяльність. Оволодіння мовленням зміцнює всю психіку дитини. Дозволяє йому сприймати явища більш усвідомлено і довільно. Великий російський педагог К. Ушинський говорив, що рідне слово є основою всякого розумового розвитку і скарбницею всіх знань. Тому так важливо піклуватися про своєчасний розвиток мовлення дітей, приділяти увагу її чистоті й правильності. Чим багатше і правильніше мовлення дитини, тим легше їй висловлювати свої думки, тим ширша її можливість в пізнанні дійсності, змістовні й повноцінні взаємини з дітьми і дорослими, тим активніше відбувається її психічний розвиток. Будь-яке порушення мовлення може відбитися на діяльності і поведінці дитини. Діти, що погано розмовляють, починають усвідомлювати свій недолік, стають мовчазними, сором’язливими, нерішучими. Особливо важливе значення має розвиток зв’язного мовлення дошкільника. Адже зв’язне мовлення – це вища форма мовно-мисленнєвої діяльності, яка визначає рівень мовленнєвого і розумового розвитку дитини. Оволодіння зв’язним мовленням складає найважливішу умову успішної підготовки дитини до навчання, передбачає самостійний вибір дітьми структури висловлення (тематична спрямованість, логічна послідовність, композиційна цілісність), відповідного мовленнєвого оформлення (лексико-граматичні, синтаксичні й емоційно-виразні засоби) і використання власного досвіду;

Розвиток зв’язного мовлення є одним із важливих завдань в загальні системи роботи з розвитку мовлення з дітьми із ЗНМ. Навчання зв’язному мовленню одночасно є метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелектуального розвитку дитини, позитивно впливає на формування комунікабельності, доброзичливості, ініціативності, креативності та компетентності.

У дітей із загальним недорозвиненням мовлення на фоні системних мовленнєвих порушень затримується розвиток психічних процесів і не формуються комунікативні навички. Їх недосконалість не забезпечує процес спілкування, а значить і не сприяє розвитку мовленнєвої та пізнавальної діяльності, перешкоджає оволодінню знаннями. Так у дітей із ЗНМ виникають перешкоди в засвоєнні рідної мови, її звукової системи, граматичного ладу, лексичного складу.

Спостереження показують, що традиційний процес формування зв’язного мовлення дошкільників із ЗНМ базується здебільшого на переказуванні та розповіданні за наслідуванням. Функція дитини на такому занятті виконавча, а не розвиваюча. Діти відмежовані від самостійного вибору способів виправлення помилок і невдач, оцінюючого етапу результатів навчання. Це перешкоджає розвитку таких особливостей особистості дитини, як самостійність, активність, творчість. Відсутність системи роботи не дає можливості дошкільникам задовольнити комунікативну потребу, проявити творчу активність через обмеження на заняттях часу, що відводиться на переказ або творчу розповідь. На сьогоднішній день логопедія як наука набуває значного розвитку та розширення міждисциплінарних зв’язків. Тому поряд із традиційними логокорекційними методиками активно застосовуються інноваційні методи психокорекційного впливу, які значно доповняють логопедичний процес і дають можливість логопеду досягнути кращого результату та ефективності в роботі з дітьми-логопатами. Одним із таких методів є арт-терапія, яка включає в себе такий метод як казкотерапія. Завдяки казці відбувається процес пізнання навколишнього світу. Осмислюючи сюжети творчості, ми вчимося бачити самого себе в діях, думках героїв, що живуть на сторінках казки. Ми формуємо певну думку про різні типи відносин, людських характеру. Образи героїв запрошують нас взяти участь у процесі самопізнання.

Казка представляє собою потужний засіб психокорекції. Дитина вчиться знаходити власні помилки у поведінці, спілкуванні, діяльності, моделювати ситуації їх зміни. Таким чином, працюючи з казкою, можна здійснити певний вплив як на психічний так і на мовленнєвий розвиток дитини, що позитивно відобразиться на її подальшому розвитку і становленні як особистості.

Проблема розвитку зв’язного мовлення дошкільників із ЗНМ займає одне з основних напрямів в сучасній логопедії. Тому особливо важливим є своєчасне виявлення й усунення порушень розвитку зв’язного мовлення у дітей із ЗНМ.

Казка… Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку, ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Кожній людині для того, щоб розвиватися, необхідно перш за все знати:

• своє походження (Хто я, звідки взявся і яким є мій родовід?);
• про оточуючих (Хто вони – свої та чужі, як їх можна розрізняти? Чого можна навчитись у іншої людини? Як це знадобиться мені в майбутньому?);
• про свій шлях (Як знайти свій шлях? Як ставити свою мету і досягати її?);
• про своїх помічників (Як їх розгледіти і не втратити?);
• про віру і місію (Навіщо я прийшов у цей світ? Якою є моя віра у власні сили? Як зробити світ світлішим, добрішим?).

Якщо звернутись до знайомих нам казок, то відразу можна сказати, що їх герої шукають відповіді саме на ці питання. А разом із героями і кожна людина поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

Казкотерапія – це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов’язані з реальним спілкуванням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:
- активності;
- самостійності;
- емоційності;
- творчості;
зв’язного мовлення.

Казкотерапія – це метод, у якому казкова форма застосовується для інтеграції особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Казка – це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники вперше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть самостійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто – негативний. Ї хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

Казкотерапія – це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють необхідні моделі поведінки, учаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло, а негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам’ятатимуть про те, що можна обговорити казку, пояснивши незрозуміле, то це допоможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться роз’язувати самостійно.

Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, що необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страхи, невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього можна досягти, якщо є бажання.

ПРИЙОМИ  РОБОТИ  З  КАЗКОЮ

1. Аналіз казок.

Мета: усвідомлювати; інтерпретувати те, що приховане за кожною казковою ситуацією, за конструкцією сюжету, за поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирається відома казка.

Після прослуховування казки дітьми їм ставиться низька запитань:
– Як ви вважаєте, про що (про кого) ця казка?
– Хто з героїв вам найбільше сподобався (не сподобався)?
– Як ви гадаєте, чому той або інший герой здійснював ті або інші вчинки?
– Придумайте, що було б, якби головний герой не зробив певного вчинку?
– Як ви вважаєте, якби в казці були тільки хороші герої (або тільки погані герої), то що це була б за казка?
– Навіщо в казці є погані та хороші герої?

(Запропонована форма роботи застосовується для дітей у віці від 5 років).

Аналіз казок і казкових ситуацій може бути побудований у формі як індивідуальної роботи, так і групової дискусії, де кожна дитина висловлює свою думку щодо того, що «зашифровано» в тій або іншій казковій ситуації.

2. Розповідь казок.

Мета: розвивати фантазію, уяву, здатність до творчої самореалізації, зв’язне мовлення.

Дитині або групі дітей пропонується розповісти казку від першої або від третьої особи.

Можна запропонувати дитині розповісти казку від імені інших дійових осіб, які беруть або не беруть участь в казці. Наприклад, як би казку про Колобка розповіла Лисиця, Баба-Яга або Василиса Премудра.

3. Переписування казок.

Переписування і дописування авторських та народних казок має сенс тоді, коли дитині чимось не подобається сюжет, розвиток подій, ситуацій, кінцівка казки тощо.

Переписуючи казку, дописуючи свій кінець або вставляючи необхідні персонажі, дитина сама обирає найбільш відповідний її внутрішньому стану розвиток подій і знаходить той варіант розв’язання ситуацій, що дозволяє їй позбутися внутрішнього напруження – у цьому полягає психокоригувальний сенс переписування казки.

4. Постановка казок за допомогою ляльок.

Мета: удосконалювати і проявляти через ляльку ті емоції, які зазвичай з якихось причин дитина не може собі дозволити проявити.

Працюючи з лялькою, дитина бачить, що кожна її дія негайно відбивається на поведінці ляльки. Це допомагає їй самостійно корегувати свої рухи і робити поведінку ляльки максимально виразною.

5. Складання казок.

Мета: виявити внутрішні конфлікти та ускладнення.

Дитина може складати казку, самостійно обираючи тему або за заданою першою фразою. У першій фразі дорослий може повідомити про головних героїв і місце дії. У власній казці дитина відображає свою проблемну ситуацію і способи її ров’язання.

МІНІ-ПРАКТИКУМ  ДЛЯ  БАТЬКІВ  «У ЯКІЙ КАЗЦІ»

Батькам необхідно самим дібрати назви казок відповідно до визначених рекомендацій та відмітити, як багато цікавої інформації міститься в них. 
• Про те, що небезпечно залишати дитину без нагляду ідеться в казках:
–«Колобок»,
–«Гуси-лебеді»,
–«Котик та Півник»,
–«Вовк та семеро козенят» та інших.
• Про те, що небезпечно гратися з вогнем.
• Про те, що може трапитися з героєм, якщо він потрапить у незнайоме місце та інших.

Можливо, розповідаючи казки та проживаючи разом із дитиною різні ситуації, дорослі теж дізнаються про щось нове про себе?