Казковий світ Петриківки

Тема: Казковий світ Петриківки

Проблема: форма, композиція

Тип заходу: бінарний

Матеріали та техніка виконання: декоративний розпис, аплікація: фарби, пензлі, клей, палітра, соска, піпетки, серветки; комп’ютери

Хід заходу:

І. Вступ

- Сьогодні ми зібралися, щоб поринути у казковий світ Петриківки, доторкнутись ще раз до цієї неповторної перлини української душі й таланту.

- Говорять, той народ не має майбутнього, який не пам’ятає свого минулого. Наші пращури, хоча й не були такими освіченими як ми, були надзвичайно талановитими та працьовитими і залишили нам чудове, неповторне, унікальне народне мистецтво, про яке і піде сьогодні мова.

- Це мистецтво здатне звичайний день перетворити на свято, а осінню депресію на гарний настрій.

- «Ці квіти дихають Україною», говорять наші земляки, розкидані долею по далеких континентах.

- Ми часто захоплюємося мистецтвом закордонних майстрів і не помічаємо видатних речей, які існують і виникли поряд з нами. Український декоративний розпис поряд з іншими народними видами мистецтва - це наша гордість, безцінне духовне надбання народу.

ІІ. Основна частина

1. Ознайомлення з історією села Петриківки

- Здавна землі придніпровські славилися родючістю, вода в колодязях була кришталево-чистою, ліси та ріки рясніли звіриною та рибою.

- Ще в середині 18ст. місця ці були облюбовані для заселення кошовим отаманом Війська Запорізького Петром Калнишевським, чиє ім’я навіки лишилося жити у назві одного з найгарніших сіл Придніпров’я – Петриківка.

- Петриківка – селище міського типу, центр Петриківського району, Дніпропетровської області. Це одне з тих сіл, де дбайливо зберігають і шанують традиції давніх народних промислів.

- Село, що вільно розкинулося посеред степів не знало гніту кріпацтва. Тому люди тут веселі, творчі з ліричною душею, що здатна помічати і відтворювати красу у найбуденнішому!

2. Ознайомлення з історією виникнення розпису

- У цьому вільному козацькому селі виник цікавий звичай; жінки стали розписувати стіни хат барвистими квітковими орнаментами. Кожна господиня прагнула зробити свій будинок наймальовничішим. Вважалося, що яскраві, красиві хати є зовнішнім проявом багатства внутрішнього світу людини. До мешканців не розписаних хат ставилися як до людей темних і морально убогих.

- Хати у людей білі, глиняні, малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік перед Великоднем всі настінні розписи змивали і наносили нові, такі будинки називали «чепурушками».

- У кожній хаті посередині хати знаходилась піч, яка була дуже важливою. Вона обігрівала житло, в ній варили їжу і на ній спали. Тому люди любили піч і завжди прикрашали її квітами, півниками, жар-птицями. Чим пишніші та яскравіші орнаменти нанесені на піч, тим більше удачі та щастя буде у родині.

- Розписом прикрашали предмети побуту, скрині, посуд, вози.

- З появою паперу з’явилися «мальованки» - це засновані на настінних орнаментах малюнки на папері, якими прикрашали житло.

3. Ознайомлення з найвідомішими майстрами петриківського розпису

- Земля петриківська зростила не одне покоління майстрів народної творчості. Здавна славились по всьому Придніпров’ю петриківські ярмарки, куди з’їжджалися селяни, щоб придбати розмальований дерев’яний та керамічний посуд, бандури та прядки, скрині й скарбнички, вишиті скатертини та рушники.

- Особливо цінувались вироби місцевих „малювальниць” – майстринь із розпису хат та їх внутрішнього оздоблення. Швидкі, вмілі руки чарівниць творили дива, перетворюючи бідну селянську оселю на гарне помешкання, що вабить око.

- До найвідоміших майстрів петриківського розпису належать:

а) Розповідь про Тетяну Якимівну Пата

- Народилася Тетяна Якимівна Пата в бідній селянській сім’ї, де було 8 дітей. Змалку батракувала на багатіїв. Із 14 років заробляла на хліб тим, що розмальовувала хати, печі. Слава малювальниці прокотилася по всій окрузі, їй запропонували переїхати до столиці, але вона не погодилася залишити рідне село.

Після відкриття в Петриківці школи декоративного розпису в 1936 році Тетяну Якимівну запросили викладати композицію з орнаменту. Вона була прекрасним педагогом, незважаючи на свою неписьменність і підготувала ціле покоління талановитих майстрів-петриківців.

- Її твори надзвичайно життєрадісні, ніби пронизані гарячим сонячним промінням.

б) Розповідь про Надію Оврамівну Білокінь

- Надія Оврамівна Білокінь виросла в незаможній родині, де було п’ятеро дітей. Вже в 12 років допомагала матері прикрашати хату мальовками, її роботи дуже сподобались сусідам, і мати носила ці мальовки на базар, де вони швидко розкуповувались. Майстриня згадувала, що нароблювали з подругами дуже багато різноманітних і різнобарвних мальовок (за зиму – тисячі, й мішками виносили на продаж) і з великим успіхом збували їх на базарі.

- Творчий доробок майстрині поділяється на дві частини: традиційне квіткове малювання і фігурні композиції – чисті пейзажі й весільні поїзди.

в) Розповідь про Федора Савича Панка

- Федір Савич Панко народився у звичайній сільській родині. У 14 років пішов навчатися у художню Петриківську школу декоративного малювання і був учнем Тетяни Пата. Навчався три роки і отримав середню спеціальну освіту.

Очолював колектив цеху підлакового розпису, а також паралельно 29 років викладав у дитячій художній школі, підготував понад 300 майстрів.

Мав звання Заслужений майстер народної творчості України, кавалер ордену „За заслуги”, член національної спілки художників, автор 20 виставок в Україні та за кордоном.

- Пізніше традиції розпису продовжили Валентина Дека, Андрій та Марія Пікуш, Валентина Панко та ін..

4. Бесіда за змістом репродукцій

- Що зображують у своїх творах митці петриківки? (квіти, плоди, листя)

- Кого ще ви бачите на картинах? (птахів, звірів)

- Якими зображені предмети флори та фауни – реалістичними чи стилізованими? (стилізованими)

- Які кольори переважають у творах художників? (червоний, синій, зелений, жовтий).

5. Бесіда про інструменти та матеріали для розпису

- Квітка в уявленні петриківців – це символ пишності природи, її розкішного цвітіння. Щоб наголосити на цьому, майстри вдаються до фантастичних перебільшень, творять свій, петриківський, світ краси. При цьому лінії стебел і галузок не перетинаються між собою. Фігури тварин, птахів малюють здебільшого у профіль, а квіти – в анфас. Секрет своєрідності їхнього розпису багато в чому залежить від саморобних пензлів, якими користуються народні умільці й тепер. Малюють вони пензликами з котячої шерсті, які виготовляли самі.

- До кінця 19ст. настінний розпис виконувався за допомогою дуже простих засобів і матеріалів. Улюблений червоний колір одержували з вишневого соку, зелений – із пирію та листя пасльону, синій – з квітів проліска. Різні відтінки жовтого давали пелюстки соняха, лушпиння цибулі, жовтогарячу – з кори молодих яблуневих пагонів, фіолетову різних відтінків – з ягід бузини та шовковиці, коричневу – з ягід жостеру. Розріджувачами та закріплювачами фарб у давнину були яєчний жовток, молоко, природний вишневий клей. Це надавало фарбам легкості, прозорості, підсилювало інтенсивність кольору. Значно пізніше з’явилися фабричні барвники, і лише в повоєнний час стали використовувати гуаш та акварель

6. Бесіда про основні типи мазків розпису

- Основний секрет розпису міститься у характерних для розпису мазках.

Мазок „Гребінчик”

Він починається з потовщення, яке робиться натиском пензля і закінчується тоненьким „вусиком”, що малюється легким дотиком кінчика пензля. Намальовані поряд кілька мазків і нагадують гребінець. Цей мазок може бути і коротким і видовженим. Ним малюють пелюстки, листя і трави.

Мазок „Зернятко”

Мазок, який починається з легкого дотику і закінчується найсильнішим натиском. Якщо цей мазок покласти вістрям назовні по боках стеблини, то він нагадує колосок. Тому і назвали його – „зернятко”.

Мазок „Горішок”

Він складається з двох гребінчикових мазків, вигнутих півлунками і покладених один проти одного. Якщо заповнити порожнє місце між півлунками мазками гребінчиковими чи зернятками, то вийде форма, яка нагадує лісовий горішок. Звідси його і назва – „горішок”. Ним малюють зав’язі, пуп’янки, квіти.

„Перехідний мазок”

Накладається одним пензлем, але двома фарбами. Фарби розмішують до густоти сметани, на пензлик набирають фарбу яскравого кольору (н-д. зелену), потім кінчиком пензля набирають фарбу більш світлого кольору (жовту). Роблять перший мазок: спочатку тягнуть світлий колір (жовтий) вусик, поступово з’являється другий відтінок (зелений), який набирає сили в кінці мазка.

7. Вправа на складання петриківської квітки з паперових мазків-модулів

(робота в групах)

8. Бесіда про основні типи композицій у розписі

- Якою може бути композиція? (симетрична, асиметрична)

9. Вправа на визначення типу композиції за роботами

10. Бесіда про основні типи композицій у розписі (продовження)

- Ще один тип композиції у розписі – це «Букет». Яка характерна особливість петриківського букета? (розміщення в центрі трьох великих квіток, від яких відходять дрібні квіти, пуп’янки, листя).

11. Майстер-клас з виготовлення вітальної листівки у техніці петриківського розпису за допомогою традиційних засобів та комп’ютерних технологій

(робота в групах)

- Поміркуйте в групах. Які переваги та недоліки були саме у вашому способі виконання композиції?

12. Петриківський розпис і сучасність

- Сьогодні петриківський розпис набуває все більшого поширення. Петриківські орнаменти широко використовуються у оздобленні посуду і сувенірної продукції, художній промисловості, поліграфії і графічному дизайні. Модельєри використовують його у сучасному одязі, взутті та аксесуарах, архітектори та дизайнери - у прикрашанні сучасної архітектури ззовні та всередині. Перший в Україні та світі храм, інтер’єр якого оздоблено петриківкою, знаходиться в Києві – це Свято-Юрієвський храм. Елементи розпису застосували і під час реставрації у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Києва.

- Петриківський розпис має і свої рекорди. Так, наприкінці вересня 2012р. представники Національного реєстру рекордів України та Книги рекордів України зафіксували новий рекорд – найбільший в країні орнаментальний розпис ручної роботи. 120-метровий орнаментальний розпис ручної роботи був створений в селі Петриківка. Яскравий калиново-квітковий фриз шириною 80см. прикрасив паркан у центрі села. На його оформлення було витрачено 30 кілограмів фарби десяти кольорів. Орнамент створювали 13 народних майстрів Петриківського розпису, 30 професійних майстрів, 127 вихованців будинку дитячої творчості, вчителі Петриківської художньої школи та студенти ПТУ.

- Наступний рекорд було встановлено у серпні 2014р. у с.Урзуф під Маріуполем (Донецька область) база батальйону «Азов»)). Художниця Ольга Черьомушкіна розписала паркан довжиною 133м.

- А у липні 2015р. студенти Олександрійського училища культури оздобили петриківським розписом паркан довжиною 218м. 80см. на території молочно-товарного комплексу "Петриківське молоко", що у с. Нова Прага Кіровоградської області Олександрійського району

- У серпень 2017р. у м.Дніпро Петриківським розписом прикрасили найдовший 23-метровий жовто-блакитний прапор.

- 5 грудня 2013р. - петриківський розпис було внесено до списку ЮНЕСКО нематеріальної культурної спадщини людства.

- Сьогодні сувеніри або інші роботи, виконані в петриківському стилі, можна знайти не тільки в Дніпропетровській області, а й в інших регіонах України та за її межами. Відродження та популяризація художніх ремесел стає невід’ємною прикметою нашого часу, ознакою самобутності українського народу.

Життя змінювалося, забувались візерунчасті скрині. Ніде стало малювати квіти. Проте петриківський розпис, як чарівна вишня, розгорнувся новими гілками, знайшов нові шляхи, - не пропала краса, а ще пишніше розцвіла!

ІІІ. Підсумки заходу

- Сенкан (синкан, синкант) – це вірш, що складається з п'яти рядків.

1. Тема.

2. Два прикметники.

3. Три дієслова.

4. Висновок – узагальнення.

5. Один синонім до теми.

(Розпис.

Неповторний, безцінний.

Дивує, надихає, захоплює.

Чарує своєю неповторністю.

Малюнок.)

(Петриківський розпис

Самобутній, яскравий

Заворожує, прикрашає, презентує

Надихає на творчість

Мальовка)