Кислоти. Багато з них – небезпечні речовини: серед них зустрічаються дуже їдкі і навіть отруйніЗ іншого боку: одна з них потрібна для роботи шлунку, а її надлишок веде до медичних проблем-появи печії; інша поповнює в грунті запас Нітрогену, необхідний для росту рослин, а випадаючи на землю у вигляді кислотних дощів, веде до серйозних екологічних проблем.
Номер слайду 3
Історія відкриття кислот. Оцтова кислота. Порушення технології при виробництві вина виноробами давності, призводило до його скисання і появи оцту. На перших порах його виливали, але потім знайшли застосування в якості приправи, ліків і розчинника. Сульфатна кислота. З цією кислотою люди познайомилися значно пізніше, приблизно в Х ст. В честь її відкриття приписується перському хіміку. Принаймні сульфатну кислоту людина знає близько 1000 років.
Номер слайду 4
Історія відкриття кислот. Хлоридна та нітратна кислоти. Були виділені і визначені хіміками приблизно в XIV ст. Хлоридну кислоту спочатку називали соляним спиртом, а нітратну кислоту – селітряною горілкою.
Номер слайду 5
Історія відкриття кислот. До середини XVIII ст шведському хіміку Карлу Шеєле вдалося виділити кілька нових кислот з коренів і листя різних рослин, яким він дав назви в залежності від виду рослин: лимонна, яблучна, щавлева тощо
Номер слайду 6
Історія відкриття кислот. Синильна кислота. За три роки до смерті К. Шеєле синтезував в чистому вигляді ще одну кислоту – синильну. І хоча це одна з найсильніших отрут, він описав її запах і навіть смак! Звичайно, це не могло пройти безслідно. К. Шеєле помер у віці всього 44 років.
Номер слайду 7
Історія відкриття кислот. Ортофосфорна кислота. Одного разу англійський хімік Роберт Бойль, вивчаючи властивості хлоридної кислоти, випадково пролив її. Кислота потрапила на синьо-фіолетові пелюстки фіалок. Через деякий час пелюстки стали яскраво-червоними. Так були відкриті індикатори. Індикатори допомогли Р. Бойлю відкрити фосфатну кислоту.
Номер слайду 8
Історія відкриття кислот. Карбонатна кислота. Карбонатну кислоту вперше отримав в кінці XVIII ст Джозеф Прістлі, англійський хімік і священик. Для цього він розчиняв в воді вуглекислий газ, відкритий ще в 1756 р. Джозефом Блеком. Розчин вуглекислого газу у воді назвали содовою водою, а так як вона отрималашироке застосування в якості напою, за це відкриття Джозефа Прістлі нагородили золотою медаллю.
Номер слайду 9
Історія відкриття кислот. Аскорбінова кислота4 квітня 1932 року американський біохімік Чарльз Глен Кінг уперше виділив вітамін С з лимонного соку. Аскорбінова кислота або вітамін С – безбарвний прозорий легко розчинний у воді вітамін, який міститься в цитрусових, деяких ягодах і зелених овочах.
Номер слайду 10
Класифікація кислот
Номер слайду 11
Фізичні властивості кислот- Безбарвні рідини- Тверді речовини- Майже всі розчинні у воді- Мають низькі температури плавлення- Кислі на смак- Мають різкий запах
Номер слайду 12
Поширення у природіОрганічні кислоти: оцтова, яблучна, щавелева, лимонна, молочна кислота, містяться у відповідних продуктах. Мурашина кислота міститься у виділеннях мурах, у пекучих волосках кропиви, входить до складу отрути жалючих комах. Хлоридна кислота входить до складу шлункового соку. Наприклад, дощова вода на перший погляд здається чистою. Насправді в ній є чи мало інших речовин. За рахунок розчинення вуглекислого газу з атмосфери вона є розчином карбонатної кислоти. Після літньої грози в дощовій воді утворюється нітратна кислота, що поповнює запаси азоту в грунті. Виверження вулканів і згорання палива сприяють появі в дощовій і сніговій воді сульфатної кислоти.
Номер слайду 13
Поширення у природіКислоти в організмі людини: амінокислоти з’єднуючись одна з одною в найхимерніших поєднаннях, утворюють безліч білків. Фосфатна кислота основний конструкційний матеріал кісток, зубів, нігтів. Кислоти в їжі: фрукти, овочі, молочні продукти постачають цілий букет кислот: яблучну, щавелеву, лимонну, мигдалеву, молочну, масляну, кавову, оцтову, аскорбінову та інші. Кислоти в рослинному світі: багато рослин містять кислоти і використовують їх як «хімічну зброю». Мухомори в якості отруйних токсинів використовують ботенову кислоту. Ботанікам відомо більше 800 рослин, що виробляють синильну кислоту.