Китай у другій половині ХІХ ст.

Тема. Китай у другій половині ХІХ ст.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• встановлювати хронологічну послідовність подій;

• пояснювати причини самоізоляції Китаю;

• висвітлювати наслідки європейського проникнення у Китай;

• описувати рух тайпінів;

• характеризувати політику самозміцнення Китаю;

• характеризувати повстання тайпінів;

• застосовувати та пояснювати терміни та поняття «тайпіни», «іхетуані».

Основні події:

• 1644–1911 рр. — правління династії Цинь;

• 1840–1842, 1856–1860 рр. — «опіумні» війни;

• 1850–1864 рр. — рух тайпінів;

• 1898–1900 рр. — повстання іхетуанів.

Історичні діячі: Цисі, Хун Сюцюань.

Обладнання: підручник, історичний атлас, додатковий матеріал.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Опишіть державний устрій Китаю в XVII — І пол. XIX ст.

2. Охарактеризуйте духовне життя китайського суспільства. У чому полягали його особливості?

3. Як ви вважаєте, чим була викликана політика самоізоляції Китаю?

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Понад 100 років Китай дотримувався політики «самоізоляції». Що принесло Китаю «відкриття» його європейцями?

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

«Відкриття» Китаю. «Опіумні війни»

У ч и т е л ь.

«Відмичкою» до відкритих дверей Китаю стала для європейців та американців торгівля опіумом. Англійці налагодили контрабандне ввезення опіуму до Китаю з Індії.

Спроба заборонити ввезення опіуму китайським урядом стала причиною опіумних

воєн.

Робота з таблицею

Учитель пропонує учням самостійно прочитати учням відповідний текст параграфа й скласти таблицю «Опіумні війни у Китаї».

 

Опіумні війни	Дати	Учасники	Результати	Причини поразки
І опіумна війна	1840– 1842 рр.	Китай, Англія	Підписання Нанкінського договору: передача Англії острова Ґонконґ, відкриття 4 портів для іноземних купців	Економічна та військово- технічна відсталість Китаю
ІІ–ІІІ опіумні війни	1856– 1860 рр.	Китай, Англія, Франція	Пекінський договір: іноземцям дозволена торгівля в усіх найважливіших портах і надані виняткові привілеї. Англійці і французи були непідсудні китайським законам. Китай перетворювався на напівколонію

 

Тайпінський рух

У Китаї після поразки опіумних воєн почався рух протесту.

Учитель пропонує учням сформулювати причини цього руху, використовуючи текст інформаційних карток та раніше отримані знання.

Інформаційна картка № 1

Понад 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків, і майже 90 % населення становили безземельні батраки та орендарі. Разом з тим населення Китаю швидко збільшувалося. З початку до середини XIX ст. кількість жителів у країні збільшилась

зі 180 до 400 млн чоловік. Земельні наділи селян постійно скорочувалися. Прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо.

Інформаційна картка № 2

Багато століть визначну роль у духовному житті китайців відігравало конфуціанство. Конфуцій розглядав державу як велику сім’ю, де «государ — батько і мати народу». Суспільство, згідно з Конфуцієм, має складатися з людей «які уникають крайнощів».

Китайці вважали, що сенс існування людей — досягнення повної гармонії між різними верствами населення в рамках мудро керованої держави. Імперія Цинь не відповідала цьому ідеалу.

Причини руху тайпінів

1. Послаблення влади імператора.

2. Погіршення становища селян.

3. Невідповідність між ідеальними уявленнями про державу і реальним життям.

Учитель пропонує учням виступити з повідомленнями про рух тайпінів. Решта учнів після виступу має відповісти на питання, записані на дошці.

Запитання

1. Чому селянський рух у Китаї отримав назву «рух тайпінів»?

2. Яка релігія була покладена в основу створення «Небесної держави загального благоденства»? Поясніть чому.

3. Яку територію контролювали повстанці?

4. Які реформи були проведені у Тайпінській державі?

5. Чому рух тайпінів зазнав поразки?

Політика самопосилення

У ч и т е л ь. Наприкінці XIX ст. в уряді та при імператорському дворі склалася впливова група найвпливовіших сановників, які виступали за оновлення різних сторін життя за європейським зразком. Їхня мета — досягти самопосилення Китаю, якому загрожувала остаточна втрата самостійності. Для цього потрібно було подолати економічну та військово-технічну відсталість Китаю. Тому китайські сановники виступали за реорганізацію армії, оснащення її сучасними видами зброї, розвиток крупної індустрії і сучасних засобів транспорту.

З’явилися перші навчальні заклади західного зразка, де вивчалися іноземні мови, закуповувалося промислове устаткування, з’явилися механізовані підприємства. У містах будувалися багатоповерхові будинки в європейському стилі, розвивалася банківська справа. Але курс на самопосилення не дав бажаного результату. Китай зазнав поразки у війнах із Францією та Японією (1894–1895).

Цим скористалися іноземні держави, які бажали збільшити свої володіння за рахунок територій у Китаї.

Робота з таблицею

Учитель пропонує учням прочитати відповідний текст параграфа і заповнити таблицю «Іноземна присутність в Китаї».

Країна	Дата договору	Терміни оренди території	Територія
Німеччина	1897 р.	99 років	Область Цзяочжоу, з військовим портом Циндао,півострів Шаньдун
Росія	1897 р.	25 років	Порти Порт-Артур, Дальній
Франція	1898 р.	99 років	Порт Гуанчжоувань
Англія	1898 р.		Порт Вейхай

 

 

У ч и т е л ь.

Китай охопила паніка. Країна опинилася перед загрозою розподілу іноземними державами.

Повстання іхетуанів

У ч и т е л ь.

У Китаї утворилося таємне товариство «Кулак в ім’я світу і справедливості», головною метою якого було звільнення Китаю від «іноземних варварів».

 Імператриця Цисі вирішила використати цей рух для війни з іноземними державами й повернення країні колишньої могутності.

Учитель пропонує учням виступити з повідомленнями про повстання іхетуанів.

Бесіда за запитаннями

1. Які держави брали участь у придушенні повстання?

2. Чому боротьба за відродження могутності Китаю зазнала поразки?

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

Завдання

1. Позначте чинники, які сприяли зростанню соціальної напруженості.

а) Зростання населення і нестача посівних площ (землі);

б) підрив традиційних засад;

в) бідність та убозтво народу;

г) сваволя і здирство урядовців;

д) спроби здійснити модернізацію країни за європейським зразком.

Відповідь: а, в, г.

2. Відновіть хронологічну послідовність подій.

а) Селянська війна тайпінів;

б) І «опіумна війна»;

в) ІІ «опіумна війна»;

г) проголошення Хун Сюцюаня імператором Тайпінської держави.

Відповідь: б — а — г — в.

3. Учитель пропонує учням відповісти на проблемне питання уроку, використовуючи метод «Прес».

— Що принесло Китаю «відкриття» його європейцями?

• Я вважаю, що...

• Тому що...

• Наприклад...

• Таким чином...

V. Домашнє завдання

 

 

 

 

 

Тайпінське повстання (1850-1864 рр.)

Назва тайпіни походить від назви „небесної держави загального благоденства — Тайпін тяньго”, ідею якої проповідував Хун Сюцюань, який стояв на чолі повстання. Небесна держава — тяньго.

Загальне благоденство — тайпін.

Причини повстання

1. Панування маньчжурської династії Цін, яка мала необмежену владу (панувала з 1644 p.).

2. Тяжкий феодально-кріпосницький гніт.  3. У селян не було землі (90% сільського населення володіли лише 20% землі). 4. Непомірні податки.  5. Бідність, злидні та голод.  6. Проникнення іноземних держав у Китай.  7. Наплив іноземних товарів, що розоряло місцевих ремісників.

Характер повстання — антифеодальна, антиколоніальна боротьба.

Рушійні сили повстання:

селяни, міська біднота, шахтарі, ремісники, частина дрібних торговців і феодалів. Повстання охопило південні та центральні провінції Китаю, великі міста Ханькоу, Ханьян, Учан уздовж великої китайської річки Янцзи. Повсталі захопили м. Нанкін і перетворили його на столицю своєї держави — Тайпін тяньго. Загони тайпінів за широкої підтримки народу з боями пройшли територію 17 провінцій та оволоділи понад 600 великими і малими містами.

Заходи тайпінів

1. Заснували нову державу, обравши імператором одного зі своїх керівників — Хун Сюцюаня.

2. Видали закон, за яким земля забиралася у поміщиків і розподілялася за кількістю їдоків.

3. Зменшили податки з селян і орендну плату, скасували боргові зобов’язання бідняків, а багатіїв обклали даниною.

4. Уперше в історії Китаю тайпіни проголосили про рівність чоловіків і жінок.

Не дозволялося купувати наречених, було заборонено варварський звичай бинтувати ноги дівчаткам.

5. Скасували катування і запровадили відкритий суд.

Причини поразки повстання

1. Погане озброєння повсталих.

Тайпіни були озброєні луками і стрілами, списами, кремінними рушницями, застарілими чавунними гарматами, захопленими в імператорських військах, навіть умільці виготовляли гармати з дерева, стволи яких після кількох пострілів розривалися.

2. Повстанці діяли розрізнено і непогоджено.

3. Не було чіткої мети.

4. Стихійність повстання.

5. Суперечки в таборі повсталих.

6. Допомога іноземців (англійців і французів) у придушенні повстання.

7. Тісний союз маньчжурських, китайських феодалів з іноземними державами в боротьбі проти повсталих.

Значення повстання

1. Повстання стало славною сторінкою в історії визвольного руху народів Азії.

2. Воно значно ослабило Цінську династію та феодальний лад у цілому.

3. Було початком народної збройної боротьби за незалежність Китаю, яка не припинялася протягом XIX ст.

4. Залишило глибокий слід у народній пам’яті, ставши взірцем боротьби за визволення Китаю від маньчжурського та іноземного поневолення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 1

Понад 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків, і майже 90 % населення становили безземельні батраки та орендарі. Разом з тим населення Китаю швидко збільшувалося. З початку до середини XIX ст. кількість жителів у країні збільшилась зі 180 до 400 млн чоловік. Земельні наділи селян постійно скорочувалися. Прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо.

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 1

Понад 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків, і майже 90 % населення становили безземельні батраки та орендарі. Разом з тим населення Китаю швидко збільшувалося. З початку до середини XIX ст. кількість жителів у країні збільшилась зі 180 до 400 млн чоловік. Земельні наділи селян постійно скорочувалися. Прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо.

 

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 1

Понад 2/3 землі перебували у володінні крупних поміщиків, і майже 90 % населення становили безземельні батраки та орендарі. Разом з тим населення Китаю швидко збільшувалося. З початку до середини XIX ст. кількість жителів у країні збільшилась зі 180 до 400 млн чоловік. Земельні наділи селян постійно скорочувалися. Прогодувати сім’ю на кошти, які залишалися після виплати податків поміщику (за оренду віддавали 50 % урожаю) і державі, було неможливо.

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 2

Багато століть визначну роль у духовному житті китайців відігравало конфуціанство. Конфуцій розглядав державу як велику сім’ю, де «государ — батько і мати народу». Суспільство, згідно з Конфуцієм, має складатися з людей «які уникають крайнощів».

Китайці вважали, що сенс існування людей — досягнення повної гармонії між різними верствами населення в рамках мудро керованої держави. Імперія Цинь не відповідала цьому ідеалу.

 

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 2

Багато століть визначну роль у духовному житті китайців відігравало конфуціанство. Конфуцій розглядав державу як велику сім’ю, де «государ — батько і мати народу». Суспільство, згідно з Конфуцієм, має складатися з людей «які уникають крайнощів».

Китайці вважали, що сенс існування людей — досягнення повної гармонії між різними верствами населення в рамках мудро керованої держави. Імперія Цинь не відповідала цьому ідеалу.

 

 

 

 

 

 

Інформаційна картка № 2

Багато століть визначну роль у духовному житті китайців відігравало конфуціанство. Конфуцій розглядав державу як велику сім’ю, де «государ — батько і мати народу». Суспільство, згідно з Конфуцієм, має складатися з людей «які уникають крайнощів».

Китайці вважали, що сенс існування людей — досягнення повної гармонії між різними верствами населення в рамках мудро керованої держави. Імперія Цинь не відповідала цьому ідеалу.