Китай у міжвоєнний період
У Першій світовій Китай брав формальну участь на боці Антанти. Хоча країна вступила до війни, але китайські солдати так і не були відправлені до жодного з театрів воєнних дій.
Китай вступив до війни з умовою в разі перемоги повернути колонізований Німеччиною півострів Шаньдун. Але вже у 1914 р. цю територію захопила Японія. Попри вимоги Китаю, за рішенням Паризької мирної конференції Шаньдун залишили Японії.
Це рішення збунтувало суспільство Китаю і країною розгортається національно-визвольний рух, який увійшов до історії як «Рух 4 травня».
Демонстрації студентів 4 травня 1919 р. переросли у справжню революцію. Уряд Китаю був змушений відмовитися підписувати Версальський мирний договір. «Рух 4 травня» став стартом до незалежності Китаю.
Політичні зміни у Китаї.
Китай після війни – в повному безладі. У квітні 1921 р. Сунь Ятсен зі своєю партією Гоміньдан захоплює владу на півдні Китаю. У місті Гуанчжоу його обирають надзвичайним Президентом Китайської республіки. А північ Китаю, тим часом, із центром у Шанхаї, захоплена угрупованням за підтримки США і Великої Британії.
У 1921 році в Китаї була створена комуністична партія (КПК), яка дуже швидко отримала велику підтримку серед населення.
Сунь Ятсен прагнув єдності Китаю, тому шукав шляхи співпраці з комуністами. У 1923 р. між Радянським союзом та Гоміньданом було підписано договір про співпрацю, в наслідок якого Комуністична партія та Гоміньдан і об’єднуються, створюють єдину армію і очолює всіх Сунь Ятсен. Радянський Союз бере на себе зобов’язання прислати військових радників з метою досягнення територіальної цілісності Китаю. У березні 1925 р. Сунь Ятсен помирає.
По смерті Гоміньдан очолює Чан Кайши, через якого погіршуються відносини між Гоміньданом і комуністичною партією.
Навесні 1925 р. в Шанхаї починається «Рух 30 травня», який переростає в національно-визвольну революцію, ідея якої об’єднання Китаю під владою Гоміньдану.
У липні 1926 р. розпочинається військова операція «Північний похід» проти японців. В результаті – Північ і Південь Китаю стали єдиною державою. Щоправда, Маньчжурія – найбагатша за ресурсами територія Китаю – залишається під впливом Японії.
Чан Кайши одразу після перемоги розриває відносини з комуністами й розпочав переслідування комуністів.
Так протиріччя між Гоміньданом і Комуністичною партією Китаю переростають у Громадянську війну тривалістю в двадцять років (1927-1947 рр)
Громадянська війна.
Комуністичною партією Китаю очолює – Мао Цзедуна. Він заручається підтримкою селянства і у вересні 1927 р. організовує повстання «Осіннього врожаю». Повстання жорстоко придушують війська, але селянство продовжує боротьбу. «Хто завоює селян - той завоює Китай» - Мао Цзедун.
У провінції Цзянсі, в листопаді 1931 р. комуністи проголошують Китайську Радянську Республіку. Керівником стає Мао Цзедун.
Переважаюча армія Чан Кайші у жовтні 1934 р. здійснює спробу захопити комуністів, але комуністи перейшли на північ. Неочікувано у протистояння між КПК і Гоміньданом вступає Японія, яка у 1937 році розгортає повномасштабну війну з Китаєм.
Комуністи та гоміньданівці укладають угоду про співпрацю, аби відстояти Китай у боротьбі з зовнішнім агресором. Однак єдності так і не досягли. Збройні сутички між комуністами й гоміньданівцями тривають, а Китай уже майже захоплений Японією.
Отже, становище Китаю міжвоєнного періоду характеризує складна внутрішня криза, яка переросла у Громадянську війну, та зовнішній конфлікт з Японією.