Італія в міжвоєнний період

Становище Італії після Першої світової війни. Корпоративна держава: ідея та реальність. Встановлення фашистського режиму

НАСЛІДКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИІталія після Першої світової війни опинилася у військово-політичній і фінансовій залежності від своїх союзників. Італія була винна своїм союзникам 19,2 млрд лір. Уступивши в травні 1915 р. у війну на стороні Антанти, Італія не здобула блискучих перемог, а заплатила за участь у Великій війні життям 600 тис. своїх громадян, майже 1 млн італійців було поранено. За роки війни Італія втратила третину свого національного багатства. 4. Внутрішній державний борг Італії з 1915 по 1919 р. зріс з 15,3 млрд лір до 49,9 млрд лір.5. Національна грошова одиниця — ліра знецінилася і її вартість впала в 5 разів.

6. Відносини Італії із союзниками різко загострилися через небажання Великої Британії, Франції та США задовольнитизначні територіальні домагання Італії,зокрема на адріатичний порт Фіуме (Рієку) і Далмацію. Прагнення Італії захопити ці території зі слов’янськимнаселенням утягнуло її в гострий конфлікт з утвореним у 1918 Королівствомсербів, хорватів ісловенців.

Криза довіри доінститутів парламентаризму та монархіїСлабкість італійської монархіїПроблема фронтовиків. Страйковий рух,захопленнязаводів. Погіршення становища більшості населення. Загострення боротьби між політичними партіями

1919-1920 рр – глибока економічна криза вІталіїСтрайки робітників, які булиприбічниками радикальних поглядів. Урядова криза, посилення впливу фашистів. Робітники на захопленому заводі ФІАТ Робітнича дружина. Перші післявоєнні роки в Італії (1918-1920 рр.) ознаменувалися наступом лівих сил.16 листопада 1919 р. Відбулися парламентські вибори. Вони принесли перемогу соціалістам. Проте, внутрішня ситуація залишалася напруженою. Повоєнний спад виробництва, демобілізація армії ще більшезагострила соціальні проблеми й призвели до розгортання у 1920-1921 рр. масового робітничого руху, в якому домінували радикальні течі. Такий рух охопив переважно північні промислові райони й увійшовв історію як – «червоне дворіччя».

Термін «фашизм» походить від лат. «fasces» (італ. fascismo, від fascio).«Фасції» – сокира із зв’язкою прутів, яку несли ліктори перед римськимимагістратами і яка була символом державної влади. Згодом, у геральдиці, лікторські фасції стали символізувати державну й національну єдність. Вони також сприймаються як символ захисту державності. У такому трактуванні вони використовуються в наш час багатьма державами і організаціями. Беніто Муссоліні, ведений ідеєю відновлення Римської імперії, обрав після Першої світовоївійни фасції символом своєї партії, що дало назву всьому руху фашизму. ПРИХІД ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ. Б. МУССОЛІНІБеніто Амількаре Андреа Муссоліні(Benito Amilcare Andrea Mussolini) 29. VІІ.1883– 28.ІV.1945державний та політичний діяч Італії, лідер Національної ФашистськоїПартії, диктатор, «дуче» (вождь)прем'єр-міністр Італії31. Х.1922 - 25. VІІ.1943

У березні 1919 р. у Мілані відбувся перший зліт фашистів. Він і поклав початок першої фашистської організації Італії –« Фашио ді комбаттіменто»(«Союз боротьби», або «Союз фашистських бойових загонів» - 1919-1921 рр.).«ІТАЛІЙСЬКИЙ СОЮЗ БОРОТЬБИ»та загони чорносорочечників. СОЦІАЛЬНА БАЗА ІТАЛІЙСЬКОГО ФАШИЗМУВласники бізнесу, державні чиновники йземлевласники, які хотіли, щоб в Італії був сильний уряд. Середній клас: студенти університетів, крамарі й інші дрібні та середні приватні підприємці, маргінальні групи. Прагнули миру й стабільностіВетерани війни, ображені, що їхні жертви виявилися марними, армія, націоналісти

Провідні ідеї італійського фашизмуІталійці повинні пишатися своєю країною. Усі політичні партії, крім фашистської, забороняються. Комунізм і соціалізм - вороги фашизму. Демократія не потрібна. Італія потребує сильного лідера, який дасть народу те, чого він хоче Війна є благом для країни. Італійська молодь повинна бути готовою до боротьбиІталія повинна утвердитись як імперія в АфриціПотрібно збити пиху самовпевненості з великих держав. Місце італійської жінки - вдома. Італійки повинні мати багато дітей - майбутніх вояків

ОСНОВНІ ГАСЛА ІТАЛІЙСЬКИХ ФАШИСТІВРобітничий контроль на виробництві, 8- годиннийробочий день. Зниженняпенсійного віку. Прогресивний податок на капітал. Відродження«величі нації»,«величі Італії»Боротьба з комуністичним і соціалістичним рухами. Проведення аграрної реформи

Встановлення фашистської диктатури.1921 р. проголошується створення Національної Фашистської Партії. Проіснує до 1943 року.жовтнь 1922 р. у Неаполі в театрі «Сан-Карло» відкрився черговий з’їзд фашистських союзів, на якому уряду було висунено ультиматум з вимогою надати шість міністерських портфелівжовтнь 1922 р. – розпочався, організований фашистською партією «Похід на Рим», щоб примусити уряд виконувати їх ультиматум.29 жовтня король призначив Б. Муссоліні прем’єр-міністром Італії.. Так в Італії був відкритий шлях до ліквідації ліберальноїдемократії і встановлення фашистської диктатури

ПРИЧИНИ ПЕРЕМОГИ ФАШИСТІВ В ІТАЛІЇПогіршення соціально-економічної ситуації в Італії у 1918-1922 рр., різке погіршення матеріального становища різних верств населення. Зростання соціальних суперечностей під час економічної кризи. Слабкість політичної системи, відсутність політичної стабільності, криза буржуазно-ліберальної держави, слабкість італійського парламентаризму та влади короля Віктора- Еммануїла. Часто змінювалися італійські уряди. Зростання впливу лівих партій спричинило занепокоєння підприємців і дрібних власників; їхпрагнення встановити сильну владу, здатну навести лад у країні. Після Першої світової війни Італія була ослаблена, її інтереси не були враховані на Паризькій мирній конференції, хоча з 1915 р. вона воювала на боці Антанти. Італійці почували себе приниженими як нація і прагнули повернути славу великої і сильної держави.

Етапи фашизації ІталіїГрудень 1922р. – створення «Великої фашистської ради»Січень 1923р. – королівський декрет про створення фашистської міліції 1924р. – однопартійний фашистський уряд1925р. – курс на фашизацію Італії3 квітня 1926р. – закон про контроль уряду над профспілками1926р. – виборчий закон, який монопольно закріпляв владу за фашистською партією 5 листопада 1926р. – закон про розпуск усіх «антинаціональних» партій

ЛАТЕРАНСЬКА УГОДАЗближення фашистського уряду з католицькою церквоювідбувалося на ґрунті взаємовигідного визнання суверенітету11 лютого 1929 року уряд Муссоліні уклав з папою Пієм ХI так звані Латеранські угоди, за допомогою яких був ліквідований старий конфлікт між Римським престолом та Італійським королівством. За цими угодами на частині території Рима створили папську державу — Ватикан, що мала всі права суверенноїдержави. Католицька церква зобов’язалася молитися за італійського короля і дуче, а її єпископи — приноситиприсягу про те, що вони будуть вірні державі, королю і дуче, і вимагати того самого від підлеглого їм духівництва

БУДІВНИЦТВО «КОРПОРАТИВНОЇ ДЕРЖАВИ» В ІТАЛІЇКорпоративна держава» — одна з форм авторитарного політичного режиму, ідеологи якогорозглядають державу як сукупність корпорацій, що виконують певні соціальні функції. В основу економічної політики фашистів було покладено ідею створення«корпоративної держави» на засадах «класового миру». Власне її автором був не Б. Муссоліні, а один з ідеологів фашизму поет Габріель д’Аннунціо. Саме він створив перші корпорації в захопленому в 1919 р. Ф’юме. Основні принципи корпоративної політики вперше були викладені ще в «Хартії праці», схваленій «Великою фашистською радою» у 1927 р., однак здійснення цих принципів розпочалося значно пізніше. У 1930 р. у законодавчому порядку були визначені функції Національної ради корпорацій, а в 1934 р. почалистворюватися самі корпорації (всього 22 Будівництво «корпоративної держави» завершилоссь 1939 р•. \реорганізацією вищих законодавчих органів держави.). ВИСНОВОККорпорації фашисти зображували як надсоціальніорганізації, покликані встановити«соціальну справедливість», перетворення соціальних відносин у гармонійне співробітництво. Проте насправді результатом корпоративної політики фашизму та створення корпоративної системи було безпрецедентне зростання впливу держави та її органів на все економічне і соціальне життя країни. Габріельд’Аннунціо

Основні складові корпоративної системи

1935 р. італійські війська зтериторії Сомалі напали на. Ефіопію. Ліга Націй оголосилаІталію агресором. Але США й. Англія проголосили нейтралітеті заборонили експорт зброї вобидві країни. Весною 1936 р.загарбання Ефіопії булозавершене. Спільна інтервенція Німеччиний Італії в Іспанії1936 р. в Берліні була підписанаугода між Німеччиною й Італієюпро поділ сфер впливу на. Балканах1937 р. Італія приєдналася донімецько-японського"Антикомінтернівського пакту". Зовнішня політика